Ухвала

від 16.02.2022 по справі 910/16936/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.02.2022Справа № 910/16936/21Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь-Еліос"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Укренерго"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 2 133 562,49 грн.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача): Коровай А.А. (ордер серія АЕ № 1102392 від 12.11.2021);

від відповідача (боржника): Коваль О.С. (дов. № 62-Д від 27.07.2021);

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь-Еліос" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 2 133 562,49 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані построченням відповідачем оплати поставленої позивачем згідно Договору № 1578/01/20 від 01.07.2020 електричної енергії, спожитої у липні 2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 позов задоволено повністю.

31.01.2022 до суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/16936/21 на термін 1 (один) рік з моменту ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення призначено на 17.02.2022.

14.02.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь-Еліос" надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення у справі.

Представники третіх осіб в засідання суду 17.02.2022 не з`явились.

В судовому засіданні 17.02.2022 представник відповідача (боржника) доводи заяви підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні 17.02.2022 заперечив проти задоволення заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/16936/21 суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилався на те, що фінансування його діяльності здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого регулятором, а Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго неналежним чином виконуються обов`язки з перерахування коштів відповідачу з метою оплати вартості електричної енергії виробників за зеленим тарифом.

При цьому, на думку відповідача, утворення значної заборгованості Державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, пов`язане саме з неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго своїх грошових зобов`язань, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні власних зобов`язань.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що у поданій заяві відповідач просив суд відстрочити виконання рішення в даній справі на один рік з моменту його ухвалення, проте жодним чином не обґрунтував запропонований термін відстрочення та не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання.

При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час проголошення рішення суду в даній справі у частині зменшення заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій за час затримки розрахунку.

Також, твердження заявника про наявність у Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго заборгованості перед Державним підприємством Гарантований покупець не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, існування спору в справі Господарського суду міста Києва № 910/16664/20 за позовом Державного підприємства Гарантований покупець до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про стягнення боргу в розмірі 25 724 290 343,04 грн. не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки Державного підприємства Гарантований покупець з метою належного виконання рішення суду саме у даній справі по закінченню терміну відстрочення (тобто, протягом року з моменту винесення рішення).

Суд звертає увагу на те, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників зеленої електроенергії, саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство Гарантований покупець, тому останнє зобов`язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення в цій справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення у справі № 910/16936/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 17.02.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 22.02.2022.

Суддя С. В. Стасюк