Постанова

від 20.02.2022 по справі 240/756/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/756/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнати незаконними та протиправними дій Управління праці та соціальною захисту населення Коростишівської державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи; зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської державної адміністрації видати йому ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, з часу його звернення, тобто з 23 березня 2020 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що він отримав травму під час проходження військової служби та при виконанні службових обов`язків, тому на підставі ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.05.1979 по 03.10.1980 позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується довідкою військового комісаріату Коростишівського ОМВК №708 від 14.08.2013.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №109143 від 11.05.2018 ОСОБА_1 з 11.05.2018 встановлено безтерміново другу групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду №240/7881/20 від 06.07.2020 визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року про видачу посвідчення, як особі, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, другої групи та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області розглянути вказану заяву ОСОБА_1 .

За результатами розгляду звернення позивача щодо встановлення статусу інваліда війни та на виконання рішення суду Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області листом №479 від 27.07.2020 повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення такого статусу, оскільки позивач не підпадає під дію жодного пункту ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем травм, поранень, каліцтва безпосередньо під час участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, тому відсутні підстави для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст.4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Ч.2 ст.7 Закону №3551-XII додатково визначено 13 категорій осіб, яких також віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №3551-XII ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі - Положення №302).

Відповідно до п.3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно з п.7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

П. 10 Положення №302 передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, у разі віднесення особи до однієї з категорій, передбачених ст.7 Закону №3551-XII, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення видають такій особі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XII, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а дійшов наступних висновків:

"...надання особі статусу інваліда війни відповідно до вимог ст.7 Закону №3551-XII необхідним є існування наступних умов: отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

У свою чергу, частиною 7 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Отже, проходження строкової військової служби не обов`язково пов`язане з обставинами, визначеними у ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст.7 Закону 3551-XII.

Як встановили суди попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, а саме, під час проходження ним строкової військової служби у мирний час, що виключає можливість надання йому статусу саме інваліда війни".

Крім того, у постанові від 06.11.2013 у справі №21-377а13 Верховний Суд зазначив про те, що поширення на особу статусу інваліда війни у розумінні статті 7 Закону №3551-XII нерозривно пов`язане із наявністю у такої особи статусу ветерана війни, гарантії соціального захисту яких безпосередньо регулюються цим Законом.

Натомість, частиною 1 статті 4 Закону №3551-XII встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що надання особі статусу інваліда війни відповідно до вимог ст.7 Закону №3551-XII можливе за умови отримання травм, поранень, каліцтва безпосередньо під час участі у бойових діях, а саме: під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби на фронті або у зв`язку з участю в бойових діях у мирний час.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №109143 від 11.05.2018 ОСОБА_1 з 11.05.2018 встановлено безтерміново другу групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби (а.с.33).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що вказане захворювання набуте внаслідок безпосередньої участі у бойових діях.

З огляду на вищенаведене та встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а тому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.