Рішення

від 17.02.2022 по справі 656/93/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 656/93/22

Номер провадження 2-о/656/8/22

15.02.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Неіло І.І.,

за участі сторін цивільного провадження:

заявниця ОСОБА_1 не прибула,

представник заявниці адвокат Шкодич С.О.,

заінтересована особа - Іванівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області,

розглянувши в смт Іванівка Іванівського району Херсонської області з повідомленням (викликом) сторін в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шкодич Сергій Олексійович,заінтересована особа Іванівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В :

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до заінтересованої особи об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа № 656/8/22 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Предметом заяви є встановлення факту належності документу особі.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Підсудність справи Іванівському районному суду Херсонської області визначається, оскільки відповідає вимогам ст.ст.315-318 ЦПК України.

П.6 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Іванівському районному суду Херсонської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб.

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позиція особи, яка подала заяву.

Заявниця у своїй заяві зазначає, що в січні 2022 року вона звернулася до Іванівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з метою оформлення документів та подання заяви для отримання пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Позивачка для підтвердження свого трудового стажу достатнього для призначення пенсії за віком було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 та трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , проте їй повідомили, що трудова книжка серії НОМЕР_2 не може бути прийнята як документ який підтверджує трудовий стаж, оскільки особисті дані зазначені в такій трудовій книжці різняться з особистими даними зазначеними у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , оскільки у свідоцтвах про народження і укладення шлюбу прізвище зазначено правильно як « ОСОБА_2 », однак у трудовій книжці серії НОМЕР_2 вказано не правильно прізвище позиваки як « ОСОБА_3 », тобто прізвище написано через літеру «е» ОСОБА_3 . Позивачка вважає, що вказана неточність виникла через орфографічну помилку особи, яка виписувала трудову книжку. Зазначає, що трудова книжка була видана колгоспом «8 Березня», який на даний час не існує, тому внести зміни, доповнення до даної трудової книжки не виявляється можливим. У зв`язку з чим, вважає, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, в тому числі трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. У зв`язку з чим вимушена звернутися в суд з вимогою встановити факт належності їй трудової книжки серії НОМЕР_2 .

В судовому засіданні представник заявниці адвокат Шкодич С.О. подану заяву підтримав, додатково пояснив і уточнив, що доцільно встановити факт належності заявниці трудової книжки колгоспниці серії НОМЕР_2 з датою заведення 01.07.1978 року колгоспом «8-го березня» Балашовської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Позиція заінтересованої особи.

Заінтересована особа не забезпечила самопредставництво при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтверджуючим документом про вручення ухвали про відкриття провадження та заяви.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Заявницею 15.02.2022 року подано заяву.

Заявницею 15.02.2022 року подано заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді на мобільний номер телефону.

Від заявниці та її представника інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Від заінтересової особи клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.02.2022 року прийнято до розгляду заяву та відкрито спрощене провадження у цивільній справі.

Судове засідання про справі призначалося 18.02.2022 року.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

18.02.2022 року по справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.12.2021 року Іванівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Генічеському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

30.04.1988 року ОСОБА_4 одружилася, про що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Балашовською сільською радою Іванівського райну Херсонської області і після одруження змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_5 » і з приводу чого в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу здійснено запис за №2.

01.07.1978 року колгоспом «8-го березня» Балашовської сільської ради Іванівського району Херсонської області було заведено трудову книжку колгоспниці серії НОМЕР_2 , в якій прізвище власника трудової книжки вказано як « ОСОБА_3 ». В подальшому, в квітні 1988 року після укладення шлюбу, прізвище « ОСОБА_2 » було замінено на прізвище « ОСОБА_5 » у зв`язку із зміною прізвища при укладенні шлюбу.

Згідно архівної довідки № 04-01/18 виданої 14.02.2022 року головним спеціалістом архівного відділу №1 Генічеської районної державної адміністрації вбачається, що згідно архівного фонду колгосп «8 Березня» Іванівського району Херсонської області за 1986 рік значиться, що ОСОБА_4 прийнята в члени колгоспу «8 Березня» на підставі рішення правління колгоспу «8 Березня» від 23.09.1986 року протокол № 8.

Окрім цього, 18.08.1977 року було заведено трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій прізвище власника трудової книжки вказано як « ОСОБА_2 ».

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища виданого Іванівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Генічеському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що до одруження прізвище заявниці було « ОСОБА_2 ».

Не погоджуючись з допущеними помилками в правовстановлюючих документах, заявниця звернулася в суд з даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у паспорті чи іншому правовстановлюючому документі.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Заява подана у відповідності до вимог ст.4 ЦПК України, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів і відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Така заява подана у відповідності до вимог ст. 19 ЦПК України оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин і цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку окремого провадження.

Згідно вимог ч.7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства, де розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

П.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено розгляд справи судом про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно вимог ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, тому в таких випадках, відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 року № 15 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності документів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до ї особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст..13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст..55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що заявниці 01.07.1978 року колгоспом «8-го березня» Балашовської сільської ради Іванівського району Херсонської області було видано трудову книжку колгоспниці серії НОМЕР_2 , в якій прізвище заявниці помилково зазначене як « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_2 ».

Заявницею надано правовстановлюючі особисті документи повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.12.2021 року Іванівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Генічеському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Балашовською сільською радою Іванівського райну Херсонської області, а також витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища виданого Іванівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Генічеському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з яких вбачається, що до одруження прізвище заявниці було « ОСОБА_2 ».

Суд вважає, при розгляді даної справи знайшов підтвердження юридичний факт належності заявниці ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки колгоспниці серії НОМЕР_2 з датою заведення 01.07.1978 року колгоспом «8-го березня» Балашовської сільської ради Іванівського району Херсонської області, в якій прізвище заявниці помилково зазначене як « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_2 ».

Помилка у написанні прізвища заявниці у правовстановлюючому документі допущена під час його виготовлення.

Будь-яких інших доказів, окрім наданих доказів заявницею, матеріали справи не містять.

Приймаючи до розгляду даний позов і вирішуючи спір, суд дотримувався принципу доступу до правосуддя, оскільки надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви порушує право особи, на доступ до правосуддя. Так, у справі Перез де ОСОБА_6 до Іспанії від 28.10.1998 року (§49, заява № 28090/95) ЄСПЛ визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справі Вальчілі до Франції від 26.07.2007 року, заява № 35787/03).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом ст..ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог в повному обсязі.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданій заяві заявниця не просить стягнути судові витрати.

Згідно долученого оригіналу квитанції №2711-6623-2945-4419 від 15.02.2022 року вбачається, що заявницею було оплачено судовий збір у сумі 496,20 грн за подання до суду заяви.

Вимогами п.7 ст..294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, зважаючи на вимоги процесуального закону, суд вирішив не відшкодовувати заявниці судові витрати.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,19,23,27,28,76-78,81,95,258,259,263-265,268,272,273,280-283,294,315,316,319 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шкодич Сергій Олексійович, заінтересована особа Іванівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити в повному обсязі.

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 правовстановлюючого документу, а саме трудової книжки колгоспниці серії НОМЕР_2 з датою заведення 01.07.1978 року колгоспом «8-го березня» Балашовської сільської ради Іванівського району Херсонської області, в якій прізвище заявниці помилково зазначене як « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_2 ».

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Заявниця: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_6 , виданий 02.12.2021 року, орган видачі 6523; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Іванівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 75401, Херсонська область Генічеський район смт Іванівка вул. Іванівська,34; код платника податків за ЄДРПОУ 40362162.

Повний текст судового рішення складено 23.02.2022 року.

Суддя Р.І. Ференц