Рішення

від 21.02.2022 по справі 663/2830/21

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/2830/21

Провадження № 2/663/59/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ

21 лютого 2022 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участі секретаря судового засідання Когутовської Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ТОВ СТ Івашківський інкубатор про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Данченко Юлія Михайлівна до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство Івашківський інкубатор про визнання недійсними договорів оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування запису про державну реєстрацію договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 19 січня 2022 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Данченко Ю. М. до ТОВ СТ Івашківський інкубатор , про визнання недійсними договорів оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування запису про державну реєстрацію договорів оренди землі.

Під час розгляду справи представник ТОВ СТ Івашківський інкубатор заявив про намір подати докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат.

21 січня 2022 року представником відповідача засобами електронного зв?язку подано суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивачів витрати на правову допомогу в розмірі 7 631,21 грн., які полягають в наступному:

- підготовка відзиву на позовну заяву в сумі 5230,23 грн.;

- участь в судовому засіданні (30 хвилин) в сумі 475,48 грн.;

- підготовка та подача до суду заперечень на зміну предмету позову, а також додаткових пояснень в сумі 1428,50 грн.;

- участь в судовому засіданні (30 хвилин) в сумі 497,00 грн.

18 лютого 2022 року представником позивачів засобами електронного зв?язку спрямовано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому вона посилаючись на недоведеність у повній мірі надання правничої допомоги, просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторони в судове засідання не з?явилися, тому фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи в межах розгляду питання про судові витрати, приходить до наступного висновку.

Згідно приписів статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення є невід?ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Положеннями статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

При цьому, чинним законодавством визначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Крім того, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором про правову допомогу від 02 січня 2020 року, ТОВ СТ Івашківський інкубатор в особі директора Безуглого М. Д. укладено договір з Адвокатським об`єднанням Іваненко і Партнери згідно з яким, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокатське об`єднання приймає доручення на представництво клієнта у будь-яких спорах із третіми особами.

Долученим до клопотання про розподіл судових витрат платіжним дорученням від 07 грудня 2021 року, підтверджено оплату послуг згідно Акту №14 від 30.11.2021 до Договору про правову допомогу, в тому числі по даній справі на суму 5 230,23 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат, які мають бути сплачені позивачами за надання правничої допомоги під час розгляду справи, суд керується принципами розумності, добросовісності та виваженості, а також диспозитивності цивільного процесу.

Суд приймає до уваги заперечення представника позивачів щодо завищеного розміру заявлених до стягнення витрат, а також зважає на зміст, якість та аналіз судової практики та чинного законодавства, що наведені у поданих відзиві на позов, запереченні на заяву про уточнення позовних вимог, письмових поясненнях.

З огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ та Верховного Суду, суд зауважує, що у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для нього не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, як щодо гонорару, так і гонорару успіху , оскільки насамперед суд повинен оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на викладене, оцінивши подані представником відповідача докази на підтвердження витрат на правову допомогу, з позивачів на користь відповідача пропорційно підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часу витраченого ним в судових засіданнях, суд визначає в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, клопотання ТОВ СТ Івашківський інкубатор про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 133, 137, 141, 258-261, 270ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ТОВ СТ Івашківський інкубатор про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство Івашківський інкубатор (код ЄДРПОУ 31742242), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень), з кожного.

В іншій частині вимог клопотання ТОВ СТ Івашківський інкубатор про розподіл судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Пухальський С. В.