ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" лютого 2022 р. Справа № 911/3598/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011", 57546, Миколаївська область, Очаківський район, село Матросівка, вулиця Миколаївська, будинок 1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ", 08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Кришталева, будинок 5
про стягнення 4 777,62 грн штрафних санкцій
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику учасників справи
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ" про стягнення 4 777,62 грн пені нарахованої за порушення відповідачем зобов`язань згідно договору № 060821/МЧ/103 поставки сільськогосподарської техніки від 06.08.2021 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару.
Звертаючись з даним позовом позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, задоволено клопотання позивача та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отриання ухвали подати до суду відзив на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України та встановлено строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
18 січня 2022 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про невідповідність фактичних обставин справи вказаних позивачем у позовній заяві та про відсутність вини відповідача у вчиненому діянні, що призвело до поручення зобов`язання. У відзиві також було викладено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до положень частин шостої та сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з тим, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Судом було встановлено, що предметом даної справи є стягнення суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (4 777,62 грн), характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, крім того відповідачем не наведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 911/3598/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено, про що зазначено в ухвалі суду від 07.02.2022.
Через канцелярію суду 21.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання. До клопотання в якості доказів, що мають істотне значення для вирішення цього спору долучено лист-відповідь заводу виробника LEMKEN GmbH Co.KG від 12.11.2021, в якому зазначено про строки поставки товару. В обґрунтування поновлення строку для подання додаткових доказів до матеріалів справи відповідач зазначив, що такий лист-відповідь від заводу-виробника відповідач отримав лише 17.02.2022, а тому очевидно, що раніше останній подати цей доказ не міг.
Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Як визначено положеннями частини третьої статті 80 та частини першої статті 251 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, який подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Разом з тим, частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина четверта статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
Беручи до уваги наведені підстави для поновлення пропущеного строку, суд встановив, що долучений відповідачем лист датований 12.11.2021, а твердження відповідача про отримання ним зазначеного листа лише 17.02.2022 жодними доказами не підтверджується, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для поновлення такого строку.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
06 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" (покупець) було укладено договір № 060821/МЧ/103 поставки сільськогосподарської техніки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку (товар) в кількості, ціні та на умовах, визначених в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1 Договору) - дискова борона LEMKEN RUBIN 10/600 KUA.
Згідно із пунктом 2.2 Договору вартість (ціна) товару, що поставляється за цим договором, складає 1 711 690,20 грн, що є еквівалентом 54 200,00 євро станом на 06.08.2021, що дорівнює 31,5810 грн.
Як визначено пунктом 2.3 Договору, сторони погоджуються відповідно до статті 533 ЦК України застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу євро до гривні, що встановлений на підставі даних, оприлюднених на міжбанківській інформаційній системі "Мінфін" на дату здійснення розрахунків (перерахування коштів) Покупцем Постачальнику.
Згідно із пунктом 2.7.1 Договору покупець оплачує 100% від загальної вартості товару, що складає 1 711 690,20 грн в строк до 10 серпня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку.
Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник поставляє товар на умовах та в термін вказаний в Додатку № 1, при виконанні покупцем пункту 2.7.1 даного Договору стосовно умов поставки, а в разі порушення термінів оплати, сторони додатково погоджують терміни поставки.
Товар вважається прийнятий покупцем з дати підписання сторонами акта доставки товару та акта введення товару в експлуатацію. В результаті здійснення повного розрахунку за товар сторони підписують видаткову накладна та акт приймання-передачі товару (пункт 3.5 Договору).
Постачальник має право поставити товар в термін вказаний в Додатку № 1 або достроково до повного розрахунку покупцем за товар, за згодою сторін ввести товар в експлуатацію, що є підтвердженням факту використання покупцем товару, здійснювати сервісне та гарантійне обслуговування товару введеного в експлуатацію (пункт 3.6 Договору).
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку запізнення із поставкою постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен прострочений день.
Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до моменту повного його виконання (пункт 8.2 Договору).
Згідно підписаного між сторонами Додатку № 1 до Договору № 060821/МЧ/103 поставки сільськогосподарської техніки сторони погодили основні умови поставки: обладнання дискова борона LEMKEN RUBIN 10/600 KUA; модель - RUBIN 10/600 KUA; кількість 1 шт.; сума 1 711 690,20 грн; умови поставки Миколаївська обл., Очаківський р-н, с. Матросівка, вул. Миколаївська, 1; термін доставки 15-20.09.2021 за умови виконання покупцем пункту 2.7.1 Договору.
Також до Договору № 060821/МЧ/103 поставки сільськогосподарської техніки від 06.08.2021 між сторонами підписано Додаток № 2 Гарантія та сервісна підтримка.
На виконання умов Договору покупець перерахував на користь постачальника 1 709 639,00 грн, що еквівалентно 54 200,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями № 1144 від 06.08.2021 на суму 1 100 000,00 грн та № 1148 від 09.08.2021 на суму 609 639,00 грн. Як зазначає позивач, дані платежі були здійснені на підставі виставлених постачальником рахунків на оплату № 1826 від 056.08.2021 та № 1866 від 098.08.2021.
Із обґрунтувань позивача, у відповідача виник обов`язок з поставки товару у строк до 20.09.2021, як обумовлено Додатком № 1 до Договору, тоді як лише 27.09.2021 між позивачем та відповідачем був складений акт введення в експлуатація товару, а акт приймання-передачі та видаткова накладна № 18933 були оформлені 30.09.2021.
У зв`язку із порушеннями строків поставки товару позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача суму пені у розмірі 4 777,62 грн, нарахованої за період прострочення поставки товару з 21.09.2021 по 26.09.2021.
Відповідач в свою чергу заперечує проти позовних вимог та стверджує, що позивач отримав товар 23.09.2021, що підтверджується товарно-транспортною накладною № П20176 від 23.09.2021, складеною перевізником ТОВ "Транс-Сервіс-1" та підписаною уповноваженими представниками позивача і відповідача. У зв`язку з тим, що позивач не надав агрегуючий транспортний засіб до дискової борони та кваліфікованого спеціаліста для його навчання і введення техніки в експлуатацію; не визначився з місцем (полем), де відбуватиметься введення в експлуатацію дискової борони, введення в експлуатацію товару відбулось не 23.09.2021 (в день доставки), а лише 27.09.2021. Таким чином, за твердженнями відповідача, кількість днів прострочення становить 2 дні, а не 6 днів, як зазначено у позовній заяві.
У відзиві відповідачем також зазначено, що прострочення виконання зобов`язання відбулось в силу обставин, що не залежали від нього, оскільки мало місце несвоєчасне відвантаження товару заводом виробника з Німеччини, так згідно CMR (долучена відповідачем до позову) товар було відвантажено відповідачу з Німеччини 21.09.2021, тобто на день пізніше, ніж повинна була відбутись доставка згідно договору № 060821/МЧ/103 від 06.08.2021. Відповідач, посилаючись на положення статей 610, 612, 614 Цивільного кодексу України ти правові висновки Верховного Суду, зроблені у справах № 924/5/21 та № 920/85/18, вказує на відсутність у діях ТОВ "Ерідон ТЕХ" такого обов`язкового елементу складу правопорушення як вина, відповідно відсутня можливість кваліфікувати таке діяння як правопорушення, з огляду на що позовна заява не підлягає задоволенню.
Окрім того, за твердженнями відповідача пеня застосовується виключно до порушень грошового зобов`язання, з огляду на що не може застосовуватись за несвоєчасну поставку товару.
Відзив також містить посилання на правові норми, що передбачають зменшення розміру неустойки за рішенням суду та зазначено відповідачем: "…навіть у разі, якщо суд дійде висновку про те, що правопорушення з боку ТОВ "Ерідон ТЕХ" все ж мало місце, то враховуючи те, що станом на момент подання позову зобов`язання було виконано, причини прострочення поставки не залежали від волі постачальника, враховуючи добросовісність відповідача, незначний термін прострочення виконання, а також відсутність настання для позивача будь-яких негативних наслідків, відповідач наголошує, що існують всі підстави для зменшення розміру пені, що стягується, до мінімального, що дорівнює 0,00 грн".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 060821/МЧ/103 від 06.08.2021 за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, терміни доставки обладнання визначено у Додатку № 1 до договору № 060821/МЧ/103 від 06.08.2021 та передбачають поставку у строк 15-20.09.2021.
Однак, як стверджує позивач та визнає відповідач, обладнання у визначений строк поставлено не було.
Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором за порушення строків поставки товару.
Так, позивач вважає, що прострочення поставки товару становить 6 днів, однак відповідач заперечує та вказує, що прострочення поставки має місце у 2 дні, посилаючись при цьому на наявність ТТН № П20176 від 23.09.2021, згідно якої було доставлено товар.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Товарно-транспортна накладна повинна мати інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (пункт 11.1 Правил).
Суд критично відноситься до тверджень відповідача, що товарно-транспортна накладна № П20176 підтверджує факт поставки позивачу товару 23.09.2021, оскільки відповідно до викладених вище положень, товарно-транспортна накладна може бути доказом переміщення товару, проте, не є документом, який підтверджує отримання покупцем товару.
Суд зазначає, що факт поставки товару можуть підтвердити тільки належні докази.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень законодавства, документом, який підтверджує факт виконання зобов`язання з поставки товару, є видаткова накладна.
В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 18933 від 30.09.2021, яка належним чином оформлена та підписана без будь-яких зауважень сторонами, а також засвідчена печатками обох сторін
Відповідно, товар поставлено 30.09.2021, що підтверджується належними документами.
Приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Умовами договору (пункт 6.2) передбачено обов`язок постачальника у випадку запізнення із поставкою сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен прострочений день.
Суд зауважує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.
Зазначене спростовує твердження відповідача, що пеня застосовується виключно до порушень грошового зобов`язання.
Судом встановлено, що прострочення поставки товару відбулось з 21.09.2021 по 29.09.2021.
Разом з тим, позивачем нараховано суму пені за період з 21.09.2021 по 26.09.2021, обґрунтовуючи тим, що в силу положень пункту 3.6 Договору відповідач поставив товар 27.09.2021 дата вводу в експлуатацію.
Враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених особою вимог, судом встановлено, що визначений позивачем строк нарахування пені не суперечать вимогам чинного законодавства, а арифметичний розрахунок виконано вірно.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що виконання зобов`язання відбулось в силу обставин, що не залежали від нього, оскільки мало місце несвоєчасне відвантаження товару заводом виробника з Німеччини. Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені до 0,00 грн, слід зазначити таке.
За змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для зменшення неустойки, враховуючи що її розмір не є надмірно великим та відповідачем не наведено обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ" про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон ТЕХ" (08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Кришталева, будинок 5, код 33870417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" (57546, Миколаївська область, Очаківський район, село Матросівка, вулиця Миколаївська, будинок 1, код 03763980) 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн 62 коп. пені та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 21.02.2022
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2022 |
Оприлюднено | 23.02.2022 |
Номер документу | 103465313 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Шевчук Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні