Постанова

від 15.02.2022 по справі 922/4040/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/4040/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

позивача - Єфременка О.О. (довіреність № 14-13 від 15.01.2021)

відповідача - Хомич О.П. (довіреність № 40 від 19.01.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (вх.№ 4010 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 (суддя Погорелова О.В.; повне рішення підписано 02.12.2021 ),

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ,

до Комунального підприємства Теплові мережі Роганської селищної ради , смт. Рогань,

про стягнення 19018,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Теплові мережі Роганської селищної ради , в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 19018,53 грн. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фактичні об`єми газу (459,16400 тис.куб.м.), спожиті відповідачем у березні 2019 року на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 10.10.2018 № 1544/18-ТЕ-32 є меншими від підтверджених відповідачем (узгоджених сторонами у пункті 2.1 договору - 542,29300 тис.куб.м.) обсягів природного газу, чим завдано позивачеві збитки на суму 19018,53 грн, розмір яких розраховано на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу №2496 від 30.09.2015, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у позовній вимозі про стягнення з відповідача 19018,53 грн збитків, місцевий господарський суд виходив з того, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від обов`язку довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків, умовою настання якої є доведення кредитором протиправності поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинного зв`язку; вини. Однак позивачем не доведено, в чому полягають збитки АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за спірний період, не надано доказів на підтвердження факту понесених ним збитків, спричинених порушенням відповідачем виконання зобов`язань за договором, зокрема, у зв`язку з недотриманням нормативних обсягів споживання у розрахунковому періоді об`ємів природного газу, не доведено наявності втрат (зменшення майна) АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , спричинених меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу та наявності відповідного причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем умов договору та зазначеними втратами. Натомість передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, 23.12.2021 подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України до КП Теплові мережі Роганської селищної ради про стягнення збитків у розмірі 19018,53 грн - задовольнити, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн покласти на відповідача. У скарзі також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Свою незгоду із рішенням суду першої інстанції позивач обґрунтовує такими обставинами.

Позивач вважає, що незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктом ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюється Розділом VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин. Затверджені нормативним актом Правила постачання природного газу, в тому числі стосовно стягнення збитків, які спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастуванні перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення не містить висновків щодо правової природи збитків, застосованих сторонами в тексті Договору і в Правилах постачання природного газу, виконання імперативних приписів яких зумовило застосування терміну збитки , а також не надано оцінки відповідним доводам позивача щодо спеціального правового регулювання, пов`язаного з впровадженням відповідальності за недотримання процедури споживання визначеного в договорі обсягу природного газу. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин в контексті необхідності встановлення дійсної правової природи передбачених Договором і Правилами постачання природного газу збитків, від яких залежить правильне вирішення цієї справи, та без надання їм належної правової оцінки, висновок про необґрунтованість вимог про стягнення збитків позивач вважає передчасним, а ухвалене у цій справі рішення неправомірним та необґрунтованим.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 922/4040/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Чернота Л.Ф., суддя Попков Д.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (вх.№ 4010 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 залишено без руху. Скаржнику надано строк, протягом якого він має усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали: -докази сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн. Також цією ухвалою судом апеляційної інстанції витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4040/21.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102270559610 копія ухвали апеляційного господарського суду від 30.12.2021 отримана скаржником 04.01.2022.

13.01.2022, тобто у визначені законом строки, скаржник засобами поштового зв`язку направив до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 557 від 17.01.2022).

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/4040/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 для розгляду справи № 922/4040/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

Ухвалою суду від 20.01.2022 поновлено АТ НАК Нафтогаз України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21; відкрито апеляційне провадження у справі № 922/4040/21; запропоновано відповідачу у строк до 03.02.2022 (включно) подати до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу; призначено справу № 922/4040/21 до апеляційного розгляду на 15.02.2022 об 11:00 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1305 від 02.02.2022), в якому проти доводів позивача категорично заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на правові позиції Верховного Суду, що викладені, зокрема у постановах від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20 та від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20, де Суд чітко визначив позицію про відсутність підстав для формування висновку щодо застосування спеціального законодавства, що регулює правовідносини на ринку природного газу, а саме пункту 6 ч. 5 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу , розділу VI Правил постачання природного газу стосовно питання відшкодування збитків, які передбачені умовами договору.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/4040/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2022 для розгляду справи № 922/4040/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою суду від 14.02.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (вх.№ 1709 від 10.02.2022) про участь представника позивача - адвоката Єфременка Олександра Олександровича у судовому засіданні 15.02.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EаsyCon .

У судовому засіданні 15.02.2022 уповноваженим представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що на розгляді у Верховному Суді перебуває справа № 904/6994/20, предмет спору та обставини справи є аналогічними, що переглядаються у даній справі № 922/4040/21, і 08.02.2022 справа № 904/6994/20 передана Верховним Судом на розгляд Об`єднаної палати. Після отримання повного тексту ухвали Верховного Суду від 08.02.2022 позивач має намір подати до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 922/4040/21 згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку.

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що повідомлені позивачем обставини не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки не впливають на можливість встановлення апеляційним судом фактичних обставин справи № 922/4040/21 та застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню у даному випадку до спірних правовідносин.

Розглянувши усне клопотання представника позивача, порадившись з приводу подальшого провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, вичерпний перелік яких визначено статтею 202 ГПК України, через що заявлене представником позивача усне клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Крім того, за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Натомість необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду, що свідчить про порушення положень ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції у справі, розглянувши справу в порядку статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на нижченаведене.

У відповідності до вимог статті 282 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи є наступними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , змінено тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . При цьому, зміна типу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.

10 жовтня 2018 року між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , найменування якого надалі змінено на АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник), та КП Теплові мережі Роганської селищної ради (споживач) укладено договір постачання природного газу №1544/18-ТЕ-32 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. цього Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018), постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод.

28.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу № 1544/15-ТЕ-32 від 10.10.2018, якою розділи 1-12 договору виклали в новій редакції

У пункті 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) сторони погодили, що природний газ, який поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) сторони передбачили, що постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу.

Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

- 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу природного газу за звітний (розрахунковий) період;

- 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою, визначеною в договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 11.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 22287051,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Крім того, згідно пункту 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) сторонами погоджено до поставки, зокрема, у березні 2019 року - 542,293 тис.куб.м. природного газу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2019, відповідачем у березні 2019 року прийнято 459,16400 тис.куб.м природного газу, тобто за відповідний розрахунковий період відповідачем використано природний газ у обсягах, що є меншим на 83,12900 тис.куб.м. від підтвердженого обсягу.

15.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-872-19 із врахуванням листа від 28.11.19 №26/9-4323-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу у розмірі 19018,53 грн за різницю між замовленим у березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 року природного газу за договором.

Проте, відповідач вказані збитки не сплатив.

Посилаючись на зазначені обставини позивач звернувся із позовом у даній справі про стягнення з відповідача збитків у сумі 19018,53 грн.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

За приписами п.п. 1, 2, 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (V ф - V п) х Ц х K,

де: V ф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.

Тобто п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість відшкодування споживачем збитків постачальнику за недовикористання або за перевищення обсягу використаного останнім замовленого об`єму природного газу.

В пункті 3.13 договору передбачено підстави відшкодування збитків та визначення їх розміру.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із указаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Наявність у постачальника такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми збитків у розмірі, встановленому договором та Правилами постачання природного газу, який у випадку спожиття в меншому обсязі розраховується у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, а у разі перевищення підтвердженого обсягу природного газу розраховується за відповідною формулою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на стягнення збитків зі споживача (передбачене пп. 2 п. 1 розд. VI Правил споживання природного газу та п. 3.13 договору) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, від 26.10.2021 у справі №904/6985/20, від 14.12.2021 у справі №924/5/21, від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 23.12.2021 у справі №908/24/21.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою, другою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту меншого обсягу споживання відповідачем природного газу в березні 2019 року, ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що сам факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині відповідності фактичного обсягу спожитого природного газу замовленим обсягам природного газу на відповідний період не може бути підставою для стягнення з відповідача збитків за умови ненадання позивачем доказів їх фактичного понесення останнім.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження реальності завданої майнової шкоди, не доведено понесення втрат (зменшення майна), спричиненого меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між споживанням відповідачем природного газу у спірний період в меншому, ніж погоджено сторонами у договорі та сумою нарахованих відшкодувань, колегія суддів також дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення збитків у сумі 19018,53 грн.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до власного суб`єктивного та законодавчо необґрунтованого тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Згідно положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ без задоволення, а оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 - без змін, як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до статті 129 ГПК України понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3405,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/4040/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.02.2022.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка