Рішення

від 31.01.2022 по справі 640/32191/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 січня 2022 року справа №640/32191/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Будівельна компанія Сомпекс (далі по тексту - позивач, ПП Будівельна компанія Сомпекс ) доМіністерства культури та інформаційної політики України (далі по тексту - відповідач) про 1) визнання протиправною та скасування відмови відповідача від 31 травня 2021 року №622/6.11 у погодженні проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (1- 9 черги) та надання дозволу на проведення земляних робіт пов`язаних з Будівництвом житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі міста Києва; 2) визнання погодженою проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва Том 1 (1 черга), Том 1 (2, 3 черга), Том 1 (4-9 Черга), яка подана на погодження Міністерству культури та інформаційної політики України згідно із заявою №02/3 від 02 квітня 2021 року; 3) зобов`язання відповідача видати позивачу дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (1-9 черги) В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність відмови Міністерства культури та інформаційної політики України від 31 травня 2021 року №622/6.11 у погодженні проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (1- 9 черги) та надання дозволу на проведення земляних робіт пов`язаних з Будівництвом житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі міста Києва.

На думку позивача, у відповідача відсутні підстави вважати, що спірний об`єкт будівництва знаходиться у межах історичного ареалу, а тому відповідач не мав законних підстав для відмови у погодженні проектної документації та надання дозволу на проведення земляних робіт, пов`язаних з будівництвом житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі міста Києва, що є підставою для визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у листі від 31 травня 2021 року №622/6.11.

Як зазначає позивач, Міністерство вже надавало у 2018-2020 роках дозволи на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць.

Крім того, позивач вважає, що ефективним способом захисту порушених, на його думку, прав є визнання погодженою проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва Том 1 (1 черга), Том 1 (2, 3 черга), Том 1 (4-9 Черга), та зобов`язання відповідача видати дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (1-9 черги).

Додатково позивач зазначив, що відповідач не дотримався строку надання адміністративної послуги, визначений статтею 4 Закону України Про адміністративні послуги , що є підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

Ухвалою від 11 листопада 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/32191/21 та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позовних вимог, у зв`язку з таким: земельна ділянка по вул. Макарівській у Шевченківському районі міста Києва, на якій ПП Будівельна компанія Сомпекс запланувало будівництво, розташовується в центральному історичному ареалі міста Києва згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599, в зоні охоронюваного природного ландшафту та на території пам`ятки історії та ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долин річки Дніпра .

Як зазначає відповідач, історико-архітектурний опорний план міста Києва затверджено лише 02 серпня 2021 року наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №599, тому у відповідача не було правових підстав для погодження проектної документації та надання дозволу на проведення земляних робіт на момент звернення позивача із заявою від 02 квітня 2021 року.

Крім того, відповідач звертає увагу про неможливість застосування у спірних правовідносинах принципу мовчазної згоди, зокрема посилаючись на зупинення перебігу строків звернення за отриманням адміністративних послуг відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Суд встановив, що на підставі договорів оренди земельної ділянки від 21 квітня 2008 року №91-6-00770 та від 21 квітня 2008 року №91-6-00767 ПП Будівельна компанія Сомпекс отримало від Київської міської ради в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:077:0037 та 8000000000:91:077:0022, розташовані по вул. Макарівська у Шевченківському районі міста Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами.

Позивач розробив проект Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту також - об`єкт будівництва), який поділено на 9 черг.

З метою подальшої реалізації намірів будівництва позивач звернувся до Міністерства культури України листом від 02 квітня 2021 року №02/3, у якому просив погодити розроблений та затверджений проект та надати відповідний дозвіл на проведення земляних робіт, пов`язаних з будівництвом житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі міста Києва (вхідний за №497/20.1-21 від 05 квітня 2021 року).

За результатами розгляду листа позивача Міністерство культури та інформаційної політики України у листі від 31 травня 2021 року №622/6.11.1 повідомило, що з 01 січня 2019 року, з набуттям чинності новою редакцією пункту 8 Порядку визначення меж і режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №92, розроблення проектної документації на нове будівництво, реконструкцію чи капітальний ремонт в історичних ареалах населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, необхідно здійснювати з урахуванням вимог затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану такого історичного населеного місця, розробленого та погодженого згідно з вимогами законодавства державних норм, в тому числі з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Відповідач проінформував позивача, що станом на момент підготовки цього листа історико-архітектурний опорний план міста Києва у встановленому порядку не затверджений, а тому відмовляє у погодженні поданої проектної документації, зважаючи на відсутність відповідних правових підстав.

Вирішуючи спір між сторонами по суті позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Згідно з пунктами 14 та 17 частини першої статті 5 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Частина четверта статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини визначає, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Як визначено у частинах четвертій та п`ятій статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Суд встановив, що місто Київ занесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318 (далі по тексту - Порядок №318).

Відповідно до пункту 1 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пункт 5 Порядку №318 визначає, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Відповідно до пункту 10 Порядку №318 історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Враховуючи викладене, земляні роботи на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, можуть здійснюватись після отримання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, за умови розробленого та погодженого Міністерством культури та інформаційної політики України історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Так, межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.

Суд звертає увагу, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 02 серпня 2021 року №599 Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва визнано такими, що втратили чинність абзац п`ятий пункту першого наказу Мінкультури від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11 та наказ Мінкультури від 29 жовтня 2014 року №911, та затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково-проектною документацією Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва (том 8 Генерального плану м. Києва), розробленою КО Інститут Генерального плану м. Києва на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, Історико-архітектурний опорний план м. Києва затверджений лише 02 серпня 2021 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи, що межі та режими використання історичного ареалу міста Києва, межі та режими використання зон охорони у місті Києві на момент звернення позивача не затверджені в установленому законом порядку, у відповідача були відсутні правові підстави вважати, що земельні ділянки по вул. Макарівська у Шевченківському районі міста Києва знаходяться у межах охоронної зони історичного ареалу міста Києва, та відповідно, для погодження проектної документації і надання дозволу на проведення земляних робіт.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №826/5755/17, від 03 квітня 2020 року у справі №640/21505/18.

Отже, відмова відповідача від 31 травня 2021 року №622/6.11 у погодженні проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва (1- 9 черги) є правомірною, що свідчить про безпідставність позову в цій частині.

При вирішенні спору суд враховує, що в оскаржуваній відмові не розглянуто питання про надання позивачу дозволу на проведення земляних робіт, однак, звертає увагу, що з урахуванням викладеного на той час не було необхідності (підстав) для видачі дозволу.

Доводи позивача про те, що Міністерство вже надавало у 2018-2020 роках дозволи на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, не заслуговують на увагу, оскільки попередня поведінка суб`єкта владних повноважень не впливає на результат вирішення цього спору.

Суд також не погоджується із позовними вимогами про визнання погодженою проектної документації Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва Том 1 (1 черга), Том 1 (2, 3 черга), Том 1 (4-9 Черга), яка подана на погодження Міністерству культури та інформаційної політики України згідно із заявою №02/3 від 02 квітня 2021 року, та зобов`язання відповідача видати позивачу дозвіл на проведення земляних робіт, суд зазначає таке.

Як вище встановив суд, позивач звертався до Міністерства культури України з метою погодження проекту та надання дозволу на проведення земляних робіт у листі 02 квітня 2021 року №02/3, а відповідач відмовив у погодженні поданої проектної документації листом від 31 травня 2021 року №622/6.11.1, у зв`язку тим, що на момент підготовки цього листа історико-архітектурний опорний план міста Києва у встановленому порядку не затверджений.

Таким чином, оскільки станом на момент розгляду листа ПП Будівельна компанія Сомпекс межі та режими використання історичного ареалу міста Києва, межі та режими використання зон охорони у місті Києві не затверджені в установленому законом порядку, були відсутні правові підстави для погодження проекту будівництва та надання дозволу на проведення земляних робіт.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, поведінка відповідача у межах спірних правовідносин відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП Будівельна компанія Сомпекс не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству Будівельна компанія Сомпекс повністю.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство Будівельна компанія Сомпекс (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, кв. 219; ідентифікаційний код 32250790);

Міністерство культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19; ідентифікаційний код 43220275).

Суддя В.А. Кузьменко