Провадження № 2/760/7463/19
Справа №760/26518/19
У Х В А Л А
30 вересня 2019 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 24.09.2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до Державного підприємства Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс , в якому просить:
стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс (код ЄДРПОУ - 04726917) на користь позивача п`ять посадових окладів в розмірі 27250 грн. 00 коп. згідно наказу №92/к від 30.07.2018 р. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 61101 грн. 35 коп.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивачем не сплачено судовий збір з підстав того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Таким чином, позивач звільнена від сплати судового збору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати.
Так, основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Порядок та строки виплати заробітної плати визначені в статті 115 КЗпП України.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Суд виходить з того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є заробітною платою (винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу в період трудового договору), так як є формою відповідальності роботодавця внаслідок порушення після припинення трудового договору строків розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, отже при заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір підлягає сплаті у розмірі, що визначено законом.
Отже, починаючи з 01 вересня 2015 р., позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 р. у справі № 191/3096/17, від 10 січня 2019 р. у справі № 727/2955/18, від 12 листопада 2018 р. у справі № 243/9881/17.
Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення п`яти посадових окладів відповідно до наказу підприємства в зв`язку із звільненням відповідно до умов Колективного договору та стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату не є тотожними до вимог про стягнення заробітної плати, а тому не можуть бути віднесені до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року, судовий збір не сплачується.
Тому, позивач не звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2019 року становить в межах сум від 768,40 грн. до 9605 грн.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, необхідно сплатити судовий збір в розмірі, визначеному Законом України Про судовий збір , а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2019 року становить в межах сум від 768,40 грн. до 9605 грн., на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом`янському районі/Солом`янський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31218206026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101, за подачу позову та надати оригінал квитанції.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись Законом України Про судовий збір , ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс про стягнення заборгованості по заробітній платі, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кушнір С.І.
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2019 |
Оприлюднено | 03.10.2019 |
Номер документу | 84682382 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Кушнір С. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні