Рішення

від 16.02.2022 по справі 914/1519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 Справа № 914/1519/20

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМ-ІГОР, м. Львів

про стягнення 82368,47 грн. заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Зусько І.С.

Представники:

від позивача: Галаджун М.Р. представник;

від відповідача: Ватуляк І.І. - директор

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМ-ІГОР, м. Львів про стягнення 82 368,47 грн. заборгованості.

04.05.2020 ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи по суті призначено на 30.07.2020 року.

Протокольною ухвалою господарського суду Львівської області від 30.07.2020 року, враховуючи неявку відповідача та неподання ним процесуальних документів, враховуючи карантинні заходи, що встановлені на території України, відкладено розгляд справи на 03.09.2020 року.

Хід розгляду справи викладений в ухвалах суду.

10.09.2020 року представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання за вх.№2127/20 про продовження підготовчого засідання, продовження процесуальних строків для подачі процесуальних документів та заяв по суті справи, відкладення розгляду справи та продовження підготовчого провадження згідно ст.177 ГПК України та подано клопотання за вх.№2128/20 від 10.09.2020 року про зупинення провадження у справі до вирішення справи №914/572/20, що перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області , та набранням рішенням по цій справі законної сили.

У провадженні господарського суду Львівської області перебувала справа №914/572/20. Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 року по справі №914/572/20, прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМ-ІГОР до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна №7671 від 25.01.2000 року продовженим на тих самих умовах на той самий строк, тобто до 24 січня 2025 року до спільного розгляду у справі №914/572/20 за первісним позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМ- Ігор за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Роксоляни24 про зобов`язання звільнити та повернути шляхом виселення об`єкт оренди.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року клопотання ТзОВ ЛІМ-ІГОР (вх.№27780/20 та вх.№2128/20) про зупинення провадження у справі №914/1519/20 задоволено та зупинено провадження у справі №914/1519/20 до вирішення та набранням законної сили рішення суду у справі №914/572/20.

25.11.2021 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі №914/1519/20, та повідомлено суд, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.10.2021 року постанову західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року у справі №914/572/20 залишено без змін та повідомлено, що обєкт оренди було повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю Лім-Ігор згідно акту приймання-передачі від 01.11.2021 року.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року провадження у справі №914/1519/20 поновлено, судове засідання призначено на 17.12.2021 року о 10:40 год. та зобов`язано учасників справи забезпечити в судове засідання явку повноважних представників та надати пояснення суду щодо позицій сторін по суті спору з урахуванням прийнятої постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.10.2021 року по справі №914/572/20.

16.12.2021 року відповідачем подано через канцелярію суду клопотання за вх.330310/21 про перенесення розгляду справи на інший термін, у зв`язку неможливістю забезпечити явку компетентного представника.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року, у зв`язку з незапереченням позивача на клопотання відповідача, постановлено відкласти розгляд справи на 20.01.2022 року.

19.01.2022 року відповідачем подано через канцелярію суду клопотання за вх.№1482/22 про долучення до матеріалів справи докази сплати орендної плати за період 2020-2021 років.

20.01.2022 року відповідачем подано Довідку про оплату послуг оренди по договору №7671 від 24.01.2000 року та Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем.

26.01.2022 року позивачем подано письмові пояснення за вх.№2109/22.

У зв`язку з карантинними заходами судді, судове засідання призначене на 28.01.2022 року не відбулося, відтак ухвалою суду від 07.02.2022 року розгляд справи призначено на 17.02.22 о 10:40 год.

01.02.2022 року представником позивача подано через канцелярію суду письмові пояснення за вх.№2677/22, в яких зазначає, що відповідачем, в межах періоду з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік за який стягується заборгованість, було здійснено три проплати на загальну суму 40 900,00грн. (платіжні доручення №375 від 11.08.2020 13 600грн., №377 від 12.08.2020 13 700грн., №411 від 07.09.2020 13 600грн.). Таким чином, позивач стверджує, що сума заборгованості з неустойки відповідача становить 41 468,47грн., а не 34 883,96грн., як було помилково зазначено у письмових поясненнях від 26.01.2022 року, оскільки позивачем платіжне доручення №191 від 10.04.2020 року, що містить призначення платежу та сума зарахування якого здійснена за межами періоду стягнення у справі.

В судове засідання 17.02.2022 року позивач явку повноважного представника забезпечив та підтримав позовні вимоги щодо стягнення суми неустойки в розмірі 41 468,47грн. та просить її стягнути з відповідача.

В судове засідання 17.02.2022 року відповідач явку повноважного представника забезпечив.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Аргументи сторін

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, уклавши договір оренди нерухомого майна № 7671 від 25.01.2000 року, зобовязаний сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі . Термін дії договору встановлено до 24 січня 2005 року терміном на 5 років (відповідно до п.1 договору), проте в подальшому даний договір неодноразово продовжувався на той самий термін, а саме до 24.01.2020 року. Проте відповідач і надалі продовжував користуватися предметом оренди, відтак відповідач зазначає, що ним нарахована неустойка за період користування об`єктом оренди з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік у сумі 82 368,47грн.

01.02.2022 року представником позивача подано через канцелярію суду письмові пояснення за вх.№2677/22, в яких позивач зазначає, що відповідачем, в межах періоду з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік за який стягується заборгованість, було здійснено три проплати на загальну суму 40 900,00грн. (платіжні доручення №375 від 11.08.2020 13 600грн., №377 від 12.08.2020 13 700грн., №411 від 07.09.2020 13 600грн.). Таким чином, позивач стверджує, що сума заборгованості з неустойки відповідача становить 41 468,47грн., а не 34 883,96грн., як було помилково зазначено у письмових поясненнях від 26.01.2022 року, оскільки позивачем платіжне доручення №191 від 10.04.2020 року, що містить призначення платежу та сума зарахування якого здійснена за межами періоду стягнення у справі.

Відтак, позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що договір припинив свою дію 24.01.2020 року, а відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди, що підтверджується поданим до матеріалів справи Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 листопада 2021 року, відтак спірні нежитлові приміщення у період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік перебували у незаконному володінні відповідача, тому у відповідача виникла заборгованість з неустойки за період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік, яка становить 41 468,47 грн., що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 листопада 2021 року, відповідно до якого обєкт оренди відповідачем здано 01.11.2021 року та наданою позивачем довідкою та письмовим поясненням.

Аргументи відповідача.

19.01.2022 року відповідачем подано через канцелярію суду клопотання за вх.№1482/22 про долучення до матеріалів справи докази сплати орендної плати за період 2020-2021 років.

20.01.2022 року відповідачем подано Довідку про оплату послуг оренди по договору №7671 від 24.01.2000 року та Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем.

Також відповідач не заперечує, що користувався нежитловими приміщеннями у період за який стягується неустойка позивачем, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 листопада 2021 року, відповідно до якого відповідачем здано 01.11.2021 року приміщення загальною площею 1342,4 кв.м.

Фактичні обставини справи.

25.01.2000 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІМ-ІГОР (далі - Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 7671 (далі - Договір), згідно п.1 якого орендодавець (позивач) на підставі Витягу з протоколу №5 засідання конкурсної комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 08.07.1999 року, наказу про затвердження експертної оцінки здав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду з 24 січня 2000 року до 24 січня 2005 року терміном на 5 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни, 24 1 поверху, площею 736,9 м квадратних, підвальні приміщення площею 659,5 м квадратні, загальна площа приміщень всього 1396,4кв. метра. Призначення приміщень магазин.

В подальшому Договір неодноразово продовжувався на той самий термін, а саме до 24.01.2020 року.

27.05.2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/572/20 апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 у справі №914/572/20 скасовано. Первісний позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМ-Ігор звільнити шляхом виселення та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 1342,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Роксоляни, 24. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.10.2021 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року у справі №914/572/20 залишено без змін, та зазначено, що у справі, яка розглядалася, судом апеляційної інстанції установлено, що Управлінням комунальної власності належним чином виконано свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до ТОВ «ЛІМ-ІГОР» шляхом надіслання на його адресу повідомлення про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, тому за правильними висновками суду, наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення орендодавцем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів законодавства.

Враховуючи вищенаведене, договір оренди нерухомого майна № 7671 від 25.01.2000 року 24.01.2020 року припинив свою дію, відтак спірні нежитлові приміщення в період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік фактично перебували в незаконному користуванні. Тому, відповідно до довідки про заборгованість №4-2302-16530 від 05.06.2020 року, відповідачем плата за користування об`єктом нежитлових приміщень вносилась невчасно та допущено заборгованість з неустойки на загальну суму 82 368,47грн. за період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік, детальний розрахунок якої наведено позивачем у додаткових поясненнях щодо розрахунку заборгованості та заяви про уточнення позовних вимог, які знаходяться в матеріалах справи, та прийняті судом.

19.01.2022 року відповідачем подано через канцелярію суду клопотання за вх.№1482/22 про долучення до матеріалів справи докази сплати орендної плати за період 2020-2021 років.

Також відповідач не заперечує, що користувався нежитловими приміщеннями у період за який стягується неустойка, оскільки передача майна відбулася 01 листопада 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є коло фактів, що підтверджують факт укладення договору, його припинення та несвоєчасного повернення майна, а відтак правомірність нарахування неустойки за користування нежитловими приміщеннями у період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 25.01.2000р. між Орендодавцем (позивачем) та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна № 7671.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.10.2021 року постанову західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року у справі №914/572/20 залишено без змін, та зазначено, що у справі, яка розглядалася, судом апеляційної інстанції установлено, що Управлінням комунальної власності належним чином виконано свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до ТОВ «ЛІМ-ІГОР» шляхом надіслання на його адресу повідомлення про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, тому за правильними висновками суду, наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення орендодавцем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, договір оренди нерухомого майна № 7671 від 25.01.2000 року 24.01.2020 року припинив свою дію 24.01.2020 року.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Договір оренди нерухомого майна № 7671 від 25.01.2000 року 24.01.2020 року припинив свою дію, відтак спірні нежитлові приміщення в період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік фактично перебували в користуванні без правового титулу.

Відповідач не заперечує, що користувався нежитловими приміщеннями у період за який стягується неустойка. Передача нежитлового приміщення відбулася від 01 листопада 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі.

Таким чином, сума заборгованості з неустойки у відповідача за користування нежитловими приміщеннями у період з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік, становить 41 468,47грн.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Суд встановив, що Договір оренди нерухомого майна № 7671 від 25.01.2000р. припинив свою дію 24.01.2020 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, в межах періоду з 25.01.2020 року по 31.04.2020 рік за який стягується заборгованість, було здійснено три проплати на загальну суму 40 900,00грн. (платіжні доручення №375 від 11.08.2020 13 600грн., №377 від 12.08.2020 13 700грн., №411 від 07.09.2020 13 600грн.). Таким чином, сума заборгованості з неустойки відповідача становить 41 468,47грн.

Отже, відповідач сплатив позивачеві заборгованість з неустойки на суму 40 900,00грн., що підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями №375 від 11.08.2020 на суму 13 600грн., №377 від 12.08.2020 на суму 13 700грн., №411 від 07.09.2020 на суму 13 600грн. Таким чином, предмет спору в частині стягнення неустойки на суму 40 900,00грн., відсутній.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині неустойки на суму 40 900,00грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відтак, станом на день прийняття рішення, доказів оплати заборгованості неустойки не представлено, відтак заборгованість з неустойки у відповідача перед позивачем становить 41 468,47грн.

Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди позивачу. Більше того, умисне невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди після припинення договірних відносин підтверджується фактом повернення такого позивачу, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 листопада 2021 року, відповідно до якого відповідачем здано лише 01.11.2021 року приміщення загальною площею 1342,4 кв.м.

Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми нарахованої заборгованості з неустойки, з урахуванням здійснених проплат відповідачем, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення 40 900,00грн. неустойки провадження у справі слід закрити та стягнути з відповідача на користь позивача 41 468,47грн. неустойки.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення позивачу об`єкта оренди у зв`язку із припинення дії Договору, а також зобов`язань щодо неповної сплати нарахованої неустойки, наявність доказів часткового погашення заборгованості з неустойки, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок нарахованої заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 468,47грн. заборгованості з неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, в частині стягнення 40 900,00грн. неустойки провадження у справі слід закрити

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих зобов"язань за договором оренди, що призвело до звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення неустойки, які нараховані правомірно, і як зазначено вище підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 102,00 грн., оскільки спір виник з його неправильних дій внаслідок невиконання умов договору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 230, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення 40 900,00грн. неустойки провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМ ІГОР (79052, м. Львів, вул. Низинна, 2, код ЄДРПОУ 20818085) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 41 468,47грн. неустойки та 2 102,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 22.02.2022р.

Суддя Коссак С.М.