Ухвала

від 18.08.2021 по справі 233/4903/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/4903/17

Номер провадження 11-кп/804/915/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Акуленка В.В.,

суддів Стародуба О.Г., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Рябцевій Ю.С.,

за участю прокурора Саєнка М.М.,

захисника Вихора П.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року відносно неї,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Костянтинівка Донецької області, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн. На підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнуто з неї на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну та матеріальну шкоду, а також витрати на правову допомогу.

Згідно вироку обвинувачена, 31 серпня 2016 року, приблизно о 21:30, перебуваючи на території школи № 16, що розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Преображенська, 60, діючи умисно, в ході конфлікту на ґрунті неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, стягнула потерпілу ОСОБА_2 за волосся з лавки, нанесла не менше п`яти ударів рукою по її голові та вивернула її руку на зовні, після чого завдала не менше двох ударів ногами у праве стегно та ліву гомілку, чим спричинила синці стегна та гомілки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень та частковий відрив нігтьової пластини п`ятого пальця правої кісті, що є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілої.

На вказане рішення обвинувачена подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та виправдати її у пред`явленому обвинуваченні. Ставить під сумнів наявність у потерпілої тілесних ушкоджень та вказує, що належних доказів їх наявності матеріали провадження не містять. Крім того, потерпіла могла їх отримати від іншої особи. Потерпіла не викликала швидку та поліцію на місце злочину, а звернулась у травмпункт лише о 22:30. Автомобіль таксі, який віз її до мед закладу не був перевірений на наявність крові. На місці події працівники поліції слідів крові також не виявили. Вважає, що потерпіла взагалі могла впасти перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого і отримати тілесні ушкодження. Всі докази у справі недопустимі. Експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були попереджені про кримінальну відповідальність. Суд не витребував медичну документацію, що мала істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження. Довідка лікаря ОСОБА_5 перебуває у матеріалах у двох різних варіантах, один з яких не посвідчений печаткою та іншими реквізитами, а інший сфальсифікований та підкладений у справу лише в 2020 році. Лікар ОСОБА_5 вже декілька років не працює, а тому не міг видати документ. Обвинувальний акт не скріплено печаткою. Всупереч ч. 1 ст. 341 КПК України його узгоджено з заступником, а не керівником місцевої прокуратури. Реєстр матеріалів не містить даних щодо процесуального керівника. Обвинувачення не конкретне. Частковий відрив нігтьової пластини не є діагнозом.

Суду було заявлено три мотивованих відводи, які безпідставно залишені без задоволення. В судовому засіданні від 22 грудня 2017 року, суддя сам відповідав на деякі питання учасників процесу, поводив себе некоректно та протягом всього судового процесу виявляв упередженість. Зокрема залишив без задоволення відвід прокурору, клопотання про витребування доказів, клопотання про допит свідків та клопотання про проведення психофізіологічної експертизи за допомогою поліграфа відносно обвинуваченої. Також не усунув суперечності у встановлених обставинах та істотно порушив розумний строк розгляду кримінального провадження, яке тривало 5 років. Просить дослідити технічні записи від 22 грудня 2017 року та 29 квітня 2021 року.

Заявляє клопотання про повторне дослідження доказів та допит свідка ОСОБА_6 також просить витребувати з ЦРЛ м. Костянтинівка належним чином завірені копії виписок журналу чергового прийому громадян та журналу реєстрації для правоохоронних органів відносно ОСОБА_2 від 31 серпня 2016 року. Здійснити її перевірку за допомогою поліграфа. Провести її огляд з метою встановлення ступеня та тяжкості тілесних ушкоджень (на руці наявний шрам).

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій є обґрунтованими та підтверджені сукупністю наявних та перевірених судом доказів.

Так, сам факт конфлікту щодо поділу грошей подарованих на весілля ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), за їх участі та участі обвинуваченої ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 , та потерпілої ОСОБА_2 у час та місці, зазначеному у обвинувальному акті ніким не оспорюється.

Згідно пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та самої обвинуваченої під час конфлікту потерпіла схопила її за куртку та намагалась вдарити, проте ОСОБА_10 став між жінками і бійки не відбулось. Жодних тілесних ушкоджень потерпілій завдано не було.

Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_11 , який прибув на місце події разом зі своїм другом ОСОБА_7 .

Разом з тим, згідно пояснень потерпілої та свідка ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), після словесної перепалки обвинувачена схопила потерпілу за волосся стягнула з лавки та завдала низку ударів руками по голові, викрутила руку та завдала ударів ногами по стегну та гомільці. Потім ОСОБА_10 розтягнув їх. Потерпіла телефонувала до поліції, проте з мобільного телефону не змогла додзвонитись, і викликала ОСОБА_12 , який відвіз її до травмпункту.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив дані пояснення та зазначив, що одяг потерпілої був забруднений, вона кульгала, з руки йшла кров.

Під час слідчих експериментів від 15 грудня 2016 року за участю потерпілої та свідка ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), вони показали механізм та локалізацію завдання тілесних ушкоджень. При цьому, потерпіла вказала, що частковий відрив нігтьової пластини стався саме внаслідок викручування обвинуваченою її руки, під час чого вона відчула гострий біль (а.к.п. 32-42, 43-57 т. 1).

Під час слідчих експериментів від 4 червня 2017 року за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , вони вказали, що потерпіла схопила обвинувачену за куртку, а остання виставила руку вперед і торкнулась її волосся, після чого, між ними став ОСОБА_10 (а.к. п. 62 -66, 67-71 т. 1).

Натомість, під час слідчих експериментів від 11 січня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 змінили версію подій та вказали, що потерпіла схопила обвинувачену за не тільки за куртку, а і за руку, після чого, ОСОБА_10 став між ними (а.к.п. 234-240, 241-248 т. 1).

В цей же час, потерпіла та свідок ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) під час повторного слідчого експерименту від 22 листопада 2018 року надали пояснення аналогічні попереднім (а.к.п. 192-204, 205-219 т. 1).

Згідно висновку судово - медичної комісійної експертизи, виявлені у ОСОБА_2 синці правого стегна та лівої гомілки відносяться до легких тілесних ушкоджень, частковий відрив нігтьової пластини - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Механізм та локалізація тілесних ушкоджень відповідають обставинам, повідомленим ОСОБА_2 та ОСОБА_13 та не могли утворитись при падінні з висоти власного зросту. Тілесні ушкодження у виді часткового відриву нігтьової пластини утворитись внаслідок викручування руки чи при захопленні одежі (а.к.п. 138 - 146 т. 2).

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують винуватість обвинуваченої поза розумним сумнівом та спростовують її доводи про зворотнє.

При цьому, пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та самої обвинуваченої щодо відсутності у потерпілої після конфлікту тілесних ушкоджень спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_12 , який забрав її саме з місця події та описав наявні у неї тілесні ушкодження, а також медичними документами, що підтверджують факт звернення потерпілої в цей же день до лікарні з наявними травмами завданими під час побиття.

Крім того, вчинення злочину саме ОСОБА_1 підтверджений потерпілою та свідком ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ). Правдивість їх пояснень доведена протоколами слідчих експериментів та висновком експертів, що встановили відповідність вказаного ними механізму ударів з характером встановлених тілесних ушкоджень.

Версія обвинуваченої про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 утворились внаслідок падіння, спростовані наведеним висновком комісійної експертизи.

Таким чином, версія обвинуваченої про те, що вона не била обвинувачену викликана виключно її прагнення уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин та є надуманою. В цей же час, відповідні твердження її чоловіка ОСОБА_10 , сина ОСОБА_7 та його друга ОСОБА_11 викликані прагненням допомогти їй у цьому, в зв`язку з чим, також обґрунтовано не прийняті судом до уваги.

Пояснення свідка ОСОБА_14 , що є сестрою обвинуваченої та у 2016 році начебто бачила у неї на руці та обличчі подряпини є безпідставними, оскільки жоден учасник справи про наявність ушкоджень обличчя обвинуваченої взагалі не заявляв.

Крім того, твердження про захоплення потерпілою руки обвинуваченої було заявлено стороною захисту лише у суді та змінених поясненнях під час слідчих експериментів від 11 січня 2019 року, що також вказує на їх надуманість та бажання допомогти обвинуваченій уникнути відповідальності.

В цей же час, пояснення потерпілої, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 залишались чіткими та послідовними протягом усього часу здійснення кримінального провадження, що підтверджує їх правдивість та відповідність дійсним обставинам злочину.

При цьому, той факт, коли та чому потерпіла поїхала в лікарню та не викликала швидку та поліцію одразу на місце події достатнім чином розкритий нею у наданих поясненнях, а тому відповідні твердження апелянта є необґрунтованими. Жодних даних, які вказували на їх надуманість учасниками процесу не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає належним чином доведеним факт спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у час, місці та за обставин інкримінованих обвинуваченням.

Враховуючи викладене, зважаючи на достовірність пояснень потерпілої, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , оцінюючи усі надані суду докази у сукупності, колегія суддів вважає, що частковий відрив нігтьової пластини п`ятого пальця правої кісті ОСОБА_2 таким, що спричинений саме обвинуваченою при викручуванні її руки, на що чітко та послідовно вказувала потерпіла як під час досудового розслідування, так і під час допиту у суді. При цьому, як зазначено вище саме в цей час потерпіла відчула гострий біль, внаслідок отриманої травми.

В цей же, свідки зі сторони захисту та сама обвинувачена, наявність будь яких тілесних ушкоджень у потерпілої заперечують у категоричній формі, що безумовно є надуманим з огляду на викладене вище.

Вирішуючи питання щодо наведених у апеляційній скарзі доводів про недопустимість доказів, то вони є безпідставними.

Так, апелянт вказує, що слідчі експерименти були проведені не у місці події, а в кабінеті слідчого, що в даному випадку, в повному обсязі відповідає вимогам ст. 240 КПК України, зважаючи на мету та цілі дослідження, та жодним чином не впливає і не могло вплинути на результати проведених слідчих дій, оскільки їх метою було вирішення питання щодо механізму завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що не потребувало дослідження об`єктів ландшафту місцевості. Фактично, в момент початку конфлікту фігуранти були біля лавочки (потерпіла сиділа, а обвинувачена стояла), що належним чином було відтворено за допомогою стільця. При цьому, дані обставини стосуються лише перших слідчих дій, повторні слідчі експерименти були проведені у місці події.

Крім того, є безпідставними твердження про недопустимість висновку комісійної експертизи через неповідомлення експертів про кримінальну відповідальність, оскільки ці доводи спростовуються змістом відповідних документів, що мають підпис експертів під відповідним повідомленням. Наявні їх підписи і в графі Підсумки (а.к.п. . 138 - 146 т. 2).

До того ж, залучені експерти є уповноваженими особами, що мають відповідні стаж, кваліфікацію та спеціалізацію, а відтак доводи апелянта щодо неправильності встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень у виді часткового відриву нігтьової пластини є безпідставними та не ґрунтуються на спеціальних знаннях у відповідній галузі.

Звернення потерпілої до лікаря 31 серпня 2016 року та наявність у неї в цей час тілесних ушкоджень підтверджений належним чином свідком ОСОБА_12 , наявною у справі медичною документацією, та судовим експертом, що провів безпосередній огляд 2 вересня 2016 року (а.к.п. 30 -31 т. 1, 71 - 79 т. 2).

Колегія суддів оцінює у сукупності наявні у справі докази та вважає доведеним поза розумним сумнівом факт наявності у потерпілої низки тілесних ушкоджень 31 серпня 2016 року та їх виникнення саме внаслідок конфлікту з обвинуваченою.

Крім того, факт побиття потерпілої саме 31 серпня 2016 року також підтверджений витягом з ЄРДР, згідно якого заява про злочин надійшла саме в цей день (а.к.п. 23-24, 25 т. 1).

За таких обставин доводи про фальсифікацію одного з чисельних доказів факту побиття та наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 саме 31 серпня 2016 року не мають жодного істотного значення для правильного вирішення даної справи, та можуть бути перевірені під час окремого кримінального провадження, за відповідною заявою про злочин.

Крім того, такі доводи, не мають під собою жодного підґрунтя та зведені виключно до заперечення існування одного з двох екземплярів ідентичної довідки з травмпункту під час завершення досудового розслідування, що жодним чином не впливає на її зміст, яким також підтверджено наявність тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

За таких обставин, клопотання апелянта про допит лікаря ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Що стосується обвинувального акту, то відповідно до ст. 291 КПК України визначено вичерпний перелік вимог до нього.

Разом з тим, посвідчення даного процесуального документу печаткою, КПК не передбачено, а тому доводи про її відсутність не свідчать про наявність процесуальних порушень при пред`явленні обвинувачення.

Цією ж нормою кримінального процесуального закону визначено, що обвинувальний акт має містити виклад обставин, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Вказані вимоги виконанні, обвинувачення містить час, місце, спосіб, мету та мотив вчинення злочину, які належним чином викладені та не передбачають варіативності тлумачення, в зв`язку з чим, доводи про його неконкретність також є безпідставними.

Відповідно до ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування має містити дані про вчинені процесуальні дії, прийняті процесуальні рішення та заходи забезпечення, що в даному випадку виконано. Жодних вимог щодо вказівки прізвищ прокурорів вимогами КПК не передбачено, а тому відповідні доводи апелянта є необґрунтованими.

При цьому, повноваження прокурора Кадуріна С.Є. належним чином підтверджені постановою керівника місцевої прокуратури про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 15 січня 2017 року.

Відповідно до ст. 341 КПК України якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

Змінене обвинувачення прокурора місцевої прокуратури було погоджене заступником керівника даної прокуратури, який по суті і є прокурором вищого рівня, згідно з вимогами ст. 3 КПК України (а.к.п. 179-182 т. 2).

Порядок ознайомлення та вручення під час судового розгляду, зміненого обвинувального акту, визначений ст. 338 КПК України та повторного вручення реєстру матеріалів досудового розслідування не передбачає, оскільки в такому випадку нове досудове розслідування не здійснюється, а зміст даних, передбачених ст. 109 КПК України залишається незмінним.

Аналіз заявлених прокурору та суду відводів показав, що вони викликані суто незгодою з наявними у справі доказами та прийнятими в ході судового розгляду рішеннями, проте жодних обставин, які б дійсно підтверджували заявлену апелянтом упередженість, чи іншим чином унеможливлювали участь судді або прокурора у судовому розгляді, в даному випадку не вбачається.

При цьому, повноваження судді Міроседі А.І. у даному кримінальному провадженні підтверджені протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2017 року, що в повному обсязі відповідає вимогам ч. 11 ст. 31, ст. 35 КПК України (а.к.п 1 т. 1).

За змістом фонограм судових засідань від 22 грудня 2017 року та 29 квітня 2021 року доводи про неетичність чи упередженість судді також свого підтвердження не знайшли. Судові засідання проведенні у відповідності з кримінальним процесуальним законом.

Також суд належним чином забезпечив право обвинуваченої на захист. За весь час здійснення кримінального провадження, у суді її представляв професійний адвокат. Захисник Вихор П.А. вступив у справу 12 червня 2018 року та дійсно не приймав участь у допиті свідків до цього часу, проте 14 червня 2018 року в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що підтверджено наявною у справі розпискою, а відтак новий захисник міг та забезпечив повноцінний захист ОСОБА_1 під час судового розгляду (а.к.п. 163 т. 1).

Крім того, слід підкреслити, що саме обвинувачена виступила ініціатором зміни захисника, через його високий професіоналізм та можливість забезпечення саме ним свого ефективного захисту, що також вказує на належне забезпечення її права на захист. В цей же час, КПК не передбачає проведення повторного судового слідства при кожній заміні адвоката, а з метою забезпечення його обізнаності з вже отриманими результатами розгляду діє інститут фіксації та технічного запису судового засідання, відповідні фонограми якого, постійно перебувають в матеріалах справи, та з якими, як зазначено вище, захисник ознайомився одразу після вступу у справу.

Таким чином, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджені поза розумним сумнівом та ґрунтуються на сукупності належних, допустимих та перевірених судом доказів, в зв`язку з чим, подальша перевірка цих же обставин, шляхом проведення додаткових допитів, експертних досліджень та витребування медичної документації з лікарні є недоцільною, оскільки жодним чином не сприятиме досягненню повноти та всебічності судового розгляду, а зумовить виключно необґрунтоване затягування розгляду справи.

Відповідно до ст. 28 КПК України Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, кримінальне провадження надійшло до суду 12 жовтня 2017 року, після чого, 1 листопада 2017 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду 10 листопада 2017 року.

Далі, протягом 10 листопада 2017 року - 29 квітня 2021 року було призначено 35 судових засідань.

10 листопада 2017 року - визначено порядок дослідження доказів. Здійснено виклик свідків. Протягом 27 листопада - 22 грудня 2017 року допитано 5 свідків, потерпілу та обвинувачену.

В період з 1 січня по 24 січня 2018 року - представник потерпілої перебував у відпустці. Потерпіла заперечувала розглядати справу у його відсутності. 15 лютого 2018 року задоволено клопотання прокурора, що також підтримала і сторона захисту щодо направлення справи для проведення додаткових слідчих експериментів для усунення розбіжностей між поясненнями потерпілої та обвинуваченої. 5 червня 2018 виконане доручення разом з матеріалами надійшло до суду.

12 червня 2018 року обвинувачена змінила захисника, який 14 червня 2018 року ознайомився з матеріалами справи та протягом 26 червня - 20 липня 2018 року перебував у відпустці.

29 серпня 2018 року було задоволено клопотання захисника про направлення справи для проведення додаткових слідчих експериментів для усунення розбіжностей між поясненнями потерпілої та обвинуваченої. 7 лютого 2019 року виконане доручення надійшло до суду.

6 березня 2019 року засідання відкладено для виклику слідчого через погану нерозбірливість зафіксованих у протоколах відомостей. 27 березня 2019 року відкладено для підготовки питань для додаткової судово - медичної експертизи. 17 квітня 2019 року призначено експертизу.

18 червня 2019 року судове засідання відкладено через зайнятість судді в іншому процесі.

З 3 по 30 серпня 2019 року представник потерпілого перебував у відпустці, а 2 вересня 2019 року у іншому процесі.

Протягом 19 вересня - 16 жовтня 2019 року захисник виїжджав до м. Києв.

25 жовтня 2019 судове засідання відкладено для підготовки питань для судово - медичної комісійної експертизи, ініційованої всіма учасникам и процесу, з метою усунення розбіжностей, наявний у попередніх дослідженнях. 21 листопада 2019 року розгляд відкладено за заявою потерпілої за станом здоров`я. 9 січня 2020 року проведено допит свідка.

В період з 10 січня 2020 року по 25 вересня 2020 року матеріали справи перебували на експертизі.

16 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено через неявку потерпілої та її представника.

10 листопада 2020 року захисником заявлено відвід прокурора та судді. 16 листопада 2020 року відвід суду розглянуто та залишено без задоволення, розгляд продовжено.

15 грудня - 23 грудня 2020 року розгляд відкладено через відпустку представника потерпілої. 14 січня 2021 року - потерпіла перебувала у лікарні, в зв`язку з хворобою.

8 лютого 2021 року прокурор змінив обвинувачення з ч. 1 ст. 122 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, в зв`язку з чим, обвинуваченій та її адвокату надано час для ознайомлення та підготовки до захисту.

2 березня 2021 року захисник знову заявив відвід судді, який було розглянуто та залишено без задоволення 31 березня 2021 року, розгляд продовжено та оголошено перерву для підготовки захисту до судових дебатів.

29 квітня 2021 року закінчено розгляд справи.

(а.к.п. 220 т. 2)

Аналіз наведених даних свідчить про те, що тривалість розгляду справи була зумовлена об`єктивними підставами. З загальної кількості часу (3 роки 6 місяців), більше одного року, кримінальне провадження перебувало на експертних дослідженнях, проведенні додаткових слідчих дій. Наявна у матеріалах інформація, що містять журнали судових засідань вказує, що проведення додаткових слідчих дій та експертних досліджень в незалежності від ініціатора клопотань підтримувалось кожною стороною процесу.

Крім того, залучені до розгляду адвокати неодноразово брали довготривалі відпустки.

Загалом в інший час, під час розгляду справи перерви оголошувались для підготовки учасників до наступних судових засідань, вирішення питань щодо експертиз, розгляду відводів.

Також мали місце, поодинокі випадки відкладення розгляду через неявку учасників в зв`язку з хворобою та зайнятістю в іншому процесі. Один раз справу було відкладено через зайнятість судді в іншому процесі.

При цьому, за винятком перебування справи часу виконання доручень та досліджень, судові засідання призначались з інтервалом щонайменше 1 раз на місяць, та кожного разу були відкладені з наведених об`єктивних причин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розгляд справи було проведено у строк необхідний для забезпечення її повноти та всебічності, а також прав і змагальності всіх учасників процесу, що як зазначено вище, під час розгляду у суді, кожною стороною підтримувалось.

Враховуючи викладене, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги обвинуваченої, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а її апеляційну скаргу без задоволення

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді