Рішення

від 05.05.2022 по справі 727/12058/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12058/21

Провадження № 2/727/880/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Стефанчук О.І.

сторін по справі:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куцак О.М.

представника відповідача ОК "ЖБК «Прем`єра» адвоката Дорошенко О.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Прем`єра» (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності, 131 офіс 407 м. Чернівці) про надання інформації,- ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Прем`єра» про надання інформації. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між нею та відповідачем ОК "ЖБК "Прем`єра", в особі Софяк Костянтина Євгеновича, було укладеного договір про сплату пайових внесків в ОК "Житлово-будівельний кооператив "Прем`єра".

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що пайова участь її у будівництві багатоквартирного будинку для неї є значущим, у зв`язку з чим і отримання інформації від відповідача щодо терміну закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію є для неї важливою інформацією, у зв`язку з чим, діючи в її інтересах представник звернувся із запитом за №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року про надання інформацію щодо термінів виконання взятих зобов`язань відносно закінчення будівництва та періоду введення житла в експлуатацію.

Аргументує доводи позовних вимог і тим, що планування квартири АДРЕСА_2 за яку нею були сплачені пайові внески, не відповідає запланованому, внаслідок чого, її представником було направлено запит за № 1-08/11-2021 від 08.11.2021 року до відповідача з проханням надати інформацію щодо зміни планування вказаної квартири. Вказує, що у визначені законом терміни, жодної відповіді на запит її представника, адвоката Куцак О.А. не поступало. Просить суд, заявлені нею позовні вимоги задовольнити.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою суду від 17.12.2021р. відкрито провадження у вищенаведеній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін по справі. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного кооперативу «Прем`єра» надати письмову відповідь на адвокатські запити, за №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року та за №1-08/11-2021 від 08.11.2021 року, адвоката Куцак Оленою Матвіївною яка діє в інтересах ОСОБА_1 . Стягнуто з ОК «ЖБК «Прем`єра» на користь ОСОБА_1 судові витрати в рахунок сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.03.2022 року заяву представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Прем`єра» адвоката Дорошенка О.О. про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2022 року скасовано, справу призначено до судового розгляду, у відкрите судове засідання із викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Куцак О.А. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі, у наданих суду поясненнях посилалася на обставини аналогічно викладеним в позові, який просила задовольнити.

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Прем`єра» адвокат Дорошенко О.О. в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом, належними доказами по справі встановлено, що 17.11.1995 року між сторонами між позивачкою, ОСОБА_1 та відповідачем, ОК "ЖБК "Прем`єра" в особі Софяк Костянтина Євгеновича, було укладеного договір про сплату внесків у ОК "Житлово-будівельний кооператив "Прем`єра" (а.с. 8-13).

Відповідно до адвокатського запиту №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року складеного адвокатом Куцак Оленою Матвіївною, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила надати інформацію щодо терміну виконання взятих на себе обов`язків щодо закінчення будівництва та терміну введення житла в експлуатацію, та інформації щодо контактів інших учасників будівництва. (а.с. 23-25).

Відповідно до адвокатського запиту №1-08/11-2021 від 08.11.2021року складеного адвокатом Куцак Оленою Матвіївною, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила надати інформацію щодо не здійснення запланованого планування житла. (а.с. 20-22).

01.08.2020 року між юридичною фірмою «Куцак і партнери» в особі адвоката Куцак Олени Матвіївни та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги №1-01/08-2021. (а.с.37-42)

Вищенаведені докази у своїй сукупності співмірні і з показаннями свідка.

Так, свідок ОСОБА_2 під присягою суду надав показання про те, що позивач по справі ОСОБА_1 є його мамою. Пояснив, що був присутній з мамою в той період коли вона звернулася за правовою допомогою до адвоката. Зазначив, що звертався до кооперативу про надання інформації про здачу будинкув експлуатацію, однак відповіді не отримав.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме: Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі -Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон - № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон - № 2939-VI).

Згідно з частиною другою 2 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону № 2657-XII передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII, кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI. відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 6 частини першої статі 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI, під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. За приписами частини другої статті 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що запитувач має право звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію, а суб"єкт, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен оформити лист-відповідь та надіслати її у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача. У разі продовження строку розгляду запиту, розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту з обґрунтуванням такого продовження.

За встановлених судом обставин, з`ясовано, що відповіді на адвокатський запит позивача, відповідачем надано не було. При цьому, як зазначалось вище, кожен має право вільно збирати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Окрім того, у разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копій запитуваних документів у сканованій формі повинна бути задоволена (п. 11.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації"). Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не надано у встановлені законом строки відповідь на запити.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов у постановах від 05.11.2019 (справа №359/7966/16-а), від 27.11.2019 (справа №127/28475/15-а), від 07.02.2020 (справа №127/13810/17), від 14.05.2020 (справа №127/5403/17).

При цьому, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду та надання повної інформації на адвокатський запит, чим порушив вимоги Закону №2939-VI....При цьому, доводи представника відповідача, про невірне визначення Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" у наданих адвокатом запитах не заслуговують на увагу.

При вирішенні даного спору, суд також зщвертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Отже, як видно відповідачем не розглянуто та не надано відповіді по суті запиту взагалі, а отже такий не підлягає розгляду саме "повторно", оскільки ще не розглянутий по суті вперше. За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача надати відповідь на на адвокатський запит №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року та адвокатський запит №1-08/11-2021 від 08.11.2021 року, наданих адвокатом Куцак Оленою Матвіївною від імені та в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Що стосується заявлених вимог про стягнення судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених ЦПК України Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись законом, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Згідно устаноленої практики, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано суду договір про надання адвокатської правової допомоги №1-01/08-2021 від 01.08.2021 року, розділом 4, яким визначається порядок оплати послуг адвоката (а.с.37-42) та квитанція про оплату послуг адвоката щодо двох запитів та позовної заяви для позивача ОСОБА_1 у сумі 9500,00 грн. (а.с.7).

Згідно розділу 4 вказаного договору, (п.4.1.) отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги здійснюється на підставі виставлених адвокатом рахунків. При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять таких рахунків. Пунктом 5.1. за згодою сторін, договір про надання правової допомоги від 01.08.2021р. вступає в силу у день підписання та діє протягом шести календарних місяців (а.с. 41). Позивачем не надано посилань на докази, що вказаний договір між нею і адвокатом було продовжено (п. 5.3 договору). Згідно п. 7.2 договору сторони погодили, що кінцевий результат як і термін розгляду судової справи що є предметом співпраці за угодою, не залежать від волі та впливу адвоката...(а.с. 42).

Позивачем надано квитанцію про оплату послуг від 02.12. 2021 року за здійснення адвокатом двох запитів та підготовку позовної заяви в суд в розмірі 9500 грн. (а.с. 7).Квитанція підписана адвокатом.

Представник відповідача заперечував в цій частині заявлених вимог.

Отже, суд з урахуванням наведеного вище, вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначеного, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Суд виходячи з аналізу наведеного, звертає увагу, що представником позивача Куцак О. не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача, адвокат Дорошенко О.О. вважав, що це позбавляє його можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року (справа № 638/7748/18) зазначено, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

ЦПК України не встановлює вимог до надання розрахунку (опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, у тому числі відображення у такому розрахунку часу витраченого адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі, у тому числі може відображатися в акті виконаних робіт (наданих послуг).

З огляду на зазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв, з урахуванням клопотання заявленого (усно) представником відповідача в засіданні про зменшення судових витрат, суд уважає що частковому задоволенні підлягає вимога про стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачсем на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 89, 141, 259, 268 - 271, 354-355 ЦПК України, суд УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлового будівельного кооперативу «Прем`єра» про надання інформації - задовольнити частково.

Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного кооперативу «Прем`єра» (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності ,131 офіс 407 м. Чернівці) надати письмову відповідь на адвокатські запити, за №1-12/10-2021 від 12.10.2021 року та за №1-08/11-2021 від 08.11.2021 року, адвоката Куцак Оленою Матвіївною яка діє в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Прем`єра» (код ЄДРПОУ:42878372; проспект Незалежності,131 офіс 407 м.Чернівці) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в рахунок сплаченого судового збору в сумі 908,00 гривень та 3500 грн. витрат на правничу допомогу.

В решта частині позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16.05.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.