ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Харків
справа № 610/3163/18
провадження № 22ц/818/316/22
провадження № 22ц/818/323/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А. В., Яцини В.Б.,
за участю секретарів - Дмитренко А. Ю., Черненко В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - Ужченко Т. В.,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець , представник відповідача - Гіль Є. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року в складі судді Носова Г.С. та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року в складі судді Носова Г.С.
в с т а н о в и в:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину від 17 серпня 2017 року він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами № 6320286800:01:000:0009 та № 6320286800:01:000:0010, що розташовані на території Новогусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
Зазначив, що 05 грудня 2006 року між його батьком ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого товариству передано в оренду земельну ділянку загальною площею 3,7888 га на строк 5 років.
Також, 05 грудня 2006 року між його батьком ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого товариству передано в оренду земельну ділянку загальною площею 3,6910 га на строк 5 років.
Вказав, що в подальшому йому стало відомо, що товариство надало його батьку екземпляри договорів оренди землі, в яких були замінені перші листи шляхом внесення у пункт 7 договорів термінів їх дії строком на 15 років та внесено рукописні зміни у всі перші листи договору. Однак, ОСОБА_2 не надавав своєї згоди на подовження строку дії оренди.
Вважав, що підписи в цих договорах не належать його батьку, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, акти прийому-передачі земельних ділянок не підписані орендодавцем та строк оренди в акті підроблено невстановленою особою.
Посилався на те, що він звернувся до Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області та в кримінальному провадженні за його заявою призначено судово-почеркознавчу експертизу спірних договорів, відповідно до висновку якої підписи ОСОБА_2 у зазначених договорах виконані не ним, а іншою особою.
Таким чином, згоди на строк оренди у 5 та у 15 років померлий ОСОБА_2 не надавав, а вказані строки у договорах внесені без досягнення згоди із ним, про що свідчить те, що спірні договори та акти прийому-передачі ним не підписувались.
Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року, на підставі якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агро Бал передано в оренду належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ХР № 121908 земельну ділянку, розташовану на території Червоно-Гусарівської сільської ради Балаклійського району загальною площею 3,7888 га;
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року, на підставі якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агро Бал передано в оренду належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ХР № 076695 земельну ділянку, розташовану на території Червоно-Гусарівської сільської ради Балаклійського району загальною площею 3,6910 га;
зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами №№ 6320286800:01:000:0009 та 6320286800:01:000:0010, що розташовані на території Новогусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1409,60 грн.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0009, яка належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 660 від 17 серпня 2017 року, розташовану на території Новогусарівської (колишньої Червоногусарівської) сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,6910 га; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0010, яка належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 659 від 17 серпня 2017 року, розташовану на території Новогусарівської (колишньої Червоногусарівської) сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,6910 га; в іншій частині в задоволенні позову - відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1409,60 грн.
Додатковим рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року - відмовлено у стягненні зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець судових витрат у сумі 28 413,08 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства понесені судові витрати в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що при зверненні до суду основною вимогою ОСОБА_1 було визнання недійсними договорів оренди, а похідною - повернення вказаних земельних ділянок. Вважав, що необхідно за таких обставин витребувати майно із чужого незаконного володіння, однак судом встановлено, що у жодних договірних відносинах сторони не перебувають. Зазначив, що висновок судово-почеркознавчої експертизи є неповним, зокрема, не досліджено підписи, вчинені від імені орендодавця на актах приймання-передачі земельних ділянок. Вказав, що судом першої інстанції не вирішено клопотання про призначення судової експертизи. Посилався на те, що позивачем неправильно сплачений судовий збір за подачу позову, так само неправильно судом першої інстанції розподілено судові витрати. Вважав, що за наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції мав повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, а відтак і стягнути з позивача усі понесені судові витрати, проте внаслідок порушення судом норм процесуального права судом було прийнято рішення про відмову у стягненні таких витрат.
01 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що повернення земельної ділянки не є наслідком недійсності правочину, а є самостійним способом захисту прав позивача як власника земельних ділянок. Вважав, що вимога товариства у проведенні повторної судово-почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підписів на актах прийому-передачі земельних ділянок була необґрунтованою, оскільки вже проведеною експертизою в рамках кримінального провадження встановлено, що спірні договори оренди земельних ділянок не підписувались їх власником. Таким чином, доказів того, що власником не підписувались самі договори, а не їх додатки, достатньо для об`єктивного вирішення справи по суті та оцінки доказів, а встановлення справжності підпису на актах прийому-передачі не тягне жодних правових наслідків. Вказав, що недоплата судового збори при подачі позову не спростовують висновків суду щодо предмету спору та зазначені обставини не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. Вважав, що підстав для стягнення з нього на користь товариства понесених витрат на професійну правничу допомогу не вбачається.
В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що висновок експерта, проведений в рамках кримінального провадження, не може бути доказом у цивільній справі.
В свою чергу представниця ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та пояснила, що висновок експерта є належним доказом, оскільки його проведено з додержанням всіх вимог чинного законодавства. Він є чітким, зрозумілим, повністю відповідає на поставлені перед експертом питання.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець необхідно залишити без задоволення, рішення суду та додаткове рішення суду - залишити без змін.
Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом заявлення вимоги щодо повернення земельної ділянки, тому позов позивача підлягає частковому задоволенню з відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки порушене право позивача поновлено.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 076695 від 25 липня 2006 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 3,6910 га, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0010, що розташована на території Червоногусарської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с.19 том 1).
Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 121908 від 25 червня 2003 року на підставі розпорядження голови Балаклійської райдержадміністрації від 18 квітня 2003 року № 113, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 3,7888 га, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0009, що розташована на території Червоногусарської сільської ради Балаклійського району Харківської області, Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (а.с.20 том 1).
05 грудня 2006 між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,6910 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ХР № 121908. Договір зареєстрований в Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 липня 2008 року за № 0400868300178.
05 грудня 2006 між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,6910 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯГ № 076695. Договір зареєстрований в Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 липня 2008 року за № 0400868300160.
Пунктами 7 цих договорів передбачено, що договори укладено на 15 років кожний.
Також, пунктами 33-37 цих договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду, на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи орендодавця та реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.13-14, 16-17 том 1).
З акту прийому-передачі земельної ділянки (дата не зазначена) вбачається, що цей акт складено про те, що ОСОБА_2 передав в натурі земельну ділянку загальною площею 3,6910 га, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро Бал прийняв в оренду строком на 15 років видану земельну ділянку в натурі (а.с.15 том 1).
З акту прийому-передачі земельної ділянки (дата не зазначена) вбачається, що цей акт складено про те, що ОСОБА_2 передав в натурі земельну ділянку загальною площею 3,6910 га, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро Бал прийняв в оренду строком на 15 років видану земельну ділянку в натурі (а.с.18 том 1).
На підставі свідоцтв про право на спадщину від 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0009, та земельної ділянки загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0010, що розташовані на території Новогусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, які належали померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 121908, виданого 25 червня 2003 року, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 076695, виданого 25 липня 2006 року (а.с.10, 12 том 1).
Аналогічна інформація вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 серпня 2017 року (а.с.11,12зворот том 1).
Із довідки про нарахування та виплату доходів ОСОБА_2 від здачі в оренду земельної ділянки та копій видаткових касових ордерів від 30 серпня 2012 року з 2006 року по 2012 рік ОСОБА_2 отримував орендну плату (а.с.67, 68-69 том 1).
Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 18176/25419 по кримінальному провадженню № 12017220190001074, складеного 11 січня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_2 в одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року (серія ХР № 121908), одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року (серія ЯГ № 076695), розташовані в графах: Орендодавець , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.27-34, 76-82 том 1).
З висновку № 18895 судово-технічної експертизи документів по кримінальному провадженню № 12017220190001074, складеного 30 жовтня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, в наданому на дослідження Акті прийому-передачі земельної ділянки без дати, що підшитий разом з Висновком від 06 квітня 2007 року № 3/570 з надання земельної ділянки у користування на умовах оренди СТОВ Агро Бал , в рядку бланка … прийняв в оренду строком на… спочатку містилась друкована цифра 5 , до якої пастою синьо-фіолетового кольору для кулькових ручок ліворуч дописувалася цифра 1 та друкована цифра 5 обводилася. Таким чином, первинний текст … прийняв в оренду строком на 5 років змінювався на текст, який зараз можливо прочитати … прийняв в оренду строком на 15 років . Також, в наданому на дослідження Акті прийому-передачі земельної ділянки без дати, що підшитий разом з Висновком від 06 квітня 2007 року № 3/568 з надання земельної ділянки у користування на умовах оренди Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро Бал , в рядку бланка … прийняв в оренду строком на… спочатку містилась друкована цифра 5 , до якої пастою синьо-фіолетового кольору для кулькових ручок ліворуч дописувалась цифра 1 та друкована цифра 5 обводилась. Таким чином, первинний текст … прийняв в оренду строком на 5 років змінювався на текст, який зараз можливо прочитати … прийняв в оренду строком на 15 років (а.с.83-99 том 1).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як вбачається із законодавчого визначення правочину це є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся, зокрема, з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори його батько ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підписував, умови його не погоджував, тому відповідач безпідставно вказує на виникнення між сторонами прав та обов`язків за спірними правочинами, посилаючись на умови договорів, підписаних невстановленою особою замість ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 18176/25419 по кримінальному провадженню № 12017220190001074, складеного 11 січня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_2 в одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року (серія ХР № 121908), одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2006 року (серія ЯГ № 076695), розташовані в графах: Орендодавець , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.27-34, 76-82 том 1).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані договори оренди земельних ділянок від 05 грудня 2006 року, укладені між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець , підписані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, за якими спірні договори батько позивача не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.
Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві доводи про неукладення його батьком договорів оренди та безпідставне (без договірних відносин) користування належних йому земельних ділянок відповідачем, а також його заперечення, то зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його права володіння на ці ділянки.
Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на укладення оспорюваних договорів оренди землі на умовах, що в них викладені, підтверджується категоричним висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 18176/25419 по кримінальному провадженню № 12017220190001074, складеного 11 січня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, то такі договори є неукладеними. Тому, ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельних ділянок, які є предметами договорів оренди, а не визнання таких правочинів недійсними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 05 грудня 2006 року щодо земельної ділянки загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0009, та земельної ділянки загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0010, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Саме такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 387/709/18-ц (провадження № 61-6111св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 677/1807/18 (провадження № 61-10789св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 500/1559/15-ц (провадження № 61-2411св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 380/1620/17 (провадження № 61-5020св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 475/1011/17 (провадження № 61-9714св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 152/317/2019 (провадження № 61-6346св20).
Також, погоджується колегія суддів з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 також заявив вимогу про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути належні йому земельні ділянки, а саме земельну ділянку загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0009, та земельну ділянку загальною площею 3,6910 грн, кадастровий номер № 6320286800:01:000:0010, в контексті викладеного саме це є ефективним способом захисту позивачки тому ці вимоги підлягають задоволенню.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець про те, що при зверненні до суду основною вимогою ОСОБА_1 було визнання недійсними договорів оренди, а похідною повернення вказаних земельних ділянок; що в даній справі необхідно витребувати майно із чужого незаконного володіння, позаяк судом встановлено, що у жодних договірних відносинах сторони не перебувають, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його права володіння на ці ділянки, тому у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто саме із зверненням до суду з негаторним позовом, а не з віндикаційним позовом, як помилково вважає відповідач.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки доказів.
Що стосується ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Статтею 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України, на яку посилається товариство, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , обгрунтовано керувався зміненою практикою Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Отже, цивільне процесуальне законодавство виходить із того, що судові витрати розподіляються між сторонами у разі часткового задоволення позову.
Позов ОСОБА_1 був спрямований на повернення йому земельних ділянок, які, як встановлено судами, безпідставно знаходилися у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець .
При цьому колегія суддів враховує те, що зміст позовної вимоги - це вимога позивача, якою є предмет позову. А предмет позову, як один з його елементів, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити відповідне рішення.
Як уже було зазначено, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є повернення земельних ділянок. І ці вимоги повністю задоволено.
Тобто, процесуальний термін пропорційно задоволених вимог передбачає, що якась частина вимоги позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача.
У даній справі у відповідача не залишилося жодного права щодо спірного майна.
А відмова ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та, як наслідок, реституції - її витребування, пов`язана не з тим, що відповідач довів необґрунтованість вимог, а з тим, що така вимога є неефективним способом захисту, оскільки по суті є фактом того, що правочини є неукладеними, висновки щодо якого наводяться у мотивувальній частині судового рішення.
При цьому, відмова у задоволенні вимог про визнання правочинів недійсними не означає, що вони є дійсними, що можливо було би трактувати як рішення на користь відповідача, оскільки як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції чітко вказали, що такі правочини є неукладеними.
З огляду на повне відновлення порушених прав ОСОБА_1 , підстав для стягнення з нього на користь відповідача понесених останнім судових витрат в розмірі 28 413,08 грн немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю АПК Донець у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на те, що позивачем неправильно сплачений судовий збір за подачу позову, так само неправильно судом першої інстанції розподілено судові витрати, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець - залишити без задоволення.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А. В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року.
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2022 |
Оприлюднено | 23.02.2022 |
Номер документу | 103474887 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Бурлака І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні