Справа № 645/1792/21
Провадження № 2-з/645/39/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Мартинової О.М.,
секретар судових засідань Кривченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійнихвимог щодопредмету спору: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» проподіл спільногомайнаподружжя, стягнення грошовоїкомпенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фондугосподарськоготовариства,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якій просить в порядку розділу майна подружжя визнати за ним право власності на наступне майно:
- 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 141 680 грн.;
- 1/2 частину житлового будинку загальною площею 39,1кв.м., житловою площею 16,2кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.04.2007р. за р.№ 17409533 вартістю 209 164 грн.;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6323981201:00:001:0059, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.02.2017 р. за р.№ 1181010563239, номер запису про право власності 19167133 вартістю 97 610 грн.
Інші 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 141 680 грн.; 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 вартістю 209 164 грн.; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 вартістю 97 610 грн. залишити ОСОБА_1 . Також просить визнати його особистою приватною власністю 56/100 частин квартири АДРЕСА_1 вартістю 360 640 грн.
13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, яку в подальшому уточнила та 31.08.2021 року звернулась до суду з уточненою зустрічною позовною заявою, в якій просила в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ; ј частки закінченого будівництва та введеного в експлуатацію новоствореного майна, право власності на яке не зареєстроване житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , Ѕ частини квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1 ( АДРЕСА_6 ); 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 6310138500:09:059:0182, цільове призначення- для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 6310138500:09:059:0181, цільове призначення -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 2/5 частки квартири АДРЕСА_7 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі господарського товариства ТОВ «ТВОРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «СОНЯШНИК», код ЄДРПОУ 36819204, що складає суму у розмірі 18600 грн 00 коп. Разом з тим, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість ј частки легкового автомобілю марки «Peugeot Partner», 2016 року випуску, кузов НОМЕР_1 , який мав реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 72090 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.10.2021 року зустрічну позовну заяву та уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмету спору - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», проподіл спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації такомпенсацію вартості частки ізвкладудостатутного фондугосподарськоготовариства прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та об`єднано їх в одне провадження.
25.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Також просила заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 11.02.2022 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
18.02.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 замовником якої є ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилаєтьсяна те, що вона детально та уважно вивчила ухвалу суду від 11.02.2022 року, та прийшла до висновку про необхідність звернення до суду з даною заявою про забезпечення позову, оскільки на її думку продовжує існувати обґрунтований ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких остання звернулася до суду. При цьому, зазначає, що відкриті дані сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України свідчать прозатвердження Декларації про готовність об`єкта доексплуатації ХК 141200351342, об`єкт: Нове будівництво житлового будинку; АДРЕСА_4 . Замовник:фізична особа. Нове будівництвоздійснювалося наземельних ділянкахз кадастровими номерами:6310138500:09:059:0181та 6310138500:09:059:0182,1/2частина якихдо 28.12.2020року належали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будівництво вказаного об`єкту було розпочато 01.10.2018 року, закінчено 15.11.2019 року та введено в експлуатацію в січні 2020 року. ОСОБА_1 зазначає, що повний цикл створення новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , відбувався у період, коли вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, а будівництво об`єкту здійснювалося в тому числі за спільні кошти подружжя.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 25.05.2020 р. № 955/0/250-20 інформація прозамовника вказаного об`єкту - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 зазначає,що оскількизамовників будівництвадвоє,частка,яка підлягаєподілу міжнею та ОСОБА_2 є 1/2частка новоствореногонерухомого майна,право власностіна якене зареєстроване- житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Вищевказані обставини підтверджуються також листом начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 22.07.2021 р. № 739/0/250-21 та доданими до нього документами, зі змісту яких можна встановити дані про замовників будівництва - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, вказаний житловий будинок було збудовано протягом 2017-2020 років та введений в експлуатацію відповідно до затвердженої Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 141200351342.
У відповідь на адвокатський запит адвоката Антоненка І.М. листом від 07 липня 2021 року № 01-01-23/3504-21 перший заступник Генерального директора КП «Харківводоканал» Коваленко О.М. повідомив, що між КП «Харківводоканал» та ОСОБА_2 укладено договір з індивідуальним споживачем у будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 26.04.2021 року № 199/8/Ч.
Також у відповідь на запит адвоката Антоненка І.М. листом від 05 липня 2021 року № 14-46/5050 заступник директора з правового забезпечення Нечипоренко Я.І. повідомив, що між АТ «Харківобленерго» та ОСОБА_2 , як власником 1/2 частки земельної ділянки, укладений договір про стандартне приєднання до електричних мереж товариства від 27.12.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки № 6310138500:09:059:0181.
В свою чергу, в листі від 08.07.2021 року № 2368/0/50-21 заступник директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Богданюк Ю.О. повідомив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 відсутні.
ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на готовність будинку, а також введення його в експлуатацію та укладення договорів про надання послуг з нейтралізованого водопостачання та централізованого водовідведення та про стандартне приєднання до електричних мереж, державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна відсутня. Вважає, шо ОСОБА_1 , вірогідно, умисно не реєструє право власності на спірне новостворене нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з метою уникнення його поділу між подружжям.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що наразі існує спір з приводу поділу зазначеного майна, а тому, з метою ухилення від його поділу, існує загроза реєстрації ОСОБА_2 права особистою приватної власності на частку новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 без згоди ОСОБА_1 або реєстрації права власності на цей об`єкт за третіми особами, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та ускладнить ефективний захист її порушень прав та інтересів.
Таким чином, ця можливість базується на тому факті, що станом на сьогодні шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, а отже реєстрацію права власності на частку новоствореного нерухомого майна, права власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за вище вказаною адресою замовником якої є ОСОБА_2 ОСОБА_2 може ініціювати саме як особа, яка не перебуває у шлюбі.
Вважає, що є всі підстави вважати, що державний реєстратор у такому разі буде позбавлений можливості перевірити факт того, що вказаний об`єкт був збудований та введений в експлуатацію в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі.
Отже, у випадку реєстрації права власності на частку новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , замовником якої є ОСОБА_2 правовий статус вказаного майна зміниться і рішення суду, у випадку задоволення зустрічної позивної заяви в частині визнання в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя за ОСОБА_1 на ј частки закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житлового будинку, що знаходиться за вище вказаною адресою, неможливо буде виконати.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у забороні будь яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухому майно вчиняти будь які реєстраційні дії щодо частки новоствореного майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 замовником якої є ОСОБА_2 не обмежить ОСОБА_2 у праві володіння та користування майном та жодним чином не вплине на права та інтереси третіх осіб, проте невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_2 зареєструвати та відчужити вказане майно на користь третіх осіб або змінити його правовий статус.
На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 замовником якої є ОСОБА_2 .
Відповідно до пп. 1,2 та 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд повинен перевірити обґрунтованість доводів заяви щодо можливості та необхідності встановлення таких обтяжень.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3статті 150 ЦПК України).
Ст.321ЦКУкраїни закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1статті 316 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частин 1, 2, 6статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно достатті 325 ЦК Українисуб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Статтею 328 ЦК Українивизначені підстави набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 177 ЦК Українивизначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно частини 1статті 178 ЦК Україниоб`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Статтею 331 ЦК Українивизначено порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва. Так, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно достатті 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Аналіз положеньстатті 331 ЦК Україниу системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини 3статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає.
Враховуючи, що відчуженням є перехід прав власності від однієї особи до іншої, існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає власнику реалізувати своє право на володіння та розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності.
Відповідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статями 151, 152, 153 ЦПК України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав третіх осіб.
Згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 04.02.2020 року № ХК 141200351342, замовниками будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте, заявником не надано доказів, які б вказували в якій частині ОСОБА_2 є власником матеріалів будівництва новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, оскільки частки вказаного новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, не визначені між замовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вимоги ОСОБА_1 щодо заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 замовником якої є ОСОБА_2 , є непропорційним втручанням у право власності третіх осіб та може спричинити порушення їх майнових прав, зокрема ОСОБА_3 , який також є замовником будівництва вказаного новоствореного майна.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійнихвимог щодопредмету спору: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» проподіл спільногомайнаподружжя, стягнення грошовоїкомпенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фондугосподарськоготовариства.
На підставі ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О. М. Мартинова
Суд | Фрунзенський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2022 |
Оприлюднено | 24.02.2022 |
Номер документу | 103501776 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні