Рішення

від 16.02.2022 по справі 173/807/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/807/21

Провадження №2/173/11/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Зубачевській О.А

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a>, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки до відповідача ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»

07.05.2021 ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 28.07.2021 року та задоволене клопотання позивача про витребування доказів.

28.07.2021 року справа не розглядалась в зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Справа призначена до розгляду на 06.10.2021 року.

06.10.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 08.12.2021 року.

08.12.2021 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2021 року.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України

Згідно позовних вимог за поданою позовною заявою позивач просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 від 14.07.2015 року, укладений між ОСОБА_2 і відповідачем з одночасним припиненням його державної реєстрації його державної реєстрації, зареєстрований державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнко С.Ф., у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 02.09.2015 року за № 11085342.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-12, державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 1221081800:01:103:0028 площею 1.0 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території колишньої Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Вищевказана земельна ділянка перейшла йому у спадщину від його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і належала йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 165516, виданого 31.07.2006 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією.

Його право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 було зареєстровано 04.02.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності 40397621), державним реєстратором Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Новіковою Л.В.

Однак 19.05.2021 року він дізнався, що належною йому земельною ділянкою користується відповідач, ТОВ « Сільськогосподарська компанія Вікторія».

Вказану інформацію він отримав із інформаційної довідки № 253323690, сформованої 19.04.2021 року, державним реєстром Центру надання інформаційних послуг «Муніципальний центр послуг м. Вільногірськ» Дніпропетровська область, ОСОБА_5 з якої слідує, що на належну йому на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026, державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнком С.Ф ., було зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком на 10 років до 14.07.2025 року на підставі договору оренди землі № 8 від 14.07.2015 року, орендодавцем в якому зазначена ОСОБА_2 .

В свою чергу ніяка ОСОБА_2 , не мала права на укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 № 8 від 14.07.2015 року з відповідачем оскільки не була та не могла бути власником земельної ділянки ( тобто орендодавцем), що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В підготовчому судовому засіданні представник позивача також підтримував позовні вимоги за підставами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Вікторія», в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом вставлення інформації на офіційному сайті судової влади.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачеві, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-12, державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Новіковою Л.В., належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 площею 1.0 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території колишньої Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.

Згідно свідоцтва про право на спадщину вищевказана земельна ділянка перейшла позивачеві у спадщину від його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і належала йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 165516, виданого 31.07.2006 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією, що також підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.

Право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 зареєстровано 04.02.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності 40397621), державним реєстратором Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Новіковою Л.В., що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За доводами позивача 19.04.2021 року він дізнався, що належною йому земельною ділянкою користується відповідач, ТОВ « Сільськогосподарська компанія Вікторія».

Вказану інформацію позивач отримав із інформаційної довідки № 253323690, сформованої 19.04.2021 року, державним реєстром Центру надання інформаційних послуг «Муніципальний центр послуг м. Вільногірськ» Дніпропетровська область, ОСОБА_5 з якої слідує, що на належну йому на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026, державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнком С.Ф ., було зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком на 10 років до 14.07.2025 року на підставі договору оренди землі № 8 від 14.07.2015 року, орендодавцем в якому зазначена ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав вланості на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна. .

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Таким чином відповідно до п. 1 ст. 203 ЦПК України - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ч. 1 ст. 306 ЦК України -Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1.2 ст. 307 ЦК України - Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Виходячи з вищенаведених правових норм правом укладення договору оренди земельної ділянки наділений власник земельної ділянки.

Судом встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 був ОСОБА_4 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 165516, виданого 31.07.2006 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією. На даний час власником земельної ділянки є позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-12, державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Новіковою Л.В.

Таким чином правом на укладення договору оренди земельної ділянки наділявся ОСОБА_4 , який на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки - помер.

Після його смерті правом укладення договору оренди земельної ділянки наділений позивач, який на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину ще не отримав проте прийняв спадщину після смерті батька.

Відповідачем не надано суду доказів на яких підставах ОСОБА_2 , уклала оспорюваний договір оренди земельної ділянки. Також відсутні докази, що ОСОБА_2 , на час укладання спірного договору оренди земельної ділянки була її власником, та не надано доказів, хто та на яких підставах уповноважив ОСОБА_2 , укладати оспорюваний договір, виступаючи в ньому як орендодавець.

Таким чином судом встановлено, що на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки земельної ділянки ОСОБА_2 , не мала необхідного обсягу прав на його укладення, оскільки не була власником зазначеної земельної ділянки. Тобто оспрюваний договір оренди земельної ділянки не відповідає актам цивільного законодавства, які регулюють право власності.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ЦК України - Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач заперечує, що він, як спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті батька, наділяв ОСОБА_2 , правом на укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки з відповідачем.

Попередній власник також не міг наділити ОСОБА_2 , на укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, оскільки на час його укладення помер і будь-які видані ним довіреності втратили свою чинність в день смерті ОСОБА_4 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, якщо ОСОБА_2 , представляла інтереси будь-кого із власників зазначеної вище земельної ділянки при укладанні оспорюваного договору оренди земельної ділянки, у вказаному договорі вона повинна була виступати як представник орендодавця, а не як орендодавець.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що спірний Договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його державної реєстрації, він не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, з огляду на нікчемність спірного договору суд приходить до висновку, що відповідач користується земельними ділянками позивача без достатньої правової підстави.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» -У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ« Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець у вищевказаній правовій нормі застеріг, що ухвалення судових рішень про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав має супроводжуватись визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Вищевказана норма вимагає від суду при ухваленні рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію речового права, зазначити одночасно про припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, які виникли на підставі зазначеного документа, незалежно від того, чи просить про це позивач, чи ні.

Оскільки судом ухвалюється рішення про визнання укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним, суд приходить до висновку, що вимоги в частині припинення реєстрації права оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026,зареєстровану державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнком С.Ф в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 02.09.2015 року за № 11085342, також підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 908.00 грн., сплата яких підтвердження наданою квитанцією, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, заявлених позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a> , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 № 8 від 14 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), зареєстрований державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнком С.Ф., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 02.09.2015 року за № 11085342 , одночасно припинивши реєстрацію права оренди ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0026 зареєстрованим державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Негрієнком С.Ф., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 02.09.2015 року за № 11085342 .

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a>, юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 908.00 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.02.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 21.02.2022 року

Дата набрання законної сили 22.03.2022 року