Рішення

від 31.01.2022 по справі 640/28868/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 січня 2022 року справа №640/28868/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідача АКВАПОЛІС (далі по тексту - позивач, ТОВ АКВАПОЛІС ) доКиївської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач) про 1) визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/00084; 2) визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/00255 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки на підтвердження заявленої митної вартості товару подані всі передбачені чинним законодавством документи, проте відповідач, усупереч наведеному, визнав їх недостатніми та розпочав процедуру консультації, за результатами якої визначив митну вартість товару за резервним методом.

Ухвалою від 25 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/28868/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність рішень про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, вимогам чинного законодавства, оскільки причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, є неподанння ним всіх запрошених документів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

05 грудня 2019 року між ТОВ Акваполіс та компанією Shanghai Openchem Co, Limited укладено контракт №014/2019/UA (далі по тексту - Контракт), відповідно до пункту 1.1 продавець зобов`язується протягом троку дії цього контракту поставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію, що іменується у подальшому товар згідно з інвойсами, які є невідємною частиною цього контракту, в яких зазначається найменування товару, його кількість/об`єм, якість, ціна, загальна сума та умови поставки.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту товар поставляється окремими партіями. Кількість товару у кожній партії зазначається у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

За приписами пункту 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIF-ODESSA.

У відповідності до пунктів 4.1, 5.2-5.4 Контракту ціна за одиницю товару визначається у відповідних інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна кожної партії товару оплачується покупцем наступним чином: 30% на підставі проформи інвойсу до відгрузки товару, інші 70% на підставі комерційного інвойсу до прибуття партії товару в порт призначення в момент випуску коносамента (телекс-реліза). Валютою контракту та платежів є долар США.

15 травня 2020 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100320/2020/618993 (далі - МД) з метою митного оформлення товару, у графі 42 якої митну вартість імпортованого останнього визначив за ціною договору у розмірі 11 988, 00 доларів США.

На підтвердження зазначеної у митній декларації митної вартості товару, позивач надав митному органу наступний перелік документів: пакувальний лист від 16 березня 2020 року; інвойс від 16 березня 2020 року №ОРС2020012; коносамент; товарно-транспортну накладну; сертифікат про походження товару; платіжні доручення від 25 березня 2020 року та від 21 квітня 2020 року; страховку; прайс-лист; контракт від 05 грудня 2019 року №014/2019/UA; брокерський договір; інформацію про позитивні результати державних видів контролю; паспорт безпеки, сертифікат аналізу; експортну декларацію.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів, 18 травня 2020 року митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2020/000046/2.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2 митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 17 820,00 доларів США.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: вартість товару, зазначена у експортній декларації від 25 березня 2020 року №E20200000391309197 з урахуванням транспортних витрат на відповідає сумі, яка зазначена у рахунку від 16 березня 2020 року №ОРС2020012; експортна декларація від 25 березня 2020 року №Е20200000391309197 надана декларантом без належного перекладу (стаття 264 Митного кодексу України); у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості з також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентне ціни.

Оскільки на думку митного органу, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини другої, третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до статті 53 Митного кодексу України, окрім листа пояснення.

У зв`язку із зазначеним, митний орган визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом.

18 травня 2020 року Київською митницею Держмитслужби сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2020/00084.

Також, 03 вересня 2020 року позивач в порядку електронного декларування подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100320/2020/626844 (далі - МД) з метою митного оформлення товару, у графі 42 якої митну вартість імпортованого останнього визначив за ціною договору у розмірі 12 312,00 доларів США.

На підтвердження зазначеної у митній декларації митної вартості товару, позивач надав митному органу наступний перелік документів: пакувальний лист від 16 березня 2020 року; інвойс від 15 липня 2020 року №ОРС2020066; коносамент; товарно-транспортну накладну; сертифікат про походження товару; платіжні доручення від 17 червня 2020 року та від 17 серпня 2020 року; прайс-лист; висновок №Ц-932; контракт від 05 грудня 2019 року №014/2019/UA; брокерський договір; паспорт безпеки, сертифікат аналізу; експортну декларацію.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів, 03 вересня 2020 року митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2020/000173/1.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 17 820,00 доларів США.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документа не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення, а саме: вартість товару, зазначена у експортній декларації від 10 липня 2020 року №422720200000447397 не відповідає сумі, яка зазначена у рахунку від 15 липня 2020 року №ОPC2020066; експортна декларація від 10 липня 2020 року №422720200000447397 надана декларантом без належного перекладу; декларантом надано витяг з прайс-листа виробника б/н від 15 червня 2020 року який виданий тільки на асортимент товарів, що поставляються за даною партією поставки, що по суті є комерційною пропозицією. В наданому прайс-листі збігається повтор (дублювання) опису, ціни та артикулів товару аналогічно з інформацією в поданому рахунку. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, в саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів; у платіжних дорученнях від 17 серпня 2020 року Swift та від 17 червня 2020 року Swift як підстава для перерахування коштів в іноземній валюті зазначено inv. №ОРС2020066 від 26 березня 2020 року, що не відповідає даті наданого рахунку 15 липня 2020 pоку №ОРС2020066; перерахування коштів в іноземній валюті згідно платіжного доручення від 17 червня 2020 року Swift, проводилось раніше ніж був складений рахунок від 15 липня 2020 року №ОРС2020066, який наданий разом із МД; у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці е підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством Імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Оскільки на думку митного органу, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини другої, третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до статті 53 Митного кодексу України.

У зв`язку із зазначеним, митний орган визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом.

03 вересня 2020 року Київською митницею Держмитслужби сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2020/00255.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 51 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини першої - третьої, п`ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою та дев`ятою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, право особи оскаржити рішення митного органу передбачено частиною першою статті 29 Митного кодексу України.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/00084, суд зазначає таке.

Наведене вище рішення про коригування митної вартості товару містить посилання на те, що вартість товару, зазначена у експортній декларації від 25 березня 2020 року №E20200000391309197 з урахуванням транспортних витрат не відповідає сумі, яка зазначена у рахунку від 16 березня 2020 року №ОРС2020012.

Позивач надав пояснення стосовно наведених тверджень митного органу вказавши, що в експортній декларації від 25 березня 2020 року №E20200000391309197 вартість товару зазначена у розмірі 1,01 долар США за один кілограм товару, яка є безпосередньою ціною на товар у Китаї. Водночас, у рахунку від 16 березня 2020 року №ОРС2020012 позивач вказав вартість товару у розмірі 1,11 доларів США за 1 кілограм товару, до якої було включено вартість транспортування (перевезення) товару до порту м. Одеси. Вказане зумовлено тим, що сторонами Контракту погоджено здійснення поставки товару на умовах CIF-Одеса, а тому саме продавець ніс витрати на транспортування, самостійно обирав перевізника та оплачував його послуги.

З матеріалів справи вбачається, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CIF Одеса, що відповідає умовам Контракту.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ( вартість, страхування, фрахт ) покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

При цьому, необумовлення в Контракті про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №821/544/18 (адміністративне провадження № К/9901/60525/18).

Також у спірному рішенні відповідач вказав на те, що надана експортна декларація від 25 березня 2020 року №Е20200000391309197 надана декларантом без належного перекладу, що не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу України.

Відповідно до приписів частини першої статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Як вбачається з копії електронного повідомлення, направленого митним органом на адресу позивача, під час проведення процедури консультації, останньому було запропоновано надати переклад митної декларації країни відправлення, однак у заяві від 15 травня 2020 року декларант повідомив про неможливість надання перекладу документів та просив прийняти рішення щодо митної вартості товару на підставі наданих документів.

При цьому, зі спірного рішення встановлено, що відповідач посилався на невідповідність числових значень щодо вартості товару, зазначених в експортній декларації, даним, зазначеним у інвойсі, що на думку суду, свідчить про можливість митного органу співставити дані зазначені у поданих документах без перекладу експортної декларації.

Крім того, митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно наявності у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ, оскільки підтвердженням митної вартості товару є документи, що подаються декларантом, які і підлягають перевірці митним органом.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цих підставах - необґрунтованим, а тому рішення Київської митниці Держмитслужби від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2 та прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/00084 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/00255, суд зазначає таке.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені у зазначеному рішенні, судом встановлено, що вони частково співпадають з доводами, наведеними у рішенні про коригування митної вартості від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2, зокрема, щодо того, що: вартість товару, зазначена у експортній декларації від 10 липня 2020 року №422720200000447397 не відповідає сумі, яка зазначена у рахунку від 15 липня 2020 року №ОPC2020066; експортна декларація від 10 липня 2020 року №422720200000447397 надана декларантом без належного перекладу; у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці е підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством Імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Оскільки вказаним доводам вже надано оцінку судом, надання повторної оцінки є недоцільним.

Також, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 митний орган зазначив, що декларантом надано витяг з прайс-листа виробника б/н від 15 червня 2020 року який виданий тільки на асортимент товарів, що поставляються за даною партією поставки, що по суті є комерційною пропозицією.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на те, що жодна інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що у платіжних дорученнях від 17 серпня 2020 року Swift та від 17 червня 2020 року Swift як підстава для перерахування коштів в іноземній валюті зазначено inv. №ОРС2020066 від 26 березня 2020 року, що не відповідає даті наданого рахунку 15 липня 2020 pоку №ОРС2020066, а також щодо того, що перерахування коштів в іноземній валюті згідно платіжного доручення від 17 червня 2020 року Swift, проводилось раніше ніж був складений рахунок від 15 липня 2020 року №ОРС2020066, який наданий разом із МД, суд зазначає таке.

15 червня 2020 року продавець надав покупую комерційну пропозицію (прайс-лист) до Контракту, датований 15 червня 2020 року.

Як зазначає позивач, після отримання прайс-листа 17 червня 2020 року він оплатив 30% вартості товару.

Разом з тим, у відповідності до пунктів 4.1, 5.2, 5.3 Контракту ціна за одиницю товару визначається у відповідних інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна кожної партії товару оплачується покупцем наступним чином: 30% на підставі проформи інвойсу до відгрузки товару, інші 70% на підставі комерційного інвойсу до прибуття партії товару в порт призначення в момент випуску коносамента (телекс-реліза).

Таким чином, згідно з умовами Контракту оплата повинна проводитись на підставі проформи інвойсу до відгрузки товару у розмірі 30%, тобто після надання продавцем покупцю інвойсу та зазначення ціни товару. Натомість позивач здійснив оплату товару після отримання прайс-листа, що супуречить умовам Контракту.

Крім того, в платіжному дорученні від 17 червня 2020 року зазначено номер інвойса, який було надано позивачу через місяць після здійснення оплати, а саме 15 липня 2020 року.

Натомість вказані обставини не спростовують заявленої позивачем та підтвердженої документами поданими до митного оформлення вартості товару, а також факту його оплати на користь продавця.

При цьому, помилка у даті інвойсу, зазначена у платіжному дорученні від 17 серпня 2020 року не є суттєвою, а тому не могла слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки по усі інші реквізити відповідали умовам Контракту.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 та прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/00255, є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару зводяться до того, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни .

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов ТОВ Акваполіс підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Акваполіс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/000046/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 травня 2020 року №UA100320/2020/00084.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/000173/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 вересня 2020 року №UA100320/2020/00255.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Акваполіс понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Акваполіс (49034, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 96; ідентифікаційний код 32059474);

Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код 43337359).

Суддя В.А. Кузьменко