Постанова

від 15.02.2022 по справі 910/11395/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Справа№ 910/11395/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021

у справі № 910/11395/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти"

2. Державне підприємство "Інфоресурс"

3. Київський національний лінгвістичний університет

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Фонд державного майна України

про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень загальною площею 471,1 кв.м.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Красножон О.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Артеменко П.М.;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1 на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-3 на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі Міністерство, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі Регіональне відділення ФДМУ, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (далі ТОВ "Гранд-Інвест", відповідач-2) про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15.05.2014 № 555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848"; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013 та 16.05.2014), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" повернути нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А, м. Київ, загальною вартістю 5 410 356 гривень, державі в особі Міністерства освіти і науки України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що передачу майна в оренду здійснено в порушення вимог статті 63 Закону України "Про освіту", оскільки на момент передачі нежитлових приміщень в оренду відповідачу-2 будівля перебувала в користуванні та на балансі Київського національного лінгвістичного університету, який включений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 24.12.2010 № 1282 адміністративну будівлю на бульварі Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві передано на баланс Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти". Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.03.2010 за № 215 "Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави" та наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації від 04.04.2013 № 77 "Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави" цю установу включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а тому спірне майно як майно державної установи системи освіти та науки, що фінансується з бюджету, не могло бути об`єктом оренди для цілей, не пов`язаних з освітньою та науковою діяльністю.

Крім того, прокурор посилається на те, що Київський національний лінгвістичний університет та Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" підпадають під категорію об`єктів, що мають загальнодержавне значення, а тому відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктом оренди. Вказує, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 повинен бути визнаний недійсним як такий, що суперечить законодавству та інтересам держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/11395/17 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Київський національний лінгвістичний університет; 2) Державну наукову установу "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти"; 3) Державне підприємство "Інфоресурс"; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 у задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву відмовлено у повному обсязі; в частині вимог Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" провадження у справі закрито.

Судове рішення обґрунтоване тим, що спірне нерухоме майно на момент передачі в оренду ТОВ "Гранд Інвест" та на момент пролонгації в 2014 році договору оренди не було об`єктом освіти і науки, який фінансується з бюджету, чи безпосередньо використовувалось в навчальному та науковому процесі, з огляду на що під час передання такого майна в оренду ТОВ "Гранд Інвест" та під час пролонгації в 2014 році договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 були відсутні порушення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Передання спірного майна в оренду ТОВ "Гранд Інвест" з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи не може свідчити про порушення заборони, визначеної Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Позовні вимоги обґрунтовані виключно порушеннями чинного законодавства допущеними з боку держави, а саме органами та установами, що здійснювали передачу майна в оренду. Водночас фактів винної та протиправної поведінки ТОВ "Гранд Інвест" позивачем не наведено. Крім того, оскільки накази, що є предметом спору, вичерпали свою дію, договір оренди припинено і між сторонами відсутні неврегульовані питання щодо спірного майна, задоволення позову не призведе до поновлення прав позивача, які на даний момент не є порушеними, що є самостійною підставою для відмови в позові. Відмовивши у позові в частині визнання незаконними та скасування наказів та визнання недійсним договору, суд першої інстанції зазначив, що наслідки спливу позовної давності у даному випадку не застосовуються. Також, за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест", як орендарем, повернено орендодавцю Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києва орендоване майно по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 у задовільному стані без будь-яких претензій. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (код 24922744), як юридичну особу, припинено 23.04.2021. За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог прокурора, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 є необґрунтованим, незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення судом не було враховано, що спірне майно є об`єктом освіти і науки і, відповідно, на нього поширюється правовий режим, встановлений для об`єктів освіти і науки; прокурор звертає увагу, що об`єктом освіти є не тільки навчальний заклад, а й будівлі та споруди; передача приміщення з балансу на баланс, тимчасове використання чи невикористання об`єктів освіти не змінює їх призначення і належність до об`єктів освіти; втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфери людської діяльності; повернення майна з користування не свідчить про припинення існування предмета спору щодо незаконності рішень про передачу майна в оренду та скасування їх з моменту видання, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

31.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено Заступнику Генерального прокурора пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/11395/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2022; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11395/17.

01.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та постановити нове, відповідно до якого позовні вимоги задовольнити.

Відповідач-1 скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та надав 01.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/21 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що судом першої інстанції вірно встановлено, що законом забороняється передача в оренду та/або використання не за призначенням не будь-яких об`єктів освіти і науки, а лише тих, що фінансуються з бюджету, або технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом; оскаржувані накази є ненормативними актами, що мають одноразове застосування, оскільки вони вичерпують свою дію фактом їх виконання, відтак, не можуть бути скасовані в судовому порядку.

16.02.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшли пояснення.

16.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли пояснення на відзив позивача, який за змістом тотожний відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання 16.02.2022 представники позивача та третіх осіб не з`явилась, хоча про місце, день та час розгляду даної справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

16.02.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2011 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву прийнято наказ № 693 "Про прийняття рішення щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А", яким відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 20 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 13.10.2004 року № 2149, та згідно з протоколом від 15.04.2011 року № 3 засідання конкурсної комісії щодо розгляду матеріалів і пропозиції учасника конкурсу, вирішено укласти договір оренди державного нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-інвест", назва об`єкта, площа, адреса: нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 425,90 кв. м за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, балансоутримувач: Київський національний лінгвістичний університет, орган, до сфери управління якого належить орендоване майно: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України", строк дії договору оренди: 2 роки 11 місяців.

12.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (орендар) укладено договір оренди № 5848 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 425,90 кв. м, розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, що перебуває на балансі Київського національного лінгвістичного університету, вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 31 грудня 2010 року і становить 1 902 000,00 грн.

Пунктом 1.2 договору оренди № 5848 передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2011 року 24228,87 грн.

У пункті 10.1 договору встановлено, що цей договір складено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 12.05.2011 до 12.04.2014 включно.

12.05.2011 між сторонами за договором оренди № 5848 підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що вказана будівля на бульварі Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві, в якій розташовані зазначені нежитлові приміщення, була передана з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" згідно з актом приймання-передачі від 05.04.2011 № 100.

Між сторонами договору оренди укладено договори № 5848/01 від 29.07.2011, № 5848/02 від 07.10.2011, № 5848/03 від 27.06.2012, № 5848/04 від 11.02.2013, № 5848/05 від 16.05.2014 про внесення змін до договору № 5848 оренди нерухомого майна.

Зокрема, договором № 5848/01 від 29.07.2011 в тексті договору та акті приймання-передачі від 12.05.2011 змінено балансоутримувача майна з Київського національного лінгвістичного університету на Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України та зазначено, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 12.05.2011.

Договором № 5848/03 від 27.06.2012 змінено площу орендованих приміщень та орендну плату.

Договором № 5848/04 від 11.02.2013 в тексті договору та акті приймання-передачі від 12.05.2011 змінено балансоутримувача майна з Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" Міністерства освіти і науки України на Державне підприємство "Інфоресурс", на баланс якого безоплатно з балансу Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" був переданий об`єкт оренди згідно з актом приймання-передачі від 10.12.2012.

15.05.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву прийнято наказ № 555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848", яким відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.4. договору, вирішено продовжити строк дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848 до 12.03.2017.

Договором 5848/05 від 16.05.2014 договір оренди № 5848 від 12.05.2011 продовжено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 12 березня 2017 року.

28.02.2020 на підставі акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна приміщення загальною площею 471,1 кв. м розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, повернуто Регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву.

Позовні вимоги про визнання недійсними наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 693 від 12.05.2011, № 555 від 15.05.2014 обгрунтовано тим, що передачу майна в оренду відповідачу-2 здійснено з порушенням статті 63 Закону України "Про освіту".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно із статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент видання наказу від 12.05.2011) об`єктами оренди за цим законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на 12.05.2011 р.) загальнодержавне значення мають об`єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об`єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до частин 1, 8 статті 61 Закону "Про освіту" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням

Відповідно до абзацу 5 частини 4 вказаної статті додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною першою статті 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону "Про освіту" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний правовий висновок про застосування норм права викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17).

Частиною 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" до переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, віднесено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. До того ж, невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язано з навчально-виховним процесом. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 № 1282 "Про передачу адміністративної будівлі з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс Інституту інноваційних технологій і змісту освіти" адміністративну будівлю (нежилий будинок), загальною площею 1373 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А передано на баланс ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" з метою більш ефективного використання державного майна навчальних закладів, що використовується не в повній мірі за призначенням та зміцнення матеріально-технічної бази Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

В подальшому, наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2012 № 1388 "Про передачу об`єкту нерухомості" передано безоплатно з балансу Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" адміністративну будівлю загальною площею 1512,7 кв. м (м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А) на баланс Державного підприємства "Інфоресурс".

Наказом Державного підприємства "Інфоресурс" Міністерства освіти і науки України від 14.01.2013 № ОЗ "Про приймання до експлуатації адміністративної будівлі площею 1512,7 кв. м" на підставі акту приймання-передачі від 10.12.2012 прийнято до експлуатації адміністративну будівлю площею 1512,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27 А.

Водночас зі статуту Державного підприємства "Інфоресурс" вбачається, що засновником підприємства є держава в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Підприємство належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент передачі нежитлових приміщень в оренду позивачу, приміщення загальною площею 471,1 кв. м розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А знаходилась на балансі Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти". Так, вказана будівля на бульварі Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві, в якій розташовані зазначені нежитлові приміщення, передана з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс державної наукової установи Інститут інноваційних технологій і змісту освіти згідно з актом приймання-передачі від 05.04.2011 р. № 100.

Водночас наказом Міністерства освіти та науки від 16.03.2010 № 215 Державну наукову установу "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Отже, вказане майно, а саме приміщення, загальною площею 471,1 кв. м, розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, в розумінні статті 63 Закону України "Про освіту" є об`єктом освіти і науки, а відповідно на вказане майно поширюється правовий режим, встановлений для об`єктів освіти і науки, зокрема майно державної установи системи освіти, що фінансується з бюджету не може бути об`єктом оренди для цілей не пов`язаних з освітньою та науковою діяльністю.

Відповідно Фонд державного майна України, як орган, який здійснює державну політику у сфері державного майна, при вирішенні питання про передачу нежитлового приміщення, загальною площею 471,1 кв. м, розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, в оренду мав керуватись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", з урахування положень Закону України "Про освіту".

Відтак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що нежитлові приміщення загальною площею 425,90 кв. м (471,1 кв.м. після уточнення), розміщені на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, на момент укладення договору оренди та його продовження не були об`єктом освіти, що фінансується з бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції, з листів Міністерства освіти і науки України № 1/11-441 від 20.01.11, №1/11-1853 від 10.03.11, № 1/12-1548 від 19.03.12 та Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" № 14.1/10-899 від 19.03.12 вбачається, що і Міністерство освіти і науки України, і балансоутримувач підтвердили відсутність обмежень для передачі вказаного майна в оренду та підтвердили факт невикористання вказаних приміщень у освітній та науковій діяльності.

Разом з тим, вказані листи не є належними та допустими доказами в підтвердження правомірної та законної передачі спірних приміщень в оренду позивачу та укладення спірного договору.

Водночас з листа від 20.01.2011 № 1/11-441 вбачається, що при передачі приміщень в оренду Міністерство зобов`язує керівників навчальних закладів враховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовами безпечної роботи закладу.

За таких обставин, наявність вищенаведених листів не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням усупереч вимогам чинного законодавства.

Отже, передача приміщення з балансу на баланс, тимчасове використання чи невикористання об`єктів освіти не змінює їх призначення і належність до об`єктів освіти.

Таким чином, спірне приміщення передане в оренду ТОВ "Гранд-Інвест" всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки передано в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

З огляду на це, спірне приміщення навчального закладу використовувалося не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.11.2019 р. № 7876/18-45, відповідно до наявних документів, Київський національний лінгвістичний університет та Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" , які були балансоутримувачами нежитлових приміщень загальною площею 425,9 кв. м (після уточнення площі - 471,1 кв. м), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А, мали бюджетне фінансування.

Видатки Київському національному лінгвістичному університету протягом 2011 здійснювались за кодами КЕКВ 1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку» та КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Документально підтвердити, за якими кодами бюджетної класифікації здійснювались видатки з бюджету Державній установі "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" в травні-грудні 2011 року не видається за можливе, оскільки на дослідження документи були надані не в повному обсязі. Для документального підтвердження або спростування здійснення Київським національним лінгвістичним університетом та/або Державною установою "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" фінансування за рахунок бюджетних коштів саме нежитлових приміщень, загальною площею 425,9 кв.м. (після уточнення площі - 471,1 кв. м.), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул. Т.Шевченка, 27-А, необхідно проведення ревізій, що відповідно до розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, не відноситься до завдань економічної експертизи.

Тобто висновком експерта КНДІСЕ, за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.11.2019 № 7876/18-45, підтверджено, що Київський національний лінгвістичний університет та Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", які були балансоутримувачами нежитлових приміщень загальною площею 425,9 кв. м (після уточнення площі - 471,1 кв. м), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А, мали бюджетне фінансування.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексуУкраїни унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта щодо того, що обставини невключення до Державного реєстру наукових установ Київського національного лінгвістичного університету та Державного підприємства "Інфоресурс" не можуть змінювати належність спірного майна до об`єктів освіти.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а" та від 15.05.2014 № 555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848" не відповідають і суперечать статті 63 Закону України "Про освіту", статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з огляду на що, відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України підлягають визнанню незаконними з моменту їх прийняття.

Враховуючи положення зазначених статей, а також те, що спірний договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" на виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а", який суперечить вимогам цивільного законодавства та інтересам держави, то за вказаних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання договору оренди державного майна недійсним.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень, встановлених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Так, відповідно до статей 15-1, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових (законодавчих), економічних, медичних та адміністративних заходів, а саме: включення до загальноосвітніх програм та професійних освітніх програм усіх навчальних закладів України незалежно від форми власності положень про шкідливий вплив споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на організм людини, а також про переваги здорового способу життя. Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років, та у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв, а також у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій.

З аналізу вказаної норми вбачається заборона на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів на території навчальних закладів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджуєтсья з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено, що спірні нежитлові приміщення, розташовані в будівлі по бул. Шевченка, 27А в м. Києві, відносились до території навчального закладу.

Знаходження спірного майна на балансі Київського національного лінгвістичного університету не може свідчити про те, що такі приміщення відносилися до території навчального закладу.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення судом приналежності спірних приміщень до об`єктів освіти не є тотожним поняттю територія навчального закладу.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи прокурора в цій частині, з огляду на що вірно встановлено, що передання спірного майна в оренду ТОВ "Гранд Інвест" з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, не може свідчити про порушення заборони, визначеної Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Посилання суду першої інстанції, обгрунтовуючи відмову у задоволенні позову прокурора в частині визнання недійсним спірного договору, на висновки, що містяться у рішенні Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішенні "Рисовський проти України", що допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, та підтримання у судовому засіданні 16.02.2022 в усному порядку вказаного клопотання відповідачем-1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом зазначеної норми перебіг позовної давності за вимогами про визнаня незаконними та скасування наказів та визнання недійсним договору починається від дня, коли Міністерство освіти і науки України довідалося або могло довідатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву прийнято наказ № 693 "Про прийняття рішення щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А", органом до сфери управління якого належить орендоване майно є позивач - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

У листі від 20.01.2011 № 1/11-441 Міністерство освіти і науки України, за результатами розгляду звернення Київського національного лінгвістичного університету щодо передачі в оренду частини приміщення в будівлі (бульвар Шевченка, 27 А), що перебуває на балансі університету, площею 425,9 кв. м, повідомлено, що на засіданні Спеціальної комісії Міністерства освіти і науки України з майнових питань прийнято рішення (протокол № 1 від 13.01.11) надати дозвіл на передачу в оренду в установленому законодавством порядку та зазначено, що у подальшому продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження його з Міністерством.

Крім того, у листі від 10.03.2011 № 1/11-1853 Міністерство освіти і науки України підтвердило раніше наданий дозвіл (лист 20.01.2011 № 1/11-441) на передачу в оренду частини приміщення в будівлі (бульвар Шевченка, 27 А), що перебуває на балансі університету, площею 425,9 кв. м.

Тобто з моменту надання позивачем дозволу щодо передачі в оренду частини приміщення в будівлі (бульвар Шевченка, 27 А), що вбачається з листа від 20.01.2011 № 1/11-441, останній був обізнаний про порушення свого права.

Разом з тим, прокурор звернувся до суду з даним позовом 13.07.2017.

В обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом прокурор зазначає, що процесуальне представництво прокурором інтересу держави не може бути поставлено у формальну залежність від позивача, а тому ініціатива щодо визнання причин пропуску строку позовної давності поважними може виходити і від прокурора у випадку, коли позивач відмовляється від захисту державного інтересу або неналежно використовує процесуальні права. Також, прокурор стверджує, що інший підхід не дозволяє прокурору реалізувати покладені на нього законом функції представництва інтересу держави за умови, коли позивач не ставить питання про відновлення позовної давності через іншу процесуальну позицію по відношенню до предмету спору.

Водночас при зверненні до суду з даним позовом, прокурор посилався в позовній заяві на рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Департамента культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" та Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень.

Предметом спору було визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києва від 11.08.2011 №1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а"; визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києва від 15.07.2011 №934 "Про затвердження висновку про вартість майна" незаконним у частині п.5, яким затверджено висновок суб"єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю "Слав - Консалтінг" про вартість майна - нежитлових приміщень площею 519,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, станом на 28.02.2011 та скасування з моменту його видання; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2011 № 5930 (зі змінами від 27.06.2011 та від 11.02.2013), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та товариством з обмеженою відповідальністю "САН 11"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №737 "Про включення до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №741 "Щодо визначення дати оцінки"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Фонду державного майна України від 23.07.2013 №1119 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №741"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Фонду державного майна України від 16.12.2013 №4290 "Щодо завершення приватизації об"єкта"; визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 27-А, що приватизується шляхом викупу, від 06.12.2013 №408, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "САН 11"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "САН 11" повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі Міністерства освіти і науки України.

Тобто вищенаведений спір був аналогічний спору у даній справі щодо протиправності передачі приміщень в оренду іншій особі.

У даній справі спірними приміщеннями є нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А, м. Київ, тоді як у справі № 910/22863/15 спірними приміщеннями були нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що Заступник Генерального прокурора України із позовною заявою, провадження у справі по якій відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 № 910/22863/15, звернувся в серпні 2015 року, тоді як в даній справі - 13.07.2017, з огляду на що, суд вважає, що прокурору було відомо про наявність порушеного права позивача щодо спірних приміщень ще у 2015 році, коли він звернувся з аналогічним позовом щодо інших приміщень.

До того ж, посилання прокурора на те, що позивач не ставить питання про відновлення позовної давності через іншу процесуальну позицію по відношенню до предмету спору, відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки у даній справі Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, а не з позовом, в тому числі, до Міністерства освіти і науки України, оскільки саме Міністерством було надано згоду на передачу спірних приміщень в оренду відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає причини пропуску Заступником Генерального прокурора України строку звернення до суду з даним позовом не поважними, не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустими доказами.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а"; визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15.05.2014 № 555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848"; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013 та 16.05.2014), укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та ТОВ "Гранд-Інвест", визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими, однак не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" повернути нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А, м. Київ, загальною вартістю 5 410 356 гривень, державі в особі Міністерства освіти і науки України, суд зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест", як орендарем, повернено орендодавцю Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києва орендоване майно по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 у задовільному стані без будь-яких претензій.

Водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (код 24922744) , як юридичну особу, припинено 23.04.2021.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі в частині вимог прокурора, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 має бути залишено без змін, проте зі зміною його мотивувальної частини, наведеної в мотивувальній частині даної постанови, а апеляційна скарга Заступника Генерального прокурора - без задоволення.

У відповідності до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/11395/17 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Матеріали справи № 910/11395/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2022.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіО.В. Агрикова

І.А. Іоннікова