Рішення

від 21.02.2022 по справі 420/25088/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25088/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986; адреса: просп.. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Подільської міської ради. Подільського району Одеської області про відмову оформити рішенням результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини і статті 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області;

зобов`язати Подільську міську раду, Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2.00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 стати 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Подільської міської раді з урахуванням висновків які будуть надані судом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/25088/21 о 11:25:39 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ст. 262 КАС України.

В обґрунтування вимог позову та у відповіді на відзив позивач вказує, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України і законодавство не передбачає права суб`єкта владних повноважень при розгляді питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність відступати від положень вказаної норми.

Позивач стверджує, що відмова відповідача оформити рішенням результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року не зумовлена жодними нормами земельного законодавства.

05.01.2022 року за вх.№563/22 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що міська рада не надавала позивачу відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише відклала розгляд питання до наступної сесії ради.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року позивач подав Подільської міської ради Подільського району Одеської області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Подільської міської раді Одеської області:

земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ. 5122987400, зона: 01. квартал: 001, площею більше 5 га.. та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122987400:01:001:0967;

земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122984200. зона: 01, квартал: 003. площею більше 4 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:003:1064;

земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ. 5122984200, зона; 01. квартал: 002, площею більше 8 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:002:0724;

земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ. 5122984200, зона. 01, квартал: 003, площею більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:003:0002.

Право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано.

Позивачем надано Відповідачу згоду на обробку своїх персональних даних та надано із клопотанням копію паспорту, УБД та ІПН, графічні матеріали.

Листом від 01.12.2021 року № 1258/1357 виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повідомив, що клопотання від 27.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого господарства включено до проекту рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області та винесено на розгляд сесії 17.11.2021 року.

Зазначений проект на сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області 1 скликання 17.11.2021 року, не був підтриманий депутатами, тому буде розглянутий повторно.

Вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на безоплатне отримання у власність землі - порушеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України №2768-III від 25.10.2001 року (далі - Земельний кодекс України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно із частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, із системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Нормами Земельного кодексу України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення стосовно наданого позивачем клопотання прийнято не було, а прийнято рішення про повторний розгляд заяви позивача на черговій сесії.

Аналізуючи наявні документи, суд погоджується із тим, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 не надавалась, як і не надано відмови у прийнятті відповідного рішення, отримана позивачем інформація зумовила стан правової невизначеності щодо порушеного ним питання.

Поряд із цим, відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині дотримання строків розгляду клопотання та форми його вирішення. Частина 7 статті 118 ЗК України чітко та однозначно визначає, що уповноважений орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Це означає, що за результатом звернення ОСОБА_1 у Подільської міської ради Подільського району Одеської області як суб`єкта владних повноважень виникло два зобов`язання:

розглянути надану заяву у місячний строк;

за результатом розгляду прийняти або рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, або вмотивовану відмову у наданні такого дозволу.

Як вбачається зі змісту листа від 01.12.2021 року № 1258/1357 виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повідомив, що заява ОСОБА_1 ще не розглянута, хоча таке рішення про надання дозволу має бути прийнято радою, а не її виконавчим органом. При цьому, порушено і місячний строк розгляду заяви, і будь-яке рішення не прийнято.

За таких умов суд констатує, що відмова відповідачем не надавалась, однак було допущено протиправну бездіяльність в частині своєчасного розгляду заяви та винесення передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України рішення.

Частиною 5 статті 224 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у вищевказаній постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а.

Під час судового розгляду відповідачем не доведена обґрунтованість своєї позиції.

Більше того, Земельний кодекс України не надає права органу місцевого самоврядування переносити розгляд заяви на строк, що перевищує один місяць. Аналіз ст.118 ЗК вказує на те, що окрема заява окремої особи має бути розглянута з урахуванням встановлених законом підстав для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, а за умов відсутності таких обставин дозвіл надається.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, у даному випадку, відповідач, орган місцевого самоврядування, з урахуванням вимог ч.2 ст.77 КАС України, не діяв у відповідності до норм чинного законодавства в частині порядку розгляду заяви ОСОБА_1 , способу розгляду.

Відповідно до частин 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18 та справі №520/8576/18 від 26 грудня 2019 року.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти певне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для бездіяльності щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою або відмови у наданні такого дозволу шляхом прийняття рішення.

З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради. Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини і статті 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області або відмови у цьому та зобов`язати Подільську міську раду, Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2.00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 стати 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Подільської міської раді з урахуванням строків, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України та прийняти передбачене цією нормою рішення.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Крім того, у прохальній частині позовної заяви та окремою заявою позивач звернувся з вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

25.09.2021 року між позивачем та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (а.с.13).

На виконання умов договору адвокатом надано послуги, що відображено у Акті виконаних робіт (а.с.16).

Згідно Акту від 06.12.2021 року адвокатом виконані такі роботи:

Підготував клопотання до Подільської міської ради - 30 хв. - 500 грн.;

Підготував запит на публічну інформацію до Подільської міської ради - 30 хв. - 500 грн.;

Зібрав докази до позову, вивчив судову практику за позовами до Подільської МР, підготував позов - 1 година - 1500 грн.;

Надав консультацію замовнику, підготував акт виконаних робіт і заяву на відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив - 1 година - 500 грн.

Відповідно до ч.ч.1,7,9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено та подано позовну заяву, зібрано докази, складено відповідь на відзив. Натомість інші, визначені у акті виконаних робіт, послуги, дублюються, не носять конкретний характер, та не є обов`язковими для їх понесення позивачем.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, "розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд зазначає, що згідно п.4.3 Договору оплата допомоги здійснюється клієнтом після отримання судового рішення по справі, яке набрало законної сили , проте це не впливає на обов`язок суду розподілити ці витрати, які підлягають сплаті у майбутньому.

Суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами витрати на правничу допомогу становлять 2000грн. за складання позовної заяви, збирання доказів та підготовку відповіді на відзив.

Ці витрати суд покладає на відповідача.

Решту витрат суд покладає на позивача (1000грн.), вважаючи, що їх понесення не є обґрунтованим та не має обов`язкового характеру (част.7,9 ст.139 КАС України).

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986; адреса: просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради. Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини і статті 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області або відмову у цьому.

Зобов`язати Подільську міську раду, Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2.00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 стати 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Подільської міської раді з урахуванням строків, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, прийняти передбачене цією нормою рішення.

Стягнути з Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986; адреса: просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 2000(дві тисячі)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складене та підписане 21.02.2022р. у зв`язку із перебуванням судді з 28.12.2021р. по 11.02.2022р. у відпустці, тимчасовою непрацездатністю та проходженням підтримки кваліфікації у НШС України.

Суддя М.М.Аракелян