Постанова

від 17.02.2022 по справі 547/534/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/534/20 Номер провадження 22-ц/814/553/22Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,

з секретарем судового засідання: Таценко Т.Р.,

з участю:

представників позивача -Лобова М.О. та Маслюка В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Баранової В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю Райземінвест-2017 - адвоката Баранової Віталії Іванівни на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2021 року у складі головуючого судді Старокожка В.П., ухвалене в залі суду в м. Хорол, повний текст якого складено 20 грудня 2021 року, у справі № 547/534/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Райземінвест-2017 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області - Онищенко Руслан Миколайович, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2020 року ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Райземінвест-2017 , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про речове право з підстави подвійної реєстрації права оренди.

Позов мотивовано тим, що 14.09.2016 між ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі б/н, за яким орендодавець передала орендарю для вирощування сільськогосподарської продукції у строкове платне користування на 10 років земельну ділянку площею 4,66 га, кадастровий номер 5324583200:00:002:0427. Вказаний договір був зареєстрований 30.05.2017 року державним реєстратором Комунальної установи Реєстраційна служба Полтавської області Данилейко А.І.

До закінчення дії вказаного договору ОСОБА_1 та ТОВ Райземінвест-2017 було укладено договір про право користування вказаною земельною ділянкою.

У вересні 2019 року на адресу ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт надійшов лист ТОВ Райземінвест-2017 з вимогою не продовжувати будь-яких польових робіт на вказаній земельній ділянці у зв`язку із перебуванням даної земельної ділянки у користуванні заявника.

В подальшому з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивач довідався, що державним реєстратором КП Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М. 16.08.2019 року було зареєстровано припинення права оренди ТОВ ІПК Полтавазернопродукт .

23.08.2019 тим же реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Райземінвест-2017 згідно договору оренди землі б/н від 20.08.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Райземінвест-2017 .

Уповноважені на те посадові особи ТОВ ІПК Полтавазернопродукт не укладали 17.11.2017 року угоду про дострокове припинення договору оренди.

Укладення договору оренди та реєстрація на підставі нього майнових прав оренди за ТОВ Райземінвест-2017 грубо порушує права позивача на користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди.

Тому позивач просив:

- визнати недійною угоду б/н від 17.11.2017 про розірвання договору оренди землі №б/н від 14.09.2016 року, укладену між ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт та ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер 48307723 від 20.08.2019 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт з одночасним визнанням права оренди ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт щодо вказаної земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 20.08.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Райземінвест-2017 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер 48367191 від 23.08.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ Райземінвест-2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427 з одночасним припиненням права оренди ТОВ Райземінвест-2017 щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвалою судді Семенівського районного суду Полтавської області Харченка В.Ф. від 02.06.2020 задоволено заяву про самовідвід у справі, та у зв`язку з неможливістю утворення нового складу суду, цивільну справу згідно розпорядження голови суду від 02.06.2020 року направлено до Хорольського районного суду Полтавської області як найбільш територіально наближеного до Семенівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до провадження судді Старокожка В.П.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2021 року позов ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт задоволено.

Визнано недійсною угоду б/н від 17.11.2017 про розірвання договору оренди № б/н від 14.09.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер 48307723 від 20.08.2019 та проведену державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 20.08.2019, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер 48367191 від 23.08.2019 та проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017", з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427.

Вирішено питання судових витрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 4 204,00 грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 4 204,00 грн судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Баранова В.І., діючи в інтересах та від імені ТОВ Райземінвест-2017 подала дві ідентичні апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що позивачем не було доведено належними доказами порушення сторонами норм ЦК України при укладенні договору оренди, а тому визнавати такий договір недійсним і відповідно застосувати наслідки недійсності договору, підстав не було.

Вважає, що судом також не були встановлені обставини порушення державним реєстратором порядку та умов реєстрації самого спірного правочину.

Звертає увагу на те, що рішення у даній справі стосується прав та обов`язків ТОВ Райземінвест-2017 . Доказів неправомірних дій під час укладення спірного договору емфітевзису чи обізнаності товариства про існування чинного договору оренди землі матеріали справи не містять, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт також зазначає, що ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт угоди про розірвання договору не знала та не могла передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_3 відсутні повноваження на вчинення цього правочину.

Крім цього, стверджує, що місцевим судом не враховано баланс вірогідностей доказів у справі. Висновки суду про обгрунтованість позовних вимог підтверджені виключно показами свідків, які на час укладення спірного договору не перебували у трудових відносинах з позивачем та в силу своїх посадових обов`язків не могли знати про обставини та підстави розірвання договору, що виключає вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У відзиві на апеляційні скарги представник позивача - адвокат Лобов М.О. посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судове засідання з`явилися представники сторін та відповідачка ОСОБА_1 .

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, з підстав визначених п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України -невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427, площею 4,6603, строком на 10 років, а 30.05.2017 вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором КП Реєстраційна служба Данилейко А.І., що підтверджується копіями вказаного договору, акту приймання-передачі від 14.09.2016, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.41 - 45).

16.08.2019 відповідно до угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт від 17.11.2017 про розірвання договору оренди землі б/н 14.09.2016, припинено інше речове право позивача згідно рішення державного реєстратора КП Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенка Р.М. № 48307723. Натомість, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного 20.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "Рейземінвест-2017", вказаним державним реєстратором прийнято рішення № 48367191 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Рейземінвест-2017", на підставі чого 21.08.2019 проведено державну реєстрацію. Відомості внесені до Реєстру 23.08.2019 року (т. 1 а.с. 44 - 45).

З угоди про розірвання договору оренди землі № б/н від 14.09.2016, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ ІПК Полтавазернопродукт в особі директора ВП АФ Семенівська ТОВ ІПК Полтавазернопродукт Сліпаченка П.П., що діяв на підставі довіреності від 09.09.2016, вбачається, що сторони за взаємною згодою домовилися розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427, претензій один до одного не мають, угода складена у 2 (двох) примірниках (т. 1 а.с. 239).

Того ж дня орендарем була передана вказана земельна ділянка ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.11.2017 (т. 1 а.с. 240).

Наказом генерального директора від 04.01.2018 ОСОБА_3 був звільнений з посади директора ВП АФ Семенівська ТОВ ІПК Полтавазернопродукт за власним бажанням (т. 1, а.с. 66).

20.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ Райземінвест-2017 в особі директора Сліпаченка П.П. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,6603 га з кадастровим номером 5324583200:00:002:0427, згідно якого ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ "Райземінвест-2017" з орендною платою 16 376,58 грн на рік, що підтверджується копіями вказаного договору, акту приймання-передачі об`єкту оренди та акту визначення меж земельної ділянки від 20.08.2019, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 152 - 158).

Згідно копії листа-вимоги від 29.08.2019 ТОВ "Райземінвест-2017" повідомило ТОВ ІПК Полтавазернопродукт , про те, що відповідач є користувачем земельних ділянок, в тому числі належної ОСОБА_1 , площею 4,6603 га, та вимагав не проводити обробіток землі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 , як директор ВП АФ Семенівська при укладенні угоди від 17.11.2017 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.09.2016 року діяв з перевищенням повноважень, а тому ця угода є недійсною.

Укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Райземінвест-2017 протягом строку дії договору оренди землі від 14.09.2016 року, укладеного між орендарем ТОВ ІПК Полтавазернопродукт та орендодавцем ОСОБА_1 , порушує права позивача.

Спірна реєстраційна дія і рішення державного реєстратора не відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц від 27.06.2018 року, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі N 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі N 6-72цс17.

Як в засіданні суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції позивачем не надано доказів недобросовісності та нерозумності в діях відповідачки ОСОБА_1 при укладенні угоди про розірвання договору оренди з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт .

Сама ОСОБА_1 в засіданні апеляційної інстанції пояснила, що на протязі тривалого часу знала, що ОСОБА_3 є директором ВП АФ Семенівська і була впевнена, що він повноважний укладати угоду про розірвання договору оренди землі.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт угоди про розірвання договору не знала та не могла передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_3 відсутні повноваження на вчинення цього правочину, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення по суті позовних вимог про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди від 20.08.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Райземінвест-2017" та скасування рішення державного реєстратора є похідними від вимоги про визнання недійсною угоди від 17.11.2017 року про розірвання договору оренди від 14.09.2016 року.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом третім ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог у разі часткового задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Райземінвест-2017 подаючи апеляційну скаргу сплатило 12 612, 00 грн.

Апеляційна скарга задоволена в повному обсязі.

Таким чином ТОВ Райземінвест-2017 має право на стягнення з позивача 12 612, 00 грн. судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141; 367; 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.3,4; 381 ч.1; 382; 383; 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю Райземінвест-2017 - адвоката Баранової Віталії Іванівни на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2021 року- задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Райземінвест-2017 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області - Онищенко Руслан Миколайович, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (адреса знаходження: вул. Заводська,1, м. Глобине, Полтавська область, 39001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Райземінвест-2017 судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 612, 00 грн (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року.

Головуючий: С.А. Гальонкін

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов