Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/24277/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24277/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від від 24 червня 2021 року, суддя Смолій І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не включення відомостей стосовно позивача до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду протиправною;

- зобов`язати відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей, що позивача на суму 200 000,00 грн

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.02.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір №004-08503-10215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро, відповідно до умов якого сума вкладу складає 7 000,00 (сім тисяч євро 00 євро центів) (п. 1.2), вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6. цього Договору, та по "10" серпня 2015 року включно (п. 1.3), процентна ставка на суму Вкладу становить 4.5 (п`ять цілих п`ять десятих) процентів річних.

У відповідності до п. 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п.1.10. Договору у разі закінчення строку залучення Вкладу п.1.3 даного Договору, або в разі дострокового припинення дії цього Договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку.

У випадку, якщо Вкладник письмово заявляє про бажання достроково припинити дію цього Договору або про бажання зняти частину Вкладу до закінчення строку, зазначеного в п. 1.3 цього Договору або продовженого відповідно до умов, викладених в п. 1.11 цього Договору, дія цього Договору вважається припиненою достроково, а Банк виплачує Вкладнику весь Вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на Рахунку, за ставкою: 0.01 (Нуль цілих одна сота) процентів річних. При цьому, вкладник зобов`язаний письмово повідомити Банк про вимогу повернення Вкладу або його частини не менш, ніж за 3 (три) банківські дні до очікуваної дати повернення.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI, щодо умов гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн. для одного вкладника в одному банку.

У відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45740921 від 11.02.2015 року, на рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 7 000,00 євро, призначення платежу: Переказ коштів від ОСОБА_2 .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", згідно з яким з 03.03.15р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ "ДЕЛЬТА БАНК", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03.08.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" до 02.10.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича до 02.10.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

16.09.2015 Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" прийнято наказ №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", згідно якого вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та перелік яких наведено у додатку №1 до цього наказу.

У листопаді 2019 року представник позивачки звернулася до Уповноваженої особи із адвокатським запитом, у якому, серед іншого, просила повідомити чи було включено інформацію по рахунку № НОМЕР_1 в національній валюті в ПАТ «Дельта Банк» до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Якщо інформацію не було включено, представник позивача просила повідомити підстави, з яких прийняте таке рішення.

Листом від 26 листопада 2019 року № 5167 Уповноважена особа повідомила, що за результатами перевірки було виявлено, що договір банківського вкладу № 004-08503-110215 від 11 лютого 2015 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , є нікчемним правочином, про що вкладника повідомлено листом від 23 вересня 2015 року № 881/2742.

Позивачка вважає дії відповідача протиправними щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу, не включення її до переліку та не відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом, оскільки вони суперечать вимогам законодавства України та порушують її права, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що позивач 02.06.2016 року зверталася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із тотожним адміністративним позовом. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито з посиланням на те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів (а.с. 35).

Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №640/24277/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з висновками постанови Верховного Суду від 16.12.2020, якою справу скеровано для продовження розгляду, судами не було прийнято до уваги, що судова практика щодо визначення юрисдикції спорів зазначеної категорії тривалий час не була стабільною і зазнавала змін в частині віднесення спорів до юрисдикції адміністративних судів, а тому судам попередніх інстанцій, під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, необхідно було з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку, чи зверталась позивач з такими ж вимогами до суду в порядку цивільного судочинства та чи можуть бути такі обставини визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка отримала письмову відповідь та дізналась про порушення свого права після листа-відповіді від Уповноваженої особи на ліквідацію №5167 від 26.11.2019, що була надана на адвокатський запит від 15.11.2019.

Факт отримання (чи можливість отримання) позивачем повідомлення про нікчемність правочину чи ознайомлення з ним матеріали справи не містять, а тому клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надходження на відкритий позивачкою депозитний рахунок грошових коштів шляхом так званого «дроблення» більшого депозиту іншого вкладника свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум, які перевищують суми гарантованого відшкодування, що дає певним особам переваги не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, тобто порушенням публічних правил банку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Колегія суддів зазначає, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10,00 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа Фонду дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа Фонду вважала нікчемним договір банківського рахунку між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Уповноважена особа не довела належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку за договором банківського вкладу у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження Уповноваженою особою не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи відповідача про те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як убачається із матеріалів справи, між 11.02.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір №004-08503-10215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро, відповідно до умов якого сума вкладу складає 7 000,00 (сім тисяч євро 00 євро центів) (п. 1.2), вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6. цього Договору, та по "10" серпня 2015 року включно (п. 1.3), процентна ставка на суму Вкладу становить 4.5 (п`ять цілих п`ять десятих) процентів річних.

У відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45740921 від 11.02.2015 року, на рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 7 000,00 євро, призначення платежу: Переказ коштів від ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок позивачки відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Отже, кошти розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивачка підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що забороняється зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, оскільки чинне законодавство передбачає можливість зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок від іншої особи, що не суперечить положенням пункту 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492.

Водночас, відповідач не довів, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивачка отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Таким чином, оскільки вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації (03 березня 2015 року), тому позивачка підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Колегія суддів приходить до висновку, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» не доведено наявності правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому вона підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» не наведено правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приписами пункту 6 розділу ІІ Положення № 14 (у редакції станом на момент розгляду справи) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, слід зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо рахунку позивача, відкритого у ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 826/9691/16, від 26 квітня 2019 року у справі № 804/235/16, від 03 липня 2020 року у справі № 826/26527/15, від 02 лютого 2021 року у справі № 826/1567/16, від 21 травня 2021 року у справі №804/4897/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що то належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 11 лютого 2015 року № 004-08503-10215, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАСУ).

Отже, оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, вважати законним таке судове рішення не має правових підстав, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 768,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №56 від 23.12.2019 та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 1152,60 грн, що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2382170130.1 від 16.12.2021.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 11 лютого 2015 року № 004-08503-10215, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.