Рішення

від 20.02.2022 по справі 201/13381/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/13381/21

Провадження № 2/201/1295/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О Патона про визнання незаконним та скасування наказу про відстрочення від роботи, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О Патона про визнання незаконним та скасування наказу про відстрочення від роботи, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що працює на посаді майстра виробничого навчання та завідувача навчально-виробничої майстерні у Фаховому коледжі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона. 27.10.2021 директор ФКЗЕ імені Є.О. Патона видав Наказ №123 Про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яким наказано: Усім працівникам ФКЗЕ імені Є.О. Патона пройти обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у термін до 07.11.2021 року (крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19). Попередити працівників коледжу, що з 08.11.2021 допуск до роботи буде здійснюватись виключно при наявності підтверджуючого документу про проходження обов`язкового профілактичного щеплення (COVID-сертифікату) чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. 08.11.2021 позивача було ознайомлено з Наказом №169-к від 08.11.2021 Про відсторонення від роботи працівників коледжу, яким позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на період дії карантину, встановленого постановою КМУ, з 08.11.2021 до здійснення вакцинації та надання відповідного документу працівників коледжу. Наказ про відсторонення від роботи №169-к мотивований ненаданням позивачем документу, що підтверджує проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, Наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Позивач відстороняється від роботи без збереження заробітної плати до проходження вакцинації та надання про це відповідного документу. Позивач вважає Наказ про відсторонення від роботи №169-к незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні права, з огляду на те, що щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим, оскільки воно не передбачено законом, як обов`язкове профілактичне щеплення та, відповідно, не включене до календаря профілактичних щеплень в Україні. Вакцинація проти COVID-19 носить виключно добровільний характер для людей та громадян України, тому відсутні правові підстави примусу певних професійних груп працівників до її проходження. Примушування людей та громадян України до проходження вакцинації проти COVID-19є безпідставним втручанням у права людини і громадянина, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві. Покладення на певні професійні групи обов`язку вакцинуватися проти COVID-19 містить явні ознаки дискримінації. Відмова виконувати розпорядження керівника не є і не може бути підставою відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №169-к від 08.11.2021, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суддіБатманової В.В.від 24грудня 2021року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомленням сторін (а.с. № 48).

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та не обґрунтованістю оскільки відповідач діяв в межах діючого трудового законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працює на посаді майстра виробничого навчання та завідувача навчально-виробничої майстерні у Фаховому коледжі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона.

27.10.2021 директор ФКЗЕ імені Є.О. Патона видав Наказ №123 Про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яким наказано: Усім працівникам ФКЗЕ імені Є.О. Патона пройти обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у термін до 07.11.2021 (крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19). Попередити працівників коледжу, що з 08.11.2021 допуск до роботи буде здійснюватись виключно при наявності підтверджуючого документу про проходження обов`язкового профілактичного щеплення (COVID-сертифікату) чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. № 17-18).

08.11.2021 позивача було ознайомлено з наказом №169-к від 08.11.2021 Про відсторонення від роботи працівників коледжу, яким позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на період дії карантину, встановленого постановою КМУ, з 08.11.2021 до здійснення вакцинації та надання відповідного документу працівників коледжу (а.с. № 19).

Наказ про відсторонення від роботи №169-к мотивований ненаданням позивачем документу, що підтверджує проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, Наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Позивач відстороняється від роботи без збереження заробітної плати до проходження вакцинації та надання про це відповідного документу.

Права і свободи людини і громадянина є природними та невід`ємними, надані їй від народження, визнаються найвищою цінністю і не мають вичерпного характеру.

Право на працю - це одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами й визнане міжнародним співтовариством. Воно належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відбиває потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе та своєї сім`ї, реалізовувати власний творчий потенціал, виражати свою особистість.

Згідно статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ухвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2200А(ХХІ) від 16 грудня 1966 року, який набув чинності 3 січня 1976 року, який Україна ратифікувала 12 листопада 1973 року, та який є частиною національного законодавства України, держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що охоплює право кожної людини на отримання можливості заробляти на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, і зроблять належні кроки для забезпечення цього права.

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другоїстатті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписівКонституції Українита міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Трудові відносини в Україні врегульованіКЗпП України.

Так,статтею 21 КЗпП Українипроголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Статтею 46 КЗпП Українивстановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частиною першоюстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»(далі Закон№ 1645-III) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Отже, дана стаття передбачає обов`язкові щеплення проти окремих видів інфекційних хвороб. При цьому в даному переліку не міститься посилання на обов`язкове щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з частиною 2Закону№ 1645-IIIпрацівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленомузаконом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, цією нормою передбачено запровадженняобов`язкових профілактичних щепленнь проти інших відповідних інфекційних хвороб, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами третьою, четвертоюстатті 12 Законувстановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положеньЗаконудає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі - Постанова КМУ № 1236), передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченапереліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153(далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону УкраїниПро оплату праці та частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженийнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928 (далі - Наказ МОЗ № 2153).

Пунктом 6 Наказу МОЗ № 2153 до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівниківпідприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії (стаття 8).

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантованестаттею 43 Конституції, належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1статті 92 Конституціївстановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Отже, суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Згідно зістаттею 75 Конституції Україниєдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Відповідно до пункту 2статті 116 Конституції УкраїниКабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, але цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостоюстатті 10 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України; якщо суд доходить висновку, щозакончи інший правовий акт суперечитьКонституції України, суд не застосовує цейзакончи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії,

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у форміПостанови КМУта в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1статті 92 Конституціїтастатті 12 Закону, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положеньПостанови КМУта необхідність вирішення спору на підставі норм статей43,92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Крімтого, наказ №169-к від 08.11.2021 року по суті містить вимогу відповідача від працівника надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 абомедичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або електронний COVID-сертифікат про одужання з мобільного додатку «Дія».

Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України(статті 32 і 34) та статті285і286 Цивільного кодексу Українигарантують ці ж права на національному рівні.

Основи законодавства України про охорону здоров`я(Закон України від 19.11.1992 р. (статті 391, 40, 78 («г») стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За визначенням устатті 11 Закону України «Про інформацію»не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначенихзаконом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Аналіз даних нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що визначення терміну «профілактичні щеплення», приведеного устатті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпадає під діюстатті 11 Закону України «Про інформацію», як медичні відомості/втручання/маніпуляції/діагнози тощо.

Конституція Україниустатті 19визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно іззаконом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечує приватні життєві потреби позивачки; з цих міркувань зазначене право захищається ст. 8 Конвенції, а тому втручання в нього держави повинно одночасно відповідати всім трьом критеріям ЄСПЛ: законності, законної (легітимної) мети і пропорційності (справедливого балансу); таке втручання визнається ЄСПЛ неправомірним, якщо хоча б одного з критеріїв дотримано не було.

Згідно з встановленою прецедентною практикою, процес прийняття рішень, що веде до втручання, повинен бути справедливим та таким, що забезпечує належну повагу інтересів, гарантованих особі згідно зі статтею 8 (Buckley проти Сполученого Королівства, § 76).

Суд неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості цьогозакону, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).

В даному випадку суд констатує, що відсторонивши позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, та надання відповідних доказів, відповідач фактично поклав на нього обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом. З наведених судом нормативних актів вбачається, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкові, ні як обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак,наказомвідповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено його права гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод. Тому суд приходить до переконання, що втручання держави у права позивача відбулося.

Запобігання зараженню вірусом, не може розглядатись як легітимна мета за обставинами цієї справи, оскільки обмеження позивача в праві заробити собі на життя та на повагу до його приватного життя полягає у праві вибору не робити те, що не визнано обов`язковим для всіх жителів України за законом.

Треба враховувати справедливий баланс, який має бути досягнутий між конкуруючими інтересами особи та громадськості в цілому.

Відповідачем не надано суду доказів того, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, до якого він вдався і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети - запобіганню зараженню вірусом працівників відповідача.

Суд також зазначає, що в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.01.2021 року № 2361 «Вакцини протиCovid-19:етичні,юридичні тапрактичні міркування» зазначено:

п.7.3.1 забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску на вакцинацію, якщо вони цього не хочуть;

п. 7.3.2 забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації у зв`язку з тим, що він/вона не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або не бажає вакцинуватися.

Ураховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання неправомірним та скасуваннянаказу ФКЗЕ імені Є.О. Патона №169-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , а відтак поновити останнього на роботі за основним місцем роботи на посаді майстра виробничого навчання та за сумісництвом на посаді завідувача навчально-виробничої майстерні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від №169-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи» суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушенняст. 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом частини другоїстатті 235 Кодексу законів про працю Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхіднимзобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від №169-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи», зчасу відсторонення08.11.2021 до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК України,ст. 235 КЗпП Українисуд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення за один місяць середньої заробітної плати.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1816,00 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі1816,00 гривень.

На підставіКонституції України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, Кодексу законів про працю України,Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,Закону України «Про інформацію», керуючись ст. ст.12-13,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О Патона про визнання незаконним та скасування наказу про відстрочення від роботи, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасуватинаказФахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона № 169-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи працівників коледжу» ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Фаховому коледжі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона за основним місцем роботи на посаді майстра виробничого навчання та за сумісництвом на посаді завідувача навчально-виробничої майстерні.

Зобов`язати Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона (код ЄДРПОУ: 00129314) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу № 169-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи працівників коледжу» з часу відсторонення08.11.2021 до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Стягнути з Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона (код ЄДРПОУ: 00129314) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова