Ухвала

від 31.01.2022 по справі 320/15061/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

31 січня 2022 року м. Київ № 320/15061/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., ознайомившись з заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни

про скасування державної реєстрації, визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни (далі по тексту - відповідачі), третя особа ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації, визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року адміністративну справу №320/15061/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року адміністративну справу №320/15061/21 залишено без руху.

28.01.2022 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:026:0069, 3223151000:04:026:0070, 3223151000:04:023:0099 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:026:0069, 3223151000:04:026:0070, 3223151000:04:023:0099 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання судового рішення про задоволення позову, у разі ухвалення такого, якщо відносно спірних об`єктів нерухомого майна будуть здійсненні будь-як реєстраційні дії.

Розглянувши дану заяву, суд встановив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд також зазначає, що, виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд звертає увагу, що у відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у Постанові від 19.06.2018 р. у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначено, зокрема, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача у разі проведення реєстраційних дій відносно спірних об`єктів нерухомого майна..

Водночас, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд дійшов висновку, що до розгляду даної справи по суті та з наданих наразі позивачем документальних доказів неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень (відповідача).

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності рішень та дій відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Одночасно, суд зазначає, що за вказаних обставин та відсутності правових підстав вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Є.В. Аблов