Рішення

від 13.02.2022 по справі 916/3832/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3832/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр (вул. Будівельників, буд. 34, оф. 108, м. Дніпро, 49000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Юг (с. Ламбрівка, Тарутинський район, Одеська обл., 68534)

про стягнення 146335,32 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Воробйова О.А.,

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Юг, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 145643,65 грн, з яких: 141770,57 грн основного боргу, 691,67 грн 3% річних, 3873,08 грн пені.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 02.01.2019 №6 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 30.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3832/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "24" січня 2022 о 16:00.

24 січня 2022 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 14 лютого 2022 о 15:00.

Ухвалою суду від 03.02.2022 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні 14.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Юг (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр (постачальник) був укладений договір на поставку товару №6 (а.с.6, т.1; далі договір), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця відповідний товар картон фільтрувальний, бентонітовий глинопорошок «Винобент», желатин, а також інший товар, відповідно до заявки, а покупець зобов`язався прийняти цей товар на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору датою поставки товару покупцю вважається дата підписання уповноваженим представником товарних накладних на поставку товару. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості з моменту підписання товарних накладних.

За умовами п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору покупець здійснює оплату товару шляхом переказу суми, вказаної у рахунку-фактурі, на банківський рахунок постачальника, умови оплати відстрочення платежу на 30 календарних днів. Оплата здійснюється в національній валюті України. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець за цим договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої партії товару відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно з п.п.7.1., 7.4. договору він набирає чинності з моменту його підписання та дії до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення договору не повідомить про намір розірвати договір, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

14.01.2021 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №14/01 (а.с.7, т.1), за умовами якої сторони, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2021, передбачивши, що якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення договору не повідомить про намір розірвати договір, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. Також додатковою угодою сторони доповнили договір пунктом 8.6., яким передбачили, що при наступній поставці товару покупець зобов`язаний розрахуватись з постачальником за попередню поставку товару, якщо раніше оплата не була здійснена у відповідності до п.4.1. договору. Ліміт заборгованості за попередні поставки не має перевищувати 200000,00 грн.

На виконання умов договору у період вересень жовтень 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 144200,01 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема: видатковими накладними (від 01.09.2021 №РН-431 на суму 42336,00 грн; від 10.09.2021 №РН-451 на суму 12100,00 грн; від 01.10.2021 №РН-465 на суму 12096,00 грн; від 01.10.2021 №РН-487 на суму 77668,01 грн), рахунками позивача, поштовими накладними (а.с.10-13, т.1), поясненнями позивача та не спростовується відповідачем.

Як пояснив суду позивач, відповідач за отриманий за вищевказаними видатковими накладними товар розрахувався частково, сплативши на користь позивача 27.09.2021 кошти в розмірі 2429,44 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено картку рахунку за контрагентом ТОВ «Агро-Юг» (а.с.21-26, т.1). Інших доказів, на підтвердження обставини здійснення відповідачем оплати отриманого товару за вищевказаними накладними, матеріали справи не містять.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 24.11.2021 №24/11 (а.с.14, т.1), в якій вимагав протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованість за договором в розмірі 145209,57 грн, яка складається з: 141770,57 грн основного боргу; 2527,00 грн пені; 445,00 грн 3% річних; 467,00 грн інфляційних втрат.

Як пояснює позивач, відповідач на вищевказану претензію не відреагував, спірні кошти не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.

За вищевикладених обставин судом встановлено, що станом на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за договором на поставку товару від 02.01.2019 №6 становить 141770,57 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем. Між цим, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу в сумі 141770,57 грн, нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 691,67 грн та пеню в сумі 3873,08 грн. Розрахунок сум пені та 3% річних позивачем здійснено по кожній накладній окремо, за період станом на 06.12.2021 (а.с.3-4, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором на поставку товару від 02.01.2019 №6 в розмірі 141770,57 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3% річних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, який долучений до позовної заяви (а.с.3-4, т.1), суд встановив його часткову невірність, а саме неврахування позивачем положень ст.253 ЦК України та ч.5 ст.254 ЦК України, що має наслідком невірного визначення позивачем початку періоду прострочення грошового зобов`язання. У зв`язку з зазначеним судом було здійснено власний розрахунок суми 3% річних, в межах визначеного позивачем періоду (станом на 06.12.2021), за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою 3% річних є 530,40 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3873,08 грн, суд зазначає про таке.

Так, в п. 2.1. постанови від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між цим, положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачений обов`язок платників грошових коштів сплачувати на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а також визначено, що такий розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги, що умовами договору на поставку товару від 02.01.2019 №6 сторонами не було погоджено обов`язок відповідача сплачувати пеню внаслідок прострочення зобов`язання та сторонами не було визначено розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3873,08 грн.

З врахуванням вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Юг підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 141770,57 грн та 3% річних в сумі 530,40 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2207,42 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Юг (с. Ламбрівка, Тарутинський район, Одеська обл., 68534, код ЄДРПОУ 20952731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Дніпрофільтр (вул. Будівельників, буд. 34, оф. 108, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38530465) борг в сумі 141770 /сто сорок одну тисячу сімсот сімдесят/грн 57 коп, 3% річних в сумі 530 /п`ятсот тридцять/грн 40 коп та судовий збір в сумі 2207 /дві тисячі двісті сім/грн 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля