Рішення

від 09.02.2022 по справі 902/367/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2022 р. Cправа №902/367/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Громадської організації "Товариство сприяння обороні України", м.Київ

до Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.Вінниця

до Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, смт Тростянець Тростянецького району Вінницької області

до ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання недійними рішень загальних зборів та про скасування держаної реєстрації

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ :

13.04.2021 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" з наступними позовними вимогами:

1. Визнати недійсним рішення Загальних зборів трудового колективу "Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України" від 09.04.2018, що оформлено Протоколом №1.

2. Визнати недійсним рішення Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 про затвердження розміру статутного капіталу, прийняття засновників, розподілу між засновниками статутного капіталу, затвердження статуту Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України в новій редакції.

3. Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Відповідача - 2 (реєстраційну дію 11671050009000191 від 24.05.2018 (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників)) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення вимог закону та статуту позивача і відповідача 1, без дотримання процедури реорганізації, встановленої законом, за рішенням органу, що не мав належного обсягу цивільної правосуб`єктності, відповідача 2 було перетворено у корпоративне підприємство та безпідставно визнано співвласників такого корпоративного підприємства фізичних осіб та всього його майна.

Ухвалою суду від 19.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/367/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.05.2022 до суду надійшов відзив Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України.

У відзиві на позовну заяву Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України заперечує проти позову та зазначає, що відповідно до внесених змін, які оскаржуються, Тростянецький районний спортивно-технічний клуб як був, так і залишився після змін професійно-технічним навчальним закладом відповідного атестаційного рівня, організаційно-правова форма Закладу - Організація (установа, заклад) об`єднання громадян. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 №326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу України на міжнародну систему статистики і обліку" в Україні розроблено Державний класифікатор "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ).

Об`єктом класифікації є визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи: філії, представництва, а також підприємці-фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на вказані вище норми Закону, положення Статуту відповідача 2 (в редакції до змін), відповідач 1 акцентує увагу, що Заклад не належить до підприємства об`єднання громадян, а є організацією об`єднання громадян (навчальним закладом), що зазначено у Державному реєстрі (ЄДРПОУ) та його діяльність не регулюється нормами ст. 63, ст.112 Господарського кодексу України.

Саме Засновнику надано право затверджувати Статут, приймати рішення про реорганізацію Закладу.

Крім того, за змістом нового Статуту, майно залишено за позивачем, засновники Закладу не здобули права розпоряджатися майном ГО ТСОУ.

11.05.2021 до суду надійшов відзив Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 проти позову заперечує, а саме:

- заперечує твердження позивача, що Тростянецький районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України на момент виникнення спірних правовідносин був підприємством об`єднання громадян, позаяк відповідно до статуту є професійно-технічним навчальним закладом установленого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. При цьому відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача 2 є професійно-технічна освіта (85.32) - основний вид діяльності, діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів (85.53), організаційно-правова форма - організація (установа, заклад) об`єднання громадян;

- вказує, що оскаржуваним рішенням Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 не приймалось рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію юридичної особи, а було прийнято рішення тільки про внесення змін до Статуту відповідача 2, у такому випадку відповідно до зазначених положень Статутів прийняття такого рішення не потребує погодження Ради Правління ТСО "Товариство сприяння обороні України" і відповідач 1 не порушував норми власного Статуту та Статуту позивача;

- зазначає, що рішення Загальних зборів трудового колективу Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України від 09.04.2018, оформлене протоколом №1 Загальних зборів трудового колективу, відповідно до п.5.5 Статуту (в редакції 2009 року) носить дорадчий (рекомендаційний) характер та не породжує жодних правових наслідків, тому вказане рішення не є тим рішенням суб`єкта господарювання та його органів, яке в розумінні пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України може бути оскаржене до суду в порядку господарського судочинства;

- акцентує увагу, що твердження позивача щодо перетворення відповідача 2 в корпоративне підприємство в результаті прийняття оскаржуваних рішень та порушення майнових прав позивача не відповідає дійсності, оскільки після внесення змін до Статуту відповідача 2 організаційно-правова форма не змінилася, не змінився статус майна юридичної особи та не зазнав змін порядок розподілу прибутку відповідача 2.

31.05.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній підтримує позов та просить суд його задовольнити. Додатком до відповіді додано ряд документів. Зазначений документ заявником сформовано в системі "Електронний суд".

01.06.2021, представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи вказану вимогу представник позивача зазначає, що предметом спору у даній справі є оскарження рішень відповідачів, в результаті яких фізичні особи набули права власності на частку у статутному капіталі Відповідача - 2, зокрема: ОСОБА_1 - 378,00 грн, що становить 37,75% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 377,00 грн, що становить 37,75% статутного капіталу. Відтак, представник позивача вважає за необхідне залучити вказаних осіб до участі в справі в якості співвідповідачів.

Ухвалою суду від 01.06.2021 залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості співвідповідачів, підготовче судового засідання у справі відкладено до 19.07.2021.

19.07.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача 1 адвоката Мишковської Т.М. про проведення судового засідання, призначеного на 19.07.2021 без участі представника відповідача 1.

За результатами судового засідання, яке відбулося 19.07.2021 судом постановлено ухвалу про його відкладення до 03.08.2021.

03.08.2021 до суду надійшла заява представника Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, яка містить клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Статуту ГО "ТСО України" в редакції 2016 року, яка була чинна на момент вчинення оскаржуваних дій, а також протоколу обшуку від 22.01.2019.

За результатами підготовчого судового засідання, 03.08.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення на 27.09.2021.

Поряд з тим, під час підготовчого провадження судом встановлено необхідність в отриманні додаткових доказів, а саме реєстраційної справи Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

Ухвалою суду від 03.08.2021 зобов`язано Гайсинську районну державну адміністрацію та Тростянецьку районну державну адміністрацію невідкладно надати суду матеріали реєстраційної справи Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02725428).

10.09.2021 до суду надійшов лист Гайсинської районної державної адміністрації №02-14-3027 від 06.09.2021, відповідно до змісту якого матеріали запитуваної реєстраційної справи у 2018 році були вилучені Гайсинським МРВ.

Відповідно до ухвали суду від 27.09.2021, позовну заяву Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій з підстав висвітлених в ній, просив ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021 скасувати та направити справу для продовження розгляду її по суті.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021 задоволено; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021 скасовано, справу №902/367/21 направлено на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

08.12.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до ухвали суду від 16.12.2021 у справі призначено підготовче судове засідання на 30.12.2021.

30.12.2021 до суду надійшли клопотання відповідачів - Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України та ОСОБА_2 про визнання позову.

В судовому засіданні, 30.12.2021, представник позивача адвокат КарманніковМ.О. звернувся до суду з клопотанням про закриття підготовчого провадження у справі №902/367/21 та призначення справи до розгляду по суті; при цьому, з огляду на наявність заяв відповідачів про визнання позову, просив не вживати заходів по витребуванню матеріалів реєстраційної справи юридичної особи Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, справу №902/367/21 просив розглянути за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 30.12.2021 закрито підготовче провадження у та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2022.

На визначену дату та час (10.02.2022) представники сторін не з`явилися.

При цьому, судом враховано клопотання представника позивача, подане до суду 30.12.2021 про розгляд справи за його відсутності. Додатково представник позивача зазначає, що наполягає на задоволенні позову.

Суд зазначає, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 30.12.2021, а також відповідними телефонограмами (а.с. 104-107).

Додатково, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/367/21 офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Відтак у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.

Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні 10.02.2022 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Громадська організація "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" є юридичною особою за законодавством України, що діє на підставі статуту.

Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України (Відповідач - 1) є відокремленим підрозділом Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)", що діє на території Вінницької області.

Тростянецький районний спортивно - технічний клуб ТСОУ Вінницької області (Відповідач 2) є юридичною особою, створеною відокремленим підрозділом позивача - Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України (Відповідачем 1).

Відповідно до статуту Вінницька обласна організація ТСО України здійснює свою діяльність на території Вінницької області та є відокремленим підрозділом Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" (Позивача), підпорядкований йому та діє на підставі статуту позивача.

У відповідності до статуту відповідача 1, до основних напрямків його діяльності і завдань відноситься освітня діяльність, в тому числі підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій та різні види курсової підготовки, участь у підготовці та перепідготовці, підвищенні кваліфікації кадрів робітничих професій згідно із законодавством України.

Для виконання статутних завдань Вінницька обласна організація ТСО України має право здійснювати відповідно до законодавства господарську діяльність безпосередньо або через створені нею в порядку передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства та інші), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) Товариства та сприяє її досягненню.

За твердженнями позивача Тростянецький районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України, єдиним засновником, згідно Закону якого могла бути та була Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України, що є відокремленим підрозділом позивача шляхом внесення змін до Статуту в порушення вимог закону та статутів позивача і відповідача 1 без дотримання процедури реорганізації встановленої законом, за рішенням органу, що не мав належного обсягу цивільної правосуб`єктності, було перетворено у корпоративне підприємство та безпідставно визнано співвласниками такого корпоративного підприємства та всього його майна фізичних осіб.

Позивач вважає, що норми статуту відповідача 2 суперечать чинному законодавству, зокрема вимогам ст.63 та 112 ГК України, п.7.8 Статуту Відповідача 1, що тягне за собою недійсність оскаржуваних рішень про його затвердження.

Крім того, на думку позивача створення статутного фонду з метою його наступного розподілу на частки та відчуження таких часток на користь окремих осіб є можливим виключно шляхом реорганізації через перетворення організації (установи, закладу) об`єднання громадян, що відповідно до закону містить окрему процедуру та окрему послідовність дій державного реєстратора. Позивач вважає, що державна реєстрація змін до статуту відбулась не на підставі документів, передбачених для процедури реорганізації, а на підставі документів, передбачених для змін відомостей про юридичну особу, не пов`язаних з реорганізацію.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про:

1. Визнання недійсним рішення Загальних зборів трудового колективу "Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України" від 09.04.2018, що оформленого Протоколом №1.

2. Визнання недійсним рішення Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 про затвердження розміру статутного капіталу, прийняття засновників, розподілу між засновниками статутного капіталу, затвердження статуту Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України в новій редакції.

3. Визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про відповідача - 2 (реєстраційну дію 11671050009000191 від 24.05.2018 (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників)) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

11.05.2021 до суду надійшли відзиви Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України та Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України у яких останні заперечили проти позовних вимог.

Разом з тим, 30.12.2021 до суду надійшли клопотання відповідачів - Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України та ОСОБА_2 про визнання позову.

При оцінці фактичних обставин справи судом враховуються положення Статуту ТСО України в редакції 2016 року (чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), який долучено до матеріалів справи 03.08.2021 (т.1 а.с.217-235); Вінницької обласної організації ТСО України в редакції 2017 року (т.1 а.с. 27-32); відповідача 2 в редакції 2004 року, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, та у редакції 2018 року, який було затверджено за результатом прийняття оскаржуваних рішень та подано державному реєстратору (т.1 а.с. 55-72).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Товариство сприяння обороні України (ТСО України) (Товариство) є неприбутковим громадським об`єднанням, яке утворене на установчих зборах засновників, діє у організаційно-правовій формі як громадська організація, що створена на основі єдності інтересів для спільної реалізації мети і завдань, передбачених Статутом.

Товариство є самоврядною всеукраїнською громадською організацією, яка у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством України і цим Статутом (п.1.1., 1.2. Статуту ТСО України в редакції затвердженій 07.12.2016, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підп. 1.6.1. п. 1.6. Статуту ТСО України повне найменування Товариства - Громадська Організація "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)".

Товариство будується за територіальним принципом, а також на основі підпорядкованості та підзвітності підрозділів районного рівня відповідним підрозділам обласного рівня (п. 4.12. Статуту).

Члени Товариства не мають права на частку майна Товариства та не відповідають за його зобов`язаннями (п.4.1, 1.10. Статуту ТСО України).

Прийняття рішень відносно Товариства віднесено до виключної компетенції Загальних зборів (п. 5.2.7. Статуту).

Відповідно до п. 5.4.1. Статуту ТСО України для вирішення питань статутної діяльності, керівництва структурними підрозділами, контролю і перевірки виконання прийнятих рішень Правління обирає Раду Правління Товариства.

До компетенції Ради Правління Товариства, зокрема, належить:

- приймати рішення про створення (ліквідацію, реорганізацію) вищих і професійно-технічних навчальних закладів, закладів з підготовки водіїв транспортних засобів, науково- і навчально-методичних центрів (кабінетів), спортивних, спортивно-технічних, авіаційних, промислових, комерційних та інших установ і організацій, а також спільних підприємств, акціонерних товариств, в тому числі з іноземними фірмами, на основі чинного законодавства за рахунок Товариства, затверджувати документи, що регламентують їх діяльність (Статути, положення тощо) та зміни до них (підп. Ґ п. 5.4.5. Статуту ТСО України);

- відміняти рішення керівних органів Відокремлених підрозділів, якщо вони суперечать Статуту або рішенням виборних керівних органів Товариства (підп. Ж Статуту ТСО України).

Голова Товариства має право контролювати діяльність керівних органів Відокремлених підрозділів, створених Товариством юридичних осіб (пп.г, п.5.5.6. Статуту).

Правління Відокремленого підрозділу має право вирішувати будь - які питання діяльності, крім тих, які віднесені до компетенції керівних органів Товариства.

Пунктом 8.28. Статуту ТСО України визначено, що діяльність Відокремлених підрозділів регулюється цим Статутом та Положенням (Статутом) про Відокремлений підрозділ, яке приймається у порядку, передбаченому цим Статутом.

Рішення Відокремлених підрозділів не можуть суперечити Статуту та рішенням керівних органів Товариства.

Згідно п. 9.6. Статуту управління майном і коштами Товариства (Відокремлених підрозділів та інших створених ним юридичних осіб) здійснюється керівними органами Товариства.

Суд враховує, що статус відповідачів при їх створенні сформовано за рахунок приєднання до положень Статуту ТСО України, на основі дотримання його вимог, компетенція відповідачів, котрі засновані на майні Товариства, перебуває у залежності та реалізовується з обмеженнями прийняття управлінських рішень, за згодою Товариства.

Згідно положень Статуту громадської організації Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України остання є Відокремленим підрозділом громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)", неприбутковим громадським об`єднанням, основною метою якої не є одержання прибутку.

Згідно з п.1.4., 1.5. Статуту обласної організації Вінницька обласна організація ТСО України відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання" та рішення ХІІІ з`їзду Товариства від 16.04.2016 є юридичною особою та має: самостійний баланс, рахунки в установах банків, власні печатки, штампи, бланки.

Остання здійснює свою діяльність на території Вінницької області, діє відповідно до Конституції України, чинного законодавства України, Статуту Товариства, цього Статуту, рішень керівних органів Товариства.

Згідно п.1.6. Статуту обласної організації, Вінницька обласна організація Товариства має право розпоряджатись майном і засобами у порядку, передбаченому Статутом Товариства, тобто ТСО України (позивача).

Члени Вінницької ОО ТСО України не мають права на частку майна ТСО України та не відповідають за його зобов`язаннями (п.1.11. Статуту обласної організації).

Відповідно до підп. г, д, е п. 4.10.5. Статуту обласної організації до компетенції Ради Правління Вінницької ОО ТСО України належить:

- приймати рішення про створення, ліквідацію та реорганізацію навчальних закладів, спортивно-технічних клубів, підприємств, комерційних та інших установ та організацій, а також інших юридичних осіб в межах Вінницької області, з обов`язковим попереднім погодженням з Радою Правління Товариства;

- відміняти рішення керівних органів підпорядкованих підрозділів Товариства районного рівня, якщо вони суперечать Статуту або рішенням керівних виборних органів Товариства і Вінницької ОО ТСО України;

- затверджувати Статути та зміни до них підпорядкованих підрозділів Товариства районного рівня та створених Вінницькою ОО ТСО України юридичних осіб.

Крім того, Управління майном Вінницької ТСО та створених юридичних осіб здійснюється керівними органами Товариства та Вінницької ТСО, в порядку передбаченому Статутом Товариства та цим Статутом (п.7.7. Статуту обласної організації).

Як визначено Статутом Тростянецький районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України, навчальний заклад - є професійно-технічним навчальним закладом відповідного атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Навчальний заклад створений на майні ТСО України (п.1.4. Статуту), є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штамп, печатку зі своїм найменуванням (п. 1.6. Статуту).

Навчальний заклад несе відповідальність за виконання функцій і завдань перед державою і ТСО України (п.1.10. Статуту).

Відповідно до п.5.4., 5.6. Статуту вищим колегіальним органом громадського самоврядування навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу навчального закладу, які правомочні приймати рішення у межах своїх повноважень за участю не менш як двох третин від кількості працівників. Загальні збори трудового колективу скликаються не рідше одного разу на рік.

Рішення загальних зборів трудового колективу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на них. Рішення загальних зборів трудового колективу носить дорадчий характер (п. 5.7. Статуту).

Згідно з п. 6.4. Статуту майно, що передано навчальному закладу Засновником належить йому на засадах оперативного управління є колективною власністю ТСО України.

Згідно з п.8.1. Статуту, рішення про створення, реорганізацію навчального закладу приймає бюро ОК ТСО України за погодженням з ЦК ТСО України.

Оцінивши статутні документи позивача та відповідачів судом встановлено залежність та взаємну підпорядкованість відповідачів рішенням керівних органів ТСО України, зокрема відносно вирішення питань щодо реорганізації, розпорядження майном, тощо.

15.03.2018 голова Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України звернувся до позивача із клопотанням щодо погодження рішення про внесення змін до статутів підпорядкованих організацій, в частині "Засновники", де прописати, що засновником є Вінницька ОО ТСОУ з часткою 24,5%, а решта 75,5% - підпорядкованій організації (т.1 а.с. 33).

Разом з тим, рішення про погодження Радою Правління позивача не приймалося, про що свідчить зміст листа позивача від 22.03.2018 №94/06-03/25, адресованого Вінницькій обласній організації Товариства сприяння обороні України (т.1, а.с. 34).

Рішенням Загальних зборів трудового колективу Тростянецького районного спортивно-технічний клубу Товариства сприяння обороні України, оформленим протоколом №1 від 09.04.2018, було запропоновано Раді правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України внести зміни до статуту відповідача 2, передбачивши створення статутного фонду в розмірі 1000 грн, включення до складу засновників двох фізичних осіб та наступний розподіл статутного фонду: частка засновника - Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України, у статутному капіталі складає 24,5% (245 грн); решта - 75,5% статутного капіталу частка фізичних осіб засновників: ОСОБА_1 - 378,00 грн, ОСОБА_2 - 377,00 грн.

12.04.2018 Постановою Ради Правління Вінницької ОО ТСО України №02 було погоджено створення статутного капіталу відповідача 2 у визначених частках, що підтверджується витягом з Протоколу Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 (т.1 а.с. 54).

Зазначені зміни відображені у Статуті відповідача 2 у новій редакції 2018 року.

24.05.2018 до ЄДРЮОФОГФ внесено реєстраційний запис №11671050009000191 (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників) відносно Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (код - 02725428)

З`ясувавши вищевикладені обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов наступних правових висновків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють на принципах відсутності майнового інтересу їх членів (учасників).

Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (ч. 6 ст. 3 Закону України "Про громадські об`єднання").

Як підтверджується матеріалами справи Товариство сприяння обороні України була єдиним засновником Вінницькою обласною організацією ТСО України та Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (п. 1.4. Статуту навчального закладу).

Згідно п. п. 8, 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону (в редакції Закону України "Про громадські об`єднання" №1593-VII від 04.07.2014), місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.

Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п`яти років з дня введення його в дію.

У разі прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб правонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.

З дня введення цього Закону в дію спілки громадських організацій (союзи, асоціації, інші об`єднання громадських організацій), легалізовані на день введення цього Закону в дію, визнаються громадськими спілками, утвореними на підставі цього Закону, за якими зберігаються всі права та обов`язки, які вони мали на день введення цього Закону в дію, якщо вони не суперечать цьому Закону.

16.04.2015 Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" (ТСО України)" прийняла Рішення про збереження за Вінницькою обласною організацією ТСО України статусу юридичної особи, що підтверджено Постановою ХІІІ З`їзду ТСО України (а.с. 28, том 1).

Таким чином, відповідач 1 є окремою юридичною особою, єдиним учасником якої є Громадська організація "Товариство сприяння обороні України", що обумовлено окремими обмеженнями у здійсненні діяльності як місцевого осередку громадської організації.

Істотним для вирішення справи є з`ясування питання щодо статусу Вінницької обласної організації як відокремленого підрозділу відповідача.

В силу вимог ст. 95 ЦК України, відокремленими підрозділами можуть мати статус філії або представництва.

Філії та представництва не є юридичними особами. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Однак, Вінницька обласна організація ТСО України має окремий код, внесена до ЄДРПОУ як окрема юридична особа, такий статус підтверджено рішенням ТСО України та статутом обласної організації.

Також, до відомостей у ЄДРПОУ ТСО України не внесено відомостей щодо статусу Вінницької обласної організації як відокремленого підрозділу.

Таким чином, статус Вінницької обласної організації не відповідає критеріям статусу відокремленого підрозділу у розумінні вимог ст. 95 ЦК України.

Права засновників (учасників) юридичної особи є майновими правами та відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України є майном.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.4 ст.63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.112 ГК України, підприємством об`єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об`єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Право власності об`єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та статутними документами.

Підприємство об`єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.

Так, пунктом 6.4. Статуту відповідача 2 передбачено, що майно, що передано навчальному закладу Засновником належить йому на засадах оперативного управління є колективною власністю ТСО України.

Враховуючи вказані приписи законодавства та Статуту навчального закладу відповідач 2 до прийняття оскаржуваних рішень здійснював діяльність як унітарне підприємство, засноване на власності об`єднання громадян.

Наслідком прийняття оскаржуваних рішень став розподіл статного капіталу громадської організації (майнових прав засновника в юридичній особі) серед членів громадської організації, зокрема членів керівних органів, у вигляді часток у статутному капіталі.

Частиною першою ст. 104 ЦК України передбачено припинення юридичної особи результаті реорганізації, зокрема, шляхом перетворення.

За приписами ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Так, на підставі оскаржуваних рішень та внесених змін до ЄДРЮОФОП затверджено Статут Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в новій редакції 2018 року, при цьому внаслідок змін у статутному капіталі відповідача 2 останнє набуло ознак корпоративного підприємства.

Згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Твердження відповідачів, що організаційно-правова форма відповідача 2 не змінилася внаслідок змін у статутному капіталі ґрунтується на формальному підході щодо незмінності найменування юридичної особи та оцінюється судом критично.

Оскільки, внаслідок внесених змін унітарне підприємство отримало статутний каптал з переліком учасників та поділом на частки, що притаманно ознакам корпоративного підприємства.

При цьому внаслідок розподілу часток статутного капіталу відповідача 2 відбулося фактичне перетворення такого закладу у господарське товариство, при цьому зміна організаційно-правової форми відбулася у нетиповий спосіб.

Таким чином, зміна назви організаційної форми у статутних документах та ЄДРПОУ не є визначальною умовою перетворення.

За матеріалами справи такі зміни відбулися внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та внесення змін до державного реєстру.

У такий спосіб порушено основоположний принцип статусу унітарного підприємства, яким є громадська організація, а саме неподільність його статутного капіталу.

Тому, суд погоджується з доводами позивача відносно вчинення поза його волею дій з перетворення залежної юридичної особи.

З контексту ч. 1 ст.106 ЦК України, перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

На підставі ч. ч. 2, 5 ст.145 ГК України, зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання.

Таким чином, зміна обсягу та статусу прав засновника громадського об`єднання, що є майновими правами в розумінні ч. 1 ст. 190 ЦК України, повинно здійснюватись з дотриманням правовстановлюючих документів та норм чинного законодавства.

Рішення відносно розподілу статутного капіталу прийнято без згоди та відома єдиного засновника ТСО України (позивача).

Разом з тим у відповідності до пп. "г" п. 4.10.5 Статуту відповідача 1 до компетенції Ради правління Вінницької ОО ТСО України належить приймати рішення про створення, ліквідацію та реорганізацію навчальних закладів, спортивно - технічних клубів, підприємств, комерційних та інших установ та організацій та інших юридичних осіб в межах Вінницької області з обов`язковим попереднім погодженням з Радою Правління Товариства.

Зазначений пункт Статуту обласної організації кореспондується з підп. Ґ п. 5.4.5. Статуту ТСО України, відповідно до якого до компетенції Ради Правління Товариства, зокрема, належить приймати рішення про створення (ліквідацію, реорганізацію) вищих і професійно-технічних навчальних закладів, закладів з підготовки водіїв транспортних засобів, науково- і навчально-методичних центрів (кабінетів), спортивних, спортивно-технічних, авіаційних, промислових, комерційних та інших установ і організацій, а також спільних підприємств, акціонерних товариств, в тому числі з іноземними фірмами, на основі чинного законодавства за рахунок Товариства, затверджувати документи, що регламентують їх діяльність (Статути, положення тощо) та зміни до них.

Тобто, проведена реорганізація відповідача 2 шляхом перетворення потребувала обов`язкового погодження Ради Правління Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)".

Як підтверджується матеріалами справи такого погодження з боку Ради Правління позивача не було, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення Радою правління Вінницької ОО ТСО України від 12.04.2018 року, про затвердження розміру статутного капіталу відповідача 2 та його розподіл на частки.

Внаслідок прийняття цього рішення було безпосередньо порушено майнові права ТСО України, саме внаслідок внесення змін до ЄДРПОУ щодо часток у статутному капіталу відповідача 2.

Відповідно до ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Вказане рішення зборів зачіпає як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення, що не можна вважатись внутрішньо статутною діяльністю товариства.

З цього питання у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об`єднань є важливим аспектом свободи, яка захищена статтею 11 Конвенції (Рішення від 04 квітня 2017 року у справі "Ловрич проти Хорватії", пункт 71). При цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об`єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об`єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08 жовтня 2009 року у справі "Тебієті Мухафізе Джемієті та Ісрафілов проти Азербайджану"). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб`єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.

Таким чином, юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації громадською організацією свого права здійснювати керівництво юридичною особою як органом управління (Постанова ВП ВС від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17).

У цьому випадку позов стосується саме захисту корпоративних прав позивача, як єдиного засновника Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

Заперечення права позивача як Засновника та власника корпоративних та майнових прав Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, внесення змін до ЄДРПОУ щодо прав Засновника без згоди та відома ТСО України суперечить положенням ЦК України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, судом встановлено порушення майнових прав відносно можливості здійснення управління належним позивачу майном, яке закріплено за праві оперативного управління за відповідачем 2.

До внесення оскаржуваних змін, позивача як єдиний учасник відповідача 2 міг одноособово впливати на управління майном навчального закладу.

Внаслідок розподілу статутного капіталу, визначення часток учасників відповідача2, ТСО України позбавлено такого впливу на реалізацію власних майнових прав.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №915/1674/14 (постанова від 22.01.2021).

Рішення Ради Правління Вінницької ОО ТСО України, оформлене протоколом №02 від 12.04.2018 прийнято з порушенням наведених положень Статуту ТСО України та вимог ч.4 ст.63, ч. 2, 5 ст. ст.145, 167 ГК України, ст.83, 104, 106, 112, 190 ЦК України.

Стосовно протиправності оскаржуваного Рішення Загальних зборів трудового колективу Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України Вінницької області, оформлене Протоколом №1 від 09.04.2018 року, суд зазначає таке.

Незважаючи на ту обставину, що таке рішення хоча і має дорадчий характер, в силу пункту 5.7. Статуту навчального закладу, однак слугувало підставою у межах поданого пакету документів для проведення оскаржуваної реєстраційної дії: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи

Таким чином, прийняття такого рішення спричинило настання негативних правових наслідків у вигляді зміни відомостей про юридичну особу відповідача 2.

Тобто, прийняття зазначеного рішення також порушує права позивача, який є власником усього майна Вінницької обласної організації та Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України Вінницької області.

Статутними документами організацій ТСО України не передбачено створення статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки.

Таким чином, позивачем підставно подано позов до суду, вимоги позову є доведеними та достатнім чином обґрунтовані, з огляду на протиправність оскаржуваних рішень.

Однак, отримання судового захисту потребують лише порушені права станом на момент звернення до суду, а також лише ті, котрі не можуть бути захищені самостійно позивачем, за відсутності судового втручання у спірні правовідносини.

14.02.2019 рішенням Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України було скасоване власне оскаржуване рішення від 12.04.2018 (том 1, а.с 168).

13.03.2019 рішенням ради Правління ГО "ТСО України" було скасовано рішення ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 (т.1, а.с. 175).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20).

Згідно ст. ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 78 ГПК України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до п.5.4.5. (підп. ж) Статуту ТСО України до його компетенції відноситься відміняти рішення керівних органів Відокремлених підрозділів, у разі, якщо вони суперечать Статуту або рішенням виборних керівних органів Товариства.

13.03.2019 Рішенням Ради Правління Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" відмінено рішення Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018.

Однак, судом надано правову оцінку статусу відповідача як окремої юридичної особи, а не відокремленого підрозділу.

Позивач не може заперечувати саме такий статус з огляду на ухвалене рішення про збереження за Вінницькою обласною організацією статусу юридичної особи.

Аналіз правових норм, котрі регулюють зазначені питання та висновки суду наведені вище.

Таким чином, ухвалене позивачем рішення щодо самостійного скасування Рішення Ради Правління Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)", з посиланням на п.5.4.5. (підп. ж) Статуту ТСО України не є належним доказом припинення дії такого оскаржуваного рішення.

Крім того, 14.02.2019 року Рішенням Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України було скасовано власне оскаржуване рішення від 12.04.2018.

Однак, відповідно до підп. ґ пункту 4.9.7. Статуту обласної організації "Вінницька обласна організація ТСО України" відміна рішень Ради Правління належить до виключної компетенції Правління.

Рада Правління не уповноважена скасовувати самостійно ухвалені рішення.

Тому скасування власного рішення Радою Правління не створює правових наслідків, оскільки прийнято не уповноваженим органом.

Крім того, внаслідок прийняття описаних рішень як позивачем, так і відповідачем 1 не внесено зміни до ЄДРПОУ, що свідчить про відсутність доказів відновлення порушених прав ТСО України.

Вимога позивача про визнання недійсними оскаржуваних рішень має відмінну правову природу від вчинення дій, направлених на припинення дії цих рішень шляхом їх скасування.

Оскільки, встановлюючи недійсність рішення суд перевірятиме їх правомірність на момент прийняття.

Отже, дана обставина не позбавляє позивача можливості вимагати саме судового захисту своїх прав.

Можливість застосування запропонованих позивачем способів судового захисту здійснюється з урахуванням висновків Верховного Суду щодо необхідності визначення ефективних способів судового захисту прав особи, котра звернулася до суду.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Отже, факт державної реєстрації є лише офіційним визнанням на державному рівні обставин існування певних вже здійснених юридичних актів та вчинків.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином захист порушених прав та інтересів особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.

При цьому, визначальним в даному аспекті є ефективний захист порушених прав та інтересів особи, такий захист, який за наслідком прийняття судом рішення, як процесуального інструменту захисту, забезпечить їх відновлення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).

Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду щодо:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Приписами наведених положень Закону зазначені саме ті способи захисту порушених прав, за допомогою яких ці права учасники можуть захистити та відновити у спірних корпоративних відносинах.

Окремо слід відмітити, що серед наведеного переліку способів захисту, які визначає ст. 25 Закону, не передбачено підстав вчинення реєстратором реєстраційних дій з метою захисту прав позивача унаслідок скасування самою юридичною особою своїх рішень.

Правовою підставою таких змін у ЄДРПОУ є виключно судове рішення.

Таким чином, відновлення порушених прав позивача, на переконання суду, можливе саме шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу відповідача 2, оформленого протоколом №1 від 09.04.2018 та визнання недійсним Рішень Ради Правління відповідача 1 від 12.04.2018, а також шляхом скасування внесених змін на підставі оскаржуваних рішень, визнаних судом недійсними.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, ефективними способами захисту прав позивача у даному випадку будуть способи, визначені ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Також, позивач не має права самостійно ініціювати внесення змін до відомостей про відповідачів, котрі є самостійними юридичними особами.

Можливість застосування таких способів захисту прав позивача, як скасування запису є державному реєстрі випливає з положень ст.2 ГПК України в аспекті мети ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; завдань господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; ст.4 ГПК України щодо права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Можливість застосування таких способів захисту порушених прав як скасування записів про державну реєстрацію, внесення змін до державного реєстру підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у справі №909/1294/15 від 01.10.2019, тому суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав на державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Отже, на основі ч.1 ст. 2, ч.2 ст.5 ГПК, суд вважає за доцільне застосувати ефективні способи захисту прав позивача.

Суд розмежовує визначені ст.25 Закону про державну реєстрацію способи внесення змін до реєстру внаслідок скасування реєстраційної дії або запису в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, перший спосіб підлягає застосуванню у випадку доведення протиправності та оспорення компетенції та самого рішення державного реєстратора, як безпосереднього учасника спірних правовідносин.

У свою чергу, запис у ЄДРПОУ підлягає скасуванню, у випадку коли його вчинення ґрунтується на незаконних рішення чи приватного суб`єкта (неналежній правовій підставі), на основі яких вчинено запис, що дійсно мало місце за матеріалами даної справи.

Тому належним способом захисту прав або інтересів позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію" (Постанова ВП ВС від 29.05.2019 у справі №367/2022/15ц).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволенні позову у повному обсязі.

Що стосується розподілу понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору, то, на думку суду, відповідно до вимог ч.9 ст.129 ГПК України їх слід віднести порівну на відповідачів 1 та 2, оскільки судовим розглядом підтверджено протиправність прийнятих ними рішень, які були предметом оскарження, а тому фактично спір виник унаслідок неправильних дій саме вказаних учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14 15, 18, 42, 45, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів трудового колективу "Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України" від 09.04.2018, що оформлено Протоколом №1.

3. Визнати недійсним рішення Ради Правління Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 12.04.2018 про затвердження розміру статутного капіталу, прийняття засновників, розподілу між засновниками статутного капіталу, затвердження статуту Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України в новій редакції.

4. Скасувати запис №11671050009000191 від 24.05.2018 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників) - Тростянецького районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України Вінницької області (вул.Соборна, буд.34, смтТростянецький, Вінницька область, 24300 - код 02725428).

5. Стягнути з Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (вул. Визволення, 2, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02725256) на користь Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" (пр-т Перемоги, 52/2, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ 00014611) 3405 грн - витрат на сплату судового збору.

6. Стягнути з Тростянецького районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (вул.Соборна, буд.34, смт Тростянець Тростянецького району Вінницької області, 24300, код ЄДРПОУ 02725428) на користь Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" (пр-т Перемоги, 52/2, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ 00014611) 3405 грн - витрат на сплату судового збору.

7. Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.

8. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку рекомендованими листами та на електронну адресу позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Повне рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - 1 (вул.Визволення, буд.2, м.Вінниця, 21050);

3 - відповідачу - 2 (вул.Соборна, буд.34, смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька обл., 24300);

4 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2