Ухвала

від 20.02.2022 по справі 2-1289/11

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1289/11

Провадження № 4-с/752/38/22

У Х В А Л А

іменем України

21 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича щодо подання до ДА «Сетам» заявки на реалізацію арештованого майна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», -

в с т а н о в и в:

в січні 2020 року заявник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузьмичова С.Г. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича щодо подання до ДП «Сетам» заявки на реалізацію арештованого майна та передачі на реалізацію за формою електронних торгів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 , за ціною 3 932 000,00 грн. без ПДВ, без отримання дозволу органу опіки та піклування та без дотримання строку погодження сторонами вартості квартири;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича зняти з реалізації квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2011 року у справі 2-1289/11 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Золота Фішка» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «Золота Фішка» солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 493 923 долари 63 центи США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату виконання рішення суду, а також 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі рішення видано виконавчий лист.

15.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Турчин А.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «ФК Інвест Кредо» з виконання виконавчого листа № 2-1289/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва.

19.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Турчин А.А. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Постановою від тієї ж дати описано та накладено арешт на майно - квартиру, п. 5 якої містив роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

Однак, 21.11.2019 року приватним виконавцем до спливу 10-денного строку, протягом якого сторони могли дійти згоди щодо вартості майна, винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - суб`єкта господарювання ТОВ «ІВ ГРУП», а 5-денний строк на підготовку проекту заявки на реалізацію арештованого майна - пропущений, оскільки остання складена до ДП «Сетам» лише 26.12.2019 року, в той час як висновок про вартість майна квартири складено станом на 22.11.2019 року.

Окрім того, вказав, що ним не було отримано ані постанови про відкриття виконавчого провадження, ані про арешт майна боржника, ані постанови про призначення СОД, з матеріалами виконавчого провадження був ознайомлений представник боржника 23.12.2019 року.

До того ж, приватним виконавцем не було отримано згоди органу опіки та піклування, адже у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи зазначене, просив скаргу задовольнити.

Заявник в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Приватний виконавець Турчин А.А. в судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Стягувач в судове засідання не з`явився, подав заяву по розгляд скарги за його відсутності.

В матеріалах справи наявний відзив на скаргу, в якому проти доводів заявника категорично заперечив, та просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Свою позицію мотивував тим, що вартість майна боржника визначена у повній відповідності до закону, а квартирою АДРЕСА_2 неповнолітні особи не користуються і фактично не проживають, адже остання на підставі договору оренди передана гр. ОСОБА_4 , й до того ж реєстрація ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у даній квартирі мала місце через 6 років після народження.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29.09.2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Статтею 18 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Правилами ст. 48 Закону «Про виконавче провадження» передбачено загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, які, зокрема, передбачають першочергове звернення стягнення боргу на кошти боржника та інші цінності, а при їх відсутності - на інше майно. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1).

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону «Про іпотеку».

За ч. 4 ст. 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2012 року, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Золота Фішка» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «Золота Фішка» солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 493 923 долари 63 центи США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату виконання рішення суду, а також 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (т. 1 а.с. 128-130, 157-159).

22.03.2013 року судом видано виконавчий лист у вказаній справі (т. 1 а.с. 181).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2013 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» в справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Золота Фішка» про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 210-211).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.08.2019 року замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредо» у справі № 2-1289/11 (т. 2 а.с. 102-103).

15.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Турчин А.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60310304 за заявою ТОВ «ФК Інвест Кредо» з виконання виконавчого листа № 2-1289/11 (т. 2 а.с.237).

В рамках вказаного виконавчого провадження 19.11.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника - описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 16-19).

Відповідно до п. 5 вищезазначених постанов, роз`яснено сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

Відповідно до ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач ТОВ «ФК Інвест Кредо» звернувся до приватного виконавця Турчин А.А. з заявою за вих. № 07112019, що була отримана останнім 21.11.2019 року, відповідно до якої стягувачем зазначено, що 19.11.2019 року приватним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника: квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , та цією заявою повідомлено, що погодження вартості описаного майна не може відбутися та прохання залучити суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості зазначеного майна.

21.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ТОВ «ІВ ГРУП» (т. 4 а.с. 40-41).

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна було направлено приватним виконавцем ОСОБА_1 27.11.2019 року за адресою, зазначеною у виконавчому документі (т. 4 а.с. 43-44).

При зверненні до суду із вказаною скаргою, заявник зазначив, що всупереч вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні винесено 21.11.2019 року, тобто без дотримання 10-денного строку з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника та наявності письмового повідомлення сторонами виконавчого провадження про визначену ними вартість майна, чи про не досягнення згоди щодо вартості майна.

Проте, суд не може погодитись з таким доводами заявника з огляду на те, що 21.11.2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача, відповідно до якої останнім проінформовано про недосягнення згоди щодо визначення вартості описаного майна між боржником та стягувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Частиною 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно- правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Дана норма чинного Законодавства України свідчить про той факт, що здійснення оцінки майна є нічим іншим як результатом діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В свою чергу, приватний виконавець по своїй правовій природі не є суб`єктом оціночної діяльності, не має необхідних кваліфікаційних навиків для визначення вартості описаного майна боржника.

В зв`язку з чим, суд дійшов до висновку про те, що 21.11.2019 року приватним виконавцем з дотриманням вимог діючого Законодавства України та, зокрема, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб`єкта господарювання - суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, з метою визначення вартості описаного майна боржника для подальшого повного та своєчасного виконання рішення суду.

При цьому, з урахуванням заяви стягувача, в яких останній повідомив про неможливість погодити вартість описаного майна з боржником, дотримання приватним виконавцем, передбаченого ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денного строку, не є обов`язковим і така дія жодним чином не порушує прав боржника.

В той же час, при вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись і права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави.

Згідно зі ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

На виконання вказаних вимог закону Міністерством юстиції України 29.08.2016 року прийнято наказ № 2831/5, яким затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

Пунктами 1-2 розділу ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.

Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена п. п. 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема: інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.

Окрім того, п. 3 розділу ІІ Порядку визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема: у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначено Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України.

Статтею 18 Закону № 2402 передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Окрім того, загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення визначено Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 2 червня 2005 року N 2623-IV.

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Пунктом 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради Української РСР 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З матеріалів справи також вбачається, а саме: з витягу № 45419702 від 02.12.2019 року з Реєстру територіальних громад м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 станом на 02.12.2019 року у вказаній квартирі зареєстровані, зокрема, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Органом опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 01.12.2017 року № 109/05/40-11883 згоду на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , де правом користування наділена малолітня дитинна, не надано.

Суд ще раз вказує, що відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема: інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.

Окрім того, п. 3 розділу ІІ Порядку визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема: у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.12.2019 року у справі № 755/10564/18, від 25.11.2019 року в справі № 718/482/15-ц, (провадження № 61-16089св19), від 10.10.2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 18.03.2020 року у справі 643/14556/15-ц.

З матеріалів скарги вбачається, що приватний виконавець перед реалізацією спірного житлового будинку володів інформацією про те, що в ньому зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , 2012 року народження, і не направив до ДП «СЕТАМ», разом із заявкою на реалізацію арештованого нерухомого майна від 26.12.2019 року копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду на реалізацію нерухомості, право користування якої має малолітня дитина, тобто виставив на реалізацію спірний житловий будинок за відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання заявника на реєстрацію у квартирі АДРЕСА_2 неповнолітньої ОСОБА_5 , 2003 року народження, оскільки статус останньої як члена сім`ї власника жилого приміщення, який має право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником, заявником не доведено.

Також, суд не приймає до уваги посилання стягувача на те, що в квартирі АДРЕСА_2 неповнолітній не проживає, остання передана в оренду на підставі відповідного договору, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження спірного нерухомого майна не потрібен, адже вказане не звільняє виконавця від обов`язку щодо організації виконання судового рішення способом, визначеним Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Посилання стягувача на те, що іпотекодавець всупереч умов договору іпотеки, не повідомляв іпотекодержателя про реєстрацію в іпотечному майні малолітньої особи, та згоди на проведення вказаних дій не отримував, також є безпідставними, оскільки у постанові від 18.12.2019 року у справі № 755/10564/18 (провадження № 61-11256св19) суд касаційної інстанції указав, що факт реєстрації боржником в іпотечному майні неповнолітньої особи не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти. Стягувач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, спричинене порушенням умов іпотечного договору у спосіб, встановлений нормами законодавства України.

Тому, враховуючи те, що приватним виконавцем розпочато процедуру щодо реалізації предмета іпотеки, у якому зареєстрована малолітня дитина, за відсутності дозволу органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про те, що такі дії приватного виконавця є неправомірними.

Інші доводи скарги не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зважаючи на вищезазначені допущені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчин А.А. порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича щодо подання до ДП «Сетам» заявки на реалізацію арештованого майна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» - задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича щодо подання до ДП «Сетам» заявки на реалізацію арештованого майна та передачі на реалізацію на реалізацію за формою електронних торгів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 , за ціною 3 932 000,00 грн. без ПДВ, без отримання дозволу органу опіки та піклування - неправомірними.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчин Андрія Анатолійовича зняти з реалізації квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко