Постанова

від 14.02.2023 по справі 640/25456/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25456/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо проджектс Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо проджектс Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Термо проджектс Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач, Київська митниця) в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, перевіркою правильності класифікації товарів «конденсатор» та «випарник» у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД, щодо яких проведено митне оформлення ТОВ «Термо Проджектс Україна», за митними деклараціями від 08 червня 2017 року №UA100120/2017/179316 (товар №7), від 07 серпня 2017 року №UA100120/2017/183169 (товар №9), від 26 вересня 2017 року №UA100120/2017/186484 (товар №10), контролюючим органом встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про митний тариф України», в частині застосування Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та в частині визначення коду товарів та розміру ставок ввізного миту за відповідними товарними підкатегоріями, підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України. В результаті чого, позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 31 383,12 грн., в тому числі ввізне мито у сумі 26 152,61 грн. та податок на додану вартість у сумі 5 230,51 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Київської митниці від 28 серпня 2020 року №№0000073/7.8-19-03, за порушення вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 123.1 статті 123, підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ТОВ «Термо Проджектс Україна» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 6 538,14 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5 230,51 грн. та за штрафними санкціями - 1 307,63 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР № 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 28 серпня 2020 року №№0000072/7.8-19-03, за порушення вимог положень Закону України «Про митний тариф України», в частині застосування ОПІ УКТ ЗЕД 1 та в частині визначення коду товарів та розміру ставок ввізного миту за відповідними товарними підкатегоріями, пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, згідно з пунктом 123.1 статті 123, підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ТОВ «Термо Проджектс Україна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 32 690,76 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 26 152,61 грн. та за штрафними санкціями - 6 538,15 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР № 2).

Оскаржувані ППР винесені митним органом, на підставі акта від 07 серпня 2020 року №52/20/7.8-19-03/33736534 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Термо Проджектс Україна» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності класифікації товарів «конденсатор» та «випарник» у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД за окремими митними деклараціями» (далі по тексту - акт перевірки).

Вважаючи протиправними оскаржувані ППР, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача, та при прийнятті оскаржуваних ППР діяв з порушенням чинних норм законодавства України, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Крім того, судом встановлено, що позивач правомірно класифікував товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8415 90 00 00, в той час як посилання відповідача ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджено належними доказами, а тому податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03 є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 351 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними у справі доказами, листом від 14 липня 2020 року №78-1/19/11/13854 Київська митниця повідомила, що на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та наказу від 13 липня 2020 року №250, у приміщенні за адресою: м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76 каб.221, починаючи з 20 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, буде проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями від 08 червня 2017 року №UA100120/2017/179316, від 07 серпня 2017 року №UA100120/2017/183169, від 26 вересня 2017 року №UA100120/2017/186484.

До листа відповідач додав повідомлення від 14 липня 2020 року №7.8-19-03/60 про проведення документальної невиїзної перевірки.

Зазначене повідомлення позивач отримав 23 липня 2020 року, що підтверджує копія відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У свою чергу, відповідно до МК України присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова, проте, брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а тому платник податків має бути ознайомлений з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №820/3426/16 та від 15 травня 2018 року у справі №809/1578/17.

Отже, контролюючим органом не повідомлено завчасно ТОВ «Термо Проджектс Україна» про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило останнього можливості реалізувати свої права, передбачені статтею 350 Митного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 351 Митного кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення перевірок.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються наступними засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належних доказів, які б підтверджували виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

З огляду на вказані обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та при прийнятті оскаржуваних ППР, діяв з порушенням чинних норм законодавства України, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Щодо порушень встановлених відповідачем, викладених в акті перевірки, по суті справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Відповідно до частин першої, другої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 68 мк України, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428, затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - Порядок №428), який визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Пункти 3-5 Порядку №428 визначають, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару.

Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Відповідно до пункту 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно з пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, згідно перелічених митних декларацій ТОВ «Термо Проджектс Україна» ввезено на територію України «частини автомобільних кондиціонерів: випарник», класифікація якого здійснена за кодом УКТЗЕД 8415 90 00 00, як «частини установок кондиціювання повітря, до складу яких входять вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури і вологості повітря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо: - частини».

Відповідно до розділу ХVІ Основних правил «Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя» у групі 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини» за кодом 8415 зазначаються «Установки для кондиціювання повітря, до складу яких входять вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури і вологості повітря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо: - частини» за кодом 8415 90 00000 «частини», ставка мита за вказаним кодом товар 0%.

Згідно із поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 09 червня 2015 року №401 (далі по тексту - Пояснення), товарна позиція 8415900000, за якою позивач класифікував товар, включає «Установки для кондицiонування повiтря вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури i вологостi повiтря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо - частини».

Товарна позиція 8418991010, за якою класифікує товар відповідач, включає «Холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси, крiм установок для кондицiонування повiтря товарної позицiї 8415 - частини - інше - випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках».

За змістом пояснень до товарної позиції 8418, холодильники та холодильні установки цієї товарної позиції є переважно машинами або складаннями агрегатів, здатними в режимі безперервної роботи підтримувати низьку температуру (біля 0 °C і нижче). За умови додержання загальних положень щодо класифікації частин, частини товарів цієї товарної позиції (побутових чи промислових) також включаються до цієї товарної позиції, наприклад, конденсатори, абсорбери, випарники, генератори, шафи, прилавки та інше обладнання, які безумовно призначені для встановлення такого обладнання. До цієї товарної позиції не включаються, зокрема, установки для кондиціювання повітря, які включають агрегат охолодження або охолоджувальний випарник (товарна позиція 8415).

Виходячи з аналізу пояснень, основною класифікуючою ознакою частин обладнання є їх придатність для використання з обладнанням, частинами яких вони є. Отже, для віднесення товарів до однієї з товарних позицій, слід, зокрема, встановити конкретне призначення товару та принцип його роботи.

Водночас, в акті перевірки не зазначено невідповідність ввезеного позивачем товару наведеним вище умовам, а відповідач не довів, що віднесення позивачем спірних товарів до товарної позиції 8415 90 00 00 є помилковим.

Згідно частин першої, другої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до частини 3 статті 69 МК України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Однак, акт перевірки не містить викладу обставин про те, що під час митного оформлення товарів за деклараціями, які були предметом перевірки, декларант не надав митному органу відомостей, необхідних для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначених у митних декларацій.

Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій (під час їх реєстрації) Київська міська митниця не надавала.

Відповідно до частини 4 статті 69 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, жодних рішень про визначення коду товару, відмінного від визначеного позивачем у митній декларації, матеріали справи не містять.

Зокрема, відповідач не надав доказів встановлення факту подання декларантом неповної або недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України.

Правовими положеннями частини 5 статті 255 Митного кодексу передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Стаття 292 МК України визначає, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митних деклараціях ТОВ «Термо Проджектс Україна».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно класифікував товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8415 90 00 00, у той час як, посилання відповідача ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджено належними доказами.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР від 28 серпня 2020 року №0000073/7.8-19-03 та №0000072/7.8-19-03 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скарги Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 14.02.2023 року