Рішення

від 25.01.2022 по справі 160/21341/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Справа № 160/21341/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати рішення Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №25.1-16/2024 від 02.07.2021 року «Про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності» - протиправним та скасувати його; зобов`язати Першотравенське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за кошти Фонду соціального страхування України на умовах «Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб», затвердженого постановою правління ФССУ від 24.01.2017 №8, а саме допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності серія АГО №841500, від 12.12.2016, серія АГВ №927754 від 12.12.2017, серія АГО №383935 від 01.02.2017, серія АГО №966969 від 03.02.2017, серія АГО №841500 від 12.12.2016, серія АГО № 839075 від 28.02.2017, серія АГО № 839492 від 29.03.2017 виданих Державним закладом «Ровеньківська центральна міська багатопрофільна лікарня» Луганської народної республіки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області порушує право позивача на призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, відтак слід у судовому порядку зобов`язати відповідача призначити та виплатити таку допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.21 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.12.21 року Першотравенським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньої переміщеною особою з території проведення антитерористичної операції про що свідчить довідка №1248-5000111472 від 17.04.2019 року.

До моменту переміщення проживав у Луганській області та працював у ВП «Шахтоуправління Ясенівське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

14 листопада 2016 року внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач отримав травму правої кісті руки про що складено акт №7 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

З 14 листопада 2016 року по 07 квітня 2017 року позивач знаходився на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності №841500, №927754, №383935, №966969, №839075, №839492.

Наразі ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» перебуває у стані припинення.

19 лютого 2020 року позивач звернувся до Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб.

Листом Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03.03.2020 №25.1-16/854 позивача повідомлено про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, внаслідок нещасного випадку на виробництві за кошти Фонду з посиланням на ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Оскільки із зазначеним в листі позивач не погодився та вважав таку відмову неправомірною останній звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №160/10316/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України Дніпропетровської області (вул. Шкільна, 35, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52801, код ЄДРПОУ 41418556) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №25.1-16/854 від 03.03.2020 року «Про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності»; зобов`язано Першотравенське міське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2020 року про призначення виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19.02.2020 року та прийняв рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності від 02.07.2021 №25.1- 06/2024.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105 (далі - Закон України № 1105).

Відповідно до ст. 20 Закону України №1105 надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Статтею 22 Закону України №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно статті 30 наведеного Закону рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно ст. 31 Закону України №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Тобто, для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Порядок оформлення і видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, регламентується Наказом Міністерства охорони здоров`я від 09 квітня 2008 №189 Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності (далі - Порядок № 189).

Згідно пункту 3.2 Порядку №189 організація експертизи тимчасової непрацездатності здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2011 року №455 та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406.

Судом встановлено, що позивачем подано до Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності листки непрацездатності форми, встановленої вищенаведеними Інструкціями серії АГО №927754 від 12.12.2017 року, серії АГО №966969 від 03.02.2017 року, серії АГО №839075 від 28.02.2017 року, серії АГО №839492 від 29.03.2017 року.

Проте, вказані листки непрацездатності були видані Ровенківською центральною міською багатопрофільною лікарнею та заповнені російською мовою та з печаткою, яка містить найменування лікарні Луганської народної республіки.

Також, судом встановлено, що позивачем надано до Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності акт №7 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений директором відокремленого підрозділу Шахтоуправління Ясенівське ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит від 17.11.2016 року.

Умови фінансування Фондом страхувальників для надання ними матеріального забезпечення визначені Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 22 грудня 2010 року №26 (далі - Порядок фінансування).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням (частина четверта статті 4 Закону України № 1105-XIV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 11 Закону України №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати, зокрема, виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до статті 18 Закону України №1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (стаття 19 Закону).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Відповідно до ст. 36 Закону України № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Частиною 3 ст. 42 Закону України №1105-XIV передбачено, що якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що на відповідача покладено обов`язок виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні заявлених вимог на обставини, що листки непрацездатності, які були видані закладами охорони здоров`я на тимчасово окупованих та неконтрольованих територіях після 01.12.2014, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду, є незмістовним з таких підстав.

За встановлених обставин до спірних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17 дійшов висновку, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання обмежує права громадян.

Суд зазначає, що позивач був позбавлений об`єктивної можливості отримати належним чином заповнені листки непрацездатності, так само як і виправити недоліки вказаних листків непрацездатності, у зв`язку зі збройною агресією Російської влади на території Луганської області та окупацією частини території України, в тому числі і тієї де проживав та працював позивач.

У зв`язку з тим, що органи державної влади України не функціонують на окупованій території Луганської області, при розгляді нещасного випадку на виробництві була відсутня можливість залучення представника Фонду для належного проведення розслідування та складення акту №7 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 17.11.2016 року.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про підтвердження тимчасової непрацездатності, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації права на отримання соціальної виплати.

З огляду на встановлені судом обставини рішення Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №25.1-16/2024 від 02.07.2021 «Про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо частини позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи.

З огляду на зміст статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а статтею 8 Конституції України закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди при розгляді справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту (відновлення) порушеного права позивача та зобов`язати Першотравенське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за кошти Фонду соціального страхування України на умовах «Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб», затвердженого постановою правління ФССУ від 24.01.2017 №8, а саме допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності серія АГО №841500, від 12.12.2016, серія АГВ №927754 від 12.12.2017, серія АГО №383935 від 01.02.2017, серія АГО №966969 від 03.02.2017, серія АГО №841500 від 12.12.2016, серія АГО № 839075 від 28.02.2017, серія АГО №839492 від 29.03.2017.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (вул. Шкільна, 35, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52801, код ЄДРПОУ 41418556) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №25.1-16/2024 від 02.07.2021 року «Про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності».

Зобов`язати Першотравенське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за кошти Фонду соціального страхування України на умовах «Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб», затвердженого постановою правління ФССУ від 24.01.2017 №8, на підставі листків непрацездатності серія АГО №841500, від 12.12.2016, серія АГВ №927754 від 12.12.2017, серія АГО №383935 від 01.02.2017, серія АГО №966969 від 03.02.2017, серія АГО №841500 від 12.12.2016, серія АГО № 839075 від 28.02.2017, серія АГО № 839492 від 29.03.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першотравенського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (вул. Шкільна, 35, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52801, код ЄДРПОУ 41418556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,0 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська