Постанова

від 21.02.2022 по справі 233/4903/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 233/4903/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/804/915/21

Провадження № 51 5028 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380001058 від 01 вересня 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівки Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ст. 125 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року щодо неї.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 гривень.

На підставі ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7

555 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 15000 гривень моральної шкоди та 5 000 гривень витрат на правову допомогу.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

31 серпня 2016 року приблизно о 21 годині ОСОБА_6 на території ЗОШ № 16, розташованої за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Преображенська, 60, спільно з її сином ОСОБА_8 та чоловіком ОСОБА_9 зустрілася з колишньою невісткою ОСОБА_10 та її сестрою ОСОБА_7 з метою вирішення непорозумінь з приводу розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Під час розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , діючи умисно, на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин, підійшла до ОСОБА_7 , яка сиділа на лавочці, схопила руками за волосся та стягнула з лавочки. Після чого ОСОБА_6 , продовжуючи утримувати правою рукою ОСОБА_7 за волосся, завдала їй не менше п`яти ударів лівою рукою по голові, а, коли потерпіла намагалась відштовхнути від себе ОСОБА_6 , остання схопила кисть правої руки ОСОБА_7 і вивернула її назовні та завдала не менше двох ударів взутими ногами в область стегна та лівої гомілки, заподіявши потерпілій легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а її апеляційну скаргу без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо неї і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 вважає оскаржені судові рішення незаконними, оскільки вони ґрунтуються на показаннях потерпілої і свідків обвинувачення, у тому числі ОСОБА_11 , допитаного судом першої інстанції з порушенням вимог КПК України, при цьому показання свідків захисту

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 безпідставно відхиленні та на недопустимих протоколах слідчих експериментів і висновках судово-медичних експертиз. Звертає увагу на те, що судом порушено її право на захист та принцип змагальності сторін, оскільки не витребувано з Центральної районної лікарні

м. Костянтинівки та не досліджено журнал прийому громадян і журнал реєстрації для правоохоронних органів щодо звернень ОСОБА_7 , що мало значення для об`єктивного розслідування, та не надано належного аналізу фактичним обставинам у частині заподіяння ОСОБА_7 тілесного ушкодження у вигляді часткового відриву нігтьової пластини 5-го пальця правої кисті та віднесення його до легких тілесних ушкоджень, яке могло утворитися не умисно. Указує на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 404 ч. 3 КПК України відмовив у задоволенні її клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, не допитав свідків, не витребував і не дослідив доказів, зазначених в апеляційній скарзі.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених в касаційній скарзі доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу ОСОБА_6 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_14 у судове засідання не з`явились, про час та місце касаційного розгляду були повідомлені належним чином, захисник поштою рекомендованим повідомленням, а ОСОБА_6 - телефоном. Крім того, захисник ОСОБА_14 у заяві від 07 лютого 2022 року висловив прохання здійснювати розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 без його участі, ОСОБА_6 в касаційній скарзі також висловила прохання здійснювати розгляд кримінального провадження щодо неї у її відсутність, а також у телефонній розмові від 15 лютого 2022 року по моб. тел. НОМЕР_1 підтвердила, що безпосередньо брати участь у судовому засіданні не бажає.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження її винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самої ОСОБА_6 , яка не заперечувала факту конфлікту з ОСОБА_7 31 серпня 2016 року з приводу весільних коштів, подарованих її сину та ОСОБА_10 , в ході якого ОСОБА_7 схопила її за куртку, але між ними одразу став її чоловік ОСОБА_9 ; - на показання потерпілої ОСОБА_7 про те, що 31 серпня 2016 року під час сварки через весільні кошти, подаровані її сестрі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 плюнула їй в обличчя, за волосся стягнула з лавочки, утримуючи за волосся правою рукою, лівою рукою завдавала їй ударів по голові, також завдала ногою близько 4-5 ударів їй по нозі, а, коли вона хотіла захиститись, ОСОБА_6 схопила її за руку і почала вивертати, внаслідок чого відірвався ніготь мізинця правої кисті, зауважила, що до вказаної зустрічі у неї жодних тілесних ушкоджень не було; - на показання свідка ОСОБА_10 , яка була очевидцем подій, і дала суду аналогічні показання щодо побиття потерпілої; - на показання свідка ОСОБА_15 лікаря травматолога, який оглядав та лікував ОСОБА_7 .

Доводи касаційної скарги про допит свідка ОСОБА_16 з порушенням вимог КПК є необґрунтованими.

Так, суд з дотриманням вимог ст. 352 КПК Українибезпосередньо допитав та обґрунтовано послався у вироку на показання свідка ОСОБА_11 , який повідомив суду, що 31 серпня 2016 року на прохання ОСОБА_7 забрав її біля школи і відвіз до травмпункту, куди потім приїхала поліція, потерпіла кульгала, з руки йшла кров, одяг був забруднений. Із журналу судового засідання від 22 грудня 2017 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що перед допитом, судом було встановлено особу ОСОБА_11 , роз`яснено права та обов`язки, приведено до присяги і попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, сторони мали можливість ставити питання свідку.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог КПК України також безпосередньо допитав свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , на показання яких ОСОБА_6 посилається в касаційній скарзі, навів їх у вироку, надавши відповідну оцінку в сукупності з іншими доказами. Так, ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 та ОСОБА_12 підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу поділу весільних грошей. ОСОБА_8 і

ОСОБА_9 зазначили, що в ході словесної сварки ОСОБА_7 встала з лавочки і наблизилась до ОСОБА_6 , однак між ними став ОСОБА_9 , а ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ображали одна одну і зчепилися, але ОСОБА_9 став між ними. ОСОБА_9 зауважив, що у його дружини ОСОБА_6 на обличчі була подряпина, однак вони цього не фіксували в травмпункті. Отже, доводи касаційної скарги засудженої про неврахування судом показань зазначених свідків безпідставні.

Доводи касаційної скарги засудженої про недопустимість окремих письмових доказів є необґрунтованими.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та надав належну оцінку у вироку таким доказам: - даним, які містяться в протоколі огляду місця події від 01 вересня 2016 року, в ході якого оглянуто місце, де відбувся конфлікт; - даним, які містяться в протоколах слідчих експериментів від 11 січня

2019 року за участю ОСОБА_6 , в ході якого вона продемонструвала свою версію розвитку конфлікту з ОСОБА_7 , від 15 грудня 2016 року, 28 травня

2018 року та 22 листопада 2018 року за участю ОСОБА_7 , в ході яких потерпіла продемонструвала порядок та механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень, від 15 грудня 2016 року та 22 листопада 2018 року за участю свідка ОСОБА_10 , від 04 серпня 2017 року та 11 січня 2019 року за участю свідка ОСОБА_9 , від 04 серпня 2017 року та 11 січня 2019 року за участю свідка ОСОБА_8 ; - висновки судово-медичних експертиз від 26 вересня 2016 року № 103, від 11 січня 2017 року № 103/7, від 19 травня 2017 року № 103/36, від 10 серпня 2017 року № 103/36/87, від 23 квітня 2019 року № 103/36/87/9 та висновок комісійної судово-медичної експертизи від 17 вересня 2020 року № 11 про наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді синців в області правого стегна та лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, від дії як мінімум двох травмуючих впливів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, могли утворитись при ударах ногами сторонньої людини, при обставинах зазначених потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 під час слідчих експериментів, частковий відрив нігтьової пластини 5-го пальця правої кисті, який утворився від однократного травмуючого впливу тупим предметом або при контакті з таким і відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день), міг утворитися як при викручуванні рукою сторонньої людини кисті. В протоколах слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відсутні будь-які дані про механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши та оцінивши зазначені письмові докази, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність ознак та критеріїв, передбачених ст. 87 КПК України, для визнання їх недопустимими.

Що стосується клопотання сторони захисту про витребування з медичної установи журналу прийому пацієнтів та журналу реєстрації для правоохоронних органів щодо звернень ОСОБА_7 , то зазначене клопотання було розглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні від 31 березня 2021 року та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, оскільки така інформація становить лікарську таємницю, а всі необхідні дані містяться у висновках судово-медичних експертиз.

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, знаряддя кримінального правопорушення, поведінку ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 , що передувала події та під час події, а також поведінку

ОСОБА_6 після події, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вона у досить короткий проміжок часу на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно заподіяла ОСОБА_7 тілесні ушкодження, маючи умисел та бажаючи настання шкідливих наслідків.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 125 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, у тому числі й ті, які аналогічні доводам її касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того, судом апеляційної інстанції належним чином перевірено доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про порушення розумних строків судового розгляду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6 Конвенції).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст. 318 ч. 1 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання розумних строків розгляду. Високий суд зауважив, що розумний строк у кримінальному провадженні починається з того часу, коли особі «пред`явлено обвинувачення», тобто з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце суттєве погіршення становища підозрюваного чи ні. Розумність тривалості провадження має оцінюватись у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду. Тривалість судового розгляду навіть понад п`ять років два місяці високий суд не визнав надмірним для розгляду складної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Рінгайзен проти Австрії»).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 надійшло до суду першої інстанції 12 жовтня 2017 року, після чого 01 листопада 2017 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду 10 листопада 2017 року. У період час з 10 листопада 2017 року до ухвалення вироку 29 квітня 2021 року було призначено 35 судових засідань, які призначалися регулярно раз на місяць. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що тривалість кримінального провадження в суді першої інстанції була обумовлена такими об`єктивними причинами: судові засідання відкладалися неодноразово за клопотанням сторін, які не могли прибути в судове засідання, та у зв`язку з їх неявкою, у тому числі сторони захисту, для заміни захисника ОСОБА_6 і надання часу новому захиснику для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, за клопотаннями сторін проводились додаткові слідчі дії та експертні дослідження, зокрема кримінальне провадження перебувало на експертних дослідженнях більше одного року, оголошувались перерви для вирішення заявлених клопотань та відводів, для надання часу для підготовки захисту після зміни обвинувачення прокурором, а також для підготовки до судових дебатів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у даному конкретному кримінальному провадженні строки судового розгляду кримінального провадження не створили суттєвого погіршення становища ОСОБА_6 , не мали негативних для неї наслідків і не вплинули на законність та обґрунтованість судових рішень.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 порушувала питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, у тому числі, просила допитати лікаря ОСОБА_17 , витребувати з медичної установи журнал прийому пацієнтів та журна реєстрації для правоохоронних органів щодо звернень ОСОБА_7 , провести з нею судову психофізичну експертизу із застосуванням поліграфа, провести її огляд на предмет наявності тілесних ушкоджень, оскільки суд першої інстанції відмовив у витребуванні та дослідженні таких доказів.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із журналу судового засідання від 18 серпня 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що обвинувачена

ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_14 підтримали наведене в апеляційній скарзі клопотання, не погоджуючись з оцінкою доказів судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції розглянув зазначене клопотання та відмовив у його задоволенні за необґрунтованістю, оскільки ні обвинувачена ОСОБА_6 , ні її захисник адвокат ОСОБА_14 відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України не зазначали про дослідження доказів судом першої інстанції неповно або з порушенням.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 125 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України та на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України її обґрунтовано звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 і скасування судових рішень щодо неї не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня

2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а її касаційну скаргу без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3