Ухвала

від 10.02.2022 по справі 314/4472/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Справа № 314/4472/21

Провадження № 2/314/249/2022

УХВАЛА

іменем України

11.02.2022 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Свідунович Н.М., секретар судового засідання Печонкіна В.П., розглянувши матеріали справи № 314/4472/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом. Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.08.2021 позивач звернувся до Михайло-Лукащівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, просив передати йому у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321587000:03:002:0097, розташовану на території Михайло-Лукашівської сільської ради. Розгляд проекту рішення «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» відбувся на пленарному засіданні дванадцятої сесії сільської ради 09.09.2021, але проект рішення не набрав потрібної більшості голосів та був відхилений. На прохання позивача, викладене у листі від 20.09.2021, відповідачем було надано копію протоколу засідання постійно діючої комісії сільської ради № 6 від 06.09.2021, копію протоколу спільного засідання комісій сільської ради № 7 від 08.09.2021 та повідомлено, що оскільки проект рішення «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не набрав потрібної більшості голосів проект рішення відхилено, а відповідне рішення по ньому не прийнято. Позивач просить визнати протиправним рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Михайло-Лукашівської сільської ради від 09.09.2021 щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Михайло-Лукашівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Косякової З.М. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову.

13.12.2021 через канцелярію Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву. В якому не погоджуючись із позовними вимогами відповідач зазначає, що на підставі клопотання позивача посадовими особами сільської ради було підготовлено проект рішення «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», який включено до розпорядження сільського голови від 25.08.2021 № 115 ОД «Про скликання дванадцятої сесії Михайло-Лукашівської сільської ради восьмого скликання» та опубліковано на офіційному вебсайті Михайло-Лукашівської сільської ради. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради і враховується його голос. Проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів для прийняття відповідного рішення, вважається відхиленим, а рішення щодо питання по проекту рішення-не прийнятим. Про факт не набрання необхідної більшості голосів позивача проінформовано листом від 17.09.2021 № 1192. Земельна ділянка з кадастровим номером 2321580500:03:001:0055 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, відповідно до рішення Михайло-Лукашівської сільської ради № 109 від 21.10.2021. Згідно п. 2 вказаного рішення, земельні ділянки комунальної власності, які включені до переліку згідно додатку № 1 цього рішення, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання позивач, його представник та представник відповідача не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи суд, приходить до таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовим спором є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державноївлади (утому числібез статусуюридичної особи),орган місцевогосамоврядування,їх посадовачи службоваособа,інший суб`єктпри здійсненніними публічно-владнихуправлінських функційна підставізаконодавства,в томучислі навиконання делегованихповноважень,або наданніадміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2010 № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України п. п. «а»-«г» ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ст. 17 КАС України дійшов таких висновків:

-положення пунктів «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України, у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

-положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ст. 122 Земельного кодексу України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За положеннями ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним-розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору, що кореспондується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 21.03.2018 № 526/233/16-ц.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейськоїкомісіїз прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін«судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».

За положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з покладенням на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказувати правомірність своїх дій чи рішень, що значно звужує принцип змагальності порівняно із цивільним процесом суд, приходить до беззаперечного висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі № 314/4472/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У порядку ч. 1 ст. 256 ЦПК України, роз`яснити позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65 В, adm.zp.court.gov.ua).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок, що ним був перерахований, отримувач: УК у Вільнянському районі, код отримувача: 2030101, код отримувача: 37997149, призначення платежу *;101;3517603313;22030101; судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), номер квитанції П545/10704447/1 від 06.10.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду-якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Свідунович

11.02.2022