Постанова

від 15.02.2022 по справі 904/1907/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/1907/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддяВечірко І.О. (доповідач), судді Кузнецов В.О., Парусніков Ю.Б.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спец Біо Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р. у справі № 904/1907/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", м. Київ

до 1. Приватного підприємства "Спец Біо Україна", м. Київ; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс", м. Вишневе Київської області; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс", м. Київ

про солідарне стягнення суми основної заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р. у справі № 904/1907/20 (повний текст складено - 18.10.2021р., суддя - Ніколенко М.О., м. Дніпро) позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Спец Біо Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." суму основної заборгованості у розмірі 60 000 000 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Спец Біо Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." суму основної заборгованості у розмірі 356 775 997,90 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 245 233,33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 23.03.2021р. у розмірі 756,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 245 233,33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 23.03.2021р. у розмірі 756,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 245 233,33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 23.03.2021р. у розмірі 756,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- строк виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором з повернення товару на загальну суму 258 343 568,10 грн. та сплати вартості поставленого товару в розмірі 158 432 429,88 грн. є таким, що настав. Однак, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором, не повернув постачальнику товар на загальну суму 258 343 568,10 і не сплатив вартість поставленого товару. Станом на дату прийняття рішення у даній справі, у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем зі сплати суми основної заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн.;

- заперечення відповідача-1 про те, що договір поставки був підписаний директором Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" з перевищенням повноважень не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається фактичне схвалення Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" договору поставки;

- вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми основної заборгованості у розмірі 416 776 997,90 грн. є обґрунтованими;

- за умови несплати основним боржником суми основної заборгованості за договором поставки у розмірі 416 775 997,90 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідачів-3, 4 суми основної заборгованості в розмірі 60 000 000,00 грн. є обґрунтованими;

- обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 11112018 від 13.11.2017р. з додатками, актом звірки взаєморозрахунків, видатковими накладними, листом № 2010, актом перевірки, диском з відеозаписом огляду товару, договором застави з додатками, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, договорами поруки.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Приватне підприємство "Спец Біо Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р., позовні вимоги залишити без задоволення.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- висновки суду зроблені на підставі не повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до винесення незаконного рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- суд не встановлював суму реальної заборгованості, послався при ухваленні рішення на зміст додаткової угоди № 22 та акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019р. по 13.02.2020р. Відповідач заперечував справжність цих документів, заявляв про необхідність проведення судово-економічної експертизи, судово-почеркознавчої експертизи, але судом у призначенні судових експертиз було відмовлено;

- від імені Насадюк І.В. у додатковій угоді № 22 та акті звіряння підписувалась невідома особа, крім того на цих документах була поставлена печатка підприємства яка є підробленою. Насадюк І.В. наполягає на тому, що не підписувала зазначених документів, окрім того скаржник звертає увагу на недійсність та недостовірність акту звіряння за тих підстав, що від імені позивача його підписано не уповноваженою особою;

- принцип більшої вірогідності доказів у даному випадку суд застосувати не може, оскільки він не ґрунтується на первинних документах;

- акт звіряння зі сторони ПП "Фірми "Бершадь Агроплюс" не містить жодної цифри-підтвердження. Стан поточної заборгованості на конкретні дати відсутній, з чого неможливо зробити висновок, чи дотримувались сторони умов Договору №11112018 від 13.11.2017 та додаткових угод до нього. Усі накладні, банківські виписки, векселі та інші первинні документи, які свідчать про стан розрахунків між сторонами договору за весь період існування договірних відносин відсутні в матеріалах справи. Ймовірний отримувач товару від імені відповідача-1 Мамай І.В. не був уповноваженою особою на приймання товару. Довіреності на отримання товару цією особою від відповідача-1 у матеріалах справи немає;

- первісний позов було пред`явлено на стягнення суми заборгованості 258 343 568, 10 грн. Позивач в односторонньому порядку на підставі п. 10.3 розірвав Договір № 11112018 з 13.05.2020р. та вимагає стягнути 416 775 997, 90 грн. заборгованості;

- додаткову угоду № 22 до договору поставки відповідач-1 не підписував. В зв`язку з чим, її не може бути прийнято судом у якості доказу розміру заборгованості. Із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 11112018 від 13.11.2017р. відпоідач-1 звернувся на стадії підготовчого провадження відповідно до приписів ч. 3 ст. 46, ст. 180 ГПК України. Разом з тим, зустрічна позовна заява була повернута судом. Скаржник мав намір довести порушення істотних умов при укладенні договору, що веде до його недійсності. Отже, суд передчасно ухвалюючи рішення у даній справі, позбавив відповідача-1 можливості у реалізації права на апеляційне оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви;

- відповідач-1 мав намір спростувати факт підписання сторонами додаткової угоди № 22, але у проведенні експертного дослідження судом також було відмовлено.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р. у справі залишити без змін. Посилається на те, що доводи апелянта щодо не встановлення судом першої інстанції сум реальної заборгованості за договором поставки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки сума заборгованості апелянта була ним підтверджена шляхом підписання додаткової угоди № 22 від 26.02.2020р. та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 13.02.2020р. Зазначені документи складені у повній відповідності до норм національного законодавства, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками є дійсними та мають обов`язкову силу для сторін, зокрема додаткова угода № 22 від 26.02.2020р. Зустрічний позов апелянта про визнання договору недійсним був повернений апелянту ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020р., яка не була ним оскаржена в апеляційному порядку, а також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021р., залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2021р. В п. 1 додаткової угоди № 22 сторони підтвердили, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за договором становить 416 775 997, 90 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків. Акт звірки взаємних розрахунків від імені позивача був підписаний Латишевою Г.В. - головним бухгалтером. Водночас посилання апелянта на п. 13.8 договору є недоречним, оскільки зазначений акт складений не на виконання умов договору, а призначений для підтвердження стану розрахунків між сторонами. За весь час судового процесу апелянт не надав суду жодних розрахунків, первинних бухгалтерських документів або інших письмових доказів, як із відзивом на позовну заяву, так і разом з апеляційною скаргою, які б спростували докази, надані позивачем. Крім того, факт поставки товарів підтверджується копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи. Доводи щодо неправомірної відмови суду у призначенні судово-економічної експертизи та судово-почеркознавчої експертизи є безпідставними. Зокрема, 24.05.2021р. Центральний апеляційний господарський суд виніс постанову, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021р. про призначення судово-почеркознавчої експертизи скасував. Крім того, 02.03.2021р. Господарським судом Дніпропетровської області, враховуючи те, що призначення судової експертизи є правом, а не обов`язком суду, наявні в матеріалах справи докази, що дають можливість встановити суму заборгованості, постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання апелянта про призначення судово-економічної експертизи. Водночас, апелянт в апеляційній скарзі не посилається на жодні норми процесуального права, які були порушені судом першої інстанції при постановленні зазначеної ухвали. Крім того, апелянт не скористався своїм правом, яке передбачено п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, заявити клопотання про призначення судової експертизи апеляційним судом, разом з подачею апеляційної скарги.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021р. (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 26.01.2022р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.02.2022р.

У зв`язку з перебуванням судді Чередка А.Є. на лікарняному, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням керівника апарату суду від 08.02.2022р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Кузнецов В.О., Парусніков Ю.Б.

В судовому засіданні 09.02.2022р. представник скаржника надав пояснення по апеляційній скарзі, представник відповідача-3 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив.

09.02.2022р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2022р.

Відповідач-4 наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання 09.02.2022р. та 16.02.2022р., хоча про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-4.

Розгляд клопотань учасників провадження у справі.

04.02.2022р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника скаржника про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/506/22 за позовом Приватного підприємства "Спец Біо Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання недійсним договору поставки № 11112018 від 13.07.2017р. та додаткової угоди № 22 від 26.02.2020р.

Вказане клопотання мотивовано тим, що при розгляді даної справи заявник не міг у повній мірі реалізувати процесуальні права відповідача у справі, йому було відмовлено у прийнятті до розгляду зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки та відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи підпису на додатковій угоді № 22, проведенні бухгалтерської експертизи стану заборгованості. 14.01.2022р. ухвалою Господарського суду м. Києва відкрито провадження у справі № 910/506/22. У вказаній справі ПП "Спец Біо Україна" ставить питання про призначення почеркознавчої експертизи підпису керівника ПП "Спец Біо Україна" на додатковій угоді № 22. У справі № 910/506/22 буде визначено правовий статус договору та додаткових угод до нього і відповідно з`ясовано реальність документальних підстав позовних вимог у межах справи № 904/1907/20 про стягнення заборгованості.

09.02.2022р. представником позивача до суду апеляційної інстанції подано заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі. Позивач посилається на те, що позов про визнання договору недійсним подано більше ніж через 4 роки після укладення договору (тобто з порушенням строку позовної давності). Водночас саме основний договір став підставою для виникнення заборгованості, а не додаткова угода № 22, яка лише зафіксувала стан заборгованості та була покликана допомогти відповідачу-1 сплатити свої борги мирним шляхом. Разом з тим, відповідач-1 вчинив конклюдентні дії щодо прийняття до виконання правочину, прийнявши поставлені за договором товари та сплативши їх частину. Крім того, із тексту позовної заяви ПП "Спец Біо Україна" та ухвали Господарського суду м. Києва вбачається, що предметом розгляду справи № 910/506/22 є договір поставки № 11112018 від 13.07.2017р. та додаткова угода до нього, а підставою для розгляду даної справи є договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р. Таким чином, відсутні підстави стверджувати щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення вирішення спору у справі № 910/506/22. Крім того, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 24.05.2021р. у даній справі вже надав оцінку доводам відповідача-1 щодо неукладення договору поставки та додаткової угоди, встановивши наявність фактичних правових відносин та намагання відповідача-1 перешкодити розгляду справи. Також позивач звертає увагу, що відповідач-1 заперечує факт підписання тільки договору поставки та додаткової угоди № 22, але не заперечує укладення всіх інших додаткових угод № № 1-21 до нього, не заперечує підписання видаткових накладних, долучених до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.02.2022р. представник позивача заперечив проти клопотання ПП "Спец Біо Україна" про зупинення апеляційного провадження у справі.

Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Із змісту позовної заяви ПП "Спец Біо Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", поданої до Господарського суду м. Києва вбачається, що позивач просить суд визнати недійсним договір поставки № 11112018 від 13.07.2017р. та додаткову угоду № 22 від 26.02.2020р. Натомість, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів заборгованості за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р.

Крім цього, розгляд позовної заяви у даній справі здійснювався протягом тривалого часу, а саме з 08.04.2020р. по 05.10.2021р. і відповідач-1 не був позбавлений можливості подати відповідний позов про визнання недійсним договору поставки.

Посилання скаржника на те, що ним подавався зустрічний позов про визнання недійсним договору поставки у даній справі не може бути взято до уваги апеляційним господарським судом, оскільки зустрічний позов двічі був повернутий судом у зв`язку із недотриманням відповідачем-1 процесуального порядку подання відповідної заяви.

З огляду на викладене, клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/506/22 не підлягає задоволенню.

15.02.2022р. через систему "Електронний суд" ПП "Спец Біо Україна" подало клопотання про прийняття та врахування нового письмового доказу - копії висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи О.П. Кривошеїної № 3197 від 14.02.2022р.

Клопотання про прийняття нового доказу мотивовано тим, що за час перебування справи на розгляді в апеляційній інстанції виникли обставини, які на думку скаржника, є істотними для правильного вирішення спору у даній справі. Відповідач-1 для встановлення реальних обставин у справі на стадії апеляційного розгляду був вимушений звернутися до Київської незалежної судової-експертної установи із заявою від 10.02.2022р. про проведення експертного почеркознавчого та технічного дослідження документів. 14.02.2022р. представник відповідача-1 отримала висновок експерта № 3197 від 14.02.2022р., згідно з яким підписи від імені директора ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" Насадюк Ірини Володимирівни на договорі поставки № 11112018 від 13.11.2017р. та на додатковій угоді № 22 від 26.02.2020р. до договору поставки виконані різними особами, а також на документах різняться відбитки печаток. Відповідач-1 не подав докази разом з відзивом до суду першої інстанції з об`єктивних причин, які від нього не залежали (є чинною та вступила у законну силу ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2021р. про скасування ухвали про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, і яка касаційному оскарженню не підлягає).

В судовому засіданні 16.02.2022р. представники відповідача-1 та ТОВ "Аграрний Альянс" підтримали вказане клопотання, а представник позивача заперечив проти його задоволення.

Розглянувши клопотання скаржника про приєднання до матеріалів справи нового доказу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених норм процесуального закону, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи висновку експерта № 3197 від 14.02.2022р., оскільки письмовий документ, який скаржник просить приєднати до матеріалів даної справи, датований 14.02.2022р., а предметом апеляційного перегляду є рішення суду від 05.10.2021р., що виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про приєднання зазначеного нового доказу, якого не існувало на час прийняття оскарженого рішення у справі № 904/1907/20.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2020р. у справі № 915/1402/16 (пункти 28-29).

16.02.2022р. представники скаржника, відповідача-3 та позивача надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дослідив матеріали справи, а присутні в судовому засіданні представники сторін виступили в судових дебатах, після чого в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" (надалі - постачальник) та Приватним підприємством "Фірма Бершадь Агроплюс" (в подальшому перейменоване на Приватне підприємство "Спец Біо Україна") (надалі покупець) було укладено договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р. (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній BASF (надалі товар), визначений у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п. 2.1 договору, номенклатура, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які вважаються специфікаціями у розумінні положень ст. 266 Господарського кодексу України.

Загальна кількість та вартість товару, що поставляється за даним договором, визначається як сума кількості і вартості всіх поставлених партій товару за даним договором.

В подальшому, між сторонами було підписано додаткові угоди № № 1-22 до договору.

19.06.2019р. ТОВ "БАСФ Т.О.В." (заставодержатель) та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (заставодавець) укладено договір застави № 19/06/2019, відповідно до умов п. 1.1. якого на забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р. заставодавець надає заставодержателю в заставу товар. Згідно із п. 1.3. вказаного договору загальна вартість предмету застави складає 210 000 000,00 грн. з ПДВ.

Позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 576 058 537,93 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними (т. 1, а. с. 93 122).

Покупцем було частково оплачено отриманий товар на загальну суму 158 343 436,35 грн. За таких обставин, у Приватного підприємства "Спец Біо Україна", з урахуванням повернення частини товару, утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" у розмірі 416 775 997,90 грн., що зазначено в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. до 13.02.2020р. (т. 1, а. с. 87 - 92).

У пункті 1 додаткової угоди № 22 від 26.02.2020р. сторони погодили, що покупець зобов`язується погасити заборгованість перед постачальником за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р. Станом на дату підписання додаткової угоди сума заборгованості покупця перед постачальником за договором становить 416 775 997,90 грн.

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди № 22, покупець зобов`язується у строк до 05.03.2020р. повернути постачальнику раніше поставлений товар загальною вартістю 258 343 568,10 грн. У випадку, якщо після приймання товару вартість товару, прийнятого постачальником, виявиться меншою, ніж загальна вартість товару, який підлягає поверненню відповідно до цього п. 2.1, тоді різниця підлягає сплаті покупцем на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 06.03.2020р.

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди № 22, покупець зобов`язується у строк до 31.08.2020р. погасити залишок суми заборгованості відповідно до п. 1 даної додаткової угоди після виконання пункту 2.1 цієї додаткової угоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 158 432 429,88 грн. з ПДВ.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором з повернення товару на загальну суму 258 343 568,10 грн. є таким, що настав 06.03.2020р. В зв`язку з чим, відповідач-1 06.03.2020р. мав сплатити вартість неповернутого товару на загальну суму 258 343 568,10 грн.

Однак, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором, не повернув у встановлений строк постачальнику товар на загальну суму 258 343 568,10 грн. і не оплатив вартість поставленого товару.

Беручи до уваги положення договору, відповідач-1 мав виконати свої зобов`язання за договором з погашення залишку суми заборгованості у розмірі 158 432 429,88 грн. до 01.09.2020р.

Позивач листом від 05.03.2020р. № 2031 звернувся до ПП "Бершадь Агроплюс" (правонаступником якого є відповідач-1), в якому в зв`язку із невиконанням ПП "Берщадь Агроплюс" зобов`язань, передбачених договором поставки (включаючи всі додатки та додаткові угоди до нього) у відповідності до п. п. 10.2 та 10.3 договору поставки, повідомив про розірвання договору поставки з 04.04.2020р. (30 календарних днів з дати даного листа) та просив виконати всі зобов`язання та розрахунки до зазначеної дати. Факт направлення на адресу ПП "Бершадь Агроплюс" листа-повідомлення підтверджується адресним листом № 91674618.

Також, позивач листом від 13.04.2020р. № 2074 звернувся до ПП "Бершадь Агроплюс" (правонаступником якого є відповідач-1), в якому в зв`язку із невиконанням ПП "Берщадь Агроплюс" зобов`язань, передбачених договором поставки (включаючи всі додатки та додаткові угоди до нього) у відповідності до п. п. 10.2 та 10.3 договору поставки, повідомив про розірвання договору поставки з 13.05.2020р. (30 календарних днів з дати даного листа) та просив виконати всі зобов`язання та розрахунки до зазначеної дати. Факт направлення на адресу ПП "Бершадь Агроплюс" листа-повідомлення підтверджується описом вкладення та поштовою накладною.

За таких обставин, станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, у Приватного підприємства "Спец Біо Україна" була наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" зі сплати суми основної заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн.

У якості забезпечення зобов`язань покупця за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017 були укладені наступні договори поруки:

- № 03/01-19 від 03.01.2019р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" (поручитель);

- № 18/02-19 від 18.02.2019, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" (поручитель);

- № 19/02-19 від 18.02.2019, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оллбері" (поручитель).

Згідно з п. 7.1 договорів поруки вони набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діють до 31.12.2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктами 1 договорів поруки визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Фірма Бершадь Агроплюс" (надалі боржник) обов`язку щодо погашення всіх зобов`язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі основний договір) у терміни (строки) та на умовах, визначених в основному договорі та цьому договорі поруки.

Відповідно до п. 1.3 договорів поруки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого цим договором поруки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1 договорів поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р., укладений кредитором - ТОВ "БАСФ Т.О.В" та боржником - ПП "Фірма Бершадь Агроплюс" та з усіма додатками, змінами та доповненнями за їх наявності.

Пунктами 3.1 договорів поруки встановлено, що цим договором забезпечується виконання зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором у повному обсязі, але не більше ніж у розмірі 60 000 000 грн., включаючи ПДВ.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс" (ідентифікаційний код 34933716) є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллбері" (ідентифікаційний код 35970984).

Не виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р. стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 258 343 568,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

04.05.2020р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі поручителів в якості співвідповідачів та зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020р. залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс".

Заявою від 10.07.2020р. позивач збільшив розмір позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2020р. у справі № 904/1907/20 виділено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" про стягнення 416 775 997,90 грн. в самостійне провадження. Зазначено про передачу матеріалів виділеного провадження господарському суду, в провадженні якого перебуває справа № 904/2425/20 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" (ідентифікаційний код 31348645) для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2020р. у справі № 904/1907/20 залишено без змін.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, предметом розгляду даної справи є солідарне стягнення з Приватного підприємства "Спец Біо Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" (у межах розміру забезпечених вимог 60 000 000 грн.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс" (у межах розміру забезпечених вимог 60 000 000 грн.) суми основної заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи, дослідивши докази у справі, встановивши, що: позивач виконав умови договору, поставивши відповідачу-1 товар на загальну суму 536 932 914,71 грн., що підтверджується видатковими накладними; відповідачем-1 було частково оплачено отриманий товар на суму 158 353 436,35 грн.; заборгованість відповідача-1 перед позивачем в розмірі 416 775 997,90 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 13.02.2020р. та додатковою угодою № 22 до договору поставки № 11112018 від 13.11.2017р., - дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "БАСФ Т.О.В." та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (правонаступником якого є ПП "Спец Біо Україна") було укладено договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р.

У відзиві на позовну заяву факт укладення договору поставки відповідач-1 не заперечував. Разом із тим, відповідач-1 посилався на те, що договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р. було укладено директором відповідача-1 Насадюк І.В. з перевищенням повноважень.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем-1 подавалися зустрічні позовні заяви про визнання недійсним договору поставки № 11112018 від 13.11.2017р. з підстав перевищення керівником відповідача-1 своїх повноважень при укладенні договору. Проте, в зв`язку із недотриманням встановленого порядку подання зустрічних позовних заяв вказані заяви було повернуто судом без розгляду. За наведених обставин договір поставки № 11112018 від 13.11.2017р. недійсним судом не визнавався.

Матеріали справи свідчать про існування довготривалих відносин між позивачем та відповідачем-1 за укладеним договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р., що підтверджується наявними у справі додатковими угодами № № 1-22 до вказаного договору поставки. За цими додатковими угодами сторонами вчинені дії щодо їх виконання, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача-1 (поставка товару, його отримання, часткове повернення товару, зменшення ціни товару та часткова його оплата). Тобто, відбулось подальше схвалення договору, включаючи додаткові угоди, шляхом виконання сторонами обов`язків згідно з їх умовами, а відтак відповідач-1 своїми діями (приймаючи поставлений товар та частково його оплачуючи за весь час відносин між сторонами) підтвердив прийняття до виконання договору поставки та відповідно схвалив його.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що до позовної заяви у даній справі № 904/1970/20 було додано крім іншого копії договору поставки № 11112018 від 13.11.2017р. та копії додаткових угод №№ 1-22 до договору поставки, копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019р. по 13.02.2020р., копії видаткових накладних за період з 18.02.2019р. по 26.06.2019р.

В заяві про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн., поданій до суду 15.07.2020р., позивач послався на те, що вказана заборгованість виникла за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р., а сума боргу визначена в додатковій угоді № 22 до договору поставки.

У відзиві на позовну заяву від 03.09.2020р. відповідач-1 посилався на те, що по договору поставки № 11112018 від 13.11.2017р. розрахунки суми боргу є необґрунтованими, а сума не доведеною. При цьому, у даному відзиві відповідач-1 не вказував на те, що поставка товару за договором поставки не відбулась та не надав будь-яких розрахунків щодо поставленого товару та наявності суми боргу.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач-1 послався на наявність у нового керівника підприємства сумнівів щодо підписання договору поставки та додаткової угоди № 22 саме Насадюк І.В. При цьому, відповідач-1 не висловлював сумнівів щодо підписання інших додаткових угод до договору поставки та видаткових накладних на отримання товару. У встановленому ГПК України процесуальному порядку за відсутності зазначених доводів у відзиві на позовну заяву відповідач-1 не довів суду необхідності призначення почеркознавчої експертизи у даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що згідно з нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі № 924/233/18).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Розрахунок суми боргу, заявленої до стягнення з відповідачів, фактично міститься в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 13.02.2020р., за яким сума боргу відповідача-1 складає 416 775 997,90 грн. При цьому, позивачем надано до суду видаткові накладні за період з 18.02.2019р. по 16.12.2019р. на отримання товару на загальну суму 576 058 537,93 грн.

За даними позивача відповідачем-1 в цей період проведено оплату за поставлений товар на суму 158 343 436,35 грн.

Крім цього, відповідачем-1 повернуто товар на суму 481 702,09 грн.

Згідно з додатковими угодами сторонами також корегувалась ціна поставки товару.

Відповідач-1 не надав до суду як першої інстанції, так і апеляційної інстанції будь-яких доказів щодо проведення розрахунків за отриманий товар та власного контррозрахунку.

Укладаючи додаткову угоду № 22 до договору поставки позивач та відповідач-1 зафіксували суму заборгованості за договором в розмірі 416 775 997,90 грн., пославшись при цьому на факт підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 22 до договору поставки відповідач-1 зобов`язався погасити суму заборгованості, що виникла в рамках даного договору в строк, передбачений цим договором. Так, відповідно до п. 2.1. додаткової угоди відповідач-1 зобов`язався у строк до 05.03.2020р. повернути позивачу поставлений товар загальною вартістю 258 343 568,10 грн. Різниця вартості неповернутого товару підлягала сплаті відповідачем-1 на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 06.03.2020р. Проте відповідач-1 зазначених умов п. 2.1. додаткової угоди № 22 не виконав.

Крім цього, згідно з п. 2.2. додаткової угоди № 22 відповідач-1 зобов`язався до 31.08.2020р. погасити залишок суми заборгованості відповідно до п. 1 додаткової угоди після виконання п. 2.1. цієї додаткової угоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки позивача в сумі 158 432 429,88 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач-1 своїми листами чи діями заявляв про припинення договірних відносин із позивачем. Натомість, позивач листом від 05.03.2020р. № 2031 звернувся до ПП "Бершадь Агроплюс" (правонаступником якого є відповідач-1), в якому в зв`язку із невиконанням ПП "Берщадь Агроплюс" зобов`язань, передбачених договором поставки (включаючи всі додатки та додаткові угоди до нього) у відповідності до п. п. 10.2 та 10.3 договору поставки, повідомив про розірвання договору поставки з 04.04.2020р. (30 календарних днів з дати даного листа) та просив виконати всі зобов`язання та розрахунки до зазначеної дати.

На час звернення позивача до господарського суду з даним позовом відповідач-1 своїх зобов`язань за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017р. на загальну суму 416 775 997,90 грн. не виконав.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем на вказану суму.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Частинами 1, 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1 та 2 ст. 542 ЦК передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Пунктами 3.1 договорів поруки встановлено, що цим договором забезпечується виконання зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором у повному обсязі, але не більше ніж у розмірі 60 000 000 грн., включаючи ПДВ.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що враховуючи несплату відповідачем-1 суми основної заборгованості у розмірі 416 775 997,90 грн. вимоги позивача про стягнення з відповідачів-3,4 суми основної заборгованості у розмірі 60 000 000 грн. є обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно стягнув солідарно з відповідачів-1, 3, 4 на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 60 000 000,00 грн. та з відповідача-1 на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 356 775 997,90 грн.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених ст. 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо та в їх сукупності в цілому, забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог ст. 86 ГПК України свідчить про прийняття законного та обґрунтованого судового рішення у справі відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, а незгода відповідача-1 з рішенням суду за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та не свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спец Біо Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р. у справі № 904/1907/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 22.02.2022р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяЮ.Б. Парусніков