Рішення

від 07.12.2021 по справі 760/26518/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26518/19

2/760/2927/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2019 звернувлась з позовом до відповідача в якому просить стягнути з ДП Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 27250,00 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 61101,35 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.06.1971 вона працювала на різних посадах в Державному підприємстві «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс», а наказом №92/к від 30 липня 2018 року вона була звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позивач у позові вказує, що у день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку.

Як зазначає позивач, вона зверталась до відповідача з приводу виплати одноразової допомоги при звільненні в розмірі п`яти посадових окладів відповідно до п.9.2.2 Колективного договору. Однак відповідач в порушення вимог діючого законодавства відповідним чином на її звернення не відреагував.

Позивач посилається на те, що на день звільнення посадовий оклад становив 5450,00 грн. Оскільки при звільнені позивачу не було нараховано та виплачено згідно наказу №92/к п`ять посадових окладів, то загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті становить: 5450,00х5=27250,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що згідно ст. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р.№100 середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. А відтак до виплати належить: за червень 2018 - 2386,18 грн., за липень 2018 - 6832,62 грн., а разом 9218,80 грн. Кількість робочих днів у періоді - 43. Час затримки розрахунку становить 285 днів. Таким чином, до сплати належить 61101,35 грн. (9218,80/43*285).

На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.11.2019 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відкрито спрощене позовне провадження, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Ухвалою суду від 13.10.2021 р., у справі здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. До суду від позиваа надійшла заява про розгляд справи без її участі. По зовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечувала позивач.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного інженера технологічного відділу ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс».

Наказом ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» від 30.07.2018 №92/к позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України з 31.07.2018.

Наказом визначено виплатити, відповідно до п.9.2.2. Колективного договору, одноразову допомогу як такому, що відпррацював в інституті 47 років, у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, але не менше п`яти посадових окладів.

При цьому, позивач зверталась до відповідача з приводу погашення заборгованості по заробітній платі та надання довідки про нараховану та не сплачену заробітну плату при звільненні, однак відповідач в порушення вимог діючого законодавства відповідним чином на її звернення не відреагував, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 44 КЗпП України визначає, що вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав. Однак підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша статті 9-1 КЗпП України). Іншими словами, оскільки законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, то більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір може бути встановлений, зокрема, у трудовому договорі.

Відповідно до п.п.9.2.2. Колективного договору, встановлено виплату працівникам одноразової допомоги, у звязку з виходом працівника на пенсію, при умові роботи в інституті: не менше 40 років, у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, але не менше п`яти посадових окладів.

Відповідно до розрахункового листка за липень 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 становить 5450 грн.

Відповідачем не виплачено позивачу одноразову допомогу при звільненні в розмірі 27250 грн.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до частини третьої ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» при звільненні позивачу не була виплачена вихідна допомога.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення одноразової допомоги, що належить до виплати працівнику при звільненні та заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні посилається на те, що відповідач повинен виплатити середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 61101,35 грн. (9218,80 грн. сума заборгованості за період червень-липень 2018; 43 - кількість робочих днів у періоді; 285 - кількість днів за час затримки остаточного розрахунку).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ОК-5, розмір заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням складає: 3723,00 грн. у травні та червні 2018 р. , а всього в сумі 7446,00 грн. за 40 робочих днів.

Середньоденна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці складає 186,15 грн. в день, із розрахунку: 3723,0 грн. (повна зарплата за травень 2018 р.) + 3723,00 грн. (повна зарплата за червень 2018 р.) / 40 роб. днів = 186,15 грн., а час розрахунку при звільненні, враховуючи межі заявлених позовних вимог, слід рахувати за 285 робочих днів день.

Отже, середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги становить: 186,15 грн. * 285 = 53052,75 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 27000,00 грн.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вище викладеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належних до сплати йому коштів.

Так, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.

Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу заборгованості по заробітній платі.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення заборгованості є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 768,4 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 44, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» (м. Київ, вул. С.Петлюри, 15, код ЄДРПОУ 04726917) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) 27250,00 грн. заборгованості та середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27000,00 грн., судовий збір в сумі 768,40 грн. , а всього стягнути 55018 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімнадцять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І.Кушнір