Постанова

від 14.02.2022 по справі 640/12435/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Справа № 640/12435/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 (повний текст складено 20.10.2021)

у справі №640/12435/19 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос";

2) ОСОБА_2 ;

3) Державний реєстратор комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Прохоренко Катерина Андріївна;

4) Державний реєстратор Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації Сергієнко Ірина Іванівна;

5) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович;

6) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна;

7) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна;

8) ОСОБА_3 ;

9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігейт Пропертіс";

10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юайпі ЛТД";

11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД";

12) Приватне підприємство "Українська консультаційна група";

13) Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ";

14) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал";

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гера Р.Ю., адвокат,

- відповідача: повідомлений, але не з`явився,

- третіх осіб: ТОВ МЮК Кратос Вабіщевич Т.В., адвокат,

ТОВ Сігейт Пропертіс Король Д.В., адвокат,

від інших третіх осіб представники не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У липні 2019 року ОСОБА_1 (надалі позивач) подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи у справі:- ТОВ Міжнародна юридична компанія Кратос (надалі ТОВ МЮК Кратос ), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), Державний реєстратор комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація Прохоренко Катерина Андріївна (надалі Державний реєстратор Прохоренко К.А.), Державний реєстратор Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації Сергієнко Ірина Іванівна (надалі Державний реєстратор Сергієнко І.І.), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович (надалі Приватний нотаріус Легкобит С.О.), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна (надалі - Приватний нотаріус Гречана Р.Т.), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна (надалі Приватний нотаріус Малаховська І.В.), ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ), Товариство з обмеженою відповідальністю Сігейт Пропертіс (надалі ТОВ Сігейт Пропертіс ), Товариство з обмеженою відповідальністю ЮАЙПІ ЛТД (надалі ТОВ ЮАЙПІ ЛТД ), про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення права позивача на участь у розгляді скарги та/або на подання письмових пояснень по суті цієї скарги;

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 10.06.2019 №1730/3 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 позов задоволений повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 апеляційні скарги ТОВ МЮК Кратос та Міністерства юстиції України задоволені; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 скасовано, а провадження у справі №640/12435/19 - закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 справу №640/12435/19 передано для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва позивач неодноразово змінював підстави та предмет позову.

Так, з урахуванням останньої заяви позивача про зміну підстав та предмету позову, місцевий господарський суд розглядав наступні вимоги позивача:

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо незабезпечення права ОСОБА_1 на участь у розгляді скарги адвоката Вабіщевич Т.В., в інтересах ОСОБА_2 від 04.06.2019, яка була зареєстрована 05.06.2019 за №19332-33-19 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Пікбленк" (найменування до проведення оскаржуваних реєстраційних дій - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос") та/або на подання письмових пояснень по суті цієї скарги;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.06.2019 №1730/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що, зокрема, правочин щодо переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос №1/03/2019 від 01.03.2019 та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі вказаного товариства від 01.03.2019, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на частку в ТОВ МЮК Кратос визнано недійсним, а відповідно до статті 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним є таким з моменту його вчинення. Таким чином, відсутнє порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування підстав апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Всі доводи апеляційної скарги є майже ідентичним доводам позовної заяви. Так, скаржник стверджує про те, що він був єдиними учасником ТОВ Пікбленк , проте 11.06.2019 з ЄДРПОУ йому стало відомо про зміну назви вказаного товариства на ТОВ МЮК Кратос та про зміну власника товариства з ОСОБА_1 (позивач) на ОСОБА_2 . Крім того, скаржник зазначає, що підставою для звернення до суду із даним позовом став розгляд Міністерством юстиції України скарги Вабіщевич Т.В. , поданої в інтересах ОСОБА_2 щодо ТОВ Пікбленк . Проте, позивач не був повідомлений про розгляд вказаної скарги, незважаючи на те, що є зацікавленою особою. При цьому, стверджує, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому, момент набуття права на частку може визначатись умовами такого правочину. Разом з тим, моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін. На момент звернення ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України зі скаргою у сфері державної реєстрації, ОСОБА_1 значився як єдиний учасник ТОВ МЮК Кратос (ТОВ Пікблек ), а відтак, розгляд скарги мав відбуватися за участі ОСОБА_1 .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Позиції учасників справи та клопотання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/12435/19 залишено без руху.

07.12.2021 від ОСОБА_1 , на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, надійшла заява з квитанцією №26278 від 30.11.2021 про сплату судового збору та доказами надсилання копії апеляційної скарги третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ" (листом з описом вкладення).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/12435/19; розгляд справи призначено на 24.01.2022.

28.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт Пропертіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 №09.1-08/259/22 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №640/12435/19 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 24.01.2022.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/12435/19 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкладено розгляд справи №640/12435/19 на 14.02.2022.

09.02.2022 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 №09.1-08/904/22 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №640/12435/19 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Враховуючи зміну складу суду, справу №640/12435/19 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі; заяву ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.02.2022.

14.02.2022 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Присутній представник ТОВ МЮК Кратос заперечував проти доводів апеляційної скарги та її задоволення, просив оскаржуване рішення залишити в силі.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ Сігейт Пропертіс підтримав доводи апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені судом апеляційної інстанції та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

На підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Міжнародна юридична компанія Кратос від 01.03.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (продавець) передав ОСОБА_1 належну йому частку в статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос у розмірі 10075000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу вказаного товариства (п. 1.1. договору).

01.03.2019 ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос , відповідно до якого у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос вказані особи склали цей акт приймання-передачі частки про наступне: 1. Відповідно до умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос №1/03/2019 від 01.03.2019, продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність частку у статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос у розмірі 100% відсотків від статутного капіталу ТОВ МЮК Кратос , що складає 10075000,00 грн. 2. Сторони виконали умови договору, зауваження чи заперечення до акта, та один до одного, у сторін відсутні. 3. Даний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос складено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін та один примірник для проведення державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказаний акт приймання-передачі засвідчений приватним нотаріусом Легкобит С.О., зареєстрований в реєстрі за №389, 390.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2019 ОСОБА_1 (позивач) є керівником ТОВ МЮК Кратос .

Як вказувалось вище, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 стверджував, що він є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Пікбленк" (найменування до проведення оскаржуваних реєстраційних дій - ТОВ МЮК Кратос ).

11.06.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 стало відомо про зміну без його волі найменування вищевказаного ТОВ Пікбленк на ТОВ МЮК "Кратос".

В той же день - 11.06.2021 з сайту Міністерства юстиції України ОСОБА_1 стало відомо про розгляд скарги №19332-33-19, поданої 05.06.2019 адвокатом Вабіщевич Т.В. в інтересах ОСОБА_2 , на рішення та дії, пов`язані з проведенням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій, зокрема щодо ТОВ "Пікбленк", у зв`язку з чим позивач вказував, що при розгляді такої скарги він є заінтересованою особою та мав бути запрошеним на розгляд вказаної скарги.

Результатом розгляду вищевказаної скарги Міністерством юстиції України був прийнятий Наказ від 10.06.2019 №1730/3 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" (надалі спірний наказ), яким скасовано такі реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведені стосовно ТОВ "Пікбленк":

- від 19.02.2019 №10741070011035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором КП "Київжитлоспецексплуатація" Прохоренко К.А.;

- від 21.02.2019 №10741070012035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведено державним реєстратором Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації Сергієнко І.І.;

- від 01.03.2019 №10741070013035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", №10741050014035120 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та від 02.03.2019 №10741070015035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведено приватним нотаріусом КМНО Легкобитом С.О.;

- від 02.05.2019 № 10741070016035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведено приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т.;

- від 22.05.2019 №10741050017035120 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", №10741070018035120 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" та №10741220019035120 "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо виділу", а також від 23.05.2019 №10741050020035120 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведено приватним нотаріусом КМНО Малаховською І.В.;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2019 №47023107, прийняте приватним нотаріусом КМНО Малаховською І.В.

Підставою для винесення такого наказу став висновок Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10.06.2019.

Як вказувалось вище, підставами для звернення позивача із даним позовом до суду (з урахуванням заяв про зміну підстав позову) стало, зокрема: неповідомлення позивача про розгляд скарги; подання скарги з порушенням строку,що мало б стати підставою для відмови у її задоволенні; Мінюстом не були досліджені та встановлені всі обставини щодо переходу прав власності на корпоративні права у ТОВ Пікблен , тощо.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ", Приватного підприємства "Українська консультаційна група", про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10 075 000,00 грн, оформлений Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 29.11.2018, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; про визнання недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №19/2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 19.02.2019; про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000,00 грн, оформленого Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" №1/03/2019 від 01.03.2019 та Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; про визнання недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019; про визнання недійсною редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", затвердженої рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019; про визнання недійсним рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 02.05.2019; про визнання недійсною редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК", затвердженої рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 02.05.2019; про визнання недійсним рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019; про визнання недійсною редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК", затвердженої рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019; про визнання недійсним правочину щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97000780000), оформленого актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019, задоволений повністю.

Так, зокрема, вказаним рішенням суду - визнано недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "МЮК "Кратос" у розмірі 100%, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "МЮК "Кратос" від 29.11.2018, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - визнано недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "МЮК "Кратос" у розмірі 100%, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "МЮК "Кратос" №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "МЮК "Кратос" від 01.03.2019, укладеними між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Отже, в межах господарської справи №910/7790/19 були визнані недійсними правовстановлюючі документи, на підставі яких позивач ОСОБА_1 набув корпоративні права щодо ТОВ "МЮК "Кратос" (ТОВ "Пікбленк").

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності набувається вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 статті 236 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити серед іншого виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 вказала таке.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, позивач зобов`язаний довести (підтвердити), яким чином оспорюваний ним наказ порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити ці доводи та докази. Відповідно, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зокрема: визнання недійсним правочину, на підставі якого позивач набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ МЮК Кратос (ТОВ Пікбленк ), і який (правочин) в силу статті 236 ЦК України є недійсним з моменту його укладення, а відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_2 №19332-33-19, та прийняття Міністерством за результатами розгляду цієї скарги спірного Наказу від 10.06.2019 №1730/3, не був власником корпоративних прав щодо ТОВ "МЮК "Кратос" (ТОВ "Пікбленк"), а отже, його права не могли бути порушенні.

Крім того, колегія суддів враховує, що в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 висловлено правову позицію, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звернення ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України зі скаргою, ОСОБА_1 значився як єдиний учасник ТОВ МЮК Кратос (ТОВ Пікбленк ), не впливають на правомірний висновок місцевого господарського суду про відмову у позові, оскільки, як вказувалось вище, правочин на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на частку в ТОВ МЮК Кратос (ТОВ Пікбленк ) визнаний в судовому порядку недійсним, а відтак, є таким з моменту його укладення (стаття 236 ЦК України). З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ МЮК Кратос є ОСОБА_2 . Тобто, на момент розгляду даної справи відсутнє порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду. із даним позовом позивач

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/12435/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/12435/19 залишити без змін.

Справу №640/12435/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.02.2022.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак