Вирок

від 17.02.2022 по справі 522/14789/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14789/20

Провадження № 1-кп/522/673/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 рокум. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в ЄРДР за №12020160500002299 від 22.06.2020 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гудевичеве Іванівського району Одеської області, громадянина України, який працює охоронцем-водієм ТОВ «Агенство безпеки «Титан сек`юріті», не одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2020 року приблизно о 07:00 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заступили на добове чергування охоронцями у ТОВ «Агенство безпеки «Титан сек`юріті» на службовому автомобілі «Renault Duster» із державним номером НОМЕР_1 . В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час чергування спільно вживали алкогольні напої і вирішили підшукати чуже майно, яким можливо заволодіти для послідуючого перепродажу і отримання коштів для придбання спиртних напоїв.

Проїжджаючи о 09:07 вказаного дня поряд з парковкою ТОЦ «РАRK ТОWER», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 72/74, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 помітили паркувальний конус, який на праві власності належить ТОВ «Чорноморський інвестиційний капітал», код 34664251, зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, 37, яким вони вирішили заволодіти для подальшого перепродажу.

Діючи звказаною метоюз корисливихмотивів запопередньою змовоюгрупою осібта переслідуючиціль особистогозбагачення, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 під`їхали до вказаної парковки, де ОСОБА_4 , байдуже ставлячись до того факту, чи помітні їх дії іншим громадянам, вийшовши з автомобіля, взяв правою рукою паркувальний конус та повернувся до автомобіля, передавши вказане чуже майно ОСОБА_3 , який в свою чергу поклав його на заднє пасажирське сидіння автомобіля.

Однак факт заволодіння чужим майном став відомий охоронцю вказаної парковки ОСОБА_8 , який працював охоронником в ТОВ АО «Центр» та здійснював охорону парковки ТОЦ «РАRK ТОWER» за вищевказаною адресою.

З метою повернення викраденого конуса ОСОБА_8 вийшов зі сторожової будки та вирушив назустріч автомобілю, в якому знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на той час намагалися покинути місце заволодіння чужим майном. Наблизившись до вказаного автомобіля ОСОБА_8 заблокував собою його подальший рух вперед та потребував від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернути викрадене ними чуже майно. Не бажаючи повернути викрадене майно, ОСОБА_3 повільно розпочав рух автомобіля, демонструючи тим самим відмову від виконання вимог ОСОБА_8 , у той час як ОСОБА_4 у свою чергу виказав ОСОБА_8 погрози застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого у вигляді застосування до нього фізичної сили та завдання тілесних ушкоджень у разі чинення ним перепон у їх діях.

У відповідь на виказані погрози ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що про факт вчинення ними заволодіння чужим майном він повідомить старшого зміни охорони та в правоохоронні органи і направився в сторону сторожової будки.

Однак вказані особи, через перебування в стані алкогольного сп`яніння, погодили між собою необхідність застосування насильства до ОСОБА_8 з метою утримання при собі викраденого майна, очікуючи, що ОСОБА_8 може покликати на допомогу інших охоронців, які не дадуть їм можливість покинути місце заволодіння чужим майном.

Діючи з вказаною метою, у той час як ОСОБА_8 дістав мобільний телефон і почав здійснювати виклик, ОСОБА_4 вийшов із автомобіля та підбіг до ОСОБА_8 , нанісши йому два удари кулаками обох рук в обличчя, завдавши тілесне ушкодження у вигляді синця підборіддя, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. У цей час ОСОБА_3 також вибіг з автомобіля і підбігши до ОСОБА_8 умисно наніс йому один удар долонею лівої руки в грудну клітку, та спільно з ОСОБА_4 продовжив виказувати ОСОБА_8 погрозу застосування фізичного насильства через невдоволення його діями.

Утримавши при собі вказане чуже майно внаслідок застосування до ОСОБА_8 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а також внаслідок погрози застосування такого насильства, та завдавши ТОВ «Чорноморський інвестиційний капітал» матеріальної шкоди на загальну суму 300 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покинули на автомобілі місце заволодіння чужим майном, розпорядившись ним на власний розсуд згідно з погодженими домовленостями.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини як дата, час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири роки) з випробуванням строком 2 роки.

Захисник та обвинувачений ОСОБА_3 просили суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

ОСОБА_4 обвинувачується увчинені кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.186КК України,яке кваліфікованеяк відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини як дата, час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири роки) з випробуванням строком 2 роки.

Захисник та обвинувачений ОСОБА_4 просили суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал», код ЄДРПОУ 34664251, ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинувачених, захисників, суд відповідно до ч. 3 ст.349КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.186КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України,оскільки він вчинив за попередньою змовою групою осіб відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи..

Також суд вважає повністю доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, також судом встановлено, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України,оскільки він вчинив за попередньою змовою групою осіб відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст.61Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин.

В свою чергу, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 є раніше не судимою особою.

У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи.

Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин.

В свою чергу, суд бере до уваги і те, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше не судимою особою.

У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_4 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи.

Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, врахування кожної з них при призначенні покарання, за умови встановлення їх наявності у кримінальному провадженні, є обов`язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого злочину та повторності його вчинення. Вказані форми посткримінальної поведінки особи свідчать про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Визнання даних обставин такими, що пом`якшують покарання, стимулює осіб, які вчинили злочини, до критичної переоцінки своєї діяльності, а також сприяє своєчасному розкриттю злочинів.

Згадані пом`якшуючі обставини, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебуває в неофіційних шлюбних стосунках, має на утриманні малолітню дитину, постійне місце проживання, роботу, в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дають суду підстави для призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення, а саме - строком на 4 роки, та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки.

Крім того, згадані пом`якшуючі обставини, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, роботу, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування, в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дають суду підстави для призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення, а саме строком на 4 роки, та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, яке, як зазначено, має бути індивідуальним щодо кожної особи, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинувачених без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ними нових злочинів.

У той же час, відповідно до вимог ст.76 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого для встановлення факту його виправлення, суд вважає за необхідне:

-покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Щодо цивільного позову потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал» у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути усолідарному порядкуз ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал» матеріальну шкоду у розмірі 300 (триста) гривень 00 коп.

Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених на користь держави в особі «КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики м. Одеси» (Центр-№077» витрати на залучення спеціаліста, відповідно до акту надання послуг №358 від 28.07.2020р. на загальну суму 481,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 17 лютого 2022 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 17 лютого 2022 року.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 300,00 грн., задовольнити у повному обсязі.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський інвестиційний капітал», код ЄДРПОУ 34664251, матеріальну шкоду у розмірі 300 (триста) гривень 00 коп.

Речові докази:1DVDдиск «Verbatim»серійний номерМАР 638VA4113240з відеозаписами;з нагруднихвідеореєстраторів співробітниківУПП вОдеській області,1DVDдиск «Videx»серійний номер070641912221036з копіямивідеозаписів знагрудних відеореєстраторівгрупи швидкогореагування ТОВ«Агенство охорони«Центр», 1DVDдиск «Videx»серійний номер0706191222036з оригіналомвідеозапису зкамер зовнішньоговідеоспостереження №132ТОЦ «PARKTOWER»; 2DVDдиски звідеозаписами камервуличного спостереженнясистеми «Безпечнемісто» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави в особі «КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики м. Одеси» (Центр-№077» (код ЄДРПОУ 23211998, р/р НОМЕР_4 ) витрати на залучення спеціаліста, відповідно до акту надання послуг №358 від 28.07.2020р. у сумі 240 (двісті сорок) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави в особі «КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики м. Одеси» (Центр-№077» (код ЄДРПОУ 23211998, р/р НОМЕР_4 ) витрати на залучення спеціаліста, відповідно до акту надання послуг №358 від 28.07.2020р. у сумі 240 (двісті сорок) гривень 99 копійок.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1