Рішення

від 15.02.2022 по справі 907/521/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. м. УжгородСправа № 907/521/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 , смт.Розівка, Розівського району Запорізької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Квасок, с. Поляна Закарпатська область

третя особа на сторонні відповідача ОСОБА_3 , с. Голубине, Свалявського району, Закарпатської області

про зобов`язання вчинити певні дії

Секретар судового засідання Корольчук М.М.

Сторони не з`явилися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов, яким просить зобов`язати відповідача скликати та провести річні загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про розподіл чистого прибутку Товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. Позов заявлено з посиланням на статті 97, 116 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 29, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Ухвалою суду від 07.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.08.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

07.09.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

18.10.2021 від представника позивача Лишенко С.С. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

26.10.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про вступ в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, підписана представником Лишенко С.С., в якій просить зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасок» скликати та провести річні загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про розподіл чистого прибутку Товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Ухвалою від 27.10.2021 заяву ОСОБА_2 про вступ в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги у справі (вх. №02.3.1-08/914/21) від 26.10.2021 і додані до неї документи повернуто заявнику.

27.10.2021 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

11.11.2021 відповідачем подано через канцелярію суду заяву про відвід судді від розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.11.2021 заяву представника позивача про відвід судді Андрейчука Л.В. від розгляду справи №907/521/21 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 судова справа №907/521/21 розподілена судді Пригузі П.Д. для вирішення заявленого відводу.

Ухвалою від 16.11.2021 заяву представника позивача Лишенка С.С. про відвід судді Андрейчука Л.В. від розгляду справи №907/521/21 відхилити як безпідставну.

22.11.2021 представник позивача надіслав до суду відповідь на заперечення.

Ухвалою суду від 20.02.2022 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи по суті.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, проте суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, явка яких не визнавалась обов`язковою, за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач зазначає, він з моменту заснування (у 2003 році) по липень 2020 року (у липні 2020 року позивач на підставі договору дарування подарував свою частку в ТОВ «Квасок» ОСОБА_2 ) був одним зі співвласників ТОВ «Квасок», у статутному капіталі якого йому належало 25%, що у грошовому еквіваленті становить 112500,00 грн. З червня 2017 року по теперішній час на ТОВ «Квасок» не проводились загальні збори учасників Товариства з питань розподілу прибутку, не надавалась фінансова звітність та інформація щодо стану Товариства. З 2016 року позивачу не виплачувались дивіденди. Такими діями Відповідач на думку позивача порушив право не тільки Позивача, як учасника (засновника), а й всіх інших учасників Товариства.

Також позивач вказує, що Відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено інформації про нового учасника (кінцевого бенефіціарного власника) ОСОБА_2 .

Узагальнюючи свої доводи позивач стверджує, що Відповідачем, зокрема його керівником та учасником Товариства ОСОБА_3 , систематично порушуються права інших учасників Товариства, тому, на думку позивача, нагально потрібно вирішити питання щодо зобов`язання Відповідача скликати Загальні річні збори учасників Товариства.

Заперечення відповідача

Заявлений позов вважає необґрунтованим, а заявлені позовні вимоги такими що не підлягають до задоволення. Вказує, що на момент подання позовної заяви позивач не є учасником ТОВ «Квасок», оскільки відчужив свою частку на користь ОСОБА_2 . Відповідно, позивач, не будучи учасником ТОВ «Квасок», не має жодних корпоративних прав, зокрема, і права брати участь у загальних зборах учасників та приймати участь у прийнятті будь-яких рішень загальними зборами. А це в свою чергу означає, що він не має жодного права вимагати скликання загальних зборів учасників ТОВ «Квасок».

При цьому, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про зобов`язання провести загальні збори до Товариства, учасником якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином дії (бездіяльність) Товариства порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач як учасник, що вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору лише щодо: 1) визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи; 2) про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи; 3) про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Також вказує, що ні позови учасників які володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, ні позови учасників, які володіють часткою менше 10 відсотків статутного капіталу товариства, про зобов`язання скликати загальні збори, задоволенню не підлягають, оскільки перші (учасники з часткою 10% і більше) мають право самостійно скликати загальні збори, якщо виконавчий орган не виконує їх вимогу про проведення зборів, а другі (учасники з часткою до 10%) взагалі такого права не мають. Що стосується посилання позивача на невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про нового учасника (кінцевого бенефіціарного власника), відповідач вказує на те, що дана обставина жодним чином предмету позову (зобов`язання скликати загальні збори) не стосуються.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач до липня 2020 року був одним зі співвласників ТОВ «Квасок», у статутному капіталі якого йому належало 25%, що у грошовому еквіваленті становить 112500,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією статуту ТОВ «Квасок» в редакції 2020 року та інформацією з ЄДР стосовно ТОВ «Квасок».

У липні 2020 року позивач на підставі договору дарування подарував свою частку в ТОВ «Квасок» ОСОБА_2 .

З червня 2017 року по теперішній час на ТОВ «Квасок» не проводились загальні збори учасників Товариства з питань розподілу прибутку.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ГПК України, Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вимоги даних норм, суд вирішуючи спір по суті, повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог у зв`язку з відсутністю факту порушення відповідного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Враховуючи вищевказане, позивач не будучи учасником ТОВ «Квасок» (далі ТОВ «Квасок» або Товариство) на момент подання позовної заяви не має права брати участь у загальних зборах учасників та приймати участь у прийнятті будь-яких рішень загальними зборами учасників. А це в свою чергу означає, що він не має права вимагати скликання загальних зборів учасників Товариства.

Відповідно, в порушення статті ст. 74 ГПК України, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що порушення його прав (зокрема, корпоративних) чи охоронюваного законом інтересу відбулось.

У даному конкретному випадку будь-які спори, пов`язані із проведенням загальних зборів учасників Товариства не можуть стосуватися позивача, оскільки він з липня 2020 року не є учасником Товариства (частка у статутному капіталі була відчужена), про що зазначає і сам позивач у позовній заяві, а також це підтверджується інформацією з ЄДРПОУ наданою позивачем.

Доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу дій (бездіяльності) відповідача на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача із методами управління в Товаристві, що не є та не може бути тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

При цьому, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про зобов`язання провести загальні збори до Товариства, учасником якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином дії (бездіяльність) Товариства порушують (зачіпають) саме його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний підхід до застосування норм чинного законодавства викладено в постанові ВГСУ від 27.04.2017 у справі №923/1108/16 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі №910/12787/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року по справі № 906/1336/19 зробила висновок про те, що «встановивши, що позивач відчужив свою частку в статутному капіталі та передав її до моменту звернення до суду з позовом у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що в такому випадку позивач не довів порушення своїх корпоративних прав або інтересів на час звернення з позовом до суду, у зв`язку із чим у позові слід відмовити.» (п. 7.2.8 Постанови).

За таких обставин самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову про зобов`язання провести загальні збори Товариства є відсутність порушеного або оспореного права позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка на даний час регулює питання скликання загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Відповідно до ч. 8 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Виходячи із вищевказаного, учасник або учасники товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю мають право вимагати скликання загальних зборів, а у випадку ігнорування такої вимоги, мають право самостійно скликати загальні збори учасників.

Згідно пункту 2.18. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, з урахуванням положень статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 61 Закону України "Про господарські товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" не підлягають задоволенню позови про зобов`язання скликати позачергові загальні збори, що подані не менш як третиною членів кооперативу, акціонерами, які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства, учасниками товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів (прим. на дату затвердження роз`яснень Пленуму ВГСУ (2016 рік) право ініціювати і самостійно скликати загальні збори належало учасникам, що володіли часткою більше 20%), оскільки таким учасникам (акціонерам, членам) законодавством надане право самостійно скликати позачергові загальні збори, якщо правління (голова) не виконує їх вимоги.

Згідно пункту 2.19 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, оскільки чинне законодавство не передбачає права членів кооперативу, які становлять менше третини від їх загальної кількості, акціонерів, що мають у сукупності менше як 10 відсотків голосів, та учасників, які у сукупності мають менш як 20 відсотків голосів, скликати позачергові загальні збори або вимагати від виконавчого органу юридичної особи скликання позачергових зборів (прим. на дату затвердження роз`яснень Пленуму ВГСУ (2016 рік) право ініціювати і самостійно скликати загальні збори належало учасникам, що володіли часткою більше 20%), у разі відмови виконавчого органу юридичної особи чи неможливості скликання загальних зборів у господарського суду немає підстав для задоволення позову про зобов`язання скликати позачергові загальні збори.

З огляду на наведене, та враховуючи, висновки наведені у Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, а також положення чинного Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ні позови учасників які володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, ні позови учасників, які володіють часткою менше 10 відсотків статутного капіталу товариства, про зобов`язання скликати загальні збори, задоволенню не підлягають, оскільки перші (учасники з часткою 10% і більше) мають право самостійно скликати загальні збори, якщо виконавчий орган не виконує їх вимогу про проведення зборів, а другі (учасники з часткою до 10%) взагалі такого права не мають.

Суд вважає, що навіть за умови якщо б позивач був учасником Товариства із часткою 25% статутного капіталу Товариства, позов такого учасника про зобов`язання Товариства скликати та провести річні загальні збори учасників товариства з обов`язковим розглядом питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір, не міг бути задоволений, оскільки позивачем, зокрема, не було надано жодних доказів у підтвердження вчинення Товариством дій спрямованих на перешкоджання позивачу скористатись своїм правом самостійно скликати загальні збори товариства.

Щодо посилання позивача на не внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про нового учасника (кінцевого бенефіціарного власника), суд погоджується із позицією відповідача про те, що вказана обставина жодним чином не стосується предмета позову (зобов`язання скликати та провести загальні збори учасників Товариства).

Враховуючи наведене вище у сукупності, зокрема, те, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності у нього порушеного права чи інтересу, а також доказів наявності правових підстав для задоволення позову про зобов`язання провести загальні збори учасників Товариства, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ході судового розгляду, позивач не спростував доводів відповідачів, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 53, 73, 74, 76-80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23.02.2022

Суддя Андрейчук Л.В.