Постанова

від 21.02.2022 по справі 160/8076/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 лютого 2022 року

справа № 160/8076/21

адміністративне провадження № К/990/404/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у складі судді Турлакової Н. В.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у складі суддів Прокопчук Т. С., Кругового О. О., Шлай А. В.,

у справі №160/8076/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Степова»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Степова» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому Товариство просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2021 року:

- №0062330705 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 21 024 702,00 гривень;

- №0062340705 форми «П», яким зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 1 146 216,00 гривень;

- №0062380705 форми «Р1», яким зменшено суму податкового зобов`язання на суму 20 480 017,00 гривень та зменшено суму податкового кредиту на суму 20 518 603,00 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07 травня 2021 року №0062330705, №0062340705 та №0062380705.

04 січня 2022 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, та витребувано справу з суду першої інстанції.

01 лютого 2022 року справа № 160/8076/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №160/8076/21 слугувало оскарження податковим органом судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі №200/7209/19-а та від 07 квітня 2021 року у справі №813/1200/18.

Зокрема, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2021 року по справі №200/7209/19-а, скаржник зазначає, що суд касаційної інстанції інакше витлумачивши пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (на відміну від судів першої та апеляційної інстанції у справі №160/8076/21), задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на те, що позивачем не надано до перевірки документів про якість товарів, документів, сертифікатів якості виробника, документів, що підтверджують оприбуткування отриманих ТМЦ, документів складського обліку. При цьому, Суд також вказав на те, що позивачем не надано документів, наявність чи складання яких передбачено умовами договорів, укладених з контрагентами, зокрема, сертифікат якості на товар.

Зазначивши висновки, здійснені в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №813/1200/18, скаржник акцентує увагу на тому, що суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що надані Підприємством під час перевірки документи складені без дотримання вимог Закону №996-XIV, сертифікати, посвідчення якості (відповідності) товарів містять суперечливі дані щодо їх походження.

Податковий орган у касаційній скарзі акцентує увагу на тому, що позивачем до перевірки не надано сертифікат якості. Окрім того, на думку відповідача, надані до перевірки первинні документи не можуть враховуватися в даних податкового обліку з огляду на наявність ряду кримінальних проваджень.

Відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №160/8076/21, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції встановили усі обставини справи та прийняли законне і обґрунтоване рішення по суті спірних відносин, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Степова» зареєстроване 16 червня 2004 року, номер запису: 12161200000000035, види економічної діяльності: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок.

Для здійснення господарської діяльності Товариство використовує складське приміщення площею 250,00 кв.м., розташоване за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова, 2а, на підставі договору суборенди №АК01107-05 від 01 жовтня 2017 року та договору суборенди №АК-011020-01 від 01 жовтня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрокорпорація «Степова». Штатна чисельність позивача у серпні 2019 року складала 12 осіб, у листопаді 2019 року - 12 осіб, у вересні 2020 року - 11 осіб, що підтверджується податковими розрахунками за 4 квартал 2019 року та штатними розписами за вказані періоди.

У період з 15 березня 2021 року до 02 квітня 2021 року податковим органом, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Степова» з питань здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2021 року №1203/04-36-07-05/32241921.

Вказаною перевіркою було встановлено придбання позивачем органічної добавки (ТУУ 20.1-31370953-002) у наступних контрагентів-постачальників:

- ПП «СФ «Спец-Трейд» (код ЄДРПОУ 32286391) у вересні-листопаді 2019 року на суму 17 509 932,00 гривень (в т.ч. ПДВ 2 918 322,00 гривень);

- ТОВ «Ампер-Груп» (код ЄДРПОУ 40752759) у жовтні 2019 року та вересні 2020 року на суму 13 843 200,00 гривень (в т.ч. ПДВ 2 307 200,00 гривень);

- ТОВ «Дівайн Індастрі» (код ЄДРПОУ 41136433) у листопаді 2019 року на суму 85 998 240,00 гривень (в т.ч. ПДВ 14 333 040,00 гривень);

- ТОВ «Завод біодобрив «ТРИВКО» (код ЄДРПОУ 31370953) у вересні 2020 року на суму 5 760 000,00 гривень (в т.ч. ПДВ 960 000,00 гривень).

Відповідно до висновків акта перевірки, встановлено порушення Товариством:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 21 024 702 гривень, в т.ч.: 3 квартал 2019 року на суму 1 293 538 гривень; 4 квартал 2019 року на суму 2 397 231 гривень; 1 квартал 2020 року на суму 5 296 938 гривень; 2 квартал 2020 року на суму 3 752 639 гривень; 3 квартал 2020 року на суму 4 777 946 гривень; 4 квартал 2020 року на суму 3 506 410 гривень. Крім того, в частині викладених порушень в розділі 3.1.1.1 акту перевірки, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за період декларування 2019 рік всього на суму 1 146 216 гривень;

2) пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в частині здійснення нереальних господарських операцій з реалізації добавки органічної та викладених порушень в розділі 3.1.1.1 акту перевірки) встановлено завищення податкових зобов`язань всього на суму 20 480 017 гривень, в т. ч.: вересень 2019 року на суму 1 492 173 гривень; жовтень 2019 року на суму 1 873 031 гривень; листопад 2019 року на суму 12 646 659 гривень; грудень 2019 року на суму 2 546 336 гривень; вересень 2020 року на суму 960 192 гривень; жовтень 2020 року на суму 210 334 гривень; грудень 2020 року на суму 751 292 гривень;

3) пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в частині здійснення нереальних господарських операцій з придбання добавки органічної та викладених порушень в розділі 3.1.1.1 акта перевірки) встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 20 518 603 гривень, в т.ч.: вересень 2019 року на суму 1 491 934 гривень; жовтень 2019 року на суму 2 215 199 гривень; листопад 2019 року на суму 12 668 400 гривень; грудень 2019 року на суму 2 179 638 гривень; вересень 2020 року на суму 1 963 432 гривень;

4) підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов`язання на суму 867 гривень, в т.ч.: березень 2017 року на суму 867 гривень;

5) пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України незареєстровано податкові накладні починаючи з 01 січня 2017 року внаслідок порушень акту перевірки в частині заниження податкових зобов`язань;

6) підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого за березень 2017 року не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 993,82 гривень;

7) пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого за березень 2017 року не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету військовий збір на загальну суму 78,01 гривень;

8) пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету єдиний внесок на загальну суму 1144,07 гривень;

9) абзац «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділ ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1- ДФ на суми нарахованого та виплаченого доходу, отриманого як додаткове благо за ознакою доходу « 126», та сум ПДФО, яка підлягає нарахуванню з виплачених доходів фізичнім особам - працівникам підприємства у сумі 5200,30 гривень, в тому числі: у І кварталі 2017 року в сумі 5200,30 гривень.

Не погодившись з актом перевірки від 09 квітня 2021 року №1203/04-36-07-05/32241921, Товариством подано заперечення від 21 квітня 2021 року, за результатами розгляду яких податковим органом було направлено лист «Про результати розгляду заперечень» від 30 квітня 2021 року №21789/6/04-36-07-05, яким відповідачем залишено без змін висновки акта документальної планової виїзної перевірки.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2021 року:

- №0062330705 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 21 024 702,00 гривень;

- №0062340705 форми «П» про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 1 146 216,00 гривень;

- №0062380705 форми «Р1» про зменшення суми податкового зобов`язання на суму 20 480 017,00 гривень та зменшення суми податкового кредиту на суму 20 518 603,00 гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «СФ «Спец-Трейд» укладено договір поставки товару - органічної добавки (ТУУ 20.1-31370953-002) від 12 вересня 2019 року №3/09. Здійснення поставки товару підтверджено специфікаціями №1 від 12 вересня 2019 року, №2 від 01 жовтня 2019 року, №3 від 22 жовтня 2019 року, №4 від 30 жовтня 2019 року, видатковими накладними на загальну суму 17 509 932,00 гривень, товарно-транспортними накладними №2009-1 від 20 вересня 2019 року, №1110-1 від 11 жовтня 2019 року, №2510-1 від 25 жовтня 2019 року, №0711-1 від 07 листопада 2019 року.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ампер-Груп» укладено договір поставки товару - органічної добавки (ТУУ 20.1-31370953-002) від 24 жовтня 2019 року №10-2019-А1. Здійснення поставки товару підтверджено специфікаціями №1 від 24 жовтня 2019 року, №2 від 23 жовтня 2020 року, видатковими накладними на загальну суму 13 843 200,00 гривень, товарно-транспортними накладними №3010-1 від 30 жовтня 2019 року, №2309-1 від 23 вересня 2020 року .

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівайн Індастрі» укладено договір поставки товару - органічної добавки (ТУУ 20.1-31370953-002) від 11 листопада 2019 року №11/11-2. Здійснення поставки товару підтверджено специфікаціями №1 від 13 листопада 2019 року, №2 від 18 листопада 2019 року, №3 від 20 листопада 2019 року, №4 від 22 листопада 2019 року, №5 від 25 листопада 2019 року, №6 від 26 листопада 2019 року, №7 від 27 листопада 2019 року, №8 від 28 листопада 2019 року, №9 від 29 листопада 2019 року, видатковими накладними на загальну суму 85 998 240,00 гривень, товарно-транспортними накладними №1311-1 від 13 листопада 2019 року, №1811-1 від 18 листопада 2019 року, №1811-1-1 від 18 листопада 2019 року, №2011-1 від 20 листопада 2019 року, №2211-2 від 22 листопада 2019 року, №2511-1 від 25 листопада 2019 року, №2611-1 від 26 листопада 2019 року, №2611-1-1 від 26 листопада 2019 року, №2711-1 від 27 листопада 2019 року, №2711-1-1 від 27 листопада 2019 року, №2811-1 від 28 листопада 2019 року, №2811-1-1 від 28 листопада 2019 року, №2911-1 від 29 листопада 2019 року, №2911-1-1 від 29 листопада 2019 року.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод біодобрив «ТРИВКО» укладено договір поставки товару - органічної добавки (ТУУ 20.1-31370953-002) від 24 вересня 2020 року №2409-1. Здійснення поставки товару підтверджено специфікацією №1 від 24 вересня 2020 року, видатковою накладною №139 від 25 вересня 2020 року на загальну суму 5 760 000,00 гривень (в т.ч. ПДВ 960 000,00 гривень).

Згідно з актом приймання-передачі №1 від 25 вересня 2020 року, складеним на підставі договору зберігання №2409-ЗБ від 25 вересня 2020 року, товар передано на відповідальне зберігання на склад позивача, що підтверджено актом виконаних робіт №143 від 30 вересня 2020 року, податковою накладною №77 від 30 вересня 2020 року.

Розрахунки за отриманий від зазначених контрагентів товар позивачем проведено в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що підтверджується виписками по рахункам, копії яких наявні в матеріалах справи, отримання та реалізація товару відображені у оборотно-сальдовій відомості Товариства по рахунку 281 у відповідних періодах, та звітами про залишки товару на складі.

Результати цих господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки придбаний товар в подальшому реалізований позивачем контрагентам Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський», Товариству з обмеженою відповідальністю «НДІ Аграрного бізнесу», Товариству з обмеженою відповідальністю «НВАФ «СТЕПОВА», Товариству з обмеженою відповідальністю «МАКСІТЕК», Товариству з обмеженою відповідальністю «ССДС-2000».

При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, зауважень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів контролюючий орган не висунув, що підтверджує факт їх наявності та відповідності нормам діючого законодавства.

В акті перевірки податковий орган посилається на недотримання позивачем умов договорів поставки товару в частині ненадання сертифікатів якості від виробника товару та висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи як підставу для визнання цих фінансово-господарських операцій нереальними.

Судами встановлено, що умовами договорів купівлі-продажу товару з вищезазначеними контрагентами передбачено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТ і ТУУ, умови договору не містять вимоги щодо надання сертифікату якості. В той же час якість придбаного товару підтверджена сертифікатом відповідності ТУУ 20.1-31370953-002:2017; сертифікатами якості Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод біодобрив «Тривко» партії товару 2019 року.

Правове регулювання

Пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2019 рік)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2020 рік)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4. статті 200 Податкового кодексу України

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилання у касаційній скарзі податкового органу на ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема, сертифікатів якості товарів, то судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що це не спростовує реальність господарських операцій.

Сертифікати якості товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 813/123/16.

Щодо посилання податкового органу на те, що надані до перевірки первинні документи не можуть враховуватися в даних податкового обліку з огляду на наявність ряду кримінальних проваджень, Суд зазначає наступне.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами четвертою - п`ятою вказаної статті встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи заперечення на адміністративний позов наявністю ряду кримінальних проваджень, які стосуються контрагентів позивача, не надав жодних доказів, які б підтверджували вказані факти.

Суди попередніх інстанцій врахували частину шосту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами кримінальних проваджень на які посилається податковий орган в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

У зв`язку з цим, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання господарських операцій нереальними з огляду на наявність кримінальних проваджень, які стосуються контрагентів позивача.

Щодо посилання податкового органу на висновки Верховного Суду викладених у справах №200/7209/19 та №813/1200/18.

Приймаючи рішення у справі №200/7209/19, Верховний Суд виходив з того, що позивачем, спростовуючи обґрунтовані доводи податкового органу, не було надано доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальників товарів, враховуючи відсутність у останніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, щодо яких є дані про порушення кримінальних проваджень, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування даних податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

У справі №160/8076/21 податковим органом не доведено жодного факту, який би підтверджував виявлену позивачем необачність та необережність при виборі постачальника товарів, щодо яких є дані про порушення кримінальних проваджень. Жодних належних та допустимих доказів відповідачем до суду не подано.

У справі №813/1200/18 Верховний Суд відмовляючи у задоволенні касаційної скарги Товариства, виходив не тільки з відсутності у позивача сертифіката якості товару, але й відсутності у позивача документів на підтвердження транспортування товарів (зокрема, товарно-транспортних накладних із зазначенням місця навантаження) в повному обсязі поставок, вказаних у видаткових та податкових накладних; невідповідність дат в експрес-накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» датам відпуску товару у видаткових накладних.

У справі №160/8076/21 вказані у справі №813/1200/18 порушення судами не встановлено, що свідчить про те, що правовідносини у цих справах не є подібними.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені в інших справах, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 160/8076/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер