Рішення

від 07.02.2022 по справі 937/1117/21

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 08.02.2022

Справа № 937/1117/21

2/937/211/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«08» лютого 2022 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участі секретаря Твердої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області Олійника Дмитра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська організація «Добробут» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51054823, прийняте 10 лютого 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Олійник Д.В., яким відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Олійника Д.В. розглянути подану ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 лютого 2020 року за реєстраційним номером 38277817 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також документи, подані для державної реєстрації права власності та прийняти належне у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинені протиправні дії та прийнято незаконне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51054823 від 10 лютого 2020 року. Так, позивач зазначає, що до неї перейшло право власності на двокімнатну квартиру на третьому поверсі за АДРЕСА_2 на законних підставах, а саме на підставі наступних документів: рішення Мелітопольської міськради № 21 від 15.04.2003; акту приймання-передачі Управлінням комунальної власності від 19 червня 2003 року; рішення Громадської організації «Добробут» № 13 зі змінами №17 від 31.10.2004; рішення Громадської організації «Добробут» № 42 від 07.03.2019 про надання ОСОБА_1 згоди на оформлення права власності на вказане нерухоме майно після проведення перепланування та понесення у зв`язку із цим відповідних витрат; рішення правління Громадської організації «Добробут» №172 від 18 січня 2020 року про передачу ОСОБА_1 у власність двокімнатної квартири на третьому поверсі за АДРЕСА_2 ; акту приймання-передачі № 3/01 від 31 січня 2020, відповідно до якого ОСОБА_1 перейшло законне право власності на двокімнатну квартиру на третьому поверсі за АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що на підставі наведених вище документів до позивача перейшло право власності на двокімнатну квартиру на третьому поверсі за АДРЕСА_2 , таке речове право підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі прав, яке виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону, у зв`язку з чим вона звернулася до державного реєстратора.

Однак, 10 лютого 2020 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Олійник Д.В., розглянувши подану нею заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №51054823 з тих підстав, що подані позивачем документи не надають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Позивач не погоджується з такими висновками державного реєстратора, посилаючись на те, що державний реєстратор, відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділений правом встановити ті юридичні факти, які виникають безпосередньо з поданих документів, і не наділений правом досліджувати документи, подані нею для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, на предмет їх юридичної природи, змісту правовідносин, що виникли між нею та Громадською організацією «Добробут», наявності правових підстав для їх видачі. Висновки державного реєстратора прав на нерухоме майно, які викладені у прийнятому ним рішенні про відмову у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, про те, що квартира не може бути передана у власність членам організації, не відповідають колу повноважень державного реєстратора, наданого йому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким державний реєстратор не надає оцінку, а тому вони не можуть слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, посилання відповідача на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким нібито запроваджено дію мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року), як на підставу для відмови у державній реєстрації прав на квартиру є помилковим та не ґрунтується як на нормах закону, так і поданих документах, оскільки будівля гуртожитку АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності Громадській організації «Добробут» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц, а отже, дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на цю будівлю не поширюється, оскільки вона відноситься до об`єктів права приватної власності, а положення цього Закону регулюють виключно правовий режим гуртожитків, які віднесені до державної чи комунальної власності.

Окрім того, оскільки заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація «Добробут» та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку квартиру АДРЕСА_2 , наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно як підстава для відмови в державній реєстрації прав не може бути застосована в силу вимог ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що державний реєстратор Олійник Д.В. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51054823 від 10 лютого 2020 року прийнято в порядок та спосіб, визначені законодавством та в межах наданих повноважень. Наведені ж у позовній заяві міркування позивача про «коло повноважень» і права державного реєстратора є хибними, адже такі повноваження не обмежуються лише положеннями пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-ІV, на який посилається позивач. Провівши перевірку на відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також на відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, було встановлено наявність у ДРРП обтяження, а саме накладеного арешту на об`єкт нерухомості, будівлю гуртожитку літ. А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, результати аналізу відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підтверджують факт відсутності у позивача права власності на заявлений до державної реєстрації права об`єкт нерухомості. Вказані обставини унеможливлюють проведення державної реєстрації на нерухоме майно. Крім того, слід враховувати, що правові та організаційні засади реалізації права на свободу об?єднання регулюються Законом України «Про громадські об?єднання» від 22.03.2012 року, а одним із принципів утворення громадських об?єднань є відсутність майнового інтересу їх членів (учасників), який означає, що члени (учасники) громадського об?єднання не мають права на частку майна громадського об?єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об?єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватись для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об?єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Представник третьої особи Громадської організації «Добробут» - голова правління Осипенко О.К. у поданому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначила, що вимоги позивача вважають законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На її думку, у державного реєстратора не було жодних законних підстав відмовляти позивачу у проведенні державної реєстрації речових прав на квартиру, оскільки подані позивачем документи надають змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно. Судами вже встановлено, що члени організації та ГО «Добробут» є співвласниками нерухомого майна, які виконали всі свої обов`язки за договорами про спільну діяльність. Крім того, в реєстрі наявне обтяження саме на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_3 , а не на саму квартиру. Арешт накладено саме з метою захисту прав ГО «Добробут» та її членів. Позивач подала документи, що посвідчують її законне набуття права власності на квартиру у відповідності до своєї частки. Таким чином, у державного реєстратора не було жодних законних підстав відмовляти позивачу у проведенні державної реєстрації речових прав на квартиру. Крім того, підстави для відмови викладені в п. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до п. 5 ст. 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Представник третьої особи-Департаменту реєстраційнихпослуг Мелітопольськоїміської радиЗапорізької областінадіслав досуду письмовіпояснення,згідно якихвважає,що рішення№ 51054823прийнято державнимреєстратором ОлійникомД.В.на підставізакону тау передбаченийним спосіб,а томуу задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 просив відмовитиу повномуобсязі.Підстави длявідмови удержавній реєстраціїправа власності,а самете,що подані позивачем документи не надають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, обґрунтовані у рішенні державного реєстратора та є такими, що відповідають дійсності.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Олійник Д.В. у судовому засіданні не з`явилася, до суду надала заву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи, з урахуванням відзиву.

Представник третьоїособи - ГО«Добробут» у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить позов задовольнити, з урахуванням всіх обставин, викладених ГО «Добробут» в поясненнях, відзивах, та встановленими судами обставин.

Представник третьої особи - Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради у судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Частиною 1ст.2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Статтями10,81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановленихст.82 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзив на позовну заяву, письмові пояснення третіх осіб, з?ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступних висновків:

На підставі рішення Мелітопольської міської ради № 21 від 15.04.2003 будівлю гуртожитку, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , передано у колективну власність членам громадській організації «Добробут» /а.с.18/.

Відповідно до прийнятого рішення Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради 19 червня 2003 року передало членам Громадській організації «Добробут» у колективну власність гуртожиток АДРЕСА_3 , що підтверджується копією акту приймання-передачі від 19 червня 2003 року /а.с.19-22/.

Виконавчий комітет Мелітопольської міськради 26 липня 2003 року видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке засвідчує, що будівля гуртожитку АДРЕСА_3 , належить на праві колективної власності громадській організації «Добробут» /а.с.23/.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності ГО «Добробут» на вказане майно було зареєстровано у Реєстрі /а.с.29/.

За рішенням загальних зборів членів Громадської організації «Добробут» за кожним співвласником була закріплена площа для проведення будівельних робіт з перепланування та узгоджена під особисті підписи, про що свідчить доповнення до протоколу № 13 від 25.04.2004 зі змінами № 17 від 31.10.2004. За ОСОБА_1 була закріплена квартира АДРЕСА_5 загальною площею 55,8 кв.м /а.с.24-26/.

Між ОСОБА_1 та Громадською організацією «Добробут» 24 травня 2004 року за № 42 був укладений договір на реконструкцію і утримання квартири АДРЕСА_5 /а.с.27/.

10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та Громадською організацією «Добробут» була укладена додаткова угода за № 65 до Договору № 42 про реконструкцію та утримання квартири від 24 травня 2004 року, якою було доповнено його зміст, а саме: пунктом 4.1.4, відповідно до якого, Громадська організація «Добробут» зобов`язана виділити співвласнику у власність його долю нерухомого майна в натурі (згідно технічного паспорту на перебудовану квартиру), при наявності підтверджуючих документів проведеної реконструкції, технічного паспорту та повної сплати членських внесків згідно дольової участі в проведенні реконструкції та утримання організації; пунктом 4.2.10, відповідно до якого, Співвласник, член організації зобов`язаний укласти строковий договір найму квартири до виконання пункту 4.1.4 доповнення до договору; пунктом 4.4.5, відповідно до якого, співвласник має право вимагати від організації не чинити перешкод в виділенні йому у власність його долі нерухомого майна в натурі при виконання усіх умов договору про реконструкцію та утримання квартири (договору про спільну діяльність) та додаткових умов/а.с.28/.

На підставі Рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Добробут» ОСОБА_1 надано згоду на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_6 , де її доля складає 56,4/4487, за умови відсутності заборгованості за комунальні послуги, що підтверджується Витягом з протоколу № 42 від 07 березня 2019 року /а.с.30/.

17 січня 2020 року виготовлений Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , який містить поверховий план та технічну характеристику нерухомого майна /а.с.31-33/.

Згідно акту обстеження №301 від 17 січня 2020 року, квартира АДРЕСА_2 не належить до самочинного будівництва згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09.08.2012 «Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна» /а.с.34/.

Згідно технічного висновку про стан будівельних несучих та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_2 і можливістю її безпечної експлуатації, по результатам обстеження технічний стан основних будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі в цілому знаходиться в задовільному стані. Технічний стан будівельних та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_5 задовільний. Можлива безпечна експлуатація квартири АДРЕСА_5 за призначенням. Роботи по реконструкції квартири виконані згідно проектної документації, акту комісії по підтвердженню поверхового закріплення квартир та відповідності квартири проекту реконструкції та не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію /а.с.39-42/.

Відповідно до протоколу № 172 засідання правління Громадської організації «Добробут» від 18 січня 2020 року вирішено передати ОСОБА_1 як члену організації у власність однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_2 , після завершення перепланування у відповідності до затвердженого проекту /а.с.35/.

На виконання цього рішення Громадська організація «Добробут» на підставі Акту приймання-передачі від 31 січня 2020 року за № 3/01 передала ОСОБА_1 у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 після завершення перепланування у відповідності до проекту та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 від 17 січня 2020 року, засвідченого приватним нотаріусом Шевченко О.В./а.с.36/.

З метою реєстрації права власності на двокімнатну квартиру на третьому поверсі за АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Однак, рішенням державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Олійник Д.В. за № 51054823 від 10.02.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 /а.с.17/.

Відповідно до вказаного рішення підставами відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно є те, що:

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Крім того, в рішенні про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно мається посилання на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким запроваджено дію мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року). А також на Закон України «Про громадські об?єднання» від 22.03.2012 року, який передбачає відсутність майнового інтересу у членів (учасників) громадських об?єднань, а саме, що члени (учасники) громадського об?єднання не мають права на частку майна громадського об?єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об?єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватись для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об?єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок № 1127).

За визначеннямст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(надаліЗакон №1952-ІV від 01 липня 2004 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб?єктів цих прав.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закон №1952-ІVвід 01липня 2004року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно статті4Закону України№ 1952-ІVвід 01липня 2004року державнійреєстрації правпідлягають:1)право власності;2)речові права,похідні відправа власності:право користування(сервітут);право користуванняземельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31 цього Закону.

У відповідності до частини 3 ст. 10Закону України№ 1952-ІVвід 01липня 2004 року державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов?язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 22 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленогочастиною третьоюстатті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно доч.2ст.24вказаного Закону,за наявностіпідстав длявідмови вдержавній реєстраціїправ державнийреєстратор приймаєрішення провідмову вдержавній реєстраціїправ. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно ч.5 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Так, однією із підстав для відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 стала та обставина, що подані ОСОБА_1 документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 травня 2018 року за № 124451110, будівля гуртожитку літ. А-9 під АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності Громадській організації «Добробут» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц /а.с.47-48/.

Таким чином, наявність зареєстрованого права власності на об?єкт нерухомості, будівлю гуртожитку літ. А-9, розташований по АДРЕСА_3 , реєстраційний об?єкт нерухомого майна 1759809023107 у Державному реєстрі речових прав за суб?єктом права ГО «Добробут» не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно саме за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Іншою підставою для відмови у державній реєстрації права власності на квартиру стала наявність запису в Державному реєстрі речових прав про обтяження на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_3 .

Частиною 4 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначено підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (тобто за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно), не застосовується).

Проаналізувавши випадки, визначені ч.4 ст. 24 Закону, за якими відмова в державній реєстрації прав при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не застосовується, суд дійшов висновку, що обтяження, яке наявне в ДРРП на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_3 не підпадає під перелік вказаних випадків, оскільки, згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, 15.07.2015 року зареєстровано обтяження на будівлю АДРЕСА_3 на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про забезпечення позову від 10.07.2015 року №320/2324/15 /а.с.47-48/.

Відповідно до п.5 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Таким чином, державним реєстратором Олійник Д.В. було правомірно відмовлено в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 з підстав наявності зареєстрованого обтяження на будівлю будинку АДРЕСА_3 .

Роз?яснення Міністерства юстиції України, на ім?я Міжрегіональних Управлінь Міністерства юстиції, які були надані позивачем на спростування дій державного реєстратора, суд до уваги не приймає, оскільки вказані Роз?яснення, стосуються інших випадків державної реєстрації за наявності зареєстрованих обтяжень.

Посилання представника третьої особи ГО «Добробут» на ті обставини, що заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація «Добробут» та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку квартиру АДРЕСА_2 , не спростовують законність рішення державного реєстратора про відмови в державній реєстрації прав за наявності зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно та відсутності підстав, визначених ч.4 ст. 24 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Таким чином, відмова державного реєстратора Олійник Д.В. у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 правомірно ґрунтувалась на п.4 та п.6 частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Разом з тим, відмовляючи у державній реєстрації права власності на нерухоме майно державний реєстратор помилково послалась на пункт 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким нібито запроваджено дію мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року), оскільки будівля гуртожитку АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності Громадській організації «Добробут» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц, а отже на вказану будівлю дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюється, оскільки вона відноситься до об`єктів права приватної власності, а положення цього Закону регулюють виключно правовий режим гуртожитків, які віднесені до державної чи комунальної власності.

Проте, дана обставина не спростовує висновків суду про законність прийнятого державним реєстратором рішення на підставі вимог п.4 та п.6 частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Оскільки, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства, суд приходить до висновку, що документи, подані ОСОБА_1 державному реєстратору Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Олійник Д.В. не відповідали вимогам законодавства, а також, у зв`язку із наявністю зареєстрованого обтяженню на будівлю гуртожитку АДРЕСА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 не підлягало державній реєстрації.

Щодо інших доводів позивача, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях третьої особи ГО «Добробут», то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, оскільки позивачем, на виконання свого процесуального обов`язку не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13,41 Конституції України, ст.ст. 182, 316, 319,321,328, 331 Цивільного кодексу України,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року,ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області Олійника Дмитра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська організація «Добробут» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації та їх обтяжень відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Державного реєстратора прав нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області Олійника Дмитра Вікторовича, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36.

Третя особа: Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, буд. 27, код ЄДРПОУ 44055106.

Третя особа: Громадська організація «Добробут», юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 23, код ЄДРПОУ: 26374152.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: О.В. Редько