Ухвала

від 20.02.2022 по справі 320/9228/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 лютого 2022 року м. Київ № 320/9228/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості (код: 42259689, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 20А) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №НТ200601 від 01.06.2020 «Про призначити допомогу по безробіттю» щодо призначення допомоги ОСОБА_1 з 27.05.2020 по 21.05.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ №НТ210225 від 25.02.2021 «Скоротити виплату допомоги по безробіттю» щодо скорочення виплати допомоги по безробіттю відносно ОСОБА_1 з 21.02.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ №НТ210524 від 24.05.2021 «Припинити виплату допомоги по безробіттю» щодо припинення виплати допомоги по безробіттю відносно ОСОБА_1 з 22.05.2021;

- зобов`язати Фастівську міськрайонну філію Київського обласного центру зайнятості призначити допомогу по безробіттю ОСОБА_1 з 27.05.2020 по 16.05.2022 та поновити з 21.02.2021 виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

Заявлені вимоги мотивовано тим, що відповідачем при призначенні виплат допомоги позивачу по безробіттю тривалість її виплати була визначена неправильно, при цьому скорочення цих виплат та у подальшому і їх припинення оскаржуваними наказами відповідача, було здійснено неправомірно, що власне і слугувало підставами для звернення позивача до суду за даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

27.10.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову вказує зокрема на те, що спірні накази видані відповідно до наданої позивачем інформації про трудову діяльність безробітної і є правомірними та відповідають вимогам законодавства.

Також у відзиві на позов відповідачем вказано, що про призначений позивачеві період виплати допомоги по безробіттю остання дізналась починаючи з 01.06.2020, про що свідчить її підпис в Додатку 2 до Персональної картки.

Враховуючи звернення позивача до відповідача із відповідними зауваженнями лише 19.02.2021, тобто більш ніж через вісім місяців з дати спірного наказу від 01.06.2020 №НТ200601 про призначення допомоги по безробіттю, відповідач вказує на пропущення позивачем шестимісячного строку на звернення до суду.

Аналізуючи подані сторонами докази по справі, суд встановив, що 30.11.2019 позивач була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «Аргус Універсал-К» за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Зокрема, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 03.08.1984, в останній наявний запис від 30.11.2019 про звільнення позивача на підставі наказу від 29.11.2019 №13.

На підставі заяви від 27.05.2020 та поданих документів наказом відповідача від 01.06.2020 №НТ200601 позивачеві надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю на період з 27.05.2020 по 21.05.2021 та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 27.05.2020.

Наказом відповідача від 25.02.2021 №НТ210225 позивачеві скорочено виплату допомоги по безробіттю на строк 90 календарних днів з 21.02.2021 по 21.05.2021 (у зв`язку зі звільненням з останнього місця роботи за угодою сторін).

Наказом відповідача від 24.05.2021 №НТ210524 вирішено припинити виплату позивачеві допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати.

Так, із наданої відповідачем копії Додатку 2 до Персональної картки позивача убачається, що в останньому містяться відомості щодо рішень, прийнятих відповідачем у відношенні позивача.

Зокрема, під порядковим номером 1 міститься запис про надання позивачеві статусу безробітного з 27.05.2020 на підставі наказу від 01.06.2020 №НТ200601, а також під номером 2 - про призначення допомоги по безробіттю з 27.05.2020 по 21.05.2021 на підставі наказу від 01.06.2020 №НТ200601.

В свою чергу, навпроти вказаних записів наявні підписи позивача про ознайомлення з прийнятими відповідачем рішеннями 01.06.2020.

Таким чином, наведені обставини є свідченням обізнаності позивача саме з 01.06.2020 про період призначеної їй виплати допомоги по безробіттю.

В той же час, питання щодо правомірності призначеного позивачеві періоду виплати допомоги по безробіттю було порушено нею лише 23.04.2021 шляхом подання відповідної заяви відповідачеві (вх. №ЗВК Ф/34-21).

Відтак, встановивши, що в межах даної адміністративної справи предметом спору є насамперед період призначеної відповідачем позивачеві виплати допомоги по безробіттю, про який позивачеві стало відомо з 01.06.2020, суд зробив висновок про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до суду та ухвалою суду від 09.12.2021 вирішив залишити позов без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі.

Копія ухвали суду від 09.12.2021 була направлена позивачеві 19.01.2022 засобами поштового зв`язку на адресу, вказану у позовній заяві - АДРЕСА_1 .

Зокрема, як вбачається із відомостей щодо відстеження поштового відправлення за №0113301720482, яким вищевказана копія ухвали суду була надіслана на адресу позивача, остання вручена позивачеві особисто 21.01.2022.

Як зазначено в частині 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно відмітки служби поштового зв`язку на відправленні за №0813000344533 та згідно відомостей щодо відстеження руху останнього, заява на усунення недоліків була надіслана позивачем на адресу суду 01.02.2022, водночас останнім днем відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України 31.01.2022.

Таким чином позивачем не було усунено недоліки позовної заяви у визначений процесуальним законодавством і в ухвалі строк.

Щодо змісту викладеного у поданій позивачем заяві про підстави та обґрунтування пропуску строку на звернення до суду, та про поновлення строку суд зазначає таке.

Підставою залишення позовної заяви без руху згідно ухвали суду від 09.12.2021 слугувало те, що згідно поданих відповідачем доказів, а саме Додатку 2 до Персональної картки, в якому містились посилання у тому числі на спірний наказ про надання позивачеві статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю на підставі цього наказу позивач з 01.06.2020 була ознайомлена про період, на який їй була призначена допомога по безробіттю, адже навпроти відповідних записів міститься особистий підпис позивача про ознайомлення з прийнятим відповідачем рішенням.

Позивачем не заперечується, що наказом відповідача від №НТ200601 від 01.06.2020 їй було призначено виплату допомоги по безробіттю з 27.05.2020 по 21.05.2021.

В той же час, за змістом позовної заяви, на переконання позивача, відповідач протиправно визначив тривалість періоду виплати такої допомоги з 27.05.2020 по 21.05.2021, замість з 27.05.2020 по 16.05.2022.

Відповідно, зважаючи на дату ознайомлення позивача із періодом, на який їй була призначена відповідачем виплата допомоги по безробіттю, та на дату звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (21.07.2021), суд вбачав пропущення позивачем встановленого строку на звернення до суду та вирішив залишити позов без руху і надати позивачеві час для подання заяви про його поновлення, з обґрунтованими поясненнями щодо обставин, які об`єктивно заважали звернутись позивачеві до суду у встановлений законом строк.

Натомість, позивач у своїй заяві про поновлення пропущеного строку вказує на те, що на її переконання поданий відповідачем доказ Додаток до Персональної картки, щодо дати її ознайомлення зі спірним рішенням відповідача про призначення виплати допомоги по безробіттю не є належним, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони відповідача, який може вносити і вносить відповідні зміни в даний Додаток в зручний для нього спосіб та дату.

Суд не приймає до уваги такі заперечення позивача, оскільки відповідні твердження не підкріплені жодним нормативно-правовим обґрунтуванням із посиланням на відповідні докази, а зводяться лише до власних міркувань позивача, що ґрунтуються лише на припущеннях.

При цьому, факт наявності особистого підпису напроти відповідних рішень, що приймалися відповідачем, де саме особою, яка була ознайомлена із прийнятим рішенням проставляється дата та особистий підпис позивачем не заперечується.

Також, в ухвалі від 09.12.2021 суд вказав, що питання щодо правомірності призначеного позивачеві періоду виплати допомоги по безробіттю було порушено нею лише 23.04.2021 шляхом подання відповідної заяви відповідачеві.

Однак, у поданій заяві щодо даної обставини доводи позивача зводяться до подій, які передували припиненню відповідачем виплати позивачеві допомоги по безробіттю, та власне подій, що настали у подальшому і були зумовлені припиненням виплати цієї допомоги.

Зокрема, відповідною заявою від 23.04.2021 позивач просила відповідача відновити її право на отримання допомоги по безробіттю.

Суд знову звертає увагу позивача, що за змістом позову та її прохальної частини, позивач насамперед не погоджується із періодом, на який їй була призначена відповідачем виплата допомоги по безробіттю. У той же час, позивач наводить обґрунтування і щодо заявлених нею похідних вимог, а саме в частині щодо скорочення виплати призначеної допомоги по безробіттю та її припинення.

В свою чергу, як обраний спосіб захисту порушеного права, позивач просить суд скасувати відповідні накази відповідача та зобов`язати його призначити позивачеві допомогу по безробіттю з 27.05.2020 по 16.05.2022 та поновити з 21.02.2021 її виплату.

Суд зауважує, що надаючи відповідні пояснення щодо обставин, які зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, позивач відлік строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом пов`язує саме із обставинами припинення виплати відповідачем призначеної їй виплати допомоги по безробіттю, та її подальшим ознайомленням зі спірними наказами, оскільки саме після припинення отримання призначених позивачеві виплат остання почала вчиняти відповідні дії щодо з`ясування обставин справи.

Однак, не погоджуючись із періодом виплати такої допомоги, яка першочергово була призначена відповідачем спірним наказом від 01.06.2020, позивач не надає суду будь-яких ґрунтованих пояснень з приводу того, що заважало позивачеві з`ясувати стан справ та звернутись до відповідача чи до суду із відповідним позовом після того, як вона під підпис була ознайомлена із призначеним відповідачем періодом виплати допомоги по безробіттю.

Натомість, матеріали справи та наведені позивачем обставини свідчать про те, що такі дії позивач почала вчиняти лише після припинення відповідачем здійснення виплати вказаної вище допомоги, які за доводами позивача були протиправними.

Відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Позивач із посиланням на карантинні обмеження в Україні, що були запроваджені Кабінетом Міністрів України, у поданій заяві на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2021 зазначає, що відповідачем було скасовано прийоми громадян, а тому вона ставить під сумнів наданий ним доказ Додаток 2 до Персональної картки позивача.

Однак, як вже було зазначено вище, позивач жодним чином не спростовує наявність особистого підпису у вказаному документі, де міститься дата та реквізити спірного наказу і період, на який їй була призначена відповідачем виплата допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відтак, наведений вище пункт 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України передбачає продовження пропущеного процесуального строку лише у разі встановлення судом неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач не наводить жодних пояснень, зокрема з приводу того, яким саме чином карантинні обмеження в Україні об`єктивно, а не суб`єктивно позбавили її можливості з`ясувати стан справ підстави призначення позивачем виплати допомоги по безробіттю з дати її призначення 01.06.2020, зокрема шляхом письмового звернення, у т.ч. засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Позивач зауважує на помилковості висновків суду, що з даним адміністративним позовом вона звернулась 12.08.2021.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернулась до суду 21.07.2021, про що свідчить відмітка служби поштового зв`язку на відправленні за №0813000162460, яким позовна заява разом з додатками була надіслана на адресу суду.

В той же час, в ухвалі суду від 09.12.2021 була допущена описка, шляхом помилкового посилання на відправлення від 12.08.2021 за №0850002327183, яким представником позивача було надіслано на адресу суду відповідні документи на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2021.

Однак, суд зазначає, що допущена судом описка по суті не змінює та не впливає на ту обставину, що звернувшись до суду з даним адміністративним позовом 21.07.2021, позивач пропустила встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства шестимісячний строк, враховуючи, що про період виплати призначеної їй допомоги по безробіттю вона дізналася з 01.06.2020.

Суд роз`яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин, вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив.

Так, правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Згідно положень частини 1, частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд вробить висновок, що вимоги ухвали суду від 09.12.2021 в частині надання пояснень та доказів щодо наявності об`єктивних причин поважності пропуску строку на звернення до суду, підтверджених належними та допустимими доказами - позивачем не виконано, а відтак позовна заява в силу вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поверненню позивачеві.

Необхідно зазначити, що повернення позовної заяви не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 160/12251/20.

Враховуючи, що позивач не усунула недоліки позовної заяви у строк, що визначений процесуальним законодавством та в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, беручи до уваги те, що і наведені позивачем обставини причин пропуску строку на звернення до суду також не є поважними, керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів і зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Повернути ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 3632,00 грн. (три тисячі шістсот тридцять дві гривні 00 копійок), сплачений за реквізитами Київського окружного адміністративного суду згідно квитанцій від 20.07.2021 №98065 на суму 908,00 грн. та від 11.08.2021 №100557795 на суму 2724,00 грн.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.