Рішення
від 20.02.2022 по справі 914/3097/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 914/3097/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Тепло-Інвест», м. Вінниця

до відповідача: Приватного підприємства «АВ-Транс-Компані», м. Червоноград

про стягнення заборгованості в розмірі 503 337,94 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Тепло-Інвест» до Приватного підприємства «АВ-Транс-Компані» про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 21.10.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.11.2021. 22.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2021. 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 17.01.2022.

Ухвалою від 17.01.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 07.02.2022.

В судове засідання 07.02.2022 представники позивача явку уповноважених представників забезпечили, представник відповідача не з`явився, розгляд справи відкладено на 21.01.2022.

21.01.2022 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи належне повідомлення про дату та час судового засідання, відсутність будь-яких клопотань щодо процесу розгляду справи, суд не вважає неявку сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Судом 21.02.2022 прийнято рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору №30/04-21 від 30.04.2021 у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 432 187,39 грн.

Позивачем на основну суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Аргументи відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, оскільки документи долучені до позовної заяви викликають сумніви у їх достовірності. На вказаних документа відсутня печатка відповідача.

Жодних матеріальних цінностей відповідачем не отримано.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.04.2021 між приватним підприємством «АВ-Транс-Компані» та приватним підприємством «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» укладено договір № 30/04-21, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором приватне підприємство «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» зобов`язувалось поставити і передати у власність ПП «АВ-Транс-Компані» визначений цим Договором товар, перелік якого визначається у Додатку № 1 до цього Договору (Специфікації), який є невід`ємною частиною договору. Постачальник виконує своїми силами передбачені Договором зобов`язання, здійснює поставку і передачу товару в обумовлені строки, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до підписаної до договору № 30/04-21 від 30.04.2021 специфікації від 30.04.2021 ПП «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» зобов`язувалось поставити ПП «АВ-Транс- Компані» генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76 705,00 з ПДВ.

Загальна вартість товару відповідно до умов договору (п.2.1) складає 864374,78 (вісімсот шістдесят чотири тисячі триста сімдесят чотири грн.78 коп.).

ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» поставило відповідачу товар генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76 705,00 з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 181 від 27.05.2021.

На зазначену поставку ПП «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» було виписано видаткову накладну №176 від 27.05.2021.

Вказані товарно - транспортна накладна № 181 від 27.05.2021 та видаткова накладна №176 від 27.05.2021 підписані директором відповідача та скріплені печаткою відповідача.

ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» провело виписку та реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наступними податковими накладними:

- податкова накладна № 4 від 06.05.2021р.на суму ПДВ 8333,33 грн.(реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9137602878);

- податкова накладна № 16 від 18.05.2021 на суму ПДВ 63697,90 грн. (реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9155367633);

- податкова накладна № 40 від 27.05.2021 на суму ПДВ 72031,23 грн. (реєстраційний номер в Єдиному реєстрі податкових накладних 9158032919).

ПП «АВ-Транс-Компані» сплачено 432187,39 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями

- 50000,00 грн. 06.05.2021 платіжним дорученням № 91;

- 382187,39 грн. 18.05.2021 платіжним дорученням № 100.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію листа ПП «АВ-ТРАНС-К ОМПАНІ», в якому висловлено прохання поставити товар за договором №30/04-21 від 30.04.2021.

Позивачем в судовому засідання представлено для ознайомлення оригінали долучених до матеріалів справи документів, з якими суд мав можливість ознайомитись.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Взаємовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець перераховує кошти на поточний рахунок Постачальника згідно рахунків - фактур, виставлених постачальником у розмірі:

- першу частину вартості Товару Покупець сплачує протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання цього Договору до 06.05.2021 у вигляді передоплати в розмірі 50% - 432 187,39 грн. з ПДВ.

- другу частину вартості Товару покупець сплачує в день поставки товару та підписання Сторонами видаткових накладних в розмірі 50% - 432187,39 грн. з ПДВ.

На виконання вказаного договору ПП«ТЕПЛО - ІНВЕСТ» поставило відповідачу товар генератор дизельний DJ 262 BD (в капоті) в кількості 1 шт. вартістю 787 669,78 грн. з ПДВ, щит АВР-200-400-М-31 (1484) в кількості 1 шт. вартістю 76 705,00 з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 181 від 27.05.2021.

На зазначену поставки ПП«ТЕПЛО-ІНВЕСТ» виписано видаткову накладну №176 від 27.05.2021.

Вказані товарно - транспортна накладна № 181 від 27.05.2021 та видаткова накладна №176 від 27.05.2021 підписані директором відповідача та скріплені печаткою відповідача.

ПП «АВ Транс Компані» сплачено 432 187,39 грн., в т.ч.:

- 50000,00 грн. 06.05.2021 платіжним дорученням № 91;

- 382187,39 грн. 18.05.2021 платіжним дорученням № 100.

Вказана сума складає відповідно до п. 4.1 першу частину вартості товару.

Суд звертає увагу на тому, що матеріали справи містять документи за підписами та печатками сторін: товаро транспортну накладну, видаткову накладну, які у сукупності підтверджують вчинення відповідачем конклюдентних дій щодо замовлення та оплати замовленого товару, а як факт і прийняття товару за видатковою накладною. У протилежному випадку, до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б спростовували вказане. Обставини зазначені відповідачем у відзиві спростовуються доказами долученими до матеріалів справи.

Суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 432 187,39 грн. основного боргу, дійшов висновку, що поданий розрахунок основного боргу є правильним, а заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 Договору № 30/04-21 від 30.04.2021 передбачено, що при простроченні покупцем термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми недоплати.

У відповідності до вказаної умови договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 23 456,30 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 475,52 грн. 3% річних та 43 218,73 інфляційних втрат.

Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що пеня та 3% річних розраховано вірно, а інфляційні втрати підлягають до задоволення в розмірі 5 621,87 грн., оскільки розрахунок таких позивачем проведено не вірно.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, суд констатує, що позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 20.09.2021, додаткову угоду №1 до вказаного договору, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серія ВН №183434 від 27.09.2021.

Пункт 2 додаткової угоди №1 предбачає, що витрати по справі складають фіксовану суму гонорару успіху в розмірі 30 000,00 грн.

Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про завищений розмір витрат на правову допомогу.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

В п. 5.44. постанові Великої палати Верховного суду від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18 зроблено правовий висновок згідно з яким не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, п. 9 ст. 162 ГПК України вказує на необхідність зазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу. В даному контексті, суд вважає, що перелічений в позовній заяві обсяг робіт є типовим для більшості позовів, оскільки містить узагальнені обов`язки, необхідність виконання яких зрозуміла в процесі підготовки позовних матеріалів та розгляду справи.

Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується понесення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. На думку суду понесені витрати є розумними та співрозмірними до предмета спору.

Зважаючи, що судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6 986,12 грн. судового збору та 27 759,15 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 233-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АВ-Транс-Компані» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Львівська, 36, ЄДРПОУ 37591946) на користь Приватного підприємства «ТЕПЛО-ІНВЕСТ» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 4, ЄДРПОУ 36604372) грошові кошти в розмірі основного боргу 432 187,39 грн., 23 456,30 грн. пені, 5 621,87 грн. інфляційних втрат, 4 475,52 грн. 3% річних, судовий збір 6 986,12 грн. та 27 759,15 грн. витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 23.02.2022.

Суддя Горецька З.В.

Дата ухвалення рішення20.02.2022
Оприлюднено24.02.2022

Судовий реєстр по справі —914/3097/21

Постанова від 30.08.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 05.07.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 07.06.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 10.05.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 05.05.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 26.04.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 05.04.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 27.03.2022

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Рішення від 20.02.2022

Господарське

Господарський суд Львівської області

Горецька З.В.

Ухвала від 07.02.2022

Господарське

Господарський суд Львівської області

Горецька З.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні