Постанова

від 09.02.2022 по справі 924/451/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Справа № 924/451/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" , м. Київ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

- ОСОБА_1 ,

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", м. Київ,

про витребування земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурора - Безпалов А.В.

позивача - не з"явився

відповідача 1 - не з"явився

відповідача 2 - не з"явився

третіх осіб - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20682-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20682-СГ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь Хмельницької обласної прокуратури 1051 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь Хмельницької обласної прокуратури 1051 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, кадастровий номер скасований; окрім того, будь-яке право на неї не зареєстроване.

Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Також апелянт зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані прокурором, ані ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не надано доказів, що оскаржувана земельна ділянка є саме ділянкою державної форми власності та, що саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право розпоряджатись вказаною ділянкою та її слід повернути саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021, справу №924/451/20 призначено до розгляду на "18" травня 2021 року.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 27.04.2021 надати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копій цих відзивів та доданих до них документів учасникам справи; запропоновано відповідачу-1 та третім особам у строк до 27.04.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги та докази надсилання копій цих пояснень та доданих до них документів учасникам справи.

Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що ухвала суду від 26 березня 2021 року у справі №924/451/20 була отримана учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

07.04.2021 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 по справі №924/451/20 без змін.

На виконання вимог ухвали суду 05.05.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Хмельницької обласної прокуратури, в якому з підстав викладених у ньому, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" безпідставними, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 по справі №924/451/20 законним та обґрунтованим.

Відповідач-1 та треті особи своїми процесуальними правами на подачу письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги не скористалися.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.02.2022 об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

10.02.2022 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про розгляд справи без участі представника скаржника.

В судовому засіданні 10.02.2022 прокурор заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав свої пояснення. Інші учасники справи не забезпечили участь в судовому засіданні представників; повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи в установленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 19.08.2017 р. № 10-15451/15-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 06.09.2017 р.) земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тростинсько-Новоселицької сільської ради, Васильківського району, Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20682-СГ (згідно заяви ОСОБА_1 , яка знаходиться в матеріалах справи) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0090). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0090) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.03.2020, Комунальним підприємством "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 21.10.2017 зареєстровано за гр. ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090.

26.10.2017 до Єдиного державного реєстру речових прав на майно внесено запис про припинення права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.11.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Форк" Сулима П.Я.) за ТОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42,0000га (шляхом об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 із раніше сформованими ділянками), для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

Підстава виникнення права власності ТОВ "Форк" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 договір купівлі продажу від 26.10.2017.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42га. Дата державної реєстрації: 07.11.2017. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 4933, виданий 14.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603858, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2020р., за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603646, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, від 27.12.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Зарус-Інвест" Лемішевського Д.А.) за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40,0000га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.12.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Зарус-Інвест" Лемішевського Д.А.) за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

29.03.2018 внесено записи № 25502172 та №25501654 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл.; особа в інтересах якої встановлено обтяження: Головне Управління Національної поліції в Хмельницькій області Слідче управління, на підставі ухвали суду № 686/4632/18 від 21.03.2018.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2019 у справі № 676/88/19 позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про визнання недійсним наказу задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20682-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0090 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Рішення набрало законної сили 25.06.2019.

Листом від 24.01.2020 за вих.№05/1-116вих.-20 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати інформацію чи пред`явлено Управлінням позови з метою витребування (повернення) земельних ділянок ( в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090) з незаконного володіння.

29.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь за вих.№10-22-0.6-520/2-20, що ним не подано позову до суду відносно земельної ділянки з вказаним кадастровим номером.

Листом від 24.01.2020 за вих.№05/1-115вих.-20 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням повідомити про заходи, які вжито Управлінням з метою повернення земельних ділянок ( в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090) з незаконного володіння, державної реєстрації прав на них за державою.

29.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь за вих.№0-22-0.171-31/119-20, про те, що земельні ділянки (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090) переведені у архівний шар на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки від 06.11.2017 ЗВ-6806257172017 ТОВ "Форк" шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок на підставі розробленої 30.10.2017 ТОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ "Форк" для ведення особистого селянського господарства на території Староушицької селищної ради. Земельна ділянка утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок має загальну площу 42,0000га та кадастровий номер 6822455800:04:002:0144. Шляхом поділу вказаної земельної ділянки утворені земельні ділянки: 6822455800:04:002:0148 площею 40,0га (власник ТОВ "Зарус-Інвест", орендар ТОВ "Агро-Еко-Граунд") та 6822455800:04:002:0149 площею 2,0га (власник ТОВ "Зарус-Інвест", орендар ТОВ "Агро-Еко-Граунд") та на підтвердження державної реєстрації даних земельних ділянок заявнику видано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також поземельні книги.

Листом від 13.04.2020 (вих.№05/1-398вих.-20) заступник прокурора Хмельницької області повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із позовною заявою до ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" про витребування на користь держави земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:04:002:0090.

Прокурор звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20682-СГ.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у квітні 2020 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 806/1000/17, № 910/18283/17, № 812/1689/16, № 687/379/17-ц, № 906/506/18, № 904/583/18, № 914/225/18, № 921/31/18, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2019 у справі № 676/88/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі № 676/88/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право користування за ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру не вживає дій із захисту права державної власності на землю, посилаючись у своїх листах на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду з такої категорії спорів та відсутність коштів для звернення до суду для сплати судового збору, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, так і скаржник у касаційній скарзі, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Як свідчать матеріали справи, листування прокурора з ГУ Держгеокадастру з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0090, площею 2,0 га, тривало із серпня 2019 року, однак ГУ Держгеокадастру не вживало дій щодо витребування земельної ділянки.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд установив, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру, а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави.

Зазначене спростовує доводи апелянта щодо застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

За змістом частини 1 статті 317, частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів статті 388 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Відтак, до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володіння, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 станом на 17 жовтня 2017 року до державної власності підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, витягами з Державного земельного кадастру, даними Публічної кадастрової карти, а також державним актом про право постійного користування Державним підприємством "Староушицьке" земельною ділянкою державної форми власності.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20682-СГ (згідно заяви ОСОБА_1 , яка знаходиться в матеріалах справи) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0090). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0090) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 14.05.2019 у справі № 676/88/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20682-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0090 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Зазначеними судовим рішенням встановлено, що всупереч положень статей 116, 121 Земельного кодексу України громадяни ОСОБА_1 двічі скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 зареєстровано за ТзОВ "Форк".

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144 площею 42 га, яке здійснено за заявою ТОВ "Форк".

Право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0144 площею 42 га зареєстровано за ТОВ "Форк" 07.11.2017.

14.12.2017 ТзОВ "ФОРК" продало зазначену об`єднану земельну ділянку ТОВ "Зарус-Інвест" на підставі договору -купівлі-продажу № 4933.

В подальшому за заявою ТОВ "Зарус-Інвест" про державну реєстрацію земельної ділянки від 26.12.2017 об`єднану земельну ділянку поділено на земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0148 площею 40 га та земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0149 площею 2 га, що підтверджується інформацією ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

На час звернення з позовом ТОВ "Зарус-Інвест" є власником земельних ділянок кадастрові номери 6822455800:04:002:0148 та 6822455800:04:002:0149, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРП, що долучається до позовної заяви, а користувачем земельних ділянок є ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

З вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельної ділянки, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельної ділянки (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року, визнаного недійсним в судовому порядку через незаконність, то місцевий суд дійшов правильного висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

Апелянт, оскаржуючи судове рішення у справі, також посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки. Отже, станом на дату подання позову спірна земельна ділянка як об`єкти цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Водночас спосіб, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090 вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20 відповідно до яких право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Зарус-Інвест" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Судова палата у справі №924/454/20 зазначила, що в цьому випадку суди попередніх інстанцій з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшли правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Колегія суддів враховує, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" і у право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості витребування майна у зв`язку із накладенням арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшла і спірна, оскільки ухвалення рішення у справі №924/451/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про захист права власника шляхом витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.

Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", зокрема з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0148 і 6822455800:04:002:0149, які утворились шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:001:0144, яка створена за рахунок об`єднання земельних ділянок в тому числі і земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0090.

Колегія суддів зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захисту інтересів держави, запобігання подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

У справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

В даному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2021 у справі №924/451/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 23.02.2022

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.