Ухвала

від 20.02.2022 по справі 24/17-3730-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 24/17-3730-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал (вх. №2-160/22 від 10.02.2022р.) про видачу дублікату виконавчого документу, подану по справі,

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал

до відповідача:державного підприємства „Підприємство Південної виправної колонії

управління державного департаменту України з питань виконання

покарань в Одеській області ( №51)

про стягнення 294 612,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2011р. по даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал (далі по тексту ТОВ „Інфокс) було задоволено шляхом присудження до стягнення із Південної виправної колонії №51 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області на користь позивача заборгованості у сумі 294 612,16 грн., витрат по сплаті держмита у сумі 2946,12 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн.

28.11.2011р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 16.11.2011р. по даній справі.

Ухвалою від 17.12.2012р. судом було внесено виправлення до резолютивної частини рішення від 16.11.2011р. шляхом зазначення правильного найменування відповідача: державне підприємство „Підприємство Південної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області ( №51).

Ухвалою від 24.12.2012р. господарським судом було задоволено заяву ТОВ „Інфокс про внесення виправлень до виконавчого документу шляхом зазначення у наказі від 28.11.2011р. правильного найменування боржника: державне підприємство „Підприємство Південної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області ( №51).

Ухвалою суду від 06.12.2013р. заява державного підприємства „Підприємство Південної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області ( №51) про надання розстрочки виконання судового рішення була задоволена шляхом надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду від 16.11.2011р. на строк до листопада 2014р.

10.02.2022р. до господарського суду від ТОВ „Інфокс надійшла заява про видачу дублікату наказу від 28.11.2011р. у зв`язку з його втратою. В обґрунтування поданої заяви позивачем було наголошено, що 28.04.2020р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, але ні постанова державного виконавця, ні оригінал виконавчого документу на адресу позивача не надходили. Посилаючись на викладені обставини ТОВ „Інфокс просить суд видати йому дублікат виконавчого документу, виданого на примусове виконання рішення суду від 16.11.2011р. по даній справі.

Розглянувши заяву ТОВ „Інфокс про видачу дублікату виконавчого документу, господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній на дату видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції чинній на дату видачі наказу) передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Варто зазначити, що 15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII ,,Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України було викладено в новій редакції.

Пунктом 19.2 Перехідних положень ГПК України передбачено, що оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 19.4 розділу XI Перехідних положень ГПК України (у чинній редакції) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019р. по справі №916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Таким чином, Перехідними положеннями ГПК України передбачено умову, за наявності якої господарським судом може бути виданий дублікат наказу, а саме: відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції чинній на дату видачі наказу) від 21 квітня 1999 року N 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції чинній на дату видачі наказу) від 21 квітня 1999 року N 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України „Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, положеннями п. п. 6 ,7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як зазначалось вище по тексту ухвали, 28.11.2011р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 16.11.2011р. по даній справі про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 294 612,16 грн., витрат по сплаті держмита у сумі 2946,12 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн.

28.04.2020р. державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято постанову №57833323 про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно якого наказ від 21.11.2011р. по справі №24/17-3730-2011 про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 36 810,83 грн., витрат по сплаті держмита у сумі 2946,12 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн., був повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Слід зазначити, що у поданій до суду заяві ТОВ „Інфокс посилається на отримання постанови із автоматизованої системи виконавчих проваджень. При цьому, будь-яких інших доказів, крім вказаної постанови, позивачем суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що дата виконавчого документу, який був повернутий ТОВ „Інфокс у межах виконавчого провадження №57833323, та дата видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення суду від 16.11.2011р. по даній справі є різними. Крім того, сума, яка стягувалась із боржника у межах виконавчого провадження №57833323, та сума, присуджена до стягнення із відповідача рішенням суду від 16.11.2011р. також є різними. При цьому, будь-які докази, які можуть підтвердити факт часткового виконання судового рішення відповідачем ТОВ „Інфокс суду надані не були.

Згідно з абзацом 3 ч. 3 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Проте, докази на підтвердження виправлення допущених у постанові №57833323 від 28.04.2020р. про повернення виконавчого документу стягувачу описок шляхом зазначення правильної дати виконавчого документу ТОВ „Інфокс господарському суду надані не були.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи зазначення у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу №57833323 від 28.04.2020р. дати видачі виконавчого документу, яка не співпадає із датою видачі наказу по даній справі, а також невідповідність сум заборгованості, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи постанови начальника відділу або виконавця про внесення виправлень до постанови від 28.04.2020р., господарський суд доходить висновку про ненадання ТОВ „Інфокс належних доказів на підтвердження повернення саме наказу суду від 28.11.2011р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження.

В свою чергу, відсутність належних доказів на підтвердження повернення стягувачу виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження має наслідком неможливість перевірки судом факту звернення ТОВ „Інфокс із заявою про видачу дублікату наказу у межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів звернення ТОВ „Інфокс до суду із заявою про видачу дублікату наказу від 28.11.2011р. у межах строків пред`явлення наказу до виконання, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви.

Керуючись ст. ст. 86, п. п. 19.2, 19.4 Перехідних положень ГПК України

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал у задоволенні заяви (вх. №2-160/22 від 10.02.2022р.) про видачу дублікату наказу господарського суду Одеської області від 28.11.2011р. по справі №24/17-3730-2011.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя С.П. Желєзна