Постанова

від 02.02.2022 по справі 927/1099/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 927/1099/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора України - Крут Т.О.,

Національної академії аграрних наук України - не з`явився,

Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва

Національної академії аграрних наук України - Петухова А.Ю.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ремавтокомплект-Сервіс" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтокомплект-Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 (у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Іоннікова І.А., Скрипка І.М.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2021 (суддя Демидов М.О.)

у справі № 927/1099/20

за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України

до Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтокомплект-Сервіс"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України, Позивач) до Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (далі - ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтокомплект-Сервіс" (далі - ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс", Відповідач-2) про:

- визнання недійсним Договору № 9 від 05.02.2020, укладеного між ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс";

- визнання недійсним Додаткового договору № 2 від 13.10.2020 до Договору № 9 від 05.02.2020, укладеного між ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані правочини є удаваними та вчинені його сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки. Проте такий договір оренди та додатковий договір до нього укладено Відповідачами з порушенням вимог цивільного та земельного законодавства, що відповідно до положень статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, позов задоволено повністю. Визнано недійсними Договір № 9 від 05.02.2020 та Додатковий договір № 2 від 13.10.2020 до Договору № 9 від 05.02.2020, укладені між ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс". Судові витрати покладено на Відповідачів.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" та ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва подали до Верховного Суду касаційні скарги (які за доводами та викладеними обставинами є аналогічними), у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просять скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 927/1099/20 за касаційними скаргами ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційні скарги до 19.01.2022.

05.01.2022 Ніжинська окружна прокуратура Чернігівської області направила до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, у якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність вимог касаційних скарг, оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, ухвалено законні й обґрунтовані судові рішення, які просить залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" направило до суду касаційної інстанції заяву, у якій просило розглядати справу без участі його представника.

НААН України в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхнього представника у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталась.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника зазначеного учасника справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, викладені у відзиві на касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 000578 від 19.05.1999 ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва передано у постійне користування земельні ділянки площею 401,7 га на території Крутівської сільської ради для проведення наукової та виробничої діяльності.

09.09.2019 між ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" укладено Генеральну угоду про співробітництво, за умовами пунктів 1, 3 якої предметом цієї угоди є об`єднання зусиль сторін з метою вивчення методів та технологій підвищення врожайності зернових культур, а також дослідження та вдосконалення технологій вирощування зернових культур у зоні Полісся України; господарські відносини сторін, спрямовані на реалізацію досягнутої цією Угодою домовленості, у тому числі за участю інших суб`єктів господарювання, оформлюються у вигляді окремих Договорів.

05.02.2020 між ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" (Замовник) та ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва (Консультант) укладено Договір № 9 (далі - Договір № 9), за умовами пункту 1.1 якого Замовник замовляє, а Консультант зобов`язується надавати науково-консультаційні послуги по веденню технологічного процесу вирощування сільськогосподарської продукції на площі 250 га в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області відповідно до вимог та умов, встановлених в технологічну процес-карту. Земельні ділянки є комунальною власністю, знаходяться в постійному користуванні Консультанта і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством України та іншими нормативними актами. Земельні ділянки не підлягають вилученню і їх статус залишається незмінним на весь період дії Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 9 Замовник у строк з 05.02.2020 по 31.12.2020 зобов`язується забезпечити для виконання науково-консультаційної програми та обробітку землі наявну техніку та обслуговуючий персонал, на власний ризик в оптимальні періоди з високою якістю та за рахунок власних коштів виконувати навчальні роботи з обробітку учбових площ згідно додатків до Договору. Фактична площа погоджується актом.

За умовами пункту 1.3 Договору № 9, загальна сума договору становить 870 000 грн, в тому числі ПДВ 145 000 грн. Перша оплата в сумі 300 000 грн, в тому числі ПДВ 50 000 грн, що становить 27% від вартості Договору, здійснюється протягом п`яти днів з дати укладення Договору. Наступні оплати здійснюються протягом двох місяців рівними частинами по 135 000 грн, в тому числі ПДВ 22 500 грн, починаючи з 01.03.2020, не пізніше 15 числа поточного місяця. Наступні оплати здійснюються протягом двох місяців рівними частинами по 150 000 грн, в тому числі ПДВ 25000 грн, починаючи з 01.06.2020. Останній платіж здійснюється до 15.08.2020.

Пунктом 2.1 Договору № 9 передбачено, що Замовник зобов`язується в установленому порядку та в установлені строки згідно технологічної карти виконувати весь комплекс сільськогосподарських робіт за власний рахунок своєю сільгосптехнікою; нести всі витрати по придбанню посівного матеріалу, міндобрив, гербіцидів, паливно-мастильних матеріалів; вирощуванню та збиранню врожаю 2020 року.

Відповідно до пункту 2.6 Договору № 9 Замовник проводить оплату наданих консультантом науково-консультаційних послуг по забезпеченню ведення робіт згідно пункту 1.3 даного Договору.

У пункті 3.4 Договору № 9 сторони погодили, що продукція врожаю 2020 року належить Замовнику, оскільки ним забезпечено для виконання науково-консультаційної програми наявну техніку, обслуговуючий персонал та за власний рахунок понесені витрати посівного матеріалу, міндобрив, гербіцидів, паливно-мастильних матеріалів для вирощування та збирання врожаю 2020 року, та ним взято на себе ризик непередбачених збитків.

Договір діє з моменту його підписання та закінчується 31.12.2020 (пункт 7.1 Договору № 9).

Додатком № 1 до Договору № 9 від 05.02.2020 сторонами погоджено обробіток земель загальною площею 250 га, які складаються з 10 полів (Д-2 - Д-11).

Технологічну процес-карту, передбачену пунктом 1.1 Договору № 9, сторонами суду не надано, а також не надано будь-яких доказів її фактичного існування.

Крім цього, 05.02.2020 між ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" (Замовник) та ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва (Консультант) укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 9 від 05.02.2020, за умовами пункту 1 якого, на виконання умов Генеральної угоди від 09.09.2019 та Договору № 9 від 05.02.2020, Замовник зобов`язується виконати роботи, що є результатом спільної діяльності сторін, зокрема, поставити Консультанту сировину, матеріали та виконати роботи, а Консультант прийняти їх та у розмірі їх вартості відшкодувати Замовнику вартість понесених Замовником витрат, згідно з цим Договором та Договором № 9 від 05.02.2020, здійснивши на його користь поставку продукції.

У пункті 1.2 Додаткового договору № 1 сторони погодили, що Замовник зобов`язується сплатити на користь Консультанта компенсацію різниці вартості вирощеного урожаю (продукції) від вартості фактично підтверджених витрат Замовника.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.5 Додаткового договору № 1 Замовник зобов`язується виконати роботи згідно з Додатком № 1 до Договору. Загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 1 095 000 грн. Строк виконання робіт Замовником - до 31.12.2020 та відповідно до замовлень Консультанта. Місце виконання робіт - земельні ділянки Консультанта, визначені у підпунктах 2.4.1-2.4.8 цього Договору, загальна посівна площа яких, не перевищує 250 га і додатково визначається в Додатку № 1 до Договору № 9 від 05.02.2020.

Відповідно до пунктів 2.7, 2.8 Додаткового договору № 1 Замовник зобов`язується поставити Консультанту сировину та матеріали згідно з Додатком № 2 до цього Договору, загальна вартість яких з урахуванням ПДВ складає 3 367 831,28 грн.

За умовами пунктів 3.1.1, 3.1.2 Додаткового договору № 1, Консультант зобов`язується не пізніше 31.12.2020 передати Замовнику вирощений урожай.

Відповідно до пунктів 3.2 - 3.5 Додаткового договору № 1 у компенсацію вартості поставленої Замовником сировини, матеріалів та виконаних робіт, Консультант зобов`язується виростити наступний урожай (продукцію) та передати його Замовнику за ціною не вище середньозваженої ринкової ціни станом на 15.11.2020. Орієнтовна урожайність складає кукурудза 3-й клас (для кормових потреб) в кількості 2000 тон. Загальна ціна урожаю (продукції), яка підлягає поставці, з урахуванням ПДВ складає 8 000 000 грн. Продукція постачається Замовнику не пізніше 31.12.2020 в повному обсязі.

Право власності на урожай (продукцію) переходить до Замовника в момент його передачі (пункт 3.7 Додаткового договору № 1).

Згідно із пунктом 4.1 Додаткового договору № 1 цей Договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками сторін та протягом чинності Договору № 9 від 05.02.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку № 1 до Додаткового договору № 1 від 05.02.2020 сторонами визначено роботи, що виконуються Замовником для вирощування урожаю (продукції). У пункті 3 Додатку № 1 визначено, що орієнтовний обсяг виробництва урожаю (продукції) 2000 тон кукурудзи третього класу (для кормових потреб).

У Додатку № 2 до Додаткового договору № 1 від 05.02.2020 визначено сировину та матеріали, що поставляються Замовником.

13.10.2020 між ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" (Замовник) та ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва (Консультант) укладено Додатковий договір № 2 до Договору № 9 та Додаткового договору № 1, відповідно до пункту 1 якого на виконання умов Генеральної угоди від 09.09.2019, Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 1 від 05.02.2020, Замовник та Консультант погоджують фактичні умови виконання зобов`язань.

Пунктом 2 Додаткового договору № 2 визначено, що сторони підтверджують, що Консультант і Замовник виконали наступні зобов`язання, а саме, що:

- загальна вартість наданих Консультантом послуг складає 870 000 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується актом № 1 від 13.10.2020 (підпункт 2.1);

- Замовник приймає від Консультанта уречевлений результат виконання робіт Замовника за Договором, а саме, урожай 2020 року "Кукурудза третій клас (для кормових потреб)" в обсязі бункерної ваги 895,36 тон (підпункт 2.2);

- ціна "Кукурудзи 3-го класу (для кормових потреб)" складає 5 280 грн за тону з урахуванням ПДВ; загальна вартість виконаних Замовником робіт склала 4 462 831,28 грн з ПДВ, що підтверджується актом № 2 від 13.10.2020 (підпункти 2.3, 2.4);

- загальна вартість уречевленого вираження результату виконаних робіт (вирощеного врожаю (продукції)) складає - 4 727 500,80 грн з ПДВ, що підтверджується актом № 2 та актом № 3 від 13.10.2020 (підпункт 2.5);

- грошові зобов`язання Замовника, виконані перед Консультантом за Договором, складають 5 582 831,28 грн з ПДВ, що підтверджується актом № 1, актом № 2 та актом № 3 від 13.10.2020 (підпункт 2.6);

- грошові зобов`язання Консультанта, виконані перед Замовником за Договором, складають 5 597 500,80 грн з ПДВ, що підтверджується актом № 1, актом № 2 та актом № 3 від 13.10.2020 (підпункт 2.7).

Згідно із пунктом 3 Додаткового договору № 2 сторони підтверджують, що остаточне узгодження розрахунків за Договором № 9 від 05.02.2020 та Додатковим договором № 1 від 05.02.2020 зобов`язуються провести протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цього Договору та мають скласти акт звірки заборгованості. Обов`язок зі складання акту звірки заборгованості покладено на Консультанта.

Пунктом 7 Додаткового договору № 2 сторони погодили, що наступні положення Додаткового договору № 1 від 05.02.2020 та Додатку № 1 від 05.02.2020 втрачають силу з моменту підписання цього Договору, а саме:

7.1. положення пунктів 3.3 та 3.4 Додаткового договору № 1 від 05.02.2020;

7.2. положення пункту 3 Додатку № 1 до Додаткового договору № 1 від 05.02.2020.

Відповідно до пункту 8 Додаткового договору № 2 сторони цього Договору погодили, що положення Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 1 від 05.02.2020 за винятком положень, визначених у пункті 7 цього Договору, зберігають свою силу до закінчення їх дії - 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їх повного виконання сторонами цього Договору.

На виконання Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткових договорів до нього, сторонами підписано акти № 1, № 2, № 3 та № 4 від 13.10.2020, в яких підтверджено: надання Консультантом послуг на загальну суму 5 597 500,80 грн та виконання Замовником робіт на загальну суму 5 582 831,28 грн з ПДВ; результат виконаних Замовником робіт згідно з Договором, яким є урожай 2020 року "Кукурудза 3-й клас (для кормових потреб)" в обсязі бункерної ваги 895,36 тон, за ціною 5 280 грн за одну тону з врахуванням ПДВ, загальною вартістю 4 727 500,80 грн, що прийнятий Консультантом від Замовника, та в подальшому переданий Консультантом Замовнику.

Згідно акту звірки № 7 від 15.10.2020 підписаного сторонами, дебет ДС "Маяк" складає 14 669,52 грн.

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 673-ДК/573/АП/09/01/-20 від 23.09.2020, складеного Відділом контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжині Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо земельних ділянок комунальної власності, які знаходяться у постійному користуванні ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України на території Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області кадастрові номери 7423385200:10:001:0023, 7423385200:05:002:0025, встановлено, що вказані ділянки використовуються для вирощування сільськогосподарської культури (кукурудза врожай 2020 року) без будь-яких правовстановлюючих документів, передбачених діючим земельним законодавством України. Зазначене також підтверджено матеріалами кримінального провадження № 42020271180000125 від 25.08.2020 порушеного, за частиною 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Прокуратурою повідомлено НААН України про виявлені порушення вимог чинного законодавства, зокрема, використання земель державної власності всупереч статутним цілям ДС "Маяк" Інституту овочівництва та баштанництва, зокрема, не для наукової діяльності.

З огляду на те, що НААН України після повідомлення про порушення не вжито заходів для захисту інтересів держави, Прокурор звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорювані договори є удаваними, оскільки з умов цих договорів вбачається, що між Відповідачами існують відносини з передання у користування земельних ділянок для вирощування врожаю кукурудзи, тобто, останні фактично уклали договір оренди сільськогосподарських земель наукової установи з додатковим договором до нього, який укладено без погодження з органом управління та всупереч Статутних цілей Підприємства, що є підставою для визнання зазначених правочинів недійсними.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Прокурора, встановив, що при зверненні з даним позовом до суду Прокурором дотримано встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок повідомлення компетентного органу про виявлені порушення законодавства, обґрунтовано та доведено підстави для представництва інтересів держави в особі НААН України. Крім цього суд апеляційної інстанції встановив, що Договір № 9 від 05.02.2020 та Додатковий договір № 2 від 13.10.2020 до нього є удаваними, оскільки під договором про надання науково-консультаційних послуг з вирощування сільськогосподарської продукції сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності. При цьому, всупереч вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" сторонами не було дотримано встановленого порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок, та здійснено їх передачу Відповідачу-2 без погодження з уповноваженим органом управління державним майном, у підпорядкуванні якого перебуває Відповідач-1, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (Відповідачу-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій.

У поданих касаційних скаргах ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс", обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, посилаються на те, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, на які послався суд апеляційної інстанції, хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, з урахуванням інших доказів, поданих сторонами, у залежності від оцінки яких і були прийняті судові рішення, а відтак, скаржники вважають, що є необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Скаржники також вказують на те, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що земельні ділянки перебувають у комунальній власності Крутійської територіальної громади, тому заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області безпідставно подано позов в інтересах держави в особі НААН України. При цьому судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не розглянуто заяву Відповідача-1 про залишення позову Прокурора без розгляду.

Крім цього, ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, частини 2 статті 16, частини 3 статті 56, частини 3 статті 61, частини 11 статті 270 ГПК України, оскільки безпідставно відхилив клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи, чим незаконно позбавив його права на захист, порушив конституційне та процесуальне право сторони на захист та правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор у даній справі в інтересах держави в особі НААН України звернувся до суду з позовом про визнання недійсними укладених між Відповідачами Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 2 від 13.10.2020 до цього Договору.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме НААН України, Прокурор зазначав, що передача Відповідачем-1 в користування Відповідача-2 сільськогосподарських земель державної власності без дотримання вимог цивільного та земельного законодавства порушує інтереси держави, оскільки державне майно використовується не за цільовим призначенням. Водночас НААН України будучи повідомленою Прокурором про такі порушення жодних дій та заходів щодо усунення вказаних порушень не здійснила, що, на думку Прокурора, давало йому підстави для звернення до суду із даним позовом, щоб інтереси держави не залишались не захищеними.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, обґрунтовано виходили з того, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3, частини 1 статті 4, статті 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Національна академія наук України, галузеві академії наук є суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, державним майном, переданим цим суб`єктам в безстрокове безоплатне користування.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 7 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії - Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

У Статуті НААН України, затвердженого 07.04.2016 загальними зборами НААН України, зокрема, у пункті 17 статті 6 визначено, що НААН здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством, виступає головними розпорядником бюджетних коштів

ДС "Маяк" підпорядкована Інституту овочівництва і баштанництва НААН України і перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном (пункт 5 Статуту ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва, затвердженого президентом НААН України 15.11.2016).

Згідно з пунктом 10 Статуту ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Станція заснована на державній власності. На балансі Станції знаходиться майно, закріплене за нею Академією на праві оперативного управління, придбане за рахунок коштів, загального або спеціального фондів Державного бюджету. За Станцією закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення наукової діяльності Станції та надані їй на праві постійного користування, що посвідчується у встановленому законом порядку. Вилучення земельних ділянок та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України.

Станція користується землею та іншими природними ресурсами відповідно до статутних цілей своєї діяльності (пункт 15 Статуту ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва).

Згідно із пунктом 26 цього Статуту Станція може на вигідних для неї умовах, керуючись чинним законодавством про орендну майна, з дозволу Президії Академії та в установленому законодавством порядку здавати в оренду закріплене за нею державне майно, що відноситься до основних засобів і не використовується з науковою та виробничою метою.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 000578 від 19.05.1999 ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва передано у постійне користування земельні ділянки площею 401,7 га на території Крутівської сільської ради. Землю надано у постійне користування для проведення наукової та виробничої діяльності.

З огляду наведеного та враховуючи те, що за оспорюваними договорами Відповідачем-1 передано Відповідачу-2 право користування земельними ділянками наукової установи без дозволу суб`єкта управління таким державним майном, Прокурором при поданні позову в даній справі правильно визначено НААН України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому про виявлені порушення прокуратура листами №66-7627 від 13.08.2020, №66-8675вих.20 від 05.10.2020 повідомляла Позивача, однак відповіді на зазначені листи отримано не було.

17.11.2020 прокуратурою до НААН України направлено повідомлення у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", з проханням направити на адресу прокуратури інформацію чи вживалися академією заходи для захисту порушених інтересів держави. Втім Позивачем будь-яких заходів для відновлення порушених прав та захисту інтересів держави протягом розумного строку не здійснено.

У зв`язку з такими обставинами, реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі НААН України, яка незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленою про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснила. Така бездіяльність уповноваженого органу стала підставою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у суді в особі НААН України.

Отже, судами належним чином досліджено та перевірено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі НААН України як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функції у спірних відносинах та відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача-1 про залишення позову прокуратури без розгляду.

Зазначеним спростовуються доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, що судом першої інстанції не вирішено клопотання Відповідача-1 про залишення позову прокурора без розгляду.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними Договору № 9 і Додаткового договору № 2 до нього, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, відповідно до умов оспорюваних правочинів про надання науково-консультаційних послуг ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" упродовж 2020 року здійснювало обробіток землі загальною площею 250 га та догляд за сільськогосподарською культурою, а також отримало у власність продукцію урожаю 2020 року (кукурудза 3-й клас для кормових потреб), вирощеного на земельних ділянках площею 250 га, землекористувачем яких є ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва, яке підпорядковане НААН України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (статті 1 Закону України "Про оренду землі").

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк та отримання урожаю від такої діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами оспорюваних договорів (Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 2 від 13.10.2020 до нього) використання земельних ділянок на території Крутівської сільської ради, які належать Відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 000578 від 19.05.1999, здійснює безпосередньо Відповідач-2 з метою вирощування сільгосппродукції та отримання прибутку за результатами обробітку землі, що фактично є самостійною господарською діяльністю.

За умовами оспорюваних договорів сторонами також погоджено, що місцем виконання зобов`язання Замовника (ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс") є земельні ділянки ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва, який (Замовник) у період дії Договору зобов`язався забезпечити для виконання науково-консультаційної програми, наявну у нього техніку, обслуговуючий персонал та за власний рахунок понести витрати посівного матеріалу, міндобрив, гербіцидів, паливо-мастильних матеріалів для вирощування та збирання врожаю 2020 року та ним взято на себе ризик непередбачуваних збитків, тобто повний обробіток землі власною технікою та персоналом, на учбових площах згідно додатків до Договору. В той же час, передбачена спірними договорами технологічна процес-карта на підставі якої Консультант (ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва) зобов`язався надавати науково-консультаційні послуги по веденню технологічного процесу вирощування сільськогосподарської продукції на площі 250 га, Відповідачами до суду не надана.

З огляду зазначеного слід зауважити, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Таким чином, оспорювані договори містять умови, притаманні договору оренди землі, а саме: передача земель, строк дії договору, право власності на продукцію, вирощену на земельних ділянках, переданих в користування Відповідачу-2, а також спосіб та умов розрахунків за передані в оренду земельні ділянки площею 250 га.

Зазначені обставини свідчать про те, що за умовами оспорюваних договорів всі дії ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва фактично зводяться до передачі земельних ділянок (учбових площ) у користування Відповідача-2, який здійснював повний цикл обробітку земельних ділянок та догляду за сільськогосподарськими культурами, та отримав у власність вирощений на цих площах урожай 2020 року.

Отже, оцінивши в сукупності умови Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 2 від 13.10.2020 до нього, суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку оспорювані договори є удаваними, оскільки згідно з встановленими обставинами такі договори за своєю суттю не є договором про надання послуг, а вчиненні сторонами з метою приховати інший правочин - договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності.

У зв`язку з наведеним Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що до спірних договорів слід застосовувати законодавчі положення передбачені для договору оренди землі, врегульовані, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" тощо. Відповідно, щодо оцінки відповідності спірних договорів вимогам законодавства Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Положеннями частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19, який було враховано судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає правомірним посилання суду апеляційної інстанції на вказані правові висновки як такі, що викладені у подібних правовідносинах, зокрема, що правовий аналіз наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що постійні користувачі не наділені повноваженнями розпоряджатися наданими їм у постійне користування землями державної власності.

При цьому Суд враховує конкретизований правовий висновок, викладений у пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) щодо визначення подібності правовідносин, у якому зазначено, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення подібності правовідносин, за встановленими судами об`єктивними критеріями (за суб`єктним і об`єктним), Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми земельного законодавства, з урахуванням сталої правової позиції Верховного Суду щодо суб`єктів, які наділені правом розпоряджатися землями державної власності при передачі їх в оренду, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" національні галузеві академії наук надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Доказів погодження із НААН України питання щодо передачі земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва для забезпечення наукової діяльності, у користування Відповідачу-2 для вирощування сільськогосподарської продукції суду не надано, а отже розпорядження землями державної власності Відпповідачем-1 здійснено за відсутності повноважень.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у Відповідача-1 як постійного користувача спірною земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею № 000578 від 19.05.1999, відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, оскільки така земельна ділянка залишається у державній власності, і особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, і зокрема, для проведення наукової та виробничої діяльності, а право розпорядження - виключна компетенція власника.

За таких обставин, встановивши, що оспорювані правочини не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, який укладено всупереч вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання Договору № 9 від 05.02.2020 та Додаткового договору № 2 від 13.10.2020 до нього недійсними.

З огляду на викладене, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

Доводи Відповідача-2, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме необґрунтовану, на думку скаржника, відмову суду у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Верховний Суд установив, що, відмовляючи у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходив із того, що із долученого до клопотання талону щодо невідкладного візиту до лікаря (до стоматологічного кабінету) неможливо встановити, що саме представник Відповідача-2 - Кравченко І.О. записаний на прийом до лікаря; скаржник не був позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 ГПК України; до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження обставин неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника; явка представника скаржника у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 01.09.2021, обов`язковою не визнавалась.

Ураховуючи наведене Верховний Суд зазначає, що відмова апеляційним господарським судом у задоволенні клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду апеляційної скарги здійснена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Отже, доводи касаційних скарг ДС "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва та ТОВ "Ремавтокомплект-Сервіс" не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційні скарги залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтокомплект-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2021 у справі № 927/1099/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2021 у справі № 927/1099/20.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко