Рішення

від 13.02.2022 по справі 922/4101/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4101/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.,

розглянувши справу № 922/4101/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грейн Пауер, 01010, м.Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код 40427580;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Онес-Трейд, 61045, м.Харків, пров. Отакара Яроша, буд 16, код 38385730;

про стягнення пені та штрафу за договором поставки № 39 від 13.07.2021 у розмірі 1045267,80 грн,

за участі представників учасників справи:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Грейн Пауер звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою від 05.10.2021 б/н (вх. № 4101/21 від 07.10.2021) до ТОВ Онес-Трейд, в якому просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 653298,00 грн та пеню в розмірі 391978,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 39 від 13.07.2021 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до зазначеного договору в частині поставки товару - пшениці 2, 3, 4 класу врожаю 2021 року позивачу на умовах та в строк до 30.07.2021, які визначені договором поставки № 39 від 13.07.2021 та додатковою угодою № 1 від 13.07.2021 до зазначеного договору, внаслідок чого відповідач має сплатити позивачу штраф на підставі п. 8.5 договору за порушення термінів поставки товару, передбачених умовами договору, більше, ніж на 5 календарних днів, та пеню на підставі п. 8.3 договору за порушення, передбаченого договором терміну поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2021 у справі № 922/4101/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та відповідачу строк для подання відповіді на відзив, почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2021 об 11:00.

Ухвалою від 08.11.2021 у справі № 922/4101/21 у зв`язку з неявкою представників учасників справи в судове засідання та враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, за клопотанням відповідача продовжено строк на подання відзиву на 10 днів - до 18.11.2021 включно, відкладено підготовче засідання по справі на 22.11.2021 о 09:45.

На виконання зазначеної ухвали представник відповідача - ТОВ Онес-Трейд 18.11.2021, тобто в установлений судом строк, на електронну поштову скриньку Господарського суду Харківської області із засвідченням своїм електронним підписом надіслав відзив на позовну заяву (вх. № 7142 від 19.11.2021), в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що спірний період припадає на період фінансової кризи та інших труднощів здійснення господарської діяльності, викликаних пандемією через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому, як вважає відповідач, позовні вимоги є передчасними та такими, що суперечать умовам п. 9.1 договору поставки № 39 від 13.07.2021, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком дії непереборної сили, що знаходиться поза контролем сторін і безпосередньо вплинула на можливість виконання цього договору, та яка не могла бути усунута розумними діями сторін; при цьому термін виконання зобов`язань сторонами відстрочується відповідно на період часу, протягом якого діяли такі обставини. Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на нездійснення позивачем заходів щодо врегулювання спору між сторонами шляхом переговорів, як передбачено п. 10.1 договору поставки № 39 від 13.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2021 у зв`язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Новікової Н.А. перенесено підготовче засідання з 22.11.2021 на 06.12.2021 о 14:00.

У підготовче засідання 06.12.2021 представник відповідача не прибув, до початку підготовчого засідання надіслав на електронну пошту суду із засвідченням своїм електронним підписом клопотання (вх. № 7519 від 06.12.2021) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути в дане засідання через хворобу.

Протокольною ухвалою від 06.12.2021 у справі № 922/4101/21 прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву, та, враховуючи неотримання позивачем відзиву на позовну заяву, для забезпечення права позивача на подачу відповіді на відзив, а також враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та подане ним клопотання про відкладення підготовчого засідання, судом було відкладено підготовче засідання у справі на 20.12.2021 о 10:00.

До початку судового засідання 13.12.2021 за вх. № 29303 від позивача - ТОВ Грейн Пауер до Господарського суду Харківської області засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з посиланням на те, що відповідно до п. 9.4 договору поставки № 39 від 13.07.2021 відповідач не має права посилатися на обставини непереборної сили у зв`язку з відсутністю документального підтвердження торгово-промисловою палатою України настання форс-мажорних обставин, обов`язкова наявність якого передбачена в п. 9.3 вказаного договору, та відсутністю належного повідомлення відповідачем іншої сторони про настання обставин непереборної сили у відповідності до п. 9.2 зазначеного договору. Також у відповіді на відзив позивач зазначає про безпідставність посилання відповідача на нездійснення позивачем переговорів з відповідачем з метою врегулювання даного спору, оскільки позивач 19.08.2021 направив відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій та здійснення поставки товару відповідно до умов договору, яку відповідачем отримано 26.08.2021, що підтверджується відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення, але залишено вимогу позивача без відповіді, що, як вважає позивач, свідчить про відсутність намірів відповідача вести переговори щодо врегулювання спору в досудовому порядку.

У підготовче засідання 20.12.2021 представник відповідача знов не прибув. До початку підготовчого засідання через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 29873 від 20.12.2021) про відкладення судового розгляду на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути в дане засідання через перебування на впізнанні раніше викрадених у нього речей у Московському райвідділі поліції ГУНП у Харківській області.

Протокольною ухвалою від 20.12.2021 прийнято до розгляду подану позивачем відповідь на відзив, з огляду на те, що в межах підготовчого провадження судом вчинено всі необхідні дії, передбачені ст. 182 ГПК України, та враховуючи, що представником відповідача в заявленому клопотанні про відкладення підготовчого засідання повідомлено лише про намір бути присутнім в судовому засіданні, і не обґрунтовано причин необхідності такої присутності, а також беручи до уваги відсутність в зазначеному клопотанні про намір подання до суду доказів чи письмових пояснень щодо своєї правової позиції по справі чи то намірів подачі клопотань, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату відмовлено, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 10.01.2022 о 14:00.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.01.2022 представник відповідача не прибув, до початку засідання надіслав на електронну пошту суду із засвідченням своїм електронним підписом клопотання (вх. № 73 від 10.01.2022) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути в дане засідання через зайнятість при проведенні невідкладних слідчих дій в рамках кримінального провадження, в якому він є потерпілим.

Протокольною ухвалою від 10.01.2022 задоволено подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 26.01.2022 об 11:30.

Втім, судове засідання 26.11.2022 на відбулось у зв`язку з хворобою головуючого судді (судді-доповідача) Новікової Н.А. Ухвалами від 31.01.2022 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 07.02.2022 об 11:30.

Ухвалою від 07.02.2022 у зв`язку з неявкою представників позивача та відповідача в судове засідання та враховуючи надіслане представником відповідача на електронну поштову скриньку суду із засвідченням своїм електронним підписом клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в дане засідання через хворобу, суд дійшов висновку про необхідність відкласти розгляд справи на 14.02.2022 о 10:30, явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Представник ТОВ Грейн Пауер (позивача) в судове засідання з розгляду справи по суті 14.02.2022 не прибув. До початку судового засідання від позивача - ТОВ Грейн Пауер 11.02.2022 за вх. № 1057 на електронну поштову скриньку суду та 14.02.2022 за вх. № 3465 засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на неможливість прибути в дане засідання через перебування на лікарняному у зв`язку з переломом лівої гомілки, та надання можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд визнає поважними причини неявки, повідомлені представником позивача в зазначеному клопотанні. Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цього клопотання, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, із положень зазначеної статті вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд в межах встановленого Кодексом строку, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

На підставі вищезазначене, враховуючи, що розгляд справи по суті вже відкладався, представник позивача прийняв участь в одному із судових засідань під час розгляду справи по суті та надавав пояснення щодо обставин справи, позиція позивача по справі досить повно викладена в позовній заяві та відповіді на відзив, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що представником позивача в клопотанні про відкладення не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі та не зазначено про наявність у позивача доказів, які відсутні в матеріалах справи і без дослідження яких неможливо розглянути справу, а також зважаючи на те, що неможливість позивача - ТОВ Грейн Пауер особисто з`явитись в судове засідання та забезпечити явку свого конкретного представника в судове засідання не є правовою підставою для відкладення розгляду справи та не позбавляє позивача можливості направити в судове засідання іншого представника, питання щодо неможливості направити іншого представника в судове засідання позивачем не порушувалось, з огляду на закінчення 30-денного строку розгляду справи по суті, встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України, та на те, що задоволення поданого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи призведе до порушення зазначеного строку, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, суд залишив без задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Стосовно клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.02.2022 о 10:30, в режимі відеоконференції, суд зазначає наступне.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше, ніж за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Частиною 3 ст. 197 ГПК України визначено, що учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Тобто, з аналізу зазначеної норми вбачається, що суд за клопотанням учасника справи може винести ухвалу про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, якщо таке клопотання буде подане не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Втім, як вбачається з клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.02.2022 о 10:30, в режимі відеоконференції, вказане клопотання було подане двічі - 11.02.2022 (на електронну поштову скриньку суду) та 14.02.2022 (засобами поштового зв`язку), тобто обидва примірника клопотання подані представником позивача з порушенням 5-денного строку, визначеного ст. 197 ГПК України, що унеможливлює його задоволення, тому суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.02.2022 о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник ТОВ Онес-Трейд (відповідача) в судове засідання з розгляду справи по суті 14.02.2022 також не прибув, про поважність причин відсутності в судовому засіданні не повідомив, правом брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, визначеним ст. 197 ГПК України, не скористався, клопотання про розгляд справи без його участі не подав, при цьому, як вбачається зі зворотних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №№ 61022570760430, 61022570760448, представник відповідача та сам відповідач були належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Крім того, представнику відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового засідання телефонограмою від 11.02.2022 (а.с. 166).

Таким чином, враховуючи, що позивач та відповідач були належно повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, з огляду на положення ч. 2 ст. 195 ГПК України щодо розгляду судом справи по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті та ч. 1 ст. 202 ГПК України щодо можливості розгляду справи по суті у разі неявки в судове засідання учасників справи за умови, що їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2021 між ТОВ Грейн Пауер (покупцем) та ТОВ Онес-Трейд (постачальником) укладено договір поставки № 39, згідно з умовами п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язаний передати, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений згідно умов договору товар - пшеницю 2, 3, 4 класу врожаю 2021 року (арк. спр. 10-16).

У відповідності до п. 1.3, 2.1 договору поставки № 39 від 13.07.2021, постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ згідно з «Інкотермс» 2020 року, за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки та кількість товару визначаються у додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 13.07.2021 (арк. спр. 17) до договору поставки № 39 від 13.07.2021 сторони узгодили умови поставки товару, а саме:

-продавець постачає наступний товар: пшениця 2 класу врожаю 2021 року за ціною 5789,0 грн без ПДВ; пшениця 3 класу врожаю 2021 року за ціною 5789,0 грн без ПДВ; пшениця 4 класу врожаю 2021 року за ціною 5614,0 грн без ПДВ (п. 1 угоди);

-ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою сплачується з урахуванням ПДВ у розмірі згідно з чинним законодавством України (п. 2 угоди);

-загальна кількість товару за цією додатковою угодою складає 1000 тон +/- 5% (п. 3 угоди);

-загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає вартість всіх поставок (п. 4 угоди);

-місце поставки: НІКА-ТЕРА, МСП, ТОВ, 54052, Миколаївська область, місто Миколаїв, Корабельний район, вул. Айвазовського, буд. 23 (п. 5 угоди);

-покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару у строк 2 банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору (п. 6 угоди);

-залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням вимог чинного законодавства України (п. 7 угоди);

-поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк до 30.07.2021 включно (п. 9 угоди).

Відповідно до п. 10 додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021, додаткова угода набирає чинності з моменту її належного підписання сторонами.

Таким чином, відповідач - ТОВ Онес-Трейд (постачальник) відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021 мав поставити товар загальною вартістю 6 532 980,0 грн у строк до 30.07.2021.

Втім, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву, товар у визначений додатковою угодою строк відповідачем поставлений не був.

Позивач 19.08.2021 за вих. № 169/01 (арк. спр. 19-20) направив на адресу відповідача вимогу про термінову (протягом 8 днів з дати отримання цієї вимоги) поставку пшениці 2, 3, 4 класу врожаю 2021 року згідно умов договору поставки № 39 від 13.07.2021 та про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки протягом 3-х банківських днів з дати отримання цієї вимоги у розмірі 676218,66 грн.

Відповідач зазначену вимогу отримав 26.08.2021, що підтверджується відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення (арк. спр. 21), проте залишив вимогу позивача без відповіді, пшеницю відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021 не поставив, штрафні санкції за порушення термінів поставки за договором не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 653298,00 грн, нарахованого на підставі п. 8.5 договору за порушення термінів поставки товару, передбачених умовами договору, більше, ніж на 5 календарних днів та пені в розмірі 391978,80 грн, нарахованої на підставі п. 8.3 договору за порушення передбаченого договором терміну поставки товару.

Відповідач вважає вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення термінів поставки за договором поставки № 39 від 13.07.2021 передчасними та такими, що суперечать умовам п. 9.1 зазначеного договору поставки, посилаючись на те, що відповідачем не здійснено поставку внаслідок непереборної сили, викликаної фінансовою кризою та іншими труднощами здійснення господарської діяльності через пандемію у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Господарський суд вважає безпідставним таке твердження відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами п. 9.1 договору поставки № 39 від 13.07.2021, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це стадо наслідком дії непереборної сили, що знаходиться поза контролем сторін і безпосередньо вплинула на можливість виконання цього договору, і яка не могла бути усунута розумними діями сторін. При цьому термін виконання зобов`язань сторонами відстрочується відповідно на період часу, протягом якою діяли такі обставини.

Згідно з п. 9.2 договору поставки, про настання форс-мажорних обставин, передбачуваний термін їх дії і припинення, сторона, для якої вони настали, сповіщає іншу сторону в письмовій формі протягом 7-ми днів з моменту настання таких обставин.

Пунктом 9.3 договору поставки сторони передбачили, що настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено торгово-промисловою палатою України.

Несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них (п. 9.4 договору поставки).

У разі неприпинення дії обставин непереборної сили протягом терміну, що перевищує 30-денний період, сторони мають право розірвати договір і повернути один одному сплачені грошові кошти та/або поставлений товар.

Відповідно до пунктів 12.4, 12.9 договору поставки № 39 від 13.07.2021 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до зазначеного договору, договір набирає чинності з моменту його належного підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання вказаного договору, а тому, враховуючи, що на момент прийняття цього рішення відсутні докази виконання відповідачам своїх зобов`язань щодо поставки товари по договору, зазначений договір є діючим, що не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - ТОВ Онес-Трейд свідомо підписав договір поставки № 39 від 13.07.2021 та додаткову угоду № 1 від 13.07.2021 до зазначеного договору, погодивши всі істотні умови, зокрема щодо строків здійснення поставки по договору та належного повідомлення позивачу про настання обставин непереборної сили у відповідності до умов п. 9.2 договору поставки № 39 від 13.07.2021, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору.

Втім, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товари на умовах та в строки, передбачені договором, про настання обставин непереборної сили позивача у відповідності до п. 9.2 договору поставки не повідомив, що згідно з умовами п. 9.4 договору позбавляє його права посилання на такі обставини.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи про підтвердження настання форс-мажорних обставин торгово-промисловою палатою України, що також позбавляє відповідача права посилатись на настання обставин непереборної сили в обґрунтування нездійснення поставки товару по договору поставки № 39 від 13.07.2021.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність виключних обставин, які б могли бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо поставки товару в строки, узгоджені сторонами в п. 9 додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021 (до 30.07.2021 включно), тому судом відхиляються посилання відповідача на нездійснення поставки внаслідок непереборної сили, викликаної фінансовою кризою та іншими труднощами здійснення господарської діяльності через пандемію у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Судом також не приймаються посилання відповідача на нездійснення позивачем заходів щодо врегулювання спору між сторонами шляхом переговорів у відповідності до п. 10.1 договору поставки № 39 від 13.07.2021, оскільки позивачем з метою врегулювання спору в позасудовому порядку 19.08.2021 було направлено відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій та виконання поставки товару відповідно до умов договору (арк. спр. 19-20), яку відповідач отримав 26.08.2021, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення № 6104504346376 (арк. спр. 21), але залишив зазначену вимогу без відповіді, на спробу позивача врегулювати спір в досудовому порядку жодним чином не відреагував.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Початком відліку періоду прострочення у відповідності до ст. 253 ЦК України, є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору поставки № 39 від 13.07.2021 сторони домовились, що у разі порушення термінів поставки товару, передбачених умовами договору, більше, ніж на 5 календарних днів, постачальник, на вимогу покупця, зобов`язаний додатково сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% від загальної вартості відповідної партії товару.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем поставки товару у строк, передбачений п. 9 додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021 (до 30.07.2021 включно), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 8.5 договору за порушення термінів поставки товару, передбачених умовами договору, більше, ніж на 5 календарних днів, у розмірі 10% від загальної вартості непоставленої партії товару (6 532 980,00 грн), що складає 653298,00 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.3 договору за порушення передбаченого договором терміну поставки товару за період з 01.08.2021 по 29.09.2021 в сумі 391978,80 грн, суд зазначає таке.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, якщо в укладеному сторонами договорі передбачено вищий розмір пені, ніж у зазначених нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки НБУ.

Разом с тим, суд зазначає, що облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний Банк України встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Отже, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання саме грошових зобов`язань, а його норми застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, розмір пені у таких правовідносинах обчислюється від суми простроченого платежу - невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

У справі, що розглядається, предметом позову є порушення відповідачем зобов`язання за договором поставки № 39 від 13.07.2021 щодо поставки товару в строки, визначені цим договором, тобто негрошового зобов`язання.

Оскільки дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання відповідачем негрошового зобов`язання за договором поставки № 39 від 13.07.2021 (не поставки товару в строк) цей Закон не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.

Пунктом 8.3 договору поставки № 39 від 13.07.2021 сторони передбачили, що у разі порушення постачальником передбаченого договором терміну поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Оскільки за умовами додаткової угоди № 1 від 13.07.2021 до договору поставки № 39 від 13.07.2021 відповідач повинен був поставити товар позивачу до 30.07.2021 включно, але у зазначений строк товар не поставив, відповідно до умов п. 8.3 договору він має сплатити покупцю пеню за порушення передбаченого договором терміну поставки товару.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням вимог чинного законодавства, суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, здійсненим з урахуванням того, що вартість непоставленого товару складає 6 532 980,00 грн, кількість прострочених днів становить 60, п. 8.3 договору встановлено обов`язок постачальника сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення поставки, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені за період з 01.08.2021 по 29.09.2021 в сумі 391978,80 грн.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст.ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

На підставі зазначеного, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2, 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 195, 197, 202, 236-242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Онес-Трейд (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, буд 16, код 38385730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грейн Пауер (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код 40427580) штраф у розмірі 653298,00 грн та пеню в розмірі 391978,80 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 15679,02 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначено ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2022.

СуддяН.А. Новікова