Постанова

від 15.02.2022 по справі 686/927/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/927/20

Провадження № 22-ц/4820/384/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Мазурок О.В. від 02 грудня 2021 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

встановив:

В січні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що вона є власником земельної ділянки (кадастровий номер 6825083900:02:003:0750) площею 0,249 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу - 138029631.

Вказана земельна ділянка знаходиться всередині земельного масиву, не має виходу до АДРЕСА_1 , тому прохід та проїзд до її земельної ділянки завжди здійснювався через сусідню земельну ділянку площею 0,3500 га, що межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 та землями загального користування - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 мав у користуванні земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,25 га та земельну ділянку площею 0,125 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Згідно з повідомленням Малашовецької сільської ради після смерті ОСОБА_3 , в користуванні якої перебувала земельна ділянка, якою позивачка здійснювала прохід та проїзд до своєї земельної ділянки, вирішено передати ОСОБА_2 .

Тому рішенням Малашовецької сільської ради № 8 від 14.08.2017 року ОСОБА_2 внесено зміни в рішення сільської ради № 4 від 21.06.2017 року в частині розміру земельної ділянки і надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7250 га із земель комунальної власності, в тому числі 0,2500 га під будівництво та обслуговування житлового будинку, та 0,4750 га для введення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Після розроблення відповідачем технічної документації із землеустрою відповідачем зареєстровано земельні ділянки площею 0,2500 га під будівництво та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 6825083900:02:003:0693) та земельну ділянку площею 0,4750 га для введення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6825083900:02:003:0692).

Після встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, які перебували в користуванні відповідача та формуванні їх як об`єктів речових прав, загальна площа земельних ділянок відповідача збільшилася на 0,35 га за рахунок земельної ділянки, через яку здійснювався прохід та проїзд до її земельної ділянки.

Земельна ділянка, через яку здійснювався прохід та проїзд до її земельної ділянки, увійшла до складу земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693.

Тому встановлення земельного сервітуту має здійснюватися не за рахунок земельної ділянки площею 0,4750 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0692, а за рахунок земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, власником якої є ОСОБА_2 .

Оскільки проходу та проїзду до її земельної ділянки немає та об`єктивно не може бути, позивачка з врахуванням заяви про зміну предмету позову просила встановити на її користь постійний безоплатний земельний сервітут за рахунок земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до належної їй земельної ділянки площею 0,249 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року позов задоволено.

Встановлено на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут за рахунок земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки площею 0,249 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 , відповідно до варіанту №2 висновку експерта №54/20 від 01.02.2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На його думку, судом не враховано, що позивачкою не доведено наявність підстав для встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача, і що ці потреби не можуть бути задоволені в інший спосіб. Судом не взято до уваги, що за адресою по АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння, що належить позивачці, а не земельна ділянка кадастровий номер 6825083900:02:003:0750.

У висновках експертів №54/20 від 01.02.2021 року та №29/21 від 01.12.2021 року не вказано, що висновки підготовлено для подання до суду, тому ці висновки не є допустимими доказами і не могли бути враховані судом. У висновку №29/21 від 01.12.2021 року експерт не досліджував можливості проходу чи проїзду через суміжні земельні ділянки, а обмежився лише повтором варіантів встановлення сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_2 .

Земельну ділянку з кадастровим номером 6825083900:02:003:0750, яка належить ОСОБА_1 , обробляє її матір ОСОБА_4 , тому існують інші шляхи доступу до земельної ділянки, що підтвердили інші свідки.

У позивачки є можливість використовувати належну їй ділянку без встановлення сервітуту щодо земельної ділянки відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В засіданні апеляційного суду представниця апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки (кадастровий номер 6825083900:02:003:0750) площею 0,249 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Волиця Хмельницького району.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0693, для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку експерта №54/20 від 01.02.2021 року - можливі варіанти встановлення земельного сервітуту за рахунок земельної ділянки площею 0,2500 га, з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки площею 0,2490 га, з кадастровим номером 68253900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 : варіант №1 та варіант №2. Сервітут, який потрібно накласти на земельну ділянку ОСОБА_2 , по варіанту №2 буде матиме площу 0,0110 га; по варіанту № НОМЕР_1 буде мати площу 0,0108 га. При цьому слід зазначити, що по наданому варіанту №1 для встановлення сервітуту потрібно демонтувати частину паркану зі сторони АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта №29/21 від 01.12.2021 року - найменш обтяжливим способом встановлення сервітуту є раніше наданні варіанти у висновку експерта №54/20, щодо технічної можливості встановлення земельного сервітуту у праві проходу та проїзду на транспортному засобі через суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693 зі сторони АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_2 , зокрема: варіанти № АДРЕСА_3 . При цьому за варіантом №1 для встановлення сервітуту потрібно демонтувати частину паркану зі сторони АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні підстави для встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту за рахунок земельної ділянки 6825083900:02:003:0693 власником якої є ОСОБА_2 у вигляді проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки площею 0, 249 га з кадастровим номером 68253900:02:003:0750, власником якої є ОСОБА_1 відповідно до варіанту №2 висновку експерта №54/20 від 01.02.2021 року.

Так, відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.ч.1-3 ст. 403 ЦК України).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина перша, друга статті 404 ЦК України).

Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено ЗК України.

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗК України визначає перелік земельних сервітутів, який не є вичерпним, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

За змістом ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, за змістом наведених норм права земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості про це між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка позивачки площею 0,2490 га з кадастровим номером 68253900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства розташована в зоні житлової забудови всередині земельного масиву і не примикає до АДРЕСА_2 . Ця ділянка безпосередньо межує зі сторони АДРЕСА_2 із земельною ділянкою кадастровий номер 6825083900:02:003:0693, власником якої є ОСОБА_2 .

Так, згідно наданого представником відповідача технічного звіту про обстеження забудови земельної ділянки (кадастровий номер 6825083900:02:003:0693), до земельної ділянки 6825083900:02:03:0750, яка знаходиться в серединному масиві земельних ділянок, прохід та проїзд зі сторони АДРЕСА_2 відсутній.

За планувальним рішенням згідно викопіювання плану розташування земельних ділянок по с. Волиця Хмельницького району, під`їзні шляхи зі сторони водоохоронної зони річки Плоска не зазначені.

В засіданні апеляційного суду представники позивачки та відповідача також підтвердили відсутність проїзду до земельної ділянки (кадастровий номер 68253900:02:003:0750), яка належить позивачці, зі сторони вул. Сонячної та зі сторони прибережної захисної зони річки Плоска.

Ця обставина цілком свідчить про те, що у позивачки відсутній інший спосіб задоволення своїх потреб (проходу, проїзду до її земельної ділянки з метою реалізації свого права користування ділянкою), аніж встановлення земельного сервітуту.

За таких обставин наявні підстави для встановлення позивачці земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки з кадастровим номером 68253900:02:003:0750.

В суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ствердили, що до 2018 року існував прохід та проїзд до земельної ділянки позивачки через земельну ділянку, яка в подальшому (після смерті землекористувачки) увійшла до складу земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693. Однак відповідач встановив бетонну огорожу та перекрив доступ позивачці та іншим землекористувачам до цього проходу та проїзду, що виходить на АДРЕСА_2 . Свідки також ствердили, що до ділянки позивачки можна пройти стежками через інші земельні ділянки, проте в такий спосіб не можна забезпечити проїзд до ділянки з метою вивезення врожаю тощо.

Наведене цілком спростовує доводи апелянта про можливість позивачки використовувати належну їй ділянку без встановлення сервітуту щодо його земельної ділянки.

Згідно ситуаційного плану, додатків № 3-5, 8 до технічного звіту про обстеження забудови земельної ділянки №0193/21-ТВ від 12.07.2021 року вбачається наявний прохід (проїзд) по земельній ділянці (6825083900:02:003:0693) ОСОБА_2 , який завершується хвірткою на межі з ділянкою позивачки, що цілком спростовує твердження апелянта про відсутність такого проходу в минулому.

Згідно висновків експерта №54/20 від 01.02.2021 року та №29/21 від 01.12.2021 року найменш обтяжливим способом встановлення сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 до власної земельної ділянки площею 0,2490 га, з кадастровим номером 68253900:02:003:0750 є варіанти №№ 1, 2, які полягають у праві проходу та проїзду на транспортному засобі через суміжну земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, що розташована по АДРЕСА_2 .

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що вказані висновки експерта є недопустимими доказами.

Так, за змістом ч.ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновки експерта №54/20 від 01.02.2021 року та №29/21 від 01.12.2021 року виготовлені експертом ОСОБА_7 на замовлення позивачки.

За даними реєстру атестованих судових експертів Марченков Григорій Григорович є експертом в сфері земельно-технічної експертизи, свідоцтво №222 від 27.05.2016 року, рішення №19 від 07.06.2019 року, строк дії якого продовжено до 07.06.2022 року.

У висновку №54/20 від 01.02.2021 року та №29/21 від 01.12.2021 року за підписом експерта Марченкова Г.Г. зазначено, що експерт про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання неправдивого висновку та за ст. 385 КК України за відмову від надання висновку обізнаний.

У вказаних висновках дійсно не зазначено, що вони підготовлені для подання до суду, водночас вказано, що їх складено на замовлення ОСОБА_1 , учасника вказаної цивільної справи № 686/927/20, відтак це не є підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Відповідач всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав жодних доказів на спростування вказаних висновків експерта та не довів наявність іншого, менш обтяжливого способу встановлення земельного сервітуту.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року).

Апеляційний суд констатує той факт, що встановлення земельного сервітуту у цій справі є пропорційним меті його встановлення, оскільки у позивачки відсутній інший спосіб задоволення своїх потреб (проходу, проїзду до її земельної ділянки), аніж встановлення сервітуту.

Суд першої інстанції дійсно помилково вказав місцезнаходження земельної ділянки позивачки кадастровий номер 6825083900:02:003:0750 АДРЕСА_1 , проте вказаний в судовому рішення кадастровий номер земельної ділянки цілком дозволяє її ідентифікувати, в тому числі й визначити місцезнаходження ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст . ст. 374, 375 , 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк