Ухвала

від 10.02.2022 по справі 208/4246/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/345/22 Справа № 208/4246/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та діючого в його інтересах адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на дії слідчого та скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42021042050000015,

В с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на дії слідчого та скасування повідомлення про підозру від 25 травня 2021 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021042050000015 від 18 травня 2021 року за ч.2 ст.369-2 КК України, та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що намагаючись звести межі перевірки оскаржуваного повідомлення про підозру лише до оцінки слідчим суддею того, що докази, якими обґрунтоване повідомлення про підозру, зібрані у спосіб, що суперечить вимогам закону, та містять ознаки провокативної, штучно створеної версії подій, яких насправді не було, виключно на підставі тексту повідомлення про підозру та частини матеріалів кримінального провадження, без оцінки інших матеріалів, сторона захисту фактично ставить питання про здійснення такої перевірки поза межами компетенції слідчого судді та всупереч вимогам ст. 370 КПК України.

Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх достатності та допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі про підозру неможливий.

В апеляційних скаргах:

- ОСОБА_7 просить скасувати повідомлення про підозру від 25.05.2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021042050000015 від 18.05.2021 року за ч.2 ст. 369-2 КК України.

Зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42021042050000015 від 18.05.2021 за ч.2 ст. 369-2 КК України вчинити дії щодо виключення є ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 25.05.2021 року ОСОБА_7 .

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що під час розгляду скарги та винесення рішення судом першої інстанції порушено процесуальні норми права та позбавлено його в реалізації права на захист.

Зазначає,що підозруйому буловручено 25.05.2021року.Ним 18.10.2021року настадії досудовогопровадження післяспливу двохмісяців здня повідомленняпро підозруу вчиненнізлочину було оскаржено дії слідчого із вручення підозри. Про факт оскарження ним процесуальної дії вручення підозри сторонам кримінального провадження 19.10.2021 року було повідомлено належним чином шляхом відправлення СМС-повідомлень, відомості про що внесено до електронного реєстру автоматизованої системи документообігу суду. Але 20.01.2021 року його було остаточно ознайомлено із матеріалами досудового провадження та вручено обвинувальний акт.

Вважає, що станом на 20.10.2021 року і прокурор, і слідчий вже мали інформацію про оскарження підозри, але жодних намагань скористатись процесуальною можливістю зупинити досудове розслідування відповідно до положень статті 280 КПК України не здійснили, а в подальшому, 21.10.2021 року, тобто в період оскарження ним повідомлення про підозру, прокурором обвинувальний акт надіслано до суду. Але, як зазначає скаржник, сам факт звернення прокурором до суду із обвинувальним актом після подання відповідної скарги в порядку ст. 303 КПК України не позбавляє підозрюваного гарантованого законом права на захист, та не є підставою для відмови в розгляді такої скарги.

- адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 просить поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.12.2021 року. Скасувати повідомлення про підозру від 25.05.2021 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021042050000015 від 18.05.2021 року за ч.2 ст. 369-2 КК України. Зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42021042050000015 від 18.05.2021 за ч.2 ст. 369-2 КК України вчинити дії щодо виключення є ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 25.05.2021 року ОСОБА_7 .

Стосовно пропущеного строку зазначає, що оскаржувану ухвалу суду від 28.12.2021 року проголошено без участі скаржника та його захисника, текст ухвали суду за другою заявою скаржника - отримано ОСОБА_7 в приміщенні Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області лише 10.01.2022 року, апеляційна скарга подається 14 січня 2022 року, у зв`язку з чим маються підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, оскільки строк на її оскарження пропущено по незалежним від волі скаржника причинам.

Вважає, що під час розгляду скарги та винесення рішення слідчим суддею не розглянуто скаргу по суті, не досліджено доводи скарги та її обгрунтування, не надано оцінки аргументам скаржника, зокрема щодо вручення підозри неуповноваженою особою, необґрунтованість підозри та порушення процесуального порядку вручення підозри, скаргу подано вчасно на стадії досудового слідства у встановлені законом строки до закінчення досудового розслідування, що не позбавляє слідчого суддю права розглядати її по суті незалежно від подальшого подання до суду обвинувального акту.

Звертає увагу на те, що слідчим суддею не розглянуто ініційоване скаржником питання про те, що слідча ОСОБА_9 спочатку склала та вручила підозру без будь-яких доказів, а потім почала збирати докази, які підтверджують обгрунтованість підозри, що на думку апелянта є недопустимим порушенням слідчим прав підозрюваного та норм кримінально-процесуального законодавства. Як зазначає захисник, на момент пред`явлення підозри в матеріалах кримінального провадження жодних доказів не було взагалі, а самі матеріали кримінального провадження складались із рапорту прокурора, витягу з ЄРДР, листування між прокуратурою та Кам`янським відділом поліції про направлення матеріалів провадження для подальшого досудового розслідування.

Зауважує, що станом на 20.10.2021 року і прокурор, і слідчий вже мали інформацію про оскарження підозри, але жодних намагань скористатись процесуальною можливістю зупинити досудове розслідування відповідно до положень статті 280 КПК України не здійснили.

Вважає,що в ходісудового засіданняпід часрозгляду скаргиаргументовано доведено,а прокуроромфактично підтвердженотой факт,що станомна моментпред`явленняпідозри вматеріалах кримінальногопровадження буливідсутні будь-якідокази,які бобґрунтовано доводилипідозру увчиненні злочину. А слідчий, на думку апелянта, не мав жодного процесуального права використовувати відомості з інших кримінальних проваджень (НСРД) при складанні такої підозри. Фактично слідчий передчасно склав підозру, нехтуючи своїм процесуальним обов`язком узгоджувати факт використання доказів з одного кримінального провадження в іншому із судом. Продовжуючи логіку слідчого про можливість пред`явлення підозри до зібрання доказів, які її обґрунтовують, можна зробити висновок про можливість направлення слідчим обвинувального акту до суду з наступним збиранням доказів про сам факт вчинення кримінального правопорушення.

Від скаржника ОСОБА_7 та його представника адвоката ОСОБА_8 на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла заява, в якій останні просили провести слухання їх апеляційної скарги за відсутністю скаржника та його представника, а також зазначили про підтримання апеляції і просили її задовольнити з викладених підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Апеляційним переглядом встановлено, що до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся зі скаргою адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 , на дії слідчого та скасування повідомлення про підозру від 25 травня 2021 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021042050000015 від 18 травня 2021 року за ч.2 ст.369-2 КК України, та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. З КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді скарги слідчим суддею були дотримані належним чином, а доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Порядок повідомлення особі про підозру визначений у главі 22 КПК України.

Статтею 276 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав, при яких в обов`язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор. Згідно п. 3 ч.1 даної статті повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч, 1 ст. 277 КПК України, та містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до вимог ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з положеннями ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляв певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення здійснюються у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, тобто, викликом (ст.133 КПК України), судовим викликом (ст.134 КПК України). Порядок вручення повідомлення визначений ст. 135 КПК України.

З наданих матеріалів убачається, що 25.05.2021 року слідчий СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 за погодженням із прокурором Кам`янської прокуратури ОСОБА_6 склав повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, у кримінальному провадженні № 42021042050000015 від 18 травня 2021 року і цього ж дня, о 10 годині 06 хвилин слідчий СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 повідомила про підозру ОСОБА_7 , вручивши копію повідомлення про підозру і пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, роз`яснив права підозрюваного, що підтверджується копією повідомлення про підозру.

Тож у даному випадку апеляційний суд дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, та його зміст відповідає вимогам КПК України.

Що стосується доводів апелянтів стосовно необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та відсутності в органу досудового розслідування жодних доказів на підтвердження його вини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечнпорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від ЗО серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), n. 32, Series A, № 182).

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду. Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Оцінюючи в сукупності обставини кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді відносно того, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в контексті її розуміння ЄСПЛ присутня, а тому доводи апелянтів в цій частині наразі є передчасними та не можуть бути взяті до уваги.

Крім того, відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, досудове розслідування кримінального провадження № 42021042050000015, у межах якого 25.05.2021 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру, що було оскаржено адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України, закінчено, та обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, передано до суду першої інстанції з обвинувальним актом.

Таким чином, апеляційний суд цілком погоджується з висновком слідчого судді про те, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом.

Під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи недоведення винуватості особи, допустимості чи не допустимості доказів, з метою досягнення висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи ґрунтується взагалі підозра на певних доказах, відомостях, щоб виправдати подальше розслідування. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

Що ж стосується посилання апелянтів на те, що стороні обвинувачення було достеменно відомо про факт оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру, але замість зупинення досудовогорозслідування прокурором21.10.2021року обвинувальнийакт булонадіслано досуду,що, на думку останніх, є порушенням права ОСОБА_7 на захист, колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки у відповідності до вимог ст. 305 КПК подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора. До того ж, посилання апелянтів в даному випадку на положення ст.. 280 КПК є необгрунтованими, оскільки ця норма закону не містить такої підстави для зупинення досудового розслідування, як оскарження повідомлення про підозру до слідчого судді, а тому й апеляційні доводи в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за результатами апеляційного перегляду не встановлено, у зв`язку з чим подані на неї апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ч.2 ст.376, 405, 407,419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та діючого в його інтересах адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на дії слідчого та скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42021042050000015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4