Рішення

від 06.06.2021 по справі 240/756/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/756/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати незаконними та протиправними дії Управління праці та соціальною захисту населення Коростишівської державної адміністрації щодо відмови йому у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської державної адміністрації видати йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Харитонівка, Коростишівського району, Житомирської області посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, з часу його звернення, тобто з 23 березня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки з травня 1979 року по жовтень 1980 року дійсно проходив військову службу в Збройних Силах України, де і отримав захворювання під час виконання службових обов`язків.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

20.04.2021 до суду надійшов відзив на позов від 16.04.2021, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає твердження позивача про порушення чинного законодавства безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Відмічає, що згідно довідки №102143 серії 12 ААБ від 11.05.2018 причиною інвалідності є захворювання отримане в період проходження військової служби, а тому відсутні підстави для видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Позивач у період з 19.05.1979 по 03.10.1980 проходив строкову військову службу, що підтверджується довідкою військового комісаріату Коростишівського ОМВК №708 від 14.08.2013.

Як свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №109143 від 11.05.2018, ОСОБА_1 , з 11.05.2018 встановлено безтерміново другу групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду №240/7881/20 від 06.07.2020 визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року про видачу посвідчення, як особі, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, другої групи та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області розглянути вказану заяву ОСОБА_1 .

За результатами розгляду звернення позивача щодо встановлення статусу інваліда війни та на виконання рішення суду Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області листом №479 від 27.07.2020 повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення такого статусу, оскільки позивач не підпадає під дію жодного пункту ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій на території інших країн визнаються, зокрема, військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Так, слід відмітити, що зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи.

Так, за змістом свідоцтва про хворобу, яке є основним документом військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, захворювання ОСОБА_1 отримане в період проходження військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 12 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Пунктом «д» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням службових обов`язків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 Питання медико-соціальної експертизи медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема:

- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, а тому суд погоджується з позицією відповідача, про те що позивач не має права на встановлення йому статусу інваліда війни та отримання вказаного посвідчення.

Саме поняття "обов`язків військової служби", в Законі №3551-XII є невід`ємно пов`язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону від 22.10.1993 № 3551 -XII.

Аналогічне трактування поняття "обов`язків військової служби" у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-377а13, де зазначено: "... віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у ст. 4 цього Закону".

Відповідно до ст. 4 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносяться виключно особи - з числа військовослужбовців діючої армії та ін., які одержали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті в районі воєнних дій, та ін., а тому позивач не підпадає, під дану категорію.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи позивачу у наданні статусу інваліда війни ІІ групи, відповідач мотивував своє рішення тим, що позивач не підпадає під дію жодного пункту ст.7 Закону № 3551-XII. При цьому, відповідачем визнано, що позивач захворів в період проходження строкової військової служби з травня 1979 року по жовтень 1980 року, що у свою чергу підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, із матеріалів справи суд позбавлений можливості перевірити факт того, чи позивач дійсно брав участь у військових діях, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини, та у складі якої військової частини і на якій безпосередньо території, а також те, що захворювання позивача пов`язане з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби.

Так, правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 (далі - Положення №302).

Згідно із пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно із пунктом 10 Положення №302 "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Так, дійсно слід врахувати, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, що підтверджується наявними доказами у справі, зокрема, свідоцтвом про хворобу № 625 від 12.09.1980, листом військово-лікарської комісії №2568 від 20.08.2013.

Втім, відомості про факт та обставини будь-яких травм, поранень, каліцтва отриманих позивачем безпосередньо під час участі у бойових діях під час захисту Батьківщини у матеріалах справи відсутні, а тому підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видачі відповідного посвідчення на думку суду, відсутні.

З огляду на зазначене відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є обґрунтованою.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 194, 205, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Святотроїцька, 18, м.Коростишів, Житомирська область,12501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 03192715) про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255Кодексу адміністративного судочинства Українитаможе бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 07.06.2021.