Рішення

від 19.01.2022 по справі 727/12058/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12058/21

Провадження № 2/727/439/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Івасишин О.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Прем`єра (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності, 131 офіс 407 м. Чернівці) про надання інформації,- ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача - Обслуговуючого кооперативу Прем`єра про надання інформації. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між нею та відповідачем ОК «ЖБК «Прем`єра» , в особі Софяк Костянтина Євгеновича, було укладеного договір про сплату пайових внесків в ОК «Житлово-будівельний кооператив «Прем`єра» .

Зазначає, що пайова участь її у будівництві багатоквартирного будинку для неї є значущим, у зв`язку з чим і отримання інформації від відповідача щодо терміну закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію є для неї важливою інформацією, у зв`язку з чим, діючи в її інтересах представник звернувся із запитом за №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року про надання інформацію щодо термінів виконання взятих зобов`язань відносно закінчення будівництва та періоду введення житла в експлуатацію.

Аргументує доводи позову і тим, що на її думку планування квартири АДРЕСА_2 за яку нею були сплачені пайові внески, не відповідає запланованому, внаслідок чого, її представником було направлено запит за № 1-08/11-2021 від 08.11.2021 року до відповідача з проханням надати інформацію щодо зміни планування вказаної квартири. Вказує, що у визначені законом терміни, жодної відповіді на запит її представника, адвоката Куцак О.А. не поступало. Просить суд, заявлені нею позовні вимоги задовольнити.

Рух справи та позиція сторін. Ухвалою суду від 17.12.2021р. відкрито провадження у вищенаведеній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 в її інтересаз представник адвокат Куцак О.А. в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

До суду позивачем, в її інтересах представником скеровано письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, з наданням згоди на ухвалення заочного рішення.

Відповідач, представник Обслуговуючого кооперативу Прем`єра в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлені належним чином, відомостей про поважність причини неявки в засідання не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відзив протягом строку, встановленого судом відповідно до положень ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач не подав та клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Згідно правових позицій Верховного Суду, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляу справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливідсть вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 15,16 ЦК України .

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Досліджені судом докази та застосовані норми права. Судом, належними доказами по справі встановлено, що 17.11.1995 року між сторонами між позивачкою, ОСОБА_1 та відповідачем, ОК «ЖБК «Прем`єра» в особі Софяк Костянтина Євгеновича, було укладеного договір про сплату внесків у ОК «Житлово-будівельний кооператив «Прем`єра» (а.с. 8-13).

Відповідно до адвокатського запиту №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року складеного адвокатом Куцак Оленою Матвіївною, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила надати інформацію щодо терміну виконання взятих на себе обов`язків щодо закінчення будівництва та терміну введення житла в експлуатацію, та інформації щодо контактів інших учасників будівництва. (а.с. 23-25).

Відповідно до адвокатського запиту №1-08/11-2021 від 08.11.2021року складеного адвокатом Куцак Оленою Матвіївною, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила надати інформацію щодо не здійснення запланованого планування житла. (а.с. 20-22).

01.08.2020 року між юридичною фірмою Куцак і партнери в особі адвоката Куцак Олени Матвіївни та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги №1-01/08-2021. (а.с.37-42)

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме: Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі -Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон - № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон - № 2939-VI).

Згідно з частиною другою 2 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону № 2657-XII передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII, кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI. відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 6 частини першої статі 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI, під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що запитувач має право звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію, а суб"єкт, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен оформити лист-відповідь та надіслати її у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача. У разі продовження строку розгляду запиту, розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту з обґрунтуванням такого продовження.

За встановлених судом обставин, з`ясовано, що відповіді на адвокатський запит позивача, відповідачем надано не було. При цьому, як зазначалось вище, кожен має право вільно збирати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Окрім того, у разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копій запитуваних документів у сканованій формі повинна бути задоволена (п. 11.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації"). Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не надано у встановлені законом строки відповідь на запити.

При вирішенні даного спору, суд також вказує наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Отже, як видно відповідачем не розглянуто та не надано відповіді по суті запиту взагалі, а отже такий не підлягає розгляду саме "повторно", оскільки ще не розглянутий по суті вперше. За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача надати відповідь на на адвокатський запит №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року та адвокатський запит №1-08/11-2021 від 08.11.2021 року, наданих адвокатом Куцак Оленою Матвіївною від імені та в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Що стосується заявлених вимог про стягнення судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 , п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України , для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України , при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених ЦПК України Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись законом, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано суду договір про надання адвокатської правової допомоги №1-01/08-2021 від 01.08.2021 року, розділом 4, яким визначається порядок оплати послуг адвоката (а.с.37-42) та квитанція про оплату послуг адвоката від 02.12.2021 року (а.с.7).

Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак є обґрунтованими вимоги про стягнення витрат на адвокатську правову допомогу.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти інформацією. Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновок. На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12 , 13 , 89, 141 , 259 , 263-265, 280-282 354-355 ЦПК України , суд - УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлового будівельного кооперативу Прем`єра про надання інформації - задовольнити.

Зобов`язати Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельного кооперативу Прем`єра (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності ,131 офіс 407 м. Чернівці) надати письмову відповідь на адвокатські запити, за №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року та за №1-08/11-2021 від 08.11.2021 року, адвоката Куцак Оленою Матвіївною яка діє в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Прем`єра (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності,131 офіс 407 м.Чернівці) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в рахунок сплаченого судового збору в сумі 908,00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9500,00 гривень, документально підтверджених.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28.01.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.