Постанова

від 15.02.2022 по справі 640/4444/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4444/21 Головуючий у 1 інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Лічевецького І.О.

За участю секретаря Несін К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" до Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" (далі - ТОВ "Торговий Дім "Дельта Вілмар") звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 та №313/28-10-53-10 від 22.12.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 та №313/28-10-53-10 від 22.12.2020.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що перевіркою не можливо підтвердити послуги щодо транспортування сільськогосподарської продукції від контрагента позивача - ТОВ «КАС-АГРО» до місця призначення, вказаного в Договорі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду електронною поштою від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" - Заржицької Валерії Олександрівни надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання по справі № 640/4444/21, призначене на 09.02.2022 р. о 11:00 год. в режимі відеоконференції, доручити проведення судових засідань у режимі відеоконференції Південно-Західному апеляційному Господарському суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" - Заржицької Валерії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

07 лютого 2022 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розгляд справи було відкладено.

В силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг

20 листопада 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.11.2020 №523/28-10-53-10/36369434, яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар":

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки, ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 "Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок З ДЗ): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 12 206 234 грн.;

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки, ним завищено від`ємне значення з ПДВ, відображене у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 9 316 985 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 20.11.2020 р. №523/28-10-53-10/36369434 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 312/28-10-53-10 від 22.12.2020 про зменшення розміру бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 12 206 234 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 6 103 117 грн.;

- № 313/28-10-53-10 від 22.12.2020 про зменшення суми від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9 316 985 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт від 20.11.2020 №523/28-10-53-10/36369434 (далі - Акт перевірки) (Т.1 а.с. 19-38).

В Акті перевірки вказано про порушення ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар":

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки, ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 "Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок З ДЗ): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 12 206 234 грн.;

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки, ним завищено від`ємне значення з ПДВ, відображене у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 9 316 985 грн.

На підставі Акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2020 року №312/28-10-53-10 та №313/28-10-53-10 (Т. 1 а.с. 50-53).

Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «КАС-АГРО».

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного, зокрема, у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 815/4628/15, від 30 червня 2021 року у справі № 813/5927/15, від 06 липня 2021 року у справі № 810/4984/15, від 13 липня 2021 року у справі № 815/250/16, від 03 серпня 2021 року у справі № 808/628/16.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «КАС-АГРО».

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» (Постачальник) було укладено Договір поставки №500005404 від 03 серпня 2020 року (далі - Договір №500005404) (Т. 1 а.с. 61-64).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити насіння ріпаку, врожаю 2020р. українського походження (надалі - Товар), на умовах, викладених в цьому Договорі.

Згідно п. 2.1 Договору №500005404, кількість товару, що підлягає постачанню за договором складає 500 т (допустиме відхилення кількості Товару +/- 5% за вибором Постачальника).

За приписами п. 3.1-3.3 Договору №500005404, Постачальник зобов`язується поставити товар у строк з 03.08.2020 по 10.08.2020.

Базис поставки товару ПАР в редакції Інкотермс - 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору: ТОВ «Дельта Вілмар Україна», Переробний комплекс олійних культур, Одеська обл.,м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28.

Вид транспорту для перевезення Товару: автотранспорт та/або залізничний транспорт. Кожний транспортний засіб з товаром повинен супроводжуватися відповідною накладною.

Пунктом 3.5 Договору №500005404 визначено, що право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходить в момент розвантаження Товару в місці Поставки, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.

Положеннями п. 5.1 Договору №500005404 передбачено, що Покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання Покупцем товару за якістю та кількістю в місці поставки, а також отримання: фасової або сканованої копії: рахунку-фактури Постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, видаткової накладної, копії Акту перерахунку ціни партії Товару, оригіналів транспортних накладних, складених згідно вимог чинного законодавства, податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до Додаткових угод від 03 серпня 2020 року №1 та №2, сторони дійшли до згоди викласти п.3.1 Договору в наступній редакції: «Постачальник зобов`язаний поставити товар у строк з 03.08.2020 по 15.08.2020» (Т. 1 а.с. 65-66).

На підтвердження виконання вказаного Договору позивачем надано:

- рахунки №6 від 06.08.2020, № 7 від 06.08.2020, № 8 від 08.08.2020, № 9 від 09.08.2020, № 10 від 10.08.2020, № 11 від 11.08.2020, № 12 від 11.08.2020, № 13 від 12.08.2020, № 14 від 15.08.2020;

- видаткові накладні № 102 від 06.08.2020, № 103 від 06.08.2020, № 104 від 08.08.2020, № 105 від 09.08.2020, № 106 від 10.08.2020, № 107 від 11.08.2020; № 108 від 11.08.2020; № 13 від 12.08.2020, № 14 від 15.08.2020;

- товаро-транспортні накладні від 03.08.2020 № 233, від 05.08.2020 № 4 та № 5, від 08.08.2020 №127, № 128, № 0102, № 007, від 09.08.2020 № 121, від 10.08.2020 № 146, від 11.08.2020 № 0103 та № 1968, від 13.08.2020 № 104 та № 777 (Т.1 а.с. 67-115)

- акти перерахунку ціни партії товару від 06.08.2020, від 08.08.2020, від 09.08.2020, від 10.08.2020, від 11.08.2020, від 12.08.2020, від 15.08.2020.

Крім того, за наслідками господарських операцій були оформлені та своєчасно зареєстровані наступні податкові накладні: від 11.08.2020 № 7 та № 6, від 12.08.2020 № 8, від 15.08.2020 № 9, від 08.08.2020 № 3, від 10.08.2020 № 5, від 09.08.2020 № 4, від 06.08.2020 №2, від 06.08.2020 № 1.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, усі вищевказані документи складені відповідно до вимог законодавства та містять усі необхідні реквізити, а відтак є належним підтвердженням фактів поставки та зберігання зернових, а також проведення оплати. Крім того, зазначені документи були надані відповідачеві під час проведення перевірки.

Так, апелянт вказує, що перевіркою не можливо підтвердити послуги щодо транспортування сільськогосподарської продукції від контрагента позивача - ТОВ «КАС-АГРО» до місця призначення, вказаного в Договорі, а саме: м. Южне вул. індустріальна, 6.

Також, в Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки товаро-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення, зокрема водії, вказані в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» до перевірки, не є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» та не є працівниками перевізника.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

На переконання колегії суддів, посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентом, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, є необгрунтованими, оскільки, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

В Акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного аналізу ЄРПН встановлено придбання ТОВ «КАС-АГРО» товару «насіння ріпаку» у постачальників : ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) -135.96 т. ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )-130,04 т.; ФГ "Мартиненко О.М."(код ЄДРПОУ 42567187) - 33,86 т. Крім того, аналізом ЄРПН встановлено придбання ТОВ «КАС-АГРО» транспортних послуг у ТОВ "ТРЕВЕЛТРАНС" (код ЄДРПОУ 41938126) на 293.7 т. вантажу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були додані документи по ланцюгу постачання товару, а саме, докази в підтвердження придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» насіння ріпаку у загальній кількості 299,865 тон у наступних постачальників:

- ФГ «Мартиненко О.М.»: - Договір купівлі-продажу №1-27/07/20 від 27.07.2020; -накладна № 27 від 04.08.2020 на обсяг 33,865 тон насіння ріпаку; - звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-сг; - належним чином зареєстровану з боку ФГ « ОСОБА_3 » податкову накладну; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФГ «Мартиненко О.М.»;

- ФОП ОСОБА_2 : - Договір купівлі-продажу №1-03/08/20-10 від 03.08.2020; -видаткові накладні на загальний обсяг 130,04 тон насіння ріпаку; - належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_2 податкові накладні; - довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №16 від 30.07.2020р., що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 300,9912га, яка підтверджується Довідкою Держгеокадастру у Дніпропетровській області; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_2 ;

- ФОП ОСОБА_1 : - Договір купівлі-продажу №1-03/08/20-11 від 03.08.2020; -видаткові накладні на загальний обсяг 135,96 тон насіння ріпаку; - належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_1 податкові накладні; - довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №10 від 31.07.2020, що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 690,0428 яка підтверджується Довідкою, виданою Преображенським старостинським округом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровській області; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, апелянт вказує, що незначна кількість працівників у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 свідчить про неможливість виконання у серпні 2020 року оформлених господарських операцій з реалізації товарі, а саме, насіння ріпаку 2020 року в кількості 135,96 т. та 130.04 т.

Також, апелянт посилається на те, що, згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2020 року, вищевказаними фізичними особами-підприємцями дохід самозайнятим особам (157 ознака) та фізичним особам-орендодавцям (106 ознака) не виплачувався.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема, і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте, така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, відповідачем не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (роботи, послуги), отриманий від контрагентів, мав реальний і товарний характер та був використаний в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, беручи до уваги викладене, відповідачем безпідставно зменшено податковий кредит за вищевказаними операціями.

Стосовно посилання апелянта на висновки, що містяться в постановах Верховного Суду від05.08.2021 у справі №810/393/18, від 05.08.2021 у справі № 820/4287/17, від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, втім фактично відповідач просить застосувати висновки Верховного Суду за результатами дослідження ним певних обставин у справі про спір між іншими сторонами.

Слід зазначити, що висновки у кожній з наведених апелянтом справ здійснені за результатами оцінки різних аспектів спірних правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Інші аспекти спірних правовідносин та інше обґрунтування відповідного позову, що досліджувалось судами у межах справи, на яку посилається відповідач, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів, правовим обґрунтуванням позовних вимог.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Лічевецький І.О.

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2022 р.