Постанова

від 09.02.2022 по справі 345/2249/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2249/21

Провадження № 22-ц/4808/96/22

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Лесюк Петро Васильович, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, встановлення факту родинних відносин та зміну черговості на одержання права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Миговичем О.М. 16 листопада 2021 року, повний текст якого складено 22 листопада 2021 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, встановлення факту родинних відносин та зміну черговості на одержання права на спадкування. В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Войнилів Калуського району помер ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на житловий будинок, земельні ділянки і земельний пай. Стверджувала, що вона проживала із спадкодавцем однією сім`єю більше 5-ти років, а саме з 2008 року до дня смерті. Вказала, що є племінницею ОСОБА_4 , дружини спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько позивачки - ОСОБА_5 був рідним братом ОСОБА_4 . Однак у її батька та тітки різні прізвища: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в зв`язку з тим, що її батько був позашлюбною дитиною ОСОБА_8 . Протягом життя ОСОБА_8 та його дочка ОСОБА_9 визнавали батька позивачки своїм сином та братом, ходили в гості один до одного, допомагали фізично і матеріально, постійно спілкувалися.

Зазначила, що з 2008 року вона постійно проживала та доглядала свою тітку ОСОБА_4 , яка померла в 2015 році, та її чоловіка ОСОБА_3 , який помер в 2020 році. ОСОБА_4 потребувала сторонньої допомоги та постійного догляду, оскільки тяжко хворіла, а ОСОБА_3 хворів астмою. Через похилий вік, тяжку хворобу, вони знаходились в безпорадному стані, потребували допомоги та постійного стороннього догляду. Тому з 2008 року позивач проживала із спадкодавцями однією сім`єю, постійно прибирала в будинку, готувала їсти, прала, разом харчувалися. Оскільки Остап`юки тримали худобу, кури, все господарство обходила вона. Стверджувала, що її діти випасали худобу, весною та восени виорювали город, висаджували картоплю, збирали урожай. З 2010 року за дорученням тітки і дядька позивач постійно отримувала їхню пенсію, сплачувала комунальні послуги.

В 2014 році ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прописали позивача в своєму будинку по АДРЕСА_1 , оскільки до неї вони відносилися як до дочки. Тітка неодноразово пропонувала скласти заповіт на неї, однак вона цьому не надавала значення, оскільки вважала себе членом сім`ї ОСОБА_10 , являлась єдиною родичкою, яка їх доглядала і постійно проживала з ними до дня смерті. Зазначала, що після смерті тітки вона продовжувала проживати однією сім`єю з дядьком, доглядала його, піклувалася про його здоров`я, купляла необхідні ліки, продукти харчування, відвідувала в лікарні, прала, варила їсти.

Вказувала, що звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесюка П.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нотаріус відкрив спадкову справу та повідомив, щоб вона звернулася в суд для встановлення юридичного факту - проживання однією сім`єю із спадкодавцем більше п`яти років.

Окрім неї в травні 2021 року із аналогічною заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася племінниця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка успадковує спадщину за правом представлення.

Посилаючись на зазначені обставини, просила: встановити факт спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше п`яти років до дня відкриття спадщини; змінити черговість спадкування та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги; встановити факт родинних відносин, а саме, що позивач є племінницею ОСОБА_4 , дружини спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла в 2015 році.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 листопада 2021 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше п`яти років до дня (часу) відкриття спадщини. Змінено черговість спадкування та надано ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцями другої черги. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 року народження є племінницею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружини спадкодавця ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5316 грн. судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, а саме арешт накладений ухвалою Калуського міськрайонного суду від 04.06.2021 року на спадкове майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_3 ніколи у безпорадному стані не перебував і тяжкими хворобами не хворів, підтверджень цього у матеріалах справи немає. Стверджує, що вона із родичами починаючи з 2005 року неодноразово приїжджали до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та допомагали їм як матеріально, так і фізичною працею по господарству. ОСОБА_1 жодного дня у їхньому житловому будинку з 2005 року по 2020 рік не проживала, не ночувала в ньому. Стверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завжди говорили, що їхнє будинковолодіння після їхньої смерті буде належати їй ( ОСОБА_2 ) і вони ніколи не казали про ОСОБА_1 , яка є сторонньою людиною, тільки сусідкою.

Вважає, що долучений до позовної заяви акт обстеження матеріально-побутових умов від 25.05.2021 року складений депутатом Войнилівської селищної ради не відповідає вимогам чинного законодавства.

На думку апелянта, посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що її батько ОСОБА_5 був рідним братом ОСОБА_9 жодними документами не підтверджується, лише двоє свідків підтвердили вказаний факт. Тому суд всупереч вимогам чинного законодавства встановив, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_9 .

Вважає, що суд недостовірно вказав покази свідка ОСОБА_11 .

На думку апелянта, суд встановив факт спільного проживання, не маючи належного та допустимого доказу, а ґрунтуючись тільки на показах свідків, які працюють разом з позивачкою у Войнилівській селищній раді, а тому їхні показання підлягають сумніву.

Зазначає, що суд безпідставно змінив черговість спадкування.

Також суд не залучив до участі у справі Войнилівську селищну раду Калуського району ні в якості відповідача, ні третьої особи на стороні відповідача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_3 був здоровою людиною, готував собі їжу, наводив порядок в будинку і на подвір`ї є неправдивими та не відповідають дійсності. ОСОБА_3 хворів, був 80-річним чоловіком - особою похилого віку. Уже тільки з цих підстав потребував постійного догляду. Окрім того, переніс інсульт, який вони лікували амбулаторно, так як спадкодавець відмовився від госпіталізації. Хворів хронічним бронхітом з астматичним синдромом. Зазначає, що останній не міг без її допомоги помитися, за ним потрібен був постійний догляд. Вказує, що вона була для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як дочка, оскільки у них не було своїх дітей. В 2014 році ОСОБА_4 зареєструвала її у своєму житлі, про що не заперечував ОСОБА_3 . Твердження відповідача, що батько позивача не був рідним братом ОСОБА_9 , є неправдивими. Стверджує, що відповідачці відомий даний факт, і такий не може підтверджуватися документами, оскільки її батько був позашлюбним сином ОСОБА_8 , який визнав його. Такий факт також підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Твердження апелянта, що всі свідки працюють разом з позивачкою у Войнилівській селищній раді, а тому їхні покази підлягають сумніву, є надуманими.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник - адвокат Зварищук В.В. вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача - адвокат Павликівська Г.М. доводи апеляційної скарги заперечила.

Приватний нотаріус Лесюк П.В. у засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про смерть серії НОМЕР_1 від 25.04.2015 року та серії НОМЕР_2 від 02.12.2020 року (а.с. 12, 13).

Після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного округу Лесюка П.В. із заявою про прийняття спадщини, в якій вказувала, що приймає спадщину після смерті свого дядька ОСОБА_3 (а.с. 20).

Відповідно до листа-роз`яснення на право звернення до суду щодо підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем від 02.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Лесюком П.В., останній повідомив ОСОБА_1 про те, що 07.04.2021 року заведена спадкова справа №33/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі її ( ОСОБА_1 ) заяви про прийняття спадщини як спадкоємця четвертої черги спадкування за законом. 24.05.2021 року в нотаріальну контору звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, яка стверджує, що є племінницею спадкодавця. Підтвердити родинний зв`язок шляхом безпосереднього доступу нотаріуса до реєстрів РАЦС не вдалося через відсутність інформації про народження ОСОБА_3 в електронних реєстрах. Відповідно до ст. 1266 ЦК України, ОСОБА_2 може бути спадкоємцем за правом представлення та входити до складу другої черги спадкоємців за законом замість спадкоємця ОСОБА_14 , що помер до відкриття спадщини (а.с. 57).

Згідно Акту від 25.05.2021 року, складеного депутатом Войнилівської селищної ради Качиною О.І. в присутності свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_1 приживає по АДРЕСА_1 . Проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доглядала їх, здійснила поховання (а.с. 22).

Із довідки №183 від 13.09.2021, виданої Комунальним некомерційним підприємством Войнилівський центр первинної медико-санітарної допомоги Войнилівської селищної ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області з приводу стану здоров`я спадкодавця та його дружини, вбачається, що вони обоє знаходилися на диспансерному обліку: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 - діагноз: ІХС, кардіосклероз дифузний, СН ІІ Аст. ФК ІІ, гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь ризику високий; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 - діагноз: ІХС, кардіосклероз дифузний з порушенням ритму по типу екстрасистолії, СН ІІ ст. ФК ІІІ, хронічний бронхіт з астматичним синдромом (а.с. 98).

Згідно довідок №№270, 271 від 27.05.2021 року, що видані Войнилівською сільською радою, ОСОБА_1 здійснювала своїм коштом поховання спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 10, 11).

Із будинкової книги будинку спадкодавця по АДРЕСА_1 встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована у вказаному будинку з 2014 року (а.с. 14-19).

27 травня 2020 року ОСОБА_3 було надано довіреність строком на один рік на ім`я ОСОБА_1 щодо здійснення правочинів в Калуському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в установах АТ ПриватБанк з питання написання заяви, отримання карточки, отримування належних йому виплат та користування особовим рахунком, Калуській державній податковій інспекції Калуського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області, Управління соціального захисту, а також бути його представником у державних, громадських та інших підприємствах, центрах надання адміністративних послуг, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності та перед фізичними особами при вирішенні будь-яких питань, що його стосуються (а.с. 84).

Допитані судом першої інстанції свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 підтвердили факт проживання спадкодавця з позивачем протягом тривалого часу, більше 5 років, однією сім`єю та вказали, що спадкодавець був особою похилого віку, хворів на хронічний бронхіт з астматичним синдромом, мав інсульт, тому за ним необхідний був догляд; всім домашнім господарством займалася позивач: готувала їсти, прибирала в будинку, робила ремонт, лікувала ОСОБА_3 , опікувалася ним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та показами свідків підтверджується, що з грудня 2008 року по листопад 2020 року ОСОБА_1 на правах члена сім`ї ОСОБА_3 проживала зі спадкодавцем по АДРЕСА_1 , вела з ним та з його дружиною спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільні витрати, проводила ремонт будинку, прибирала, готувала їжу, піклувалася та здійснювала догляд за спадкодавцем та його дружиною, які через похилий вік та по стану здоров`я потребували такого догляду. Після їхньої смерті здійснила їх поховання та вчинила всі пов`язані з цим християнські заходи.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх зазначених обставин.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі 712/7830/16-ц.

На підставі вищевказаних належних та допустимих доказів суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 та позивач проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, остання опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечувала, здійснювала догляд за ним та надавала допомогу у приготуванні їжі, прибиранні будинку та інше, який через похилий вік, тяжку хворобу самостійно не міг за собою доглядати, був у безпорадному стані та потребував такої допомоги, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача із спадкодавцем, а також про застосування ч. 2 ст. 1259 ЦК України та зміну черговості спадкування, надавши ОСОБА_1 право на спадкування разом з спадкоємцями другої черги.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 листопада 2020 року у справі №142/287/18, провадження №61-13960 св 19; від 09 грудня 2020 року у справі №554/4064/17-ц, провадження №61-18461 св 19, від 20 січня 2021 року у справі №385/878/19 (провадження №61-12215 св 20).

Крім того, суд вірно встановив, що позивач є племінницею померлої ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_3 . Так, із свідоцтва про народження ОСОБА_20 вбачається, що її батьком зазначено ОСОБА_8 , а матір`ю - ОСОБА_21 (а.с. 55). Як вбачається з свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_5 , його батьком зазначено ОСОБА_22 , а матір`ю ОСОБА_23 (а.с. 56). В судовому засіданні встановлено, що батько позивачки був позашлюбним сином батька ОСОБА_4 . Даний факт підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_12 .

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, апеляційний суд погоджується із рішенням місцевого суду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_3 ніколи у безпорадному стані не перебував і тяжкими хворобами не хворів, підтверджень цього у матеріалах справи немає, є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема, довідкою про стан здоров`я ОСОБА_3 , якому на момент смерті було 80 років, показаннями свідків, якими підтверджено, що ОСОБА_3 був особою похилого віку, переніс інсульт, хворів хронічним бронхітом з астматичним синдромом, тому потребував постійного догляду, опіки. З цих же мотивів колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд безпідставно змінив черговість спадкування.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 жодного дня у будинку ОСОБА_10 з 2005 року по 2020 рік не проживала, а тим більше не ночувала в ньому, що вона є сторонньою людиною і була тільки першою сусідкою, то такі не заслуговують на увагу, суперечать встановленим судом обставинам справи про те, що Остап`юки зареєстрували її у своєму будинку ще в 2014 році, а ОСОБА_3 видав довіреність на ім`я позивача на отримання та розпорядження його пенсією тощо.

Крім того, факт встановлення родинних відносин не є визначальним для надання права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування в розумінні ст.ст. 1259, 1264 ЦК України.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що суд встановив факт спільного проживання, не маючи належного та допустимого доказу, а ґрунтуючись тільки на показах свідків, які працюють разом з позивачкою у Войнилівській селищній раді, тому такі підлягають сумніву. Навпаки судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено факт проживання позивачки та ОСОБА_3 однією сім`єю, в тому числі і на підставі показань свідків, за відсутності підстав для сумніву у таких показаннях.

Посилання на те, що долучений до позовної заяви Акт обстеження матеріально-побутових умов від 25.05.2021 року, складений депутатом Войнилівської селищної ради в присутності свідків, не відповідає вимогам чинного законодавства, колегія суддів відхиляє, адже апелянтом не вказано у чому саме полягає ця невідповідність. Крім того, вказаний акт є тільки одним із численних доказів, на які посилався суд, ухвалюючи рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд недостовірно вказав покази свідка ОСОБА_11 не мають правового значення, оскільки у мотивувальній частині рішення місцевий суд на такі не посилався.

Апелянт в апеляційній скарзі також зазначала, що суд не залучив до участі у справі Войнилівську селищну раду Калуського району ні в якості відповідача, ні в якості третьої особи на стороні відповідача, що суперечить вимогам чинного законодавства. Однак такі доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини є відповідачами в справі при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. А зважаючи на наявність спадкоємця другої черги за законом - ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини, відсутні підстави для залучення до участі у даній справі селищної ради.

Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89,263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Твердження ОСОБА_2 стосовного того, що місцевий суд не встановив фактичних обставин справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що дане рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

В.А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.