Постанова

від 01.12.2021 по справі 910/9722/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/9722/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

без виклику учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021

у справі №910/9722/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа»

про стягнення 37 500,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» (далі ТОВ «Робо-Уа», відповідач) про стягнення 37 500,66 грн заборгованості за Договором оренди №7843 нерухомого майна, що належить до державної власності в частині орендної плати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині сплати орендної плати за період листопад 2020 року - березень 2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість на суму 34176,70 грн, на яку позивачем нараховано також пеню в розмірі 2 298,66 грн та штраф в розмірі 1 025,30 грн.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Робо-Уа» вказує, що ним не було сплачено/відшкодовано орендну плату лише за той період, коли з боку орендодавця не було виконано умови договору, а саме було вчинено дії, які перешкоджали ТОВ «Робо-Уа» користуватися орендованим майном. Також відповідач зазначає, що звертався до позивача з листами, в яких просив призупинити нарахування орендної плати, оскільки з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та виконуючи відповідну постанову Кабінету Міністрів України було зупинено освітній процес та обмежено доступ на територію університету починаючи з 12.03.2020 і до кінця карантину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 є таким, що звільнений від сплати орендної плати під час дії карантину на території України.

Місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про те, що методично-навчальні лабораторії не входять до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020, з підстав того, що нормативно-правовий акт не має передбачати та зазначати всі назви приватних навчальних закладів, а вказує на основний вид діяльності юридичної особи - приватний навчальний заклад, яким і є відповідач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/9722/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що використання державного нерухомого майна з метою розміщення методично-навчальної лабораторії робототехніки, передбаченою п. 1.2 спірного договору, не є тотожним використанню з метою розміщення науково-дослідних установ», передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020, оскільки за ці дві мети розміщення застосовується різна орендна ставка за використання такого майна відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.

Також скаржник посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/2029/21, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, яким задоволено позовні вимоги Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який є балансоутримувачем державного нерухомого майна за спірним договором, до ТОВ «Робо-Уа». Вказує, що позовні вимоги були задоволені на підставі того ж самого договору оренди №7843 нерухомого майна від 26.05.2017. На думку апелянта, вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не були виконані зобов`язання за спірним договором не тільки перед позивачем, але й перед балансоутримувачем, і порушення цих зобов`язань підтверджено вищевказаними судовими рішеннями.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/9722/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/9722/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 28.09.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ «Робо-Уа» зазначає, що ним не сплачено орендну плату лише за той період, коли з боку орендодавця не було виконано умови договору, а саме було вчинено дії, які перешкоджали ТОВ «Робо-Уа» користуватися орендованим майном. Вказує, що відповідно до наказів ректора КНУ ім. Тараса Шевченка з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-2019 та виконуючи постанову Кабінету Міністрів України було зупинено освітній процес та обмежено доступ на територію університету починаючи з 12.03.2020 і до кінця карантину. Крім того, відповідач посилається на акт огляду орендованого приміщення від 28.04.2020, в якому зазначено, що об`єкт оренди не використовується, діяльність не ведеться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 про відкриття провадження у справі №910/9722/21 судом першої інстанції визнано справу №910/9722/21 малозначною з огляду на те, що предметом позову є стягнення суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також взято до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що від учасників справи клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у справі не надходило. Отже, справа №910/9722/21 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» (орендар) було укладено договір оренди № 7843 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення в учбовому корпусі Українського фізико-математичного ліцею загальною площею 51,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 6 (реєстровий №02070944.52.СЦЖГХР1106), що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 02070944 (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2016 і становить 706 200,00 грн.

У п. 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення методично-навчальної лабораторії робототехніки (інше використання майна).

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2017 9 258,68 грн.

Згідно із п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному у п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3 договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.05.2017 до 26.04.2020 включно.

Згідно з п.п. 10.6.1. п. 10.6. договору чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу. (п.10.9 договору).

В пункті 10.10 договору сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

За умовами п. 10.11. договору за відмову Орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно в разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення в учбовому корпусі Українського фізико-математичного ліцею загальною площею 51,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 6 (реєстровий №02070944.52.СЦЖГХР1106), що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 26.05.2017.

30.06.2020 був укладений договір №7843/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №7843 від 26.05.2017 внаслідок чого, в тексті договору та додатків до нього зазначається:

«… 1. В пункті 1.1. розділу 1 "Предмет договору" договору оренди № 7843 від 26.05.2017 слова "станом на 30.11.2016 становить 706 200,00 грн" замінити на "станом на 30.04.2020 становить 1 106 005,00 грн.

2. Пункт 3.1. розділу 3 "Орендна плата" договору оренди № 7843 від 26.05.2017 викласти у такій редакції:

"Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди квітень 2020 року - 13 825, 06 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за - місяць 2020 року".

3.Договір оренди № 7843 від 26.05.2017 року продовжено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє до 26.03.2023 року.

4.Всі інші умови договору оренди № 7843 від 26.05.2017 залишаються незмінними.

5. Сторони дійшли згоди, що положення цього договору з урахуванням вимог ч. З ст. 631 ЦК України, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладення, а саме з 26.04.2020 року».

Листами №0104/20 від 01.04.2020, №1/07 від 14.07.2020 та №1/09 від 01.09.2020 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ «Робо-Уа» не має можливості використовувати орендоване приміщення та проводити господарську діяльність протягом періоду карантину та просив призупинити нарахування орендної плати. Листом №1/11 від 16.11.2020 відповідач просив позивача на виконання п. 7.1. договору оренди забезпечити безперешкодний доступ до орендованих приміщень.

Актом огляду орендованого державного приміщення від 28.04.2020, складеного посадовими особами позивача заступником начальника та головним спеціалістом відділу по роботі з орендодавцями та контролю за договорами оренди державного та військового майна Вдовиченко С.М. та Волощук С.Ю., за участю представника балансоутримувача начальника відділу оренди та обліку комунальних послуг Горєлової О.А. було проведено огляд спірного приміщення та зафіксовано, що об`єкт оренди не використовується, будь-яка діяльність не ведеться.

31.03.2021 договором №7843/02 чинність договору оренди №7843 від 26.05.2017 достроково припинено за взаємною згодою сторін, що підтверджується підписаним обома сторонами акту приймання-передавання (повернення) державного нерухомого майна, який було підписано 31.03.2021.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує проти надання йому у користування спірного приміщення протягом листопада 2020 року березня 2021 року, однак зазначає, що через дії орендодавця був позбавлений можливості фактично використовувати орендоване приміщення. На підтвердження своїх доводів посилається прийняття ректором КНУ ім. Тараса Шевченка наказів №205-32 від 11.03.2020 та №234-32 від 26.03.2020, якими з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-2019 та виконуючи постанову Кабінету Міністрів України було зупинено освітній процес та обмежено доступ на територію університету починаючи з 12.03.2020 і до кінця карантину. Також посилається на акт огляду орендованого майна від 28.04.2020, складений посадовими особами позивача, в якому зафіксовано, що об`єкт оренди не використовується, будь-яка діяльність не ведеться.

Разом з тим, судова колегія ставиться критично до наведених посилань, оскільки вказане не може свідчити про те, що відповідач був позбавлений можливості користуватися спірним приміщенням протягом періоду листопада 2020 року березня 2021 року, за який позивач просить стягнути заборгованість.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не додано належним чином засвідчених копій вищезгаданих наказів ректора КНУ ім. Тараса Шевченка, що позбавляє колегію суддів можливості встановити їх зміст зокрема щодо обмеження відповідачу доступу на територію університету у зазначений період.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, у зв`язку з чим суд відхиляє посилання відповідача на те, що ним були складені листи на адресу позивача щодо неможливості використання орендованого приміщення, оскільки такі листи не є належним підтвердженням обставин, на які посилається відповідач.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, не надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, посилався на те, що відповідач за своїм основним видом діяльності (освітня діяльність) входить до переліку орендарів згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020, які звільняються від орендної плати.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з Додатком 1 до цієї постанови.

Відповідно до п. 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення, зокрема, науково-дослідних установ, а також орендарі, які орендують приміщення для розміщення в тому числі приватних закладів освіти, звільняються від сплати орендної плати.

З аналізу положень Постанови №611 від 15.07.2020 вбачається, що звільнення від орендної плати можливе за умови, якщо орендар орендує приміщення з метою, визначеною у переліку згідно з Додатком 1 до Постанови. При цьому звільнення від сплати орендної плати не ставиться законодавцем в залежність від основного виду діяльності орендаря, як помилково вважав суд першої інстанції.

Оскільки пунктом 1.2. спірного договору оренди визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення методично-навчальної лабораторії робототехніки (інше використання майна), яка не відноситься ні до науково-дослідних установ, ні до приватних закладів освіти, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що дія постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 на спірні правовідносини не поширюється.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Робо-Уа» крім виду діяльності, як «Інші види освіти» здійснюється також діяльність «Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням», «Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням», «Комп`ютерне програмування», «Консультування з питань інформатизації», «Надання інших інформаційних послуг». Отже, зазначене не може свідчити про те, що спірне нерухоме майно орендується відповідачем з метою, що входить до переліку згідно з Додатком 1 Постанови №611 від 15.07.2020. Враховуючи при цьому умови пункту 1.2 договору.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про поширення дії постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 на мету використання державного нерухомого майна за договором оренди від 26.05.2017 №7843 є помилковими та такими, що не узгоджуються з п. 1.2 спірного договору оренди.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки у позивача були наявні правові підстави для нарахування орендної плати відповідачу, а відповідач, в свою чергу, не був звільнений від її сплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Звертаючись з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача 34 176,70 грн основної заборгованості по сплаті орендної плати за період з листопада 2020 року по березень 2021 року, а також 1 025,30 грн штрафу та 2 298,66 грн пені, нарахованих відповідно до п. 3.7. та 3.8. договору оренди №7843 від 26.05.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, судова колегія вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи, а тому підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 28.09.2021 у даній справи прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає, що у цій справі слід прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/9722/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/9722/21 скасувати.

3. Прийняти у справі №910/9722/21 нове рішення суду, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» (03022, м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, буд. 6, каб. 212; ідентифікаційний код 40464345) на користь державного бюджету України заборгованість за договором оренди №7843 від 26.05.2017 з орендної плати в розмірі 34 176 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят шість) грн 70 коп., пеню в розмірі 2 298 (дві тисячі двісті дев`яносто вісім) грн 66 коп., штраф в розмірі 1 025 (одна тисяча двадцять п`ять) грн 30 коп., які належить перерахувати до Державного бюджету України: одержувач ГУК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), UA718999980313050093000026011, КЕКД 22080200, призначення платежу плата за користування майном бюджетних установ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» (03022, м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, буд. 6, каб. 212; ідентифікаційний код 40464345) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/9722/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-191 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 17.02.2022 після виходу суддів з відпусток та лікарняного.

Головуючий суддяО.В. Тищенко

СуддіС.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала