Постанова

від 20.02.2022 по справі 140/5199/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5199/21 пров. № А/857/21404/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській областіна рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Денисюком Р.С. у м.Луцьку Волинської області о 14:42, повний текст якого складений 18 жовтня 2021 року, у справі №140/5199/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Волинь-Транс-Сервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2021 року позивач Приватне підприємство "Волинь-Транс-Сервіс" звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2021 № 0010230902.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення вказує на те, що підприємство у своїй діяльності не допускало порушень вимог ст.15 Закону №481/95-ВР. Придбання пального у встановлених контролюючим органом об`ємах позивачем не заперечується. Однак, зауважує, що до 30.11.2020 піприємство не мало на балансі резервуара ємністю 10000 л, що спростовує висновки податкового органу про те, за в період з 01.04.220 по 20.12.2020 доставка пального здійснювалась на адресу позивача. Згідно доводів позивача, ємність для зберігання пального ним придбана лише 30.11.2020 та цього ж дня здійснено відповідні монтажні роботи. До моменту придбання резервуару пальне зберігалось у паливних баках належних підприємству транспортних засобів та у бензовозах, що використовувались ним як орендарем для доставки пального за місцезнаходженням підприємства, де заправлялись транспортні засоби. Крім того, вважає, що перевірка проведена за за відсутності підстав для її призначення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено факту зберігання позивачем пального без наявності ліцензії у період з 01.04.2020 по 20.12.2020. Зокрема суд вказав на те, що пальне, яке придбавалося позивачем, використовувалося саме для здійснення господарської діяльності позивача та могло зберігатися у паливних баках власних та орендованих транспортних засобів.

При цьому судом не встановлено порушень порядку проведення фактичної перевірки контролюючим органом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено, що ПП «Волинь-Транс-Сервіс» лише 20.12.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального (виключнодля потреб власного споживання чи промислової переробки) на адресу місця зберігання: м. Луцьк, вул.Дубнівська,66. Судом не враховано, що власником пального фактично виступав позивач, а в ПрАТ «Луцьавтодор» бензовози брались лише в оренду з метою зберігання залишків пального після зливання у паливні баки придбаного пального. Тобто, фактично мало місце зберігання позивачем пального у бензовозі ПрАТ «Луцькавтодор» за відсутності відповідної ліцензії, чим порушено ч.1ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального без наявної діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб.

Вказує на те, що Законом окреслений чіткий перелік місць зберігання пального, для яких не вимагається отримання ліцензії. Згідно доводів скаржника, у випадку зберігання позивачем пального у бензовозі, як ємності, що використовується для зберігання пального, платник податків повинен отримати ліцензію на його зберігання.

З врахуванням наведеного скаржник вважає висновки суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.03.2021 № 0010230902 та наявність підстав для його скасування помилковими.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності Приватного підприємство "Волинь-Транс-Сервіс" є: вантажний автомобільний транспорт (49.41), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів (77.11), надання в оренду вантажних автомобілів (77.12).

02.02.2021 Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ПП "Волинь-Транс-Сервіс", що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул. Дубнівська, 66, де підприємство здійснює господарську діяльність, на підставі наказу від 02.02.2021 №430, направлень на перевірку від 02.02.2021 № 297, № 298.

Перевірка проведена у присутності представника суб`єкта господарювання - головного бухгалтера Лобарчук В.Ю., який підписав акт перевірки із зауваженнями.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1статті 15 Закону України"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", про що складено акт №03/1046/09-01/37669289 від 08.02.2021 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального (а.с. 17-18).

Зі змісту акту перевірки слідує, що згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 по 20.12.2020 встановлено, що ПП "Волинь-Транс-Сервіс" придбало пальне - важкі дистиляти (газойлі) дизельне паливо відповідно до акцизних накладних, наведених у додатку №1 до акту перевірки № 002519 від 08.02.2021. Доставка пального відповідно до акцизних накладних здійснювалась на адресу місця зберігання пального ПП "Волинь-Транс-Сервіс" за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 66, де розташована ємність (резервуар) місткістю 10000 л, в якій підприємство зберігає пальне для власних потреб.

При цьому, розвантаження дизельного палива було здійснено за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 66, що зазначено в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів. Вказані дії призвели до порушення вимогстатті 15 Закону України"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального без придбання відповідної ліцензії в період з квітня до 15.12.2020, так як підприємство придбало ліценцію на право зберігання пального терміном дії з 20.12.2020 по 20.12.2025.

Позивачем на акт перевірки було подано заперечення до ГУ ДПС у Волинській області, за наслідками розгляду яких, висновки акту перевірки від 08.02.2021, бланк № 002519 визнано законними, об`єктивними та обґрунтованими (а.с. 21-31).

На підставі висновків згаданого акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2021 №0010230902, яким за порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК Українита ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ПП "Волинь-Транс-Сервіс" застосовано штрафні санкції на суму 500000,00 грн (а.с.14).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги, рішенням ДПС України від 07.05.2021 №10387/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 02.03.2021 № 0010230902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 33-42).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.03.2021 № 0010230902 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу Українивизначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекційстаттею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

За вимогами п.80.7 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (на підставі якого було призначено перевірку) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 справі №820/4766/17.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Так, за визначеннями, наведеними в абзаці 52 та 56 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цимЗаконом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Згідно з ст.17 за порушення норм цього Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією ж нормою Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Частиною 22статті 18 Закону №481/95-ВР(заключні положення) визначено застереження: до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьомуЗаконідокументів.

Отже, ліцензія на право зберігання пального повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначенихст. 15 Закону № 481/95-ВР документів.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 05 серпня 2015 року (в редакції станом на 01.07.2019) видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.

На дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області було органом ліцензування, до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування зберігання пального.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Зі змісту аку перевірки слідує, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання позивачем пального у період з квітня 2020 року по 15 грудня 2020 року (до отримання ліцензії) за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб,чим порушено вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

У ПП «Волинь-Транс-Сервіс» наявна ліцензія на право зберігання пального виключно для власних потреб терміном дії з 20.12.2020 по 20.12.2025.

На спростування висновків акту перевірки позивач також стверджує, що отримане протягом спірного періоду, тобто до отримання відповідної ліцензії, придбання та монтажу резервуару ємністю 10000 л, пальне не зберігалось у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а заправлялось у баки автомобілів, а залишки знаходились в орендованих автомобілях (паливо цистернах) та в подальшому використовувались виключно для заправки транспортних засобів.

На підтвердження вказаних обставин позивачем додано копії:

- договори оренди транспортного засобу №01/06-24 від 24.06.2019 та №01/-7-01 від 01.07.2019, згідно яких позивач орендував у ПрАТ «Луцькавтодор» транспортні засоби марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 та ГАЗ, 030283 д.н.з. НОМЕР_2 ;

-акти №0У-0184 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2020, № ОУ-0236 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.05.2020, № ОУ-0303 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020; № ОУ-0373 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2020, № ОУ-0430 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2020, № ОУ-0492 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2020, № ОУ-0544 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2020, № ОУ-0629 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020;

-договір про надання послуг №01/12 від 01.12.2020, Додаткову угоду №1 до договору про надання послуг № 01/12 від 01.12.2020, Договір №03/12 про надання послуг від03.12.2020;

-свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с.75-86);

- договір купівлі-продажу № 308-1120 від 24.11.2020, укладений з ТзОВ «Комплексні аграрні системи» та додаток №1 Специфікацію від 24.11.2020 до Договору купівлі-продажу № 308-1120 від 24.11.2020;

-рахунок на оплату замовлення №1637 від 24.11.2020;

-видаткову накладну №1887 від 30.11.2020;

-акт надання послуг №1888 від 30.11220.

Позивач наголошує на тому, що у нього у спірний період не буловизначених ст.1 Закону № 481/95-ВР місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, лише 30 листопада 2020 року була придбана та вмонтована ємність для зберігання пального.

На думку позивача, транспортні засоби, який ним використовувались за договором оренди, не є місцем зберігання пального в розумінні ст. 15 ст. Закону № 481/95-ВР, пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а відтак вважає, що у нього не виникав обов`язок отримання ліцензії на зберігання пального.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (ст.15 Закону №481/95-ВР).

Частиною 19 ст.15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

-підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

-підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

-суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліценція на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до 14.1.6-1 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другоїстатті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначенихстаттею 229 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб - паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону №481.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки контролюючого органу про те, що суб`єкт господарювання у порушенняст.15 Закону №481/95-ВРздійснював зберігання ПММ без отримання відповідної ліцензії.

Позивач не заперечує та не спростовує факту відсутності у нього ліцензії протягом квітня 15 грудня 2020 року (до видачі ліцензії), а лише вказує на відсутність такого обов`язку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Доводи позивача, наведені у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, вказують на довільне тлумачення норм закону. Натомість, відповідачемГоловним управлінням ДПС у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень, підтверджено правомірність рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні дані про зберігання станом протягом періоду з квітня по 15 грудня 2020 року пального без належної на те ліцензії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР таправомірність накладення передбаченої частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР фінансовісанкції у виді штрафу в розмірі 500 000 грн за встановлене порушення, зафіксоване актом перевірки, а відтак і правомірність прийняття на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.03.2021 № 0010230902, яке прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у визначений чинним законодавством спосіб й скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №140/5199/21 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Волинь-Транс-Сервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний