Рішення

від 31.01.2022 по справі 640/25456/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 січня 2022 року справа №640/25456/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Термо Проджектс Україна (далі по тексту - позивач, ТОВ Термо Проджектс Україна ) доКиївської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з тим, що ТОВ Термо Проджектс Україна правильно визначило код товару та ставки ввізного мита у відповідності до Закону України Про митний тариф .

Як зазначає позивач, придбані товари ввезені на митну територію України та пройшли митне оформлення, проте, відповідач порушив 1095-денний строк проведення перевірки по митній декларації від 08 червня 2017 року.

Крім того, позивач зазначає про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки відповідач не надав доказів того, що після завершення митного оформлення виникли обґрунтовані підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Також позивач вказує на порушення порядку та процедури проведення перевірки в частині повідомлення про початок та місце її проведення.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25456/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, підтримавши висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив позивач вказав, що висновки відповідача про порушення позивачем норм митного та податкового законодавства при класифікації імпортованих товарів під час здійснення їх митного оформлення ґрунтується виключно на роз`ясненнях ДФС України. Позивач підтверджує, що станом на момент митного оформлення за митними деклараціями від 08 червня 2017 року, 07 серпня 2017 року, 26 вересня 2017 року та від 20 грудня 2017 року він використовував пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом ДФС України від 09 червня 2016 року №401, як і зазначено у відзиві, проте, відповідач протиправно під час перевірки застосував лист ДФС України від 10 квітня 2018 року №10730/7/99-99-19-03-01-17.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про наявність правових підстав для проведення перевірки в межах встановлених строків. Крім того, відповідач подав клопотання про відмову в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивоване неспівмірністю таких витрат.

У запереченні на клопотання про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу позивач зазначив про документальне підтвердження понесених витрат та про недоведеність доводів відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 28 серпня 2020 року №№0000073/7.8-19-03 за порушення вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 123.1 статті 123, підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ Термо Проджектс Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 6 538,14 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5 230,51 грн. та за штрафними санкціями - 1 307,63 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 28 серпня 2020 року №№0000072/7.8-19-03 за порушення вимог положень Закону України Про митний тариф України в частині застосування ОПІ УКТ ЗЕД 1 та в частині визначення коду товарів та розміру ставок ввізного миту за відповідними товарними підкатегоріями, пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, згідно з пунктом 123.1 статті 123, підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ Термо Проджектс Україна збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 32 690,76 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 26 152,61 грн. та за штрафними санкціями - 6 538,15 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 серпня 2020 року №52/20/7.8-19-03/33736534 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Термо Проджектс Україна (код ЄДРПОУ 33736534) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності класифікації товарів конденсатор та випарник у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД за окремими митними деклараціями (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою правильності класифікації товарів конденсатор та випарник у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 08 червня 2017 року №UA100120/2017/179316 (товар №7), від 07 серпня 2017 року №UA100120/2017/183169 (товар №9), від 26 вересня 2017 року №UA100120/2017/186484 (товар №10) встановлено порушення позивачем положень Закону України Про митний тариф України в частині застосування Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та в частині визначення коду товарів та розміру ставок ввізного миту за відповідними товарними підкатегоріями, підпункту г пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 31 383,12 грн., в тому числі ввізне мито у сумі 26 152,61 грн. та податок на додану вартість у сумі 5 230,51 грн.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Щодо доводів позивача про порушення строків давності для визначення грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст.39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Однак, відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року №533-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 52 2 такого змісту:

Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу .

Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у вищевказаному пункті внесено зміни згідно яких, остаточна редакція наведених приписів має такий вигляд:

Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу .

Наведене зупинення строків давності є чинним та поширюється на випадки визначення сум грошових зобов`язань також за перевірками з питань дотримання митного законодавства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не пропустив строків давності в частині перевірки митної декларації від 08 червня 2017 року №UA100120/2017/179316.

В частині доводів позивача про порушення порядку проведення перевірки суд зазначає про таке.

Стаття 351 Митного кодексу України визначає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Наявні у справі докази підтверджують, що Київська митниця Держмитслужби у листі від 14 липня 2020 року №78-1/19/11/13854 повідомила, що на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України та наказу від 13 липня 2020 року №250 у приміщенні Київської митниці Держмитслужби за адресою: м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76 каб.221, з 20 липня 2020 року по 24 липня 2020 року буде проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями від 08 червня 2017 року №UA100120/2017/179316, від 07 серпня 2017 року №UA100120/2017/183169, від 26 вересня 2017 року №UA100120/2017/186484.

До листа відповідач додав повідомлення від 14 липня 2020 року №7.8-19-03/60 про проведення документальної невиїзної перевірки.

Зазначене повідомлення позивач отримав 23 липня 2020 року, що підтверджує копія відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, що відповідно до Митного кодексу України присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова, проте, брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а тому платник податків має бути ознайомлений з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №820/3426/16 та від 15 травня 2018 року у справі №809/1578/17.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ Термо Проджектс Україна не повідомлено завчасно про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені статтею 350 Митного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 351 Митного кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення перевірок.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

По суті викладених в акті перевірки порушень суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Відповідно до частин першої, другої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 68 Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - Порядок №428), який визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Пункти 3-5 Порядку №428 визначають, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України , що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару.

Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Відповідно до пункту 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно з пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, згідно перелічених митних декларацій ТОВ Термо Проджектс Україна ввезено на територію України частини автомобільних кондиціонерів: випарник , класифікація якого здійснена за кодом УКТЗЕД 8415 90 00 00 як частини установок кондиціювання повітря, до складу яких входять вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури і вологості повітря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо: - частини .

Відповідно до розділу ХVІ Основних правил Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя у групі 84 Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини за кодом 8415 зазначаються Установки для кондиціювання повітря, до складу яких входять вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури і вологості повітря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо: - частини за кодом 8415 90 00000 частини , ставка мита за вказаним кодом товар 0%.

Згідно із Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 09 червня 2015 року №401 (далі по тексту - Пояснення), товарна позиція 8415900000, за якою позивач класифікував товар, включає Установки для кондицiонування повiтря вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури i вологостi повiтря, включаючи кондицiонери, в яких вологiсть не регулюється окремо - частини .

Товарна позиція 8418991010, за якою класифікує товар відповідач, включає Холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси, крiм установок для кондицiонування повiтря товарної позицiї 8415 - частини - інше - випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках .

За змістом Пояснень до товарної позиції 8418, холодильники та холодильні установки цієї товарної позиції є переважно машинами або складаннями агрегатів, здатними в режимі безперервної роботи підтримувати низьку температуру (біля 0 °C і нижче). За умови додержання загальних положень щодо класифікації частин, частини товарів цієї товарної позиції (побутових чи промислових) також включаються до цієї товарної позиції, наприклад, конденсатори, абсорбери, випарники, генератори, шафи, прилавки та інше обладнання, які безумовно призначені для встановлення такого обладнання. До цієї товарної позиції не включаються, зокрема, установки для кондиціювання повітря, які включають агрегат охолодження або охолоджувальний випарник (товарна позиція 8415).

Виходячи з аналізу Пояснень, основною класифікуючою ознакою частин обладнання є їх придатність для використання з обладнанням, частинами яких вони є. Отже, для віднесення товарів до однієї з товарних позицій, слід, зокрема, встановити конкретне призначення товару та принцип його роботи.

Водночас, в акті перевірки не зазначено невідповідність ввезеного позивачем товару наведеним вище умовам, а відповідач не довів, що віднесення позивачем спірних товарів до товарної позиції 8415 90 00 00 є помилковим.

Згідно частин першої, другої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до частини третьої статті 69 Митного кодексу України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Однак, акт перевірки не містить викладу обставин про те, що під час митного оформлення товарів за деклараціями, які були предметом перевірки, декларант не надав митному органу відомостей, необхідних для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначених у митних декларацій.

Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій Київська міська митниця не надавала.

Відповідно до частини четвертої статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, жодних рішень про визначення коду товару, відмінного від визначеного позивачем у митній декларації, матеріали справи не містять. Зокрема, відповідач не надав доказів встановлення факту подання декларантом неповної або недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України.

Згідно з частиною п`ятою статті 255 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Стаття 292 Митного кодексу України визначає, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митних деклараціях ТОВ Термо Проджектс Україна .

Враховуючи викладене, позивач правомірно класифікував товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8415 90 00 00, в той час як посилання відповідача ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджено належними доказами, а тому податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03 є протиправними і підлягають скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Термо Проджектс Україна підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин позивач має надати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав суду копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №10/2020 від 30 червня 2020 року, додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №28-09-2020 від 28 вересня 2020 року, акта приймання-передачі наданих юридичних послуг від 09 жовтня 2020 року, розрахунку суми гонорару за надання професійної правничої (правової) допомоги, рахунку-фактури від 09 жовтня 2020 року №СФ-0000039 на суму 11 400,00 грн., платіжного доручення від 13 жовтня 2020 року №2995 на суму 11 400,00 грн.

Частинами п`ятою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав клопотання про відмову к задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивоване неспівмірністю вказаних витрат.

У запереченні на клопотання про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу позивач зазначив про документальне підтвердження понесених витрат та про недоведеність викладених відповідачем доводів.

Проте, суд звертає увагу, що відповідач не обґрунтував та не довів не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 400,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Термо Проджектс Україна задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термо Проджектс Україна понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 400,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Термо Проджектс Україна (03083, м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, буд. 28; ідентифікаційний код 33736534);

Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; ідентифікаційний код 43337359).

Суддя В.А. Кузьменко